Decision № 139065735, 17.08.2026, Okhtyrka City and District Court of Sumy Oblast

Справа № 583/986/25

2/583/39/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Савєльєвої А.І.,

за участю секретаря судового засідання Доценко Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Охтирка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Сумцов Євген Станіславович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ», треті особи: Приватне акціонерне товариство «РАЙЗ-МАКСИМКО», ОСОБА_2 про розірвання договорів оренди землі, стягнення орендної плати з урахуванням індексації, пені та трьох відсотків річних,

в с т а н о в и в:

10.03.2025 позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Сумцова Є.С. звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ» про розірвання договорів оренди землі, стягнення орендної плати з урахуванням індексації, пені та трьох відсотків річних, згідно з яким просить:

- розірвати договір оренди землі № 559/17, укладений 19.12.2017 між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ» щодо оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,4231 га, кадастровий номер 5920388700:01:001:0173, розташованої на території Хухрянської сільської ради Охтирського району Сумської області, номер запису про інше речове право 24389719;

- розірвати договір оренди землі № 560/17, укладений 19.12.2017 між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ» щодо оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,4231 га, кадастровий номер 5920388700:01:001:0175, розташованої на території Хухрянської сільської ради Охтирського району Сумської області, номер запису про інше речове право 24389728;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати з урахуванням індексації в розмірі 121841,16 грн, пеню в розмірі 6532,80 грн, та три відсотки річних у розмірі 2162,39 грн, а всього - 130536,35 грн з вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів при виплаті.

Позовні вимоги мотивує тим, що 19.12.2017 між ОСОБА_2 та Приватним акціонерним товариством «РАЙЗ-МАКСИМКО» укладено Договір оренди землі №559/17, відповідно до якого орендар прийняв в строкове користування земельну ділянку площею 3,4231 га, кадастровий номер 5920388700:01:001:0173, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Хухрянської сільської ради Охтирського району Сумської області.

12.11.2021 між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ» укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі № 559/17 від 19.12.2017. Сторони узгодили, що термін дії договору завершується 19.12.2030, а орендна плата, починаючи з 01.01.2019 складає 11416,00 грн, що становить 11% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, із вирахуванням податку з доходів (орендної плати) орендодавцю відповідно до Податкового кодексу України.

21.08.2023 ОСОБА_1 набув право власності на зазначену земельну ділянку площею 3,4231 га, кадастровий номер 5920388700:01:001:0173, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Хухрянської сільської ради Охтирського району Сумської області.

Відповідно до пункту 41 Договору № 559/17 перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

31.12.2023 позивач надіслав на адресу ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» заяву (повідомлення про зміну умов договору оренди землі № 559/17 від 19.12.2017), якою повідомив про набуття права власності на вказану земельну ділянку та просив внести зміни до договору в частині заміни сторони «Орендодавець» шляхом укладання додаткової угоди. Також разом із даною заявою позивачем надіслано відповідачу банківські реквізити для перерахування коштів.

Крім того, 19.12.2017 між ОСОБА_2 та ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» укладено Договір оренди землі № 560/17, відповідно до якого орендар прийняв в строкове користування земельну ділянку площею 3,4231 га, кадастровий номер 5920388700:01:001:0175, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Хухрянської сільської ради Охтирського району Сумської області.

12.11.2021 ОСОБА_2 та ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі № 560/17 від 19.12.2017. Сторони узгодили, що термін дії Договору завершується 19.12.2030, а орендна плата, починаючи з 01.01.2019 складає 11416,00 грн, що становить 11% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, із вирахуванням податку з доходів (орендної плати) орендодавцю згідно Податкового кодексу України.

21.08.2023 ОСОБА_1 набув право власності на зазначену земельну ділянку площею 3,4231 га, кадастровий номер 5920388700:01:001:0175, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Хухрянської сільської ради Охтирського району Сумської області.

Відповідно до пункту 41 Договору № 560/17 перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

31.08.2023 на адресу ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» позивач надіслав заяву (повідомлення про зміну умов договору оренди землі № 560/17 від 19.12.2017), якою повідомив про набуття права власності на вказану земельну ділянку. Відповідно до пункту 41 Договору № 560/17 позивач просив внести зміни до договору в частині заміни сторони «Орендодавець» шляхом укладання додаткової угоди. Також разом із даною заявою позивачем надіслано відповідачу банківські реквізити для перерахування коштів.

Крім того, 01.09.2015 між ОСОБА_3 та ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» укладено Договір оренди землі № 176/15, відповідно до якого орендар прийняв в строкове користування земельну ділянку площею 4,4542 га, кадастровий номер 5920384000:01:001:0557, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Кардашівської сільської ради Охтирського району Сумської області.

