Court ruling № 139015331, 06.08.2026, Krasnohvardiiskyi District Court of Dnipropetrovsk City

Справа № 204/9174/25

Провадження № 2-др/204/66/26

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра, у складі:

головуючого - судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання Єрмак Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі заяву представника відповідачок адвоката Негробова Олександра Вікторовича, про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гудзон» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості по оплаті послуг з утриманням будинків та прибуткової території, -

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чечелівського районного суду міста Дніпра перебувала цивільна справа за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гудзон» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості по оплаті послуг з утриманням будинків та прибуткової території (судова справа № 204/9174/25), в якій 14 липня 2026 року судом ухвалено рішення.

21 липня 2026 року до суду надійшла заява представника відповідачок адвоката Негробова О.В., про ухвалення додаткового рішення у цій справі (том 2, а. с. 33-35).

В обґрунтування заяви зазначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, а тому прохає суд стягнути з позивача на користь відповідача понесені останнім витрати на правову допомогу у розмірі 18 000 гривень (том 2, а. с. 37-41).

26 липня 2026 року представницею позивача ОСББ «Гудзон» - адвокаткою Копиленко Д.І., до суду подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (том 2, а. с. 69-72).

Так, в обґрунтування клопотання зазначено, що заявлена до стягнення сума у розмірі 18 000 гривень не відповідає критеріям розумності, необхідності та співмірності. Вказує, що представником відповідачки на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, з-поміж іншого, надано акт приймання-передачі наданих послуг від 20 липня 2026 року, який містить лише загальну суму без зазначення будь-якого економічного чи часового обґрунтування, що позбавляє суд можливості перевірити їх співмірність. Більш того, зазначає, що фактично представник відповідачок приймав участь лише у трьох судових засіданнях, а значна частина його процесуальних дій полягала у поданні заяв про відкладення розгляду справи, тому вважає, що за таких обставин стягнення 18 000 гривень на правову допомогу є явно неспівмірними фактичному обсягу виконаної останнім роботи. Разом з цим, зазначає, що пунктом 5.2 наданого представником відповідачок договору № б/н про надання правничої допомоги від 26 вересня 2025 року встановлено, що умови виплати та розмір гонорару визначається додатковими угодами, а пунктом 5.3 передбачено оформлення виконання зобов`язань актом наданих послуг. В свою чергу, вказує на те, що додатковими угодами № 1 та № 2 передбачено проведення оплати гонорару, зокрема безготівково - на підставі відповідного рахунку, але останній суду не надано. При цьому, зазначає, що пункт 2 додаткової угоди № 1 від 26 вересня 2025 року передбачає, що сума гонорару адвоката буде складати 3 000 гривень, яка підлягає сплаті під час укладання договору, тоді як пункт 2 додаткової угоди № 2 від 06 жовтня 2025 року передбачає, що сума гонорару адвоката, за надання правничої допомоги під час розгляду справи № 204/9174/25 складатиме 15 000 гривень, яка також підлягає оплаті в день укладання даної додаткової угоди. Натомість, вказує, що до заяви від 20 липня 2026 року представником відповідачки долучено дві платіжні інструкції від 03 квітня 2026 року та 29 травня 2026 року, які не містять реквізитів договору від 26.09.2025 та/або реквізити додаткових угод, а тому неможливо встановити, що оплата здійснювалась саме на виконання договору про надання правничої допомоги у даній справі. Крім того, зазначає, що наданий представником відповідачки акт приймання-передачі наданих правничих послуг від 20 липня 2026 року містить істотні суперечності, що ставлять під сумнів його достовірність. Вказує, що у зазначеному акті сторони підтвердили, що правнича допомога надавалася за період з 29 червня 2025 року по 20 липня 2026 року, тоді як договір про надання правничої допомоги між сторонами укладений лише 26 вересня 2025 року, що в свою чергу свідчить про недостовірність змісту акту та ставить під сумнів можливість використання його як належного доказу фактичного обсягу виконаних робіт. Тому прохає суд відмовити представнику відповідачки в ухваленні додаткового рішення в частині стягнення витрат на правову допомогу у заявленому ним розмірі, натомість зменшити розмір таких витрат до розумного.

