Decision № 139045274, 18.08.2026, Velyka Oleksandrivka District Court of Kherson Oblast

Справа № 650/5091/24

Провадження № 2/650/2729/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року селище Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі судді Сікори О.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 26 березня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «ДЕЛЬТА БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання заяви № 001-21813-260313. За умовами договору банк надав відповідачу кредит у сумі 15 000 грн строком на 50 місяців зі сплатою 9,99 % річних та щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,49 % від суми кредиту. Відповідач мав вносити не пізніше 26 числа кожного місяця платежі відповідно до графіка.

02 червня 2020 року між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та ТОВ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» укладено договір № 2253/К про відступлення прав вимоги, за яким позивач набув право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань, позивач просить стягнути 34 987,92 грн, з яких: 2 302,27 грн основної заборгованості; 30 959,45 грн заборгованості за нарахованими процентами; 119,49 грн трьох процентів річних від простроченої основної суми; 1 606,71 грн трьох процентів річних від простроченої суми процентів. Також просить стягнути 3 028 грн судового збору та 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Заочним рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 17 січня 2025 року позов задоволено.

Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 25 червня 2025 року заяву відповідача про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення від 17 січня 2025 року скасовано, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Після поновлення розгляду справи відзив на позов, додаткові пояснення або докази від відповідача до суду не надійшли. Водночас у заяві про перегляд заочного рішення відповідач зазначив, що останній платіж за кредитом здійснив у 2016 році, та просив застосувати позовну давність. Також вказував, що через неналежне повідомлення про первісний розгляд справи був позбавлений можливості своєчасно подати відповідні заперечення.

Суд враховує, що скасоване заочне рішення не породжує правових наслідків та його висновки не мають наперед установленого значення під час нового розгляду справи. Справа розглядається судом повторно на підставі всіх наявних у ній доказів та доводів сторін.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Саме по собі неподання відзиву не є визнанням позову та не звільняє позивача від обов`язку довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Оскільки розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази та надавши їм оцінку в сукупності, суд дійшов такого висновку.

Обставини, встановлені судом, та оцінка доказів

26 березня 2013 року ОСОБА_1 підписав заяву № 001-21813-260313, адресовану ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК». Заяву акцептовано банком того самого дня.

У частині 2 заяви визначено основні умови кредитування: сума кредиту 15 000 грн; строк кредитування 50 місяців; процентна ставка 9,99 % річних; комісія за обслуговування кредитної заборгованості 3,49 % щомісяця; щомісячний платіж 892 грн.

Підписаний сторонами графік платежів передбачає внесення платежів з 26 квітня 2013 року по 26 травня 2017 року. За графіком загальна сума платежів становить 44 574,94 грн, у тому числі: 15 000 грн погашення основної суми кредиту; 3 399,94 грн процентів за користування кредитом; 26 175 грн плати за обслуговування кредитної заборгованості. Щомісячна плата за обслуговування становить 523,50 грн. Останній платіж за графіком у сумі 866,94 грн підлягав сплаті 26 травня 2017 року.

У підписаній відповідачем інформації про умови кредитування зазначено реальну процентну ставку 66,55 % та абсолютне подорожчання кредиту 29 574,94 грн, із якого 3 399,94 грн становлять проценти, а 26 175 грн - плата за обслуговування кредитної заборгованості.

Наданий позивачем платіжний документ від 26 березня 2013 року підтверджує виконання первісним кредитором обов`язку щодо надання кредитних коштів. Факт укладення кредитного договору та одержання кредиту відповідачем не спростовано.

Договір № 2253/К про відступлення прав вимоги від 02 червня 2020 року, витяг із додатка до нього та платіжні доручення підтверджують перехід до ТОВ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» права вимоги за кредитним договором відповідача. Однак набуття статусу нового кредитора саме по собі не підтверджує заявлений у позові розмір заборгованості.

Норми права, які застосовує суд

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, у встановлений строк, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статей 512, 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Отже, відступлення права вимоги не створює нового зобов`язання та не збільшує його обсяг.

Частинами першою, п`ятою та шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частин першої - третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Щодо плати за обслуговування кредитної заборгованості

Кредит надано відповідачу як фізичній особі на поточні потреби, не пов`язані з підприємницькою діяльністю, тому спірні правовідносини регулюються також Законом України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на час укладення договору.

Згідно з частиною четвертою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», чинною 26 березня 2013 року, кредитодавцю заборонялося встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, проценти, комісії, платежі за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про споживчий кредит, яка передбачає здійснення таких платежів, є нікчемною.

Пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, було заборонено встановлювати платежі за дії, які банк здійснює на власну користь, зокрема ведення справи, договору та облік заборгованості споживача, за дії, які споживач здійснює на користь банку, а також за дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин.

