Court ruling № 139065103, 17.08.2026, Mostyska District Court of Lviv Oblast

Єдиний унікальний номер 944/4635/26

Провадження № 2-з/448/10/26

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

17.08.2026року м.Мостиська

Суддя Мостиського районного суду Львівської області Білоус Ю.Б., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом останньої до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Нор Надії Миколаївни, Мостиська міська рада Львівської області, Орган опіки і піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради та ОСОБА_6 , про визнання недійсним заповіту, дублікату заповіту, усунення відповідачів від права на спадкування та визнання права на спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом.

Одночасно з позовом подала заяву про забезпечення позову, у якій просить заборонити приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу Нор Н.М. вчиняти будь-які дії по видачі Свідоцтва про право на спадщину у спадковій справі громадянки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування заяви зазначила, що нею подано до суду позовну заяву про визнання недійсним заповіту, дублікату заповіту, усунення відповідачів від права на спадкування та визнання права на спадкування. Проте існує реальна загроза того, що до набрання рішенням законної сили нотаріус видасть свідоцтво про право на спадкове майно. Після видачі свідоцтва та державної реєстрації права власності виконання майбутнього рішення суду буде істотно ускладнено або унеможливлено, оскільки виникне зареєстроване речове право, скасування якого вимагатиме окремого провадження; майно може бути відчужене третім особам; спадкова справа у нотаріуса може бути закрита, що унеможливить подальші нотаріальні дії в інтересах позивача.

Додала, що запропонований нею захід є мінімально необхідним і співмірним з предметом позову, не позбавляє відповідачів жодних майнових прав остаточно, а лише зупиняє їх оформлення до вирішення спору, інтереси відповідачів при цьому не порушуються, забезпечення позову не завдасть жодних труднощів відповідачам. В той же час, вжиття зазначених заходів забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивачки.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

З урахуванням наведеного, сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви без їх повідомлення у відповідності до положень ч.1 ст.153 ЦПК України. При цьому фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали позовної заяви, заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій інших осіб з метою забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).

При розгляді заяви про забезпечення позову суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно з п.43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п.51-52 рішення «Юрій Миколайович Іванов проти України» Європейский суд з прав людини зазначив: «Суд повторює, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy), [GC], N 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (див., серед інших джерел, згадане вище рішення у справі Войтенка ( 980_223 ), п. 53).»

Отже, право на суд включає не тільки можливість особи звернутись до суду за захистом своїх прав, а й можливість у подальшому отримати виконання рішення суду, ухваленого на її користь.

Відповідно до п. 4 Постанови № 9 від 22 грудня 2006 року Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має право з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже зазначене питання є предметом дослідження суду під час розгляду спору по суті. До предмета доказування на цій стадії входить лише питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц зазначив, що саме лише посилання на потенційну можливість ухилення від виконання рішення суду без належного обґрунтування не є достатньою підставою для забезпечення позову.

Судом встановлено, що між сторонами дійсно виник спір, а предметом такого спору є визнання недійсним заповіту, дублікату заповіту, усунення відповідачів від права на спадкування та визнання права на спадкування.

Як вбачається з матеріалів заяви, у провадженні приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Нор Н.М. перебуває спадкова справа, у межах якої відповідачі можуть отримати свідоцтво про право на спадщину. За наведених обставин існує реальна загроза того, що до вирішення спору по суті відповідачі оформлять спадкові права на спірне майно, що у подальшому може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Суд вважає, що заявлений позивачкою ОСОБА_1 захід забезпечення позову у вигляді заборони нотаріусу вчиняти дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину є обґрунтованим, співмірним заявленим вимогам та спрямованим на збереження існуючого стану до вирішення спору.

З огляду на викладене, суд вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню, з наведених вище мотивів і підстав.

Відповідно до ч.6, 7 ст.153 ЦПК України суд постановляє ухвалу про забезпечення позову та зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання.

Суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки обставини, передбачені ч.3 ст.154 ЦПК України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153, 260 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.

Забезпечити позов шляхом заборони приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу Нор Надії Миколаївні вчиняти будь-які нотаріальні дії по видачі Свідоцтва про право на спадщину у спадковій справі громадянки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , - до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Зустрічне забезпечення по справі не застосовується.

Направити примірник ухвали про забезпечення позову заявнику та всім особам для негайного виконання, яких стосуються заходи забезпечення позову.

Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з моменту її підписання суддею та підлягає негайному виконанню незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Суддя Ю.Б.Білоус