Decision № 139080141, 17.08.2026, Fastiv City and District Court of Kyiv Oblast

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/2114/26

381/2210/26

Заочне Рішення

Іменем України

17 серпня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Самухи В.О., за участю секретаря судового засідання Папруги А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами, -

Встановив:

До Фастівського міськрайонного суду Київської області з використанням системи «Електронний суд» надійшла позовна заява, подана ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором в загальній сумі 49 478,21 гривень.

За змістом заявлених позовних вимог стверджується про те, що 19.04.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» (далі, первісний кредитор) та ОСОБА_1 , як позичальницею, було укладено кредитний договір № 4022557 про надання споживчого кредиту.

Відповідно до умов укладеного договору кредитодавець надав позичальниці кредит у сумі 15 000,00 грн., а позичальниця зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти на умовах та у порядку, визначених договором. Договором визначено термін повернення відповідачкою кредиту та нарахованих процентів, однак у вказаний термін відповідачка кредитні кошти не повернула, проценти не сплатила, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Договір № 4022557 про надання споживчого кредиту від 19.04.2021підписаний ОСОБА_1 шляхом використання електронного підпису.

В подальшому, внаслідок укладення договорів факторингу, право вимоги за зазначеним вище договором про споживчий кредитспочатку перейшло до товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», а потім - до позивача, товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».

Згідно тверджень позивача, станом на дату подання позову, загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 4022557 від 19.0.42021становить 49 478,21 гривень та включає: заборгованість за тілом кредиту - 15 000 гривень,заборгованість за процентами - 34 200 гривень, інфляційні збитки - 240 гривень, 3 % річних - 38,21 гривень.

Зазначені вище суми позивач просить стягнути з відповідачки в примусовому порядку, а також стягнути з відповідачки понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у сумі 2 662,40 гривні та 16 000 гривень, як компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 травня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін спору, а також витребувано у АТ «СЕНС БАНК» інформацію:

- чи видавалась ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) банківська картка № « НОМЕР_2 »; - докази зарахування на банківську картку № НОМЕР_2 кредитних коштів, які 19.04.2021 були на неї перераховані; - виписку по ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за номером картки № НОМЕР_2 за період із 19.04.2021 по 29.04.2021. Ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки НОМЕР_2 , в тому числі, але не виключно прізвище, ім`я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки. Інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_2 за період з 19.04.2021 по 29.04.2021. Інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

На виконання ухвали суду в частині витребування доказів, витребувані докази були надані АТ «СЕНС БАНК» повністю, а саме надано: - інформацію про те, що АТ «СЕНС БАНК» на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )було емітовано картку № НОМЕР_2 , за період з 19.04.2021 по 29.04.2021 на платіжну картку НОМЕР_2 було зараховано платіж у сумі 15 000 грн.; ідентифікаційні дані власника картки; контактні дані.

Також, АТ «СЕНС БАНК» надана виписка по картці, відкритої до платіжної картки « НОМЕР_2 за період з 19.04.2021 по 29.04.2021.

В судове засідання представниця позивача, будучи належним чином повідомленою про час і дату проведення судового засідання, не з`явилася, в прохальній частині позову просила провести розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити, у випадку неявки відповідачки не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

З урахуванням того, що судом не визнавалась обов`язковою явка представника позивача, керуючись приписами частини 1 статті 223 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити судове засідання без участі представниці позивача.

В судове засідання відповідачка, будучи належним чином повідомленою про час і дату проведення судового засідання, повторно не з`явилася, про що свідчить зворотнє повідомлення про вручення поштового відправлення, про причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву не подала, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.

За згодою представниці позивача суд ухвалює рішення за правилами заочного розгляду справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Ознайомившись зі змістом позову та дослідивши долучені до матеріалів справи докази, суд вважає встановленими наступні обставини справи.

Зокрема, судом встановлено, що 19 квітня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір № 4022557 про надання споживчого кредиту, з додатком № 1 (а. с. 21-24, 35).

