Decision № 139066596, 14.08.2026, Korop District Court of Chernihiv Oblast

Справа №735/280/26

Провадження по справі № 2/735/208/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 серпня 2026 року селище Короп

Коропський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Балаби О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Редько А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Представник позивача через систему «Електронний суд» звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 546251-КС-003 про надання кредиту від 19.08.2025 року, що становить 55 850,00 грн. та судовий збір в розмірі 2 662,40 грн. В огрунтування позову вказує, що 19.08.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 546251-КС-003 про надання кредиту.

Відповідно до умов договору ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 19 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язувався повернути грошові кошти та сплатити відсотки за користуванням кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1 % за кожен день користування кредитом.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 19 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , яка вказана при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті.

Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, а лише частково сплатив кошти та має заборгованість за договором в розмірі 55 850,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 19 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 26 600,00 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 8740,00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 1510,00 грн.

Ухвалою судді від 27 березня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

03.06.2026 року на адресу суду надійшов відзив представника віповідача адвоката Яресько Т.В., в якому вказує, що відповідач частково визнає позовні вимоги в загальному розмірі 38 465,56 грн, а саме тіло кредиту - 16 162,00 грн та відсотки за користування кредитом - 22 303,56 грн.

04.06.2026 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Представник зазначає, що позичальник був ознайомлений з договором та правилами, погодився з умовами договору та прийняв на себе обов`язок їх виконати. Протягом строку дії кредитного договору позичальник не звертався із заявою про його розірвання або визнання недійсним. Також, зазначає, що позивач за кредитним договором не нараховував та не заявляв до стягнення у позовних вимогах жодну неустойку відповідно до ст. 549 ЦК України (у вигляді пені чи штрафів), не нараховував проценти поза межами строку дії Кредитного договору. Процентна ставка нараховується за кожен день користування кредитом. Протягом строку кредитування, визначеного у договорі, проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості по кредиту (на залишок заборгованості за тілом кредиту), наявну на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування кредитом, із урахуванням дня перерахування та дня повернення кредиту. У кредитному договорі був встановлений орієнтовний графік платежів, відповідно до якого позичальник повинен був здійснювати платежі у відповідному розмірі та у відповідні дати. Якби позичальник здійснював платежі у відповідності до встановленого графіку, йому дійсно потрібно було б сплатити суму орієнтовної загальної вартості кредиту, яка зазначена у кредитному договорі. Однак, порушення позичальником графіфку платежів призвело до подорожання загальної вартості кредиту. Якщо позичальник не здійснив платіж за графіком або здійснив його у меншому розмірі, ніж передбачено графіком, це закономірно призводить до нарахування процентів у більшому розмірі. Для спростування позовних вимог позивача, сторона відповідача мала б надати суду докази здійснення всіх платежів за кредитним договором у розмірі та строк, відповідно до встановленого графіку платежів, однак сторона відповідача таких доказів не надала.

Також представник позивача звертає увагу на те, що чинне національне законодавство не наділяє суд правом зменшення суми процентів за користування кредитом, які Позичальник зобов`язаний сплатити відповідно до умов Кредитного договору та норм Цивільного кодексу України.

У судове засідання представник позивача не з`явився, проте у позові просить розглянути справу без участі представника.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явились, від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі представника та відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 19.08.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір № 546251-КС-003 про надання кредиту шляхам обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», строком 24 тижні.

19.08.2025 року ТОВ «Бізнес Позика» було направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір № 546251-КС-003 про надання кредиту.

19.08.2025 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 546251-КС-003 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

Відповідачу було направлено через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA - 9079 на номер телефону НОМЕР_2 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником було введено/відправлено.

Відповідно до умов договору ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 19 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язувався повернути грошові кошти та сплатити відсотки за користуванням кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1 % за кожен день користування кредитом.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 19 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 , яка вказана при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті.

На виконання ухвали судді АТ «А-Банк» надало інформацію, що картка № НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_1 та надано рух коштів, з якого вбачається, що 19.08.2025 було зарахування коштів в розмірі 19 000,00 грн.

Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, а лише частково сплатив кошти на загальну суму 8 560,00 грн, тому станом на 13.03.2026 року утворилась заборгованість за договором в розмірі 55 850,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 19 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 26 600,00 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 8740,00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 1510,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ч. ч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Щодо стягнення з відповідача відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України, то суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22(61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача відсотків, нарахованих по ст. 625 ЦК України у розмірі 8 740,00 грн задоволенню не підлягають, оскільки кредитний договір був укладений 19.08.2025 та діяв у період дії в Україні воєнного стану.

Щодо нарахованої відповідачу комісії за надання кредиту у розмірі 3 800,00 грн суд зазначає наступне.

Згідно з п.2.5. договору комісія за видачу кредиту становить 3 800,00 грн.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19 виклала правовий висновок про те, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо платності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 в справі № 524/5152/15.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що нарахування позичальнику комісії за надання кредиту без зазначення конкретних послуг, за які її сплачено, є незаконним, тому вимоги позивача в частині стягнення з відповідача залишку заборгованості за комісією у розмірі 1 510,00 грн задоволенню не підлягають, а сплачені відповідачем кошти в рахунок оплати такої комісії в сумі 2 290,00 грн слід зарахувати як сплату процентів за користування даним кредитом.

Окрім цього, судом встановлено, що протягом строку користування кредитними коштами відповідач сплатив позивачу штрафні санкції, нараховані по ст. 625 ЦК України, в сумі 760,00 гривень, тому дану слід зарахувати як сплату процентів за користування даним кредитом.

Щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами у розмірі 26 600,00 гривень суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

Судом встановлено, що сторони у договорі погодили, що процента ставка за кредитом є фіксована (1% в день), загальний строк кредитування - 24 тижні.

За розрахунком заборгованості вбачається, що відсотки за ставкою 1%, нараховані за погодженою сторонами відсотковою ставкою в межах строку кредитування, тобто за умовами з якими позичальник був ознайомлений.

Таким чином, враховуючи вищевикладене розмір заборгованості за відсотками підлягає зменшенню з 26 600,00 грн до 23 550,00 грн (26 600, 00 грн - 2 290,00 грн - 760,00 = 23 550,00 грн).

Оскільки суд визнав позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором частково обґрунтованими, тому вони підлягають задоволенню на суму 42 550,00 грн (16 162,00 грн заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту), 23 550,0 грн - заборгованість за процентами, що складає 76,19% від ціни позову (42550,00 грн / 55850,00 грн х 100%).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної з інструкцією № 7397 від 19.03.2026 позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2 662,40 гривень.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, понесені позивачем витрати на сплату судового збору необхідно стягнути з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 2 028,49 гривень, тобто 76,19% від розміру сплаченого позивачем судового збору (2662,40 х 0,7619).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258, 265, 354 ЦПК України суд,

у х в а л и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором № 546251-КС-003 про надання кредиту від 19.08.2025 року, що становить 42 550,00 гривень (сорок дві тисячі п`ятсот п`ятдесят гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір в сумі 2 028,49 гривень (дві тисячі двадцять вісім гривень сорок дев`ять копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, б. Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239).

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Повний текст рішення складено 14.08.2026.

Суддя: О.А. Балаба