Сторони, належним чином повідомлені про місце, дату та час розгляду справи (том 2, а. с. 60-68), у судове засідання не з`явилися, причини неявки суду невідомі.

Розглянувши заяву, ознайомившись із рішенням суду, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 270 ЦПК України, зважаючи на те, що сторони у судове засідання не з`явилися, а суд необхідності в їх повторного виклику у судове засідання не вбачає, при цьому їхня неявка не перешкоджає розгляду заяви, у зв`язку з чим, згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення суду зазначається розподіл судових витрат.

Так, частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

При цьому, вимогами ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Більш того, суд зазначає про те, що приписами ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються на сторін: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Так, судом 14 липня 2026 року у вказаній справі ухвалено рішення, яким позовні вимоги ОСББ «Гудзон» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості по оплаті послуг з утриманням будинків та прибуткової території задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість зі сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку за період часу з 12 березня 2017 року по 31 грудня 2018 року включно, у сумі 5 481 гривня 15 копійок, а також 3 % річних у сумі 297 гривень 33 копійки та інфляційні втрати у сумі 1 216 гривень 96 копійок, а всього 6 995 гривень 44 копійки. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат (том 2, а. с. 23-27 та на звороті).

Суд зазначає, що відповідно до вимог ч. ч. 1, 3-4, 5, 8 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Нормою ч. 1 ст. 246 ЦПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Судом встановлено, що правову допомогу ОСОБА_1 у даній справі на договору про надання правничої допомоги № б/н від 26 вересня 2025 року (том 2, а. с. 37-39) надавало адвокатське бюро «Олександра Негробова», в особі керуючого адвокатським бюро - адвоката Негробова Олександра Вікторовича.

Так, на підтвердження понесення витрат на правову допомогу представником відповідачки ОСОБА_1 адвокатом Негробовим О.В., до вказаної заяви про ухвалення додаткового рішення у цій справі надано суду копії: договору № б/н про надання правничої допомоги від 26 вересня 2025 року; акту приймання-передачі наданих правничих послуг від 20 липня 2026 року; додаткової угоди № 1 до вказаного договору від 26 вересня 2025 року; додаткової угоди № 2 до вказаного договору від 06 жовтня 2025 року та виписки з рахунку НОМЕР_1 від 03 квітня 2026 року на суму 9 000 гривень та від 29 травня 2026 року також на 9 000 гривень.

Натомість, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Негробов О.В., вступив до розгляду даної справи 30 вересня 2025 року, шляхом подачі заяви про ознайомлення зі справою (том 1, а. с. 63-64), надавши на підтвердження своїх повноважень ордер, а в подальшому 02 грудня 2025 року відзив на позовну заяву (том 1, а. с. 89-96).

Водночас, суд зауважує, що основні докази понесення відповідачкою ОСОБА_1 витрат на правову допомогу (договір № б/н про надання правничої допомоги від 26 вересня 2025 року; додаткову угоду № 1 до вказаного договору від 26 вересня 2025 року; додаткову угоду № 2 до вказаного договору від 06 жовтня 2025 року), які вже існували на день подання її представником відзиву, надані суду разом з ним не були, так само як і з будь-якою іншою заявою до ухвалення рішення по суті справи.

Так само відповідачкою не було надано суду доказів понесення нею витрат на правову допомогу, зокрема виписку з рахунку адвокатського об`єднання про зарахування коштів 03 квітня 2026 року та 29 травня 2026 року за вказаним договором про надання правової допомоги від 26 вересня 2025 року, які вже існували до ухвалення судом рішення.