Згідно пунктів 1.3, 1.4 договору сума кредиту становить 15 000 гривень, кредит наданий на строк 30 днів.

Згідно пункту 1.5, 1.5.1 договору стандартна процентна ставка становить 1,90 % і застосовується в межах строку кредиту, знижена процентна ставка 1,33 % в день.

Згідно пункту 4.3.1 договору сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до пп. 4.2.2 - 4.2.4. договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

Вказаний договір з додатком підписаний позичальницею з використанням електронного підпису (одноразовим ідентифікатором).

Відповідачкою не надано доказів для спростування факту укладення кредитного договору на зазначених вище умовах.

До матеріалів справи долучені належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують факт надання грошових коштів в борг відповідачці у сумі 15 000 гривень.

Зокрема, для підтвердження факту надання грошових коштів в борг ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» надано довідку товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ від 08.10.2025(а. с. 50).

Також, з наданої АТ «СЕНС БАНК» інформації вбачається, що АТ «СЕНС БАНК» на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )було емітовано картку № НОМЕР_2 , за період з 19.04.2021 по 29.04.2021 на платіжну картку № НОМЕР_2 було зараховано платіж у сумі 15 000 гривень, що відповідає сумі, зазначеній в договорі № 4022557 про надання споживчого кредиту від 19.0.42021.

Відповідачка факт отримання грошових коштів в борг не заперечує.

В подальшому були укладені договір факторингу № 24-01/2022 від 24 січня 2022 року та договір №10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продажу) прав вимоги від 10 березня 2023 року, згідно з якими право вимоги за договором № 4022557 про надання споживчого кредитувід 19.04.2021спочатку перейшло до товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», а згодом і до товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», позивача у справі. Додатками до договорів є акти прийому-передачі реєстру боржників та витяги з реєстру боржників(а. с. 11-13, 25-28, 14, 29, 20, 34).

Матеріали справи не містять доказів, які б спростовували факт укладення зазначених договорів та переходу до позивача, як нового кредитора, права вимоги за договором № 4022557 про надання споживчого кредитувід 19.04.2021.

До матеріалів справи долучені розрахунки заборгованості за договором № 4022557 про надання споживчого кредитувід 19.04.2021, згідно з яким, заборгованість за договором становить 49 478,21 гривень, з них - 15 000 гривень сума кредиту, 34 200 гривень - нараховані проценти на дату відступлення права вимоги, 240 гривень- інфляційні збитки, 38,21 гривень - 3 % річних за період з 24.01.2022 по 23.02.2022 (а. с. 9, 10).

З урахування встановлених вище обставин, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню наступні правові норми.

Так, згідно приписів пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно приписів частини 1, 2, 4 статті 201 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно приписів частини 1 статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно приписів частини 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно приписів абзацу 1, 2 частини 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно приписів частини 2 цієї статті, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Зміст процитованих вище правових норм свідчить про те, що правочин, в тому числі й договір, є законодавчо визначеною підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків.

Формою правочину є усна, або письмова, специфічним видом якої є електронна форма правочину.

При цьому,необхідною умовою для дотримання письмової, в тому числі й електронної форми правочину, є наявність підпису сторін.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно приписів частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно приписів частини 2 статті 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно приписів абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно приписів частини 1 статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно приписів частини 1 статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом частини 2 статті 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики.

Згідно приписів частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно приписів частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно приписів частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно приписів частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно приписів частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно приписів пункту 5 частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Далі, згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно приписів частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Зміст наведених правових норм свідчить про те, що договір є підставою для виникнення прав та обов`язків, правомірність договору, як двостороннього правочину презюмується, а заміна сторони договору може бути здійснена внаслідок відступлення права вимоги, в тому числі під час укладення договору факторингу.