У договорі плата за обслуговування встановлена у фіксованому розмірі 523,50 грн щомісяця та нараховується незалежно від фактичного звернення позичальника за будь-якою окремою послугою.

У довідці про умови кредитування зазначено, що до такого обслуговування входять розрахунок заборгованості, повідомлення про виникнення прострочення, інформування про стан заборгованості, формування виписки, консультації щодо погашення та інші пов`язані з виконанням договору дії.

Розрахунок та облік заборгованості, контроль стану виконання договору, повідомлення про прострочення, формування інформації про суму боргу та забезпечення належного погашення кредиту є діями банку з адміністрування власного кредитного портфеля та виконання кредитного договору. Вони здійснюються насамперед у інтересах банку та не становлять самостійної послуги, окремо замовленої споживачем.

Посилання у довідці на можливість отримання консультацій не змінює правової природи спірного платежу, оскільки обов`язок щомісячно сплачувати 523,50 грн не поставлено у залежність від звернення клієнта, виду, обсягу або фактичного надання консультації. Позивач не надав заяв відповідача про замовлення таких послуг, документів про їх фактичне надання чи розрахунку вартості конкретної послуги.

Єдина щомісячна плата встановлена одночасно за сукупність різних дій без визначення вартості кожної з них. Тому відокремити частину платежу, яка могла б відповідати окремій фактично наданій послузі, від плати за внутрішні дії банку неможливо.

Загальний розмір такої плати за графіком становить 26 175 грн, тобто 174,5 % від виданої суми кредиту, тоді як проценти за весь строк кредитування становлять лише 3 399,94 грн. Наведене додатково підтверджує, що за назвою плати за обслуговування фактично приховано істотну частину вартості самого кредиту.

За наведених обставин умова пункту 2.5 частини 2 заяви № 001-21813-260313 щодо автоматичної щомісячної плати за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемною та не створює для відповідача обов`язку зі сплати 26 175 грн.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України визнання судом нікчемного правочину недійсним не вимагається. Тому суд застосовує наслідки нікчемності умови незалежно від подання відповідачем окремого позову або зустрічного позову.

Такий підхід узгоджується з висновками Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц, та висновками Верховного Суду у постанові від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15 щодо необхідності виключення нікчемної комісії та перерахунку всіх складових кредитної заборгованості з урахуванням фактично внесених платежів.

Щодо заявленого розміру заборгованості

Позивач заявив до стягнення 30 959,45 грн як заборгованість за нарахованими процентами. Проте підписаний сторонами графік визначає загальну суму процентів за всі 50 місяців користування кредитом у розмірі лише 3 399,94 грн.

Різниця між заявленими позивачем процентами та всіма процентами, передбаченими графіком, становить 27 559,51 грн. Навіть сума всіх передбачених графіком процентів і всієї комісії дорівнює 29 574,94 грн, що на 1 384,51 грн менше за заявлені 30 959,45 грн.

Таким чином, заявлена сума процентів не відповідає умовам договору та не може бути перевірена за наданими доказами. Позовна заява не містить розрахунку, який би розмежовував договірні проценти, комісію та інші можливі нарахування, а також не пояснює походження різниці у сумі 1 384,51 грн.

Строк кредитування закінчився 26 травня 2017 року. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припинилося. Права та інтереси кредитора після цього підлягають захисту відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Зазначене відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, згідно з яким право кредитодавця нараховувати договірні проценти припиняється після спливу строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту.

Доказів існування погодженої сторонами умови про нарахування 9,99 % річних після 26 травня 2017 року матеріали справи не містять. Наявні у справі заява, графік та інформація про кредит передбачають нарахування загалом 3 399,94 грн процентів у межах 50-місячного строку.

Для визначення дійсного залишку заборгованості після виключення нікчемної комісії необхідно встановити дати та суми всіх платежів відповідача та зарахувати внесені кошти у рахунок законних складових зобов`язання, тобто тіла кредиту та договірних процентів у межах строку кредитування.

Позивач не надав суду повної виписки з рахунку, відомостей про дати та суми платежів відповідача, порядок розподілу кожного платежу, залишок основної суми після кожної операції та перерахунок заборгованості без урахування нікчемної комісії.

Саме зазначення у витягу з реєстру прав вимоги або у внутрішньому розрахунку первісного чи нового кредитора певного залишку не є достатнім доказом його правильності, якщо цей залишок включає платежі за нікчемною умовою та не підтверджений рухом коштів за рахунком.

Твердження відповідача про здійснення останнього платежу у 2016 році не є визнанням заявленого позивачем розміру боргу. Воно також не звільняє позивача від обов`язку надати повний рух коштів та виконати перерахунок після виключення нікчемної комісії.