19.03.2018 між ОСОБА_3 , ПрАТ «Райз-Максимко» та ТОВ «Райз Північ» укладено додаткову угоду №1 про заміну сторони та внесення змін і доповнень, про поновлення Договору оренди землі № 176/15 від 01.09.2015. Сторони узгодили, що з 2017 року орендна плата складає 11222,45 грн, що становить 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

09.12.2022 ОСОБА_4 набула право власності на зазначену земельну ділянку площею 4,4542 га, кадастровий номер 5920384000:01:001:0557, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Кардашівської сільської ради Охтирського району Сумської області на підставі свідоцтва про право на спадщину.

07.11.2023 ОСОБА_1 набув право власності на зазначену земельну ділянку площею 4,4542 га, кадастровий номер 5920384000:01:001:0557, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Кардашівської сільської ради Охтирського району Сумської області.

Відповідно до пункту 40 Договору № 176/15 перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

24.11.2023 на адресу ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» позивач надіслав заяву (повідомлення про зміну умов договору оренди землі № 176/15 від 01.09.2015), якою повідомив про набуття права власності на вказану земельну ділянку. Відповідно до пункту 40 Договору № 176/15 позивач просив внести зміни до договору в частині заміни сторони «Орендодавець» шляхом укладання додаткової угоди. Також разом із даною заявою позивачем надіслано відповідачу банківські реквізити для перерахування коштів.

Після набуття у власність земельної ділянки позивач не отримував орендну плату. У зв`язку з наведеним представник позивача звернувся до суду з даним позовом, у якому наводить розрахунок заборгованості відповідача по виплаті орендної плати за 2023-2024 роки з урахуванням індексації, згідно з яким невиплачені суми орендної плати з урахуванням індексації за договорами оренди землі № 559/17 від 19.12.2017, № 560/17 від 19.12.2017 та № 176/15 від 01.09.2015 за 2023-2024 роки підлягають стягненню на користь позивача у загальному розмірі 121841,16 грн. Крім того, вважає, що у зв`язку з невиконанням договору, відповідач зобов`язаний сплатити пеню в сумі 6532,80 грн та три відсотки річних в сумі 2162,39 грн, які розраховані на день подання позовної заяви. Також у зв`язку з систематичною невиплатою відповідачем орендної плати № 559/17 від 19.12.2017, № 560/17 від 19.12.2017.

Ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17 березня 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

28.04.2025 до суду від представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ» - Демчука Є.В. надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» вважає позовні вимоги безпідставними, не визнає пред`явлені позовні вимоги та заперечує проти задоволення цього позову. Зазначає, що дійсно, між позивачем та відповідачем наразі існують відносини в сфері оренди земельних ділянок площею 3,4231 га, кадастровий номер 5920388700:01:001:0173, площею 3,4231 га, кадастровий номер 5920388700:01:001:0175 та площею 4,4542 га, кадастровий номер 5920384000:01:001:0557. Договори оренди землі № 559/17 та № 560/17 від 19.07.2017 укладалися з попереднім власником земельних ділянок ОСОБА_2 , яка 21.08.2023 продала їх позивачу за відповідними договорами купівлі-продажу. Розмір орендної плати до нарахування складає 11416,00 грн, до виплати після вирахування податків - 9189,88 грн по кожному договору. Разом з тим, ОСОБА_2 у жовтні 2021 року звернулася до ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» із заявою щодо виплати орендної плати за обома договорами оренди землі за 2022-2023 роки наперед. Дана заява була задоволена та 25.11.2021 проведено виплати і таким чином ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» виконано свої обов`язки зі сплати орендної плати по 2023 рік включно. У зв`язку з наведеним, що підстави для стягнення орендної плати за 2023 рік відсутні. Крім того, вважає, що для обрахунку індексації орендної плати потрібно визначати базовим місяцем вересень 2023 року, оскільки між сторонами визначено розмір орендної плати з моменту правонаступництва, тобто з 21.08.2023. Також звертає увагу на те, що позивач ОСОБА_1 повідомив ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» про набуття права власності на земельні ділянки і додав платіжні реквізити в АТ «ОЩАДБАНК», але при перерахуванні орендної плати за 2024 рік по всім трьом договорам оренди кошти повернулися. У телефонному режимі з банку повідомили, що рахунок не активний. У зв`язку з наведеним представник відповідача стверджує, що в даному випадку відсутні підстави для розірвання договорів оренди землі, оскільки не встановлено систематичної несплати відповідачем орендної плати, а здійснені представником відповідача розрахунки заборгованості з виплати орендної плати, пені та 3% річних є необґрунтованими та безпідставними.

05.05.2025 до суду від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Сумцова Є.С. надійшла відповідь на відзив, у якій наводить заперечення на доводи, викладені представником відповідача у відповіді на відзив. Зазначає, що наведені відповідачем факти не відповідають дійсності. Так, 23.02.2021 ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» на звернення ОСОБА_2 перерахувало на її рахунок кошти у сумі 19161,95 грн, тобто суму орендної плати, належної до виплати за 2021 рік за двома договорами оренди землі, що підтверджується випискою з банкою по рахунку ОСОБА_2 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» НОМЕР_1 і додатковим рахункам договору SAMDNWFC00016278208 від 06.04.2015 за період 01.01.2021 - 14.04.2025. Після цього, як відомо позивачу, більше жодної виплати орендної плати ОСОБА_2 від відповідача не отримувала. Даний факт також підтверджується вищевказаною випискою. Разом з тим, відображені суми оплати орендної плати у доданих до відзиву платіжних інструкціях від 25.11.2025 №1189885312 у розмірі 18 379,76 грн та від 25.11.2025 № 1189885314 у розмірі 18 379,76 грн фактично не були зараховані на рахунок ОСОБА_2 , про що свідчать деталі операцій по її рахунку згідно банківської виписки. Крім того, у призначенні платежу в платіжних інструкціях значиться «орендна плата по договору оренди землі за 2021 рік», що не узгоджується з доводами представника відповідача щодо проведення виплати орендної плати за 2022-2023 роки наперед. Також звертає увагу, що на виконання вимог статті 148-1 Земельного кодексу України протягом одного місяця з дня набуття права власності на земельні ділянки позивач ОСОБА_1 повідомив про набуття права власності на земельні ділянки відповідача. Оскільки після набуття права власності на земельні ділянки ОСОБА_2 до позивача перейшли права та обов`язки попереднього власника за діючими дотепер договорами, тому базовим місяцем для розрахунку індексації орендної плати потрібно визначати саме лютий 2019 року, оскільки останній новий розмір орендної плати було визначено сторонами у додаткових угодах з січня 2019 року). По-третє, відповідач стверджує, що при перерахуванні орендної плати за 2024 рік по всіх трьох договорам оренди кошти повернулися, а в банку повідомили, що рахунок позивача в АТ «ОЩАДБАНК» не активний. Однак, позивач набувши у власність земельні ділянки, по кожній із них протягом одного місяця з дня набуття права власності надіслав на адресу відповідача письмові повідомлення з реквізитами банківського рахунку. До подачі відзиву на позов представники ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» жодного разу не повідомляли позивача про неможливість перерахування коштів за наданими реквізитами, що свідчить про відсутність зі сторони відповідача будь-яких активних дій, спрямованих на сплату орендної плати. У зв`язку з наведеним вважає, що сплата чи несплата відповідачем заборгованості орендної плати після спливу визначених спірними договорами оренди землі строків та після відкриття провадження у даній справі юридичного значення вже не має.

09.05.2025 до суду від представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ» - Демчука Є.В. надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначає, що в даній справі відсутній факт «системності» невиплати орендної плати, оскільки відповідачем допущено невчасну виплату лише тільки за 2024 рік, а отже, відсутнє право позивача вимагати розірвання договору на підставі пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України (у разі систематичної (два та більше випадки) повної несплати орендної плати). Крім того, стверджує, що в даній справі навіть не можна вважати невиплату орендної плати за 2024 рік порушенням умов договорів оренди, оскільки невиплата ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» орендної плати за 2024 рік є прямим наслідком дій/бездіяльності позивача, внаслідок яких ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» позбавлене об`єктивної можливості виконати свій обов`язок (ст. 148-1 ЗК України, ст. 613 ЦК України). Таким чином, вважає, що факт виплати орендної плати за 2024 рік та повернення коштів на рахунок ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» має надважливе юридичне значення у даній справі. Позивачем не надано суду доказів дійсності рахунку IBAN НОМЕР_2 , реквізити якого він надав із листом повідомленням в порядку ст. 148-1 ЗК України. Зі сторони ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» було направлено позивачу листа щодо надання вірних платіжних реквізитів, але станом на 09.05.2025 відповіді не отримано. У зв`язку з наведеним відсутні підстави для розірвання договорів оренди землі, оскільки не встановлено систематичної несплати відповідачем орендної плати.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 січня 2026 року задоволено клопотання представника позивача та призначено у справі судову економічну експертизу щодо підтвердження розрахунку орендної плати за землю, індексації та трьох відсотків річних, проведення якої доручено судовим експертам Сумського відділення Національного наукового центру «Інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України та на час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

17.04.2026 до суду надійшли клопотання експерта про оплату експертизи та уточнення розрахунків, які підлягають дослідженню, а також матеріали цивільної справи № 583/986/25.

12.05.2026 до суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Сумцова Є.С. надійшло клопотання, згідно з яким просив прийняти відмову позивача від раніше заявленого клопотання про призначення судово-економічної експертизи та продовжити розгляд справи за наявними у матеріалах справи доказами без проведення судово-економічної експертизи.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22 травня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті з викликом учасників справи.

