Court ruling № 139025021, 14.08.2026, Industrialnyi District Court of Dnipropetrovsk City

Справа № 202/7960/26

Провадження № 2-з/202/55/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпраа у складі:

головуючого судді Мариніна О.В.

при секретарі Пєшкічевій А.Ю.

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

встановив:

ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про забезпечення позову до ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити певні дії, скасування декларації, рішень державного реєстратора та зобов`язання знесення самочинного будівництва, треті особи Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради.

Заява мотивована тим, що предметом спору в даній справі є протиправні дії Відповідача, що виражаються у здійсненні самочинного будівництва з порушенням будівельних та санітарних норм, та її дії пов?язані демонтажем частини їх спільного з Позивачем домоволодіння, в наслідок яких порушуються права Позивача на володіння користування власним майном. Вважає можливим повне руйнування єдиного житла позивача та не можливості його відновлення до стану, що існував до протиправних дій Відповідача, а також в майбутньому ускладнить виконання судового рішення через збільшення кількості самочинно побудованих будівель та споруд.

Дослідивши заяву, суд дійшов до наступного висновку.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходів забезпечення позову.

Згідно із частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускаються як до пред`явлення позову, так і на будь-який стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заява про забезпечення позову повинна містити причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Тобто, законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав заявника не встановлений.

Для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується, а також спроможним запобігти виникненню або продовженню порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Крім цього, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

При розгляді заяви про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 чи будь-яким іншим особам здійснювати будь-які будівельні роботи за адресою АДРЕСА_1 , та вчинення дій пов`язаних з демонтажем належної їй частини домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, об`єктивно оцінивши можливість настання несприятливих наслідків, пов`язаних з виконанням судового рішення, суд не вбачає, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення оспорюваних прав позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду, оскільки на даний час підстав вважати, що відповідач діє недобросовісно не наведено.

При цьому суд зважає, що вимоги про зобов`язання знесення самочинного будівництва є похідними від вимог про скасування реєстрації Декларації № ДП 101260305867 від 06.03.2026 року про готовність до експлуатації об`єкта індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 та встановлення заборони здійснювати будь-які будівельні роботи за адресою АДРЕСА_1 буде фактично вирішенням спору по суті, хоча застосування заходів забезпечення позову не повинно перетворюватися на передчасне задоволення позовних вимог чи повне скасування чинних рішень до завершення розгляду справи.

Таким чином, враховуючи викладене, суд оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, дійшов до переконання, що заява необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суд -

постановив:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити певні дії, скасування декларації, рішень державного реєстратора та зобов`язання знесення самочинного будівництва, треті особи Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради шляхом заборони ОСОБА_3 чи будь-яким іншим особам здійснювати будь-які будівельні роботи за адресою АДРЕСА_1 , та вчинення дій пов?язаних з демонтажем належної їй частини домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 15 днів.

Суддя О. В. Маринін