Заявлений позивачем залишок основної суми у розмірі 2 302,27 грн свідчить про здійснення відповідачем значної кількості платежів. Однак за відсутності первинних відомостей про ці платежі неможливо перевірити, чи залишилася несплаченою будь-яка частина тіла кредиту після спрямування на його погашення коштів, які банк раніше зараховував у рахунок нікчемної комісії.

Суд не наділений повноваженнями самостійно формувати замість позивача новий розрахунок позовних вимог, визначати невідомі дати й суми платежів або обирати порядок їх зарахування на підставі припущень.

Отже, позивач не довів належними, допустимими та достатніми доказами існування станом на день звернення до суду заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2 302,27 грн і за процентами у розмірі 30 959,45 грн.

Щодо трьох процентів річних

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги про стягнення 119,49 грн трьох процентів річних від основної суми та 1 606,71 грн трьох процентів річних від суми процентів є похідними від вимог про стягнення відповідних основних сум.

Оскільки позивач не довів існування простроченої основної суми у розмірі 2 302,27 грн та прострочених процентів у розмірі 30 959,45 грн, визначені позивачем бази для нарахування трьох процентів річних є недоведеними. Правильність арифметичної операції за недоведеної вихідної суми не підтверджує існування відповідного грошового зобов`язання.

Тому вимоги про стягнення трьох процентів річних також не підлягають задоволенню.

Щодо заяви про застосування позовної давності

Відповідач заявив про застосування позовної давності у заяві про перегляд заочного рішення. Суд ураховує таку заяву, оскільки ухвалою від 25 червня 2025 року встановлено, що відповідач не був обізнаний про відкриття провадження та не мав можливості своєчасно подати відзив і відповідні заперечення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 зазначила, що заява про застосування позовної давності, викладена відповідачем у заяві про перегляд заочного рішення, має враховуватися судом, якщо відповідач унаслідок неналежного повідомлення був позбавлений можливості зробити таку заяву до ухвалення заочного рішення.

За загальним правилом статей 256, 257, 261 ЦК України позовна давність становить три роки та починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Оскільки договором передбачено самостійні щомісячні платежі, позовна давність обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Такий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

За графіком строки платежів, які настали до 26 березня 2017 року включно, закінчилися більш ніж за три роки до 02 квітня 2020 року. Водночас щодо платежів зі строком 26 квітня та 26 травня 2017 року трирічна позовна давність станом на 02 квітня 2020 року не спливла.

Строки позовної давності, які не спливли на час набрання чинності пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, продовжувалися на строк дії карантину, а надалі на них поширилися положення пункту 19 цього розділу щодо періоду воєнного стану. Відповідний підхід до обчислення цих строків наведено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24.

Отже, довід відповідача про сплив позовної давності щодо всього кредитного зобов`язання сам по собі не є достатнім для повної відмови у позові, оскільки щодо двох останніх платежів строк не сплив до початку його законодавчого продовження.

За графіком у складі двох останніх платежів було передбачено 703,17 грн тіла кредиту та 8,77 грн процентів, без урахування комісії. Проте стягнення навіть цих сум було б можливим лише за умови доведення, що вони фактично залишилися непогашеними після перерахунку всіх платежів відповідача без нікчемної комісії.

Такого перерахунку та доказів фактичного залишку позивач не надав. Тому суд відмовляє у позові через недоведеність наявності та розміру порушеного права, а не внаслідок спливу позовної давності.

Висновок суду

Підсумовуючи наведене, суд встановив факт укладення та виконання банком кредитного договору, а також перехід права вимоги до позивача. Водночас наявність договору та договору відступлення не звільняє нового кредитора від обов`язку довести дійсний і законний розмір непогашеної заборгованості.

Умова про автоматичну щомісячну плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемною. Після її виключення всі отримані від відповідача кошти потребували перерахунку в рахунок тіла кредиту та законних процентів.

Позивач такого перерахунку не надав, рух коштів за рахунком не підтвердив, а заявлена сума 30 959,45 грн процентів прямо суперечить підписаному графіку, який визначає 3 399,94 грн процентів за весь строк кредитування.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення 34 987,92 грн є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати позивача у зв`язку з відмовою в позові покладаються на позивача та відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, статтями 215, 256, 257, 261, 267, 512, 514, 525, 526, 530, 625, 1054 ЦК України, статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» до ОСОБА_1 про стягнення коштів відмовити.

Судові витрати, понесені позивачем, залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ ФАЙНЕНС», код ЄДРПОУ 43160452, місцезнаходження: 79037, м. Львів, вул. Богдана Хмельницького, буд. 212, офіс 413.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 18 серпня 2026 року.

Суддя О.О. Сікора