Натомість, такі докази надані представником відповідачки вже після ухвалення судового рішення разом із заявою про ухвалення додаткового рішення в цій справі, але без дотримання вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Суд зазначає, що клопотання відповідача, на виконання вимог ч. 1 ст. 246 ЦПК України, не містить жодного посилання на поважність причин неможливості подати суду такі докази, а сам договір № б/н про надання правничої допомоги від 26 вересня 2025 року не містить посилання на справу, в якій здійснюється представництво адвокатом.

Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18 та від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17 вказав на те, що від учасника справи вимагаються докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а не докази обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права, тому достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Також Верховний суду у складі Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зазначив про те, що аналіз спеціального законодавства щодо діяльності адвоката дає право зробити висновок про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при оплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форми такого документа. Урахувавши наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, ВС дійшов висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений у довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 зробила висновок про законність включення «гонорару успіху» адвоката до судових витрат і наголосила на необхідності визначення сторонами розумних меж такого гонорару. ВП ВС виходила із того, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом і клієнтом, у межах правовідносин, між якими й може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. Суд зазначив, що в контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх сумірність із ціною позову та складністю справи.

Також судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Так, суд зазначає, що з наданого представником відповідачки ОСОБА_1 адвокатом Негробовим О.В., акту приймання-передачі наданих правничих послуг від 20 липня 2026 року (том 2, а. с. 36 на звороті) вбачається, по-перше, що адвокатом надавалися відповідачці послуги з 29 червня 2025 року по 20 липня 2026 року, тоді як договір про надання правничої допомоги, власне на виконання якого був складений даний акт, сторонами був укладений 26 вересня 2025 року, а даний позов поданий до суду 29 серпня 2025 року.

По-друге, у даному акті зазначено про надання адвокатом Негробовим О.В. відповідачці ОСОБА_1 правової допомоги на загальну суму 18 000 гривень, але при цьому, не вказано ані кількості витрачених представником відповідачки годин на надання тієї чи іншої послуги, ані їх вартості чи кількості наданих послуг, що позбавляє суд можливості перевірити їх обґрунтованість та співмірність.

Вказане ставить під сумнів достовірність даного Акту, у зв`язку з чим суд вважає його неналежним доказом у справі, через що не приймає його до уваги.

Крім того, суд зазначає, що не приймає до уваги надані представником відповідачки виписки з рахунку адвокатського об`єднання UA 783003350000000026000753292 від 03 квітня 2026 року на суму 9 000 гривень та від 29 травня 2026 року також на 9 000 гривень (том 2, а. с. 40 на звороті 41), оскільки з них неможливо достеменно встановити ані платника (такі відомості відсутні), ані за яким договором здійснена оплата (призначення платежу: «правнича допомога зг рах№0005/26 від 03.04.2026 р. аслова Євгенія Павлівна, НОМЕР_2 , ОСОБА_4 » та «правнича допомога зг рах№0008/26 від 29.05.2026 р. ОСОБА_4 , НОМЕР_2 , аслова Євгенія Павлівна»).

Більш того, вказані платежі не узгоджуються з вимогами договору про надання правничої допомоги від 26 вересня 2025 року.

Так, пунктом 5.2 вказаного договору визначено, що умови виплати та розмір гонорару визначається додатковими угодами.

В свою чергу, Додатковими угодами № 1 від 26 вересня 2025 року та № 2 від 06 жовтня 2025 року передбачено проведення оплати гонорару, зокрема: безготівково на підставі відповідного рахунку, або готівкою, але з наданням адвокатом клієнту відповідної квитанції.

Натомість суд зазначає, що до наданих представником відповідачки виписок з рахунку адвокатського об`єднання UA 783003350000000026000753292 від 03 квітня 2026 року та від 29 травня 2026 року останнім не надано суду розрахунків, на підставі яких вони здійснювалися.

Також, суд зазначає, що приписами п. 2 Додаткової угоди № 1 від 26 вересня 2025 року визначено, що сума гонорару Адвоката буде складати 3 000 гривень, яка підлягає сплаті під час його укладання.