17.08.2026 до суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Сумцова Є.С. надійшли додаткові пояснення, у яких підсумував остаточну позицію по справі.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, представник позивача Сумцов Є.С. у додаткових поясненнях від 17.08.2026 просив провести судове засідання без їх участі, наполягає на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ» Демчук Є.С., який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, заперечував протии задоволення позовних вимог. Пояснив, що невиплата орендної плати пов`язана з ненаданням позивачем ОСОБА_1 належних реквізитів банківського рахунку для такої виплати, що виключає вину орендаря. При спробі виплати орендної плати гроші поверталися на рахунок ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ». Зазначив, що одразу після надання ОСОБА_1 правильних реквізитів орендна плата буде виплачена. Також вважає, що підстави для розірвання договорів оренди відсутні, оскільки відсутні істотні порушення умов орендарем.

Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянкивід 21.08.2023, укладеного з ОСОБА_2 , є власником земельної ділянки площею 3,4231 га, кадастровий номер 5920388700:01:001:0173, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Хухрянської сільської ради Охтирського району Сумської області, що підтверджується: договором купівлі-продажу земельної ділянки від 21.08.2023, посвідченим приватним нотаріусом Воропаєм В.В., зареєстрованим в реєстрі за № 1661, та витягом з Державного реєстру речових прав № 343595230 від 21.08.2023 (т. 1, а.с. 18-20).

19.12.2017 між ОСОБА_2 та Приватним акціонерним товариством «РАЙЗ-МАКСИМКО» укладено Договір оренди землі № 559/17, відповідно до якого орендар прийняв в строкове користування земельну ділянку площею 3,4231 га, кадастровий номер 5920388700:01:001:0173, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Хухрянської сільської ради Охтирського району Сумської області (т. 1, а.с. 12-14).

Зазначений договір оренди землі № 559/17 від 19.12.2017 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право: 24389719, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 110657288 від 15.01.2018 (т. 1, а.с. 15).

Відповідно до п. 8 Договору оренди землі № 559/17 від 19.12.2017 договір укладено на 10 (десять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів повинен повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 9 Договору оренди землі № 559/17 від 19.12.2017 визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 10 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 10378,18 грн, із вирахуванням податку з доходів (орендної плати) орендодавця.

Згідно з п. 5 Договору оренди землі № 559/17 від 19.12.2017 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 103781,78 грн.

Пунктом 10 Договору оренди землі № 559/17 від 19.12.2017 передбачено обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексації.

Відповідно до п. 11 Договору оренди землі № 559/17 від 19.12.2017 орендна плата вноситься 1 раз на рік по закінченню сількогосподарського року, але не пізніше 01 грудня.

Відповідно до п. 14 Договору оренди землі № 559/17 від 19.12.2017 у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня в розмірі 1% несплаченої суми за кожний місяць прострочення.

Пунктом 42 Договору оренди землі № 559/17 від 19.12.2017 передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Згідно з п. 43 Договору оренди землі № 559/17 від 19.12.2017 сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Відповідно до п. 41 Договору № 559/17 від 19.12.2017 перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

12.11.2021 між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ» укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі № 559/17 від 19.12.2017. Сторони узгодили, що термін дії договору завершується 19.12.2030, а орендна плата, починаючи з 01.01.2019 складає 11416,00 грн, що становить 11% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, із вирахуванням податку з доходів (орендної плати) орендодавцю відповідно до Податкового кодексу України (т. 1, а.с. 16).

31.08.2023 позивач ОСОБА_1 надіслав на адресу ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» заяву (повідомлення про зміну умов договору оренди землі № 559/17 від 19.12.2017), якою повідомив про набуття права власності на вказану земельну ділянку та просив внести зміни до договору в частині заміни сторони «Орендодавець» шляхом укладання додаткової угоди. Також разом із даною заявою позивачем надіслано відповідачу банківські реквізити для перерахування коштів: НОМЕР_2 (т. 1, а.с. 21-23, 93).

Крім того, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянкивід 21.08.2023, укладеного з ОСОБА_2 , є власником земельної ділянки площею 3,4231 га, кадастровий номер 5920388700:01:001:0175, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Хухрянської сільської ради Охтирського району Сумської області, що підтверджується: договором купівлі-продажу земельної ділянки від 21.08.2023, посвідченим приватним нотаріусом Воропаєм В.В., зареєстрованим в реєстрі за № 1622, та витягом з Державного реєстру речових прав № 343599069 від 21.08.2023 (т. 1, а.с. 30-32).

19.12.2017 між ОСОБА_2 та Приватним акціонерним товариством «РАЙЗ-МАКСИМКО» укладено Договір оренди землі № 560/17, відповідно до якого орендар прийняв в строкове користування земельну ділянку площею 3,4231 га, кадастровий номер 5920388700:01:001:0173, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Хухрянської сільської ради Охтирського району Сумської області (т. 1, а.с. 24-26).

Зазначений договір оренди землі № 560/17 від 19.12.2017 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право: 24389728, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 110657288 від 15.01.2018 (т. 1, а.с. 27).

Відповідно до п. 8 Договору оренди землі № 560/17 від 19.12.2017 договір укладено на 10 (десять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів повинен повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 9 Договору оренди землі № 560/17 від 19.12.2017 визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 10 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 10378,18 грн, із вирахуванням податку з доходів (орендної плати) орендодавця.

Згідно з п. 5 Договору оренди землі № 560/17 від 19.12.2017 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 103781,78 грн.

Пунктом 10 Договору оренди землі № 560/17 від 19.12.2017 передбачено обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексації.

Відповідно до п. 11 Договору оренди землі № 560/17 від 19.12.2017 орендна плата вноситься 1 раз на рік по закінченню сількогосподарського року, але не пізніше 01 грудня.

Відповідно до п. 14 Договору оренди землі № 560/17 від 19.12.2017 у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня в розмірі 1% несплаченої суми за кожний місяць прострочення.

Пунктом 42 Договору оренди землі № 560/17 від 19.12.2017 передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Згідно з п. 43 Договору оренди землі № 560/17 від 19.12.2017 сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Відповідно до п. 41 Договору № 560/17 від 19.12.2017 перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

12.11.2021 між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ» укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі № 560/17 від 19.12.2017. Сторони узгодили, що термін дії договору завершується 19.12.2030, а орендна плата, починаючи з 01.01.2019 складає 11416,00 грн, що становить 11% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, із вирахуванням податку з доходів (орендної плати) орендодавцю відповідно до Податкового кодексу України (т. 1, а.с. 28).

31.08.2023 позивач ОСОБА_1 надіслав на адресу ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» заяву (повідомлення про зміну умов договору оренди землі № 560/17 від 19.12.2017), якою повідомив про набуття права власності на вказану земельну ділянку та просив внести зміни до договору в частині заміни сторони «Орендодавець» шляхом укладання додаткової угоди. Також разом із даною заявою позивачем надіслано відповідачу банківські реквізити для перерахування коштів: НОМЕР_2 (т. 1, а.с. 33-35, 93).

Крім того, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянкивід 07.11.2023, укладеного з ОСОБА_4 , є власником земельної ділянки площею 4,4452 га, кадастровий номер 5920384000:01:001:0557, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кардашівської сільської ради Охтирського району Сумської області, що підтверджується: договором купівлі-продажу земельної ділянки від 07.11.2023, посвідченим приватним нотаріусом Воропаєм В.В., зареєстрованим в реєстрі за № 2323, та витягом з Державного реєстру речових прав № 353363882 від 07.11.2023 (т. 1, а.с. 45-47).

Зазначену земельну ділянку ОСОБА_4 успадкувала 09.12.2022, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом та витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 70871865 від 09.12.2022 (а.с. 42-43).

01.09.2015 між ОСОБА_3 та ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» укладено Договір оренди землі № 176/15, відповідно до якого орендар прийняв у строкове користування земельну ділянку площею 4,4542 га, кадастровий номер 5920384000:01:001:0557, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Кардашівської сільської ради Охтирського району Сумської області (т. 1, а.с. 36-38).

Зазначений договір оренди землі № 176/15 від 01.09.2015 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право: 11678755, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 45981946 від 21.10.2015 (т. 1, а.с. 39).

Відповідно до п. 8 Договору оренди землі № 176/15 від 01.09.2015 договір укладено на 10 (десять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів повинен повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 9 Договору оренди землі № 176/15 від 01.09.2015 визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 5 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 4676,02 грн, із вирахуванням податку з доходів (орендної плати) орендодавця.

Згідно з п. 5 Договору оренди землі № 176/15 від 01.09.2015 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 93520,39 грн.

Пунктом 10 Договору оренди землі № 176/15 від 01.09.2015 передбачено обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексації.

Відповідно до п. 11 Договору оренди землі № 176/15 від 01.09.2015 орендна плата вноситься 1 раз на рік по закінченню сількогосподарського року, але не пізніше 01 грудня.

Відповідно до п. 14 Договору оренди землі № 176/15 від 01.09.2015 у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня в розмірі 1% несплаченої суми за кожний місяць прострочення.

Пунктом 42 Договору оренди землі № 176/15 від 01.09.2015 передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Згідно з п. 43 Договору оренди землі № 176/15 від 01.09.2015 сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Відповідно до п. 41 Договору № 176/15 від 01.09.2015перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

19.03.2018 між ОСОБА_3 , ПрАТ «Райз-Максимко» та ТОВ «Райз Північ» укладено додаткову угоду № 1 про заміну сторони та внесення змін і доповнень, про поновлення Договору оренди землі № 176/15 від 01.09.2015. Сторони узгодили, що з 2017 року орендна плата складає 11222,45 грн, що становить 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (т. 1, а.с. 40).

31.08.2023 позивач ОСОБА_1 надіслав на адресу ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» заяву (повідомлення про зміну умов договору оренди землі № 560/17 від 19.12.2017), якою повідомив про набуття права власності на вказану земельну ділянку та просив внести зміни до договору в частині заміни сторони «Орендодавець» шляхом укладання додаткової угоди. Також разом із даною заявою позивачем надіслано відповідачу банківські реквізити для перерахування коштів: НОМЕР_2 (т. 1, а.с. 48-50, 93).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» намагалося перерахувати орендну плату за вказаними ОСОБА_1 реквізитами на розрахунковий рахунок НОМЕР_2 , однак грошові кошти поверталися на рахунок ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» з приміткою: «Немає відповіді від одержувача» (т. 1, а.с. 93, 94, т. 2, а.с. 219-220).

Згідно з відповіддю, наданою АТ «ОЩАДБАНК» на виконання ухвали суду про витребування доказів, банківський рахунок НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в АТ «ОЩАДБАНК» не відкривався (т. 2, а.с. 21)

Згідно з відповіддю, наданою АТ «ОЩАДБАНК» на виконання ухвали суду про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в АТ «ОЩАДБАНК» відкрито банківський рахунок з іншими реквізитами: НОМЕР_4 (980) (т. 2, а.с. 39-41).

04.10.2021 ОСОБА_2 зверталася до ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» із заявою, у якій просила видати орендну плату за 2022-2023 роки (т. 1, а.с. 90).

Відповідно до платіжних інструкцій від 25 листопада 2021 року ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» виплачено ОСОБА_2 орендну плату за 2021 рік за дві земельні ділянки в розмірі по 18379,76 за кожну. Наведене також підтверджується відомістю виплат по пайщикам від 23 лютого 2021 року (т. 1, а.с. 91-92).

На виконання ухвали суду про витребування доказів АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надано інформацію про банківські рахунки, відкриті на ім`я ОСОБА_2 (т. 2, а.с. 50-52).

Як вбачається з виписки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» по банківському рахунку ОСОБА_2 , орендної плати за 2023 рік ОСОБА_2 не отримувала (т. 1, а.с. 106-220).

Частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частинами першою-четвертою статті 148-1 ЗК України визначено, що до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі (частина четверта статті 32 Закону України «Про оренду землі»).

Аналогічні умови визначені пунктами 40 договорів оренди землі № 559/17 від 19.12.2017, № 560/17 від 19.12.2017 та № 176/15 від 01.09.2015, якими визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Таким чином, новий власник земельної ділянки стає орендодавцем та стороною договору оренди, договір оренди не припиняє свою дію, і новий власник набуває статусу орендодавця разом із належними орендодавцю за договором правами і обов`язками. Подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2020 року у справі № 920/418/19, від 29 квітня 2021 року у справі № 914/637/19, та у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2021 року у справі № 914/637/19.

Виходячи з вищезазначених положень, суд дійшов висновку, що до позивача ОСОБА_1 , як нового власника земельних ділянок, перейшли права та обов`язки орендодавця за договорами оренди землі землі № 559/17 від 19.12.2017, № 560/17 від 19.12.2017 та № 176/15 від 01.09.2015. У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 має право на отримання орендної плати з урахуванням індексації за 2023-2024 роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі, в тому числі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»).

Частинами 1-3 статті 762 ЦК України визначено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.

За змістом ст.ст. 21, 22, 23 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Аналіз ч. 3 ст. 762 ЦК України дозволяє стверджувати, що договором найму або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Це правило розраховано на те, щоб на майбутнє можна було змінювати або навіть забезпечити автоматичну зміну розміру плати за користування. Зокрема, сторони в договорі найму можуть встановити, що: розмір плати за користування за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць; плата за користування підлягає індексації.

Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізми їх застосування є різними як за правовим змістом, так і за суб`єктами застосування. Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (стаття 289 ПК України).

Отже, за загальним правилом, індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди. Індексація ж нормативної грошової оцінки має використовуватися, як правило, для визначення розміру земельного податку за відсутності договору оренди земельної ділянки. Якщо обов`язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі, то обчислення орендної плати відбувається відповідно до частини третьої статті 21 Закону України «Про оренду землі» (індексується лише орендна плата).

За загальним правилом, індексація орендної плати здійснюється шляхом корегування суми орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції у місяцях, що минули з дати визначення орендної плати за базовий місяць.

При цьому, базовим місяцем вважатиметься місяць, у якому востаннє змінювалася (чи підлягала перегляду) орендна плата, тобто місяць, з якого почала діяти нова нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 925/457/23.

Представником позивача правильно визначено лютий 2017 року як базовий місяць для обрахунку індексації.

Відповідні індекси споживчих цін розраховуються Державним комітетом статистики України (раніше - Міністерство статистики України), починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються, зокрема, у газеті «Урядовий кур`єр». Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на Державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України «Про інформацію» є офіційними.

Представником позивача наведено розрахунок орендної плати з урахуванням індексу інфляції, що був проведений шляхом множення розміру орендної плати на коефіцієнт індексації, що розраховується як добуток індексів інфляції за 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому виплачується плата за користування. Наведений розрахунок не заперечується представником відповідача та узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 540/544/18, від 09 червня 2021 року у справі №948/393/20.

Суд погоджується з наданим представником позивача розрахунком, згідно з яким загальний розмір орендної плати з урахуванням індексації за договорами оренди землі № 559/17 від 19.12.2017, № 560/17 від 19.12.2017 та № 176/15 від 01.09.2015 за період 2023-2024 роки становить 121841,16 грн.

При цьому суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що орендна плата за 2023 рік за договорами № 559/17 від 19.12.2017, № 560/17 від 19.12.2017 виплачена ОСОБА_2 за її заявою, оскільки зазначене не підтверджується належними доказами. Зокрема, із платіжних інструкцій від 25 листопада 2021 року та відомості про виплати по пайщикам від 23 лютого 2021 року вбачається, що орендна плата виплачена ОСОБА_2 за 2021 рік. Факт виплати орендної плати за 2023 рік неможливо встановити із зазначених документів. Крім того, звиписки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» по банківському рахунку ОСОБА_2 вбачається, що орендної плати за 2023 рік ОСОБА_2 не отримувала.

Також суд не бере до увагу висновок експерта № 1376, оскільки в обсязі наявних документів на момент складення висновку експерта наведений у позові розрахунок був документально не обґрунтований, оскільки письмове клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи, не було задоволено. У подальшому судом враховано цю обставину, витребувано додаткові документи та ухвалою від 20 січня 2026 року призначено додаткову судово-економічну експертизу, від якої згодом відмовився представник позивача, що є його процесуальним правом.

Надаючи оцінку доводам сторін в частині підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 6532,80 грнта 3% річних у розмірі 2162,39 грн, суд зазначає наступне.

Частинами першою, третьою статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд звертає увагу, що сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора ст. 616 ЦК України тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

У даній справі відповідач не виконував передбачених договорами оренди землі № 559/17 від 19.12.2017, № 560/17 від 19.12.2017 та № 176/15 від 01.09.2015 зобов`язань щодо своєчасної виплати орендної плати. Разом з тим, суд вважає за необхідне дослідити причини такої несплати та встановити, чи сталася зазначена затримка з вини орендаря.

Згідно з вимогами частини третьої статті 148-1 Земельного кодексу України особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

З наявних у справі матеріалів вбачається, що позивач ОСОБА_1 набув право власності на земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу, однак не надав суду доказів, які б свідчили про те, що ним належним чином виконано передбачений ч. 3 ст. 148-1 Земельного кодексу України в частині повідомлення реквізитів.

Так, ОСОБА_1 31.08.2023 надсилав на адресу ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» заяви (повідомлення про зміну умов договорів оренди землі № 559/17 від 19.12.2017, № 560/17 від 19.12.2017 та № 176/15 від 01.09.2015), у яких повідомляв про набуття права власності на земельні ділянки та просив внести зміни до договорів в частині заміни сторони «Орендодавець» шляхом укладання додаткових угод. Також разом із даною заявою позивачем надіслано відповідачу банківські реквізити для перерахування коштів: НОМЕР_2 . Разом з тим, судом встановлено, що зазначений банківський рахунок ОСОБА_1 не належить, при спробі відповідача перерахувати орендну плату за вказаними реквізитами кошти поверталися на рахунок відповідача в результаті помилки при виконанні операції.

За приписами частини четвертої статті 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (частина друга статті 613 ЦК України).

Відповідно до пунктів 42 та 43 договорів оренди землі № 559/17 від 19.12.2017, № 560/17 від 19.12.2017 та № 176/15 від 01.09.2015за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору. Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Отже, підстави для сплати неустойки та 3% річних за встановлених обставин у даній справі для відповідача не виникають.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено підстав для для застосування визначених пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України та статтею 625 ЦК України наслідків порушення зобов`язань у вигляді стягнення з ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» пені та 3% річних за несвоєчасну виплату орендної плати за договорами оренди землі № 559/17 від 19.12.2017, № 560/17 від 19.12.2017 та № 176/15 від 01.09.2015, оскільки в даній справі порушення виконання орендарем зобов`язання з виплати орендної плати (прострочення боржника) сталося внаслідок порушення орендодавцем передбачених ч. 3 ст. 148-1 Земельного кодексу України в частині надання реквізитів банківського рахунку нового власника земельної ділянки, що унеможливило перерахування орендної плати (прострочення кредитора).

Наведені висновки суду узгоджуються з правовими висновками, викладеними в постанові Сумського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року в справі № 583/3637/25.

Надаючи оцінку доводам сторін щодо вирішення питання про розірвання договорів оренди землі № 559/17 від 19.12.2017 та № 560/17 від 19.12.2017, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала під час укладення договору.

Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору. У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору». Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2021 року у справі № 910/2861/18 та від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, у яких зазначено, що для застосування частини другої статті 651 ЦК України суд має встановити не лише факт порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.

Головна ідея, на якій ґрунтується правило частини другої статті 651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку.

Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов`язаних з укладенням та виконанням договору.

Ураховувати істотність порушення важливо, оскільки протилежне тлумачення норм права може призвести до того, що управнена сторона договору, яка має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке становище є неприпустимим, оскільки може порушити стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності між тяжкістю порушення договірних умов і відповідальністю, яка застосовується за таке порушення. Незастосування критерію істотності порушення позбавляє зобов`язану сторону договору можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує управнену сторону відмовлятися від договору (розривати його) за найменшого порушення.

Одним із факторів, що може братися до уваги під час оцінки істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання, є те, наскільки зобов`язана сторона, яка порушила договір, реально заінтересована у збереженні договору, а також те, чи не спричинить розірвання договору для неї значної шкоди.

Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19).

У постанові від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що у разі якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначеного умовами договору оренди землі, тобто орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, застосуванню підлягає не спеціальна норма пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, а загальне правило частини другої статті 651 ЦК України - у разі істотності порушення договору іншою стороною.

У цій же постанові зазначено, що якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Натомість у разі неістотної часткової несплати орендної плати, а так само у разі виникнення спору щодо її розміру, порядку здійснення платежів тощо, у власника завжди є право на звернення до суду з позовом про стягнення таких орендних платежів, 3 % річних, інфляційних втрат, неустойки тощо. Такий спосіб захисту буде ефективним та пропорційним, відновлюватиме порушене право орендодавця та зберігатиме договір оренди землі виходячи з балансу інтересів обох сторін.

Отже, законодавство в питанні розірвання договору дбає не лише про інтереси управненої сторони, а й про інтереси зобов`язаної сторони, оскільки розірвання договору може завдати значних збитків стороні, яка допустила незначне порушення, тобто законодавець прагне досягти справедливого балансу між інтересами сторін договору.

У даній справі судом встановлено, що несплата відповідачем орендної плати спричинена наданням ОСОБА_1 неправильних реквізитів свого банківського рахунку, а тому виникла внаслідок прострочення кредитора (орендодавця), що виключає вину боржника (орендаря). У зв`язку з наведеним відсутні підстави для констатації істотного порушення орендандарем умов договорів оренди, а отже, і для розірвання зазначених договорів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст.ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

За приписами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц.

Таким чином, аналізуючи приведені докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, за наявності доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, та заперечень відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з виплати орендної плати за 2023-2024 роки за договорами оренди землі № 559/17 від 19.12.2017, № 560/17 від 19.12.2017 та № 176/15 від 01.09.2015 у загальному розмірі 121841,16 грн. Вимоги позивача в частині стягнення пені та 3 % річних, а також вимоги про розірвання договорів оренди землі № 559/17 від 19.12.2017, № 560/17 від 19.12.2017 задоволенню не підлягають.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України та зважаючи на відмову в задоволенні позовних вимог, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню понесені відповідачем судові витрати відповідно до Глави 8 ЦПК України.

За приписами ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи,встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів,рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови,що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Представником позивача в додаткових поясненнях від 17.08.2026 повідомлено, що докази на підтвердження розміру фактично понесених судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу, будуть подані суду у строк, передбачений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Таким чином, на час розгляду справи вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є передчасним.

Крім того, позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 3737,76 грн (а.с. 9). Загальний розмір сплаченого судового збору складається із: судового збору за вимогу немайнового характеру про розірвання договору оренди землі № 559/17 від 19.12.2017 у розмірі 1211,20 грн; судового збору за вимогу немайнового характеру про розірвання договору оренди землі № 560/17 від 19.12.2017 у розмірі 1211,20 грн; судового збору за вимогу майнового характеру про стягнення орендної плати з урахуванням індексації, пені та трьох відсотків річних у розмірі 1305,36 грн.

Оскільки дві вимоги немайнового характеру про розірвання договорів оренди землі № 559/17 від 19.12.2017 та № 559/17 від 19.12.2017 судовий збір у розмірі 2422,40 грн (1211,20 грн + 1211,20 грн) не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат зі сплати судового збору.

Враховуючи наявність підстав для часткового (на 93,34%) задоволення позовної вимоги майнового характеру про стягнення орендної плати з урахуванням індексації, пені та трьох відсотків річних, з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат зі сплати судового збору підлягає стягненню 1218,42 грн (1305,36 грн (сплачений судовий збір) х 93,34%)

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Сумцов Євген Станіславович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ», треті особи: Приватне акціонерне товариство «РАЙЗ-МАКСИМКО», ОСОБА_2 про розірвання договорів оренди землі, стягнення орендної плати з урахуванням індексації, пені та трьох відсотків річних задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати з урахуванням індексації в розмірі 121841,16 грн (сто двадцять одна тисяча вісімсот сорок одна гривня 16 копійок) з вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів при виплаті.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1218,42 грн (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень 42 копійки).

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ», код ЄРДПОУ 34264631, адреса: Сумська область, Сумський район, с. Степанівка, вул. Заводська, 4.

Повний текст рішення складено 18 серпня 2026 року.

Суддя А.І.Савєльєва