З урахування встановлених обставин справи та наведених вище правових норм, суд приходить до висновку, що до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», як до нового кредитора, перейшли права та обов`язки у зобов`язанні, що існує в межах договору № 4022557 про надання споживчого кредитувід 19.04.2021, і позивач має достатні підстави для стягнення на його користь заборгованості за цим договором.

При цьому, суд погоджується з доводами позивача про необхідність стягнення на його користь з відповідачки заборгованості за тілом кредиту та процентами, згідно з розрахунком, наданим до позовної заяви.

Суд, перевіривши зазначений розрахунок суми боргу за тілом кредиту і процентами, прийшов до висновку про його правильність, при цьому врахувавши, що відповідачка не заперечував з приводу правильності проведення розрахунку, іншого розрахунку заборгованості, як і доказів повного чи часткового його погашення, не надала.

В цьому випадку, суд враховує, що проценти нараховані за правилами п. 1.5, 4.3.1 договору за стандартною процентною ставкою в межах визначеного періоду кредитування та 90-денного періоду прострочення, за який, на умовах договору, що погоджені сторонами, теж нараховуються процентами за правилами статті 1048 ЦК України. А отже, враховуючи приписи статті 3, 627 ЦК України, 90-денний період прострочення є складовою загального періоду кредитування, за яких здійснюється нарахування процентів.

Згідно правової позиції, висловленої в Постановах Київського апеляційного суду від 27 січня 2026 року по справі № 367/12593/24, від 16 лютого 2026 року по справі № 759/2615/25, в кредитних договорах, укладених з ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», в межах 90-денного строку прострочення, за домовленістю сторін договору, проценти теж нараховуються за правилами статті 1048 ЦК України.

Аналогічна правова позиція підтримана і в Постанові Київського апеляційного суду від 08 червня 2026 року по справі № 761/21271/24.

Отже, загальний строк нарахування процентів 120 днів, ставка 1,90 %, сума нарахованих процентів 34 200 гривень.

Додатково, суд погоджується з наявністю підстав для стягнення інфляційних втрат і 3 процентів річних за вказаним договором у розмірі, зазначеному позивачем. Стягнення цих сум відповідає положенням частини 2 статті 625 ЦК України. Нарахування процентів річних і інфляційних втрат здійснено до дати ведення воєнного стану.

Далі, як слідує з тексту позовної заяви і доданих до неї документів, позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь понесені ними витрати на правничу допомогу у сумі 16 000 гривень.

Обставини щодо надання правничої допомоги та розміру підтверджуються копією договором про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024, копією заявки на надання юридичної допомоги № 1653 від 02.02.2026, копією витягу з Акту № 19 про надання юридичної допомоги від 27.02.2026 (а. с. 36-38, 42, 43).

Оцінюючи наявність фактичних та правових підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому,що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22), постанови Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 369/10907/22 (провадження № 61-16010св23), від 01 травня 2024 року у справі № 557/174/23 (провадження № 61-15995св23).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Враховуючи обставини справи, характер спірних правовідносин та обсяг наданої правничої допомоги, суд вважає за необхідне зменшити до 5 000 гривень розмір компенсації понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та, відповідно, стягнути ці кошти з відповідачки на користь позивача.

Також, керуючись приписами статті 141 ЦПК України, враховуючи, що позовні вимоги були задоволеними повністю, суд стягує з відповідачки на корить позивача понесені витрати зі сплати судового збору пропорційно у сумі 2 622,40 гривні.

Враховуючи наведене вище, керуючись приписами статті 11, 16, 201, 204, 205, 207, 610, 611, 626, 629, 638, 640, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, статті 4, 12, 81, 141, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, -

Ухвалив:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором № 4022557 про надання споживчого кредиту від 19 квітня 2021року у сумі 49 478,21 гривень, що складається з 15 000 гривень- заборгованість за основною сумою боргу; 34 200 гривень - заборгованість за нарахованими процентами, 240 гривень - інфляційних збитків, 38,21 гривень - 3 % річних.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 5 000 гривень, як компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 2 622,40 гривні, як компенсацію з витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Самуха В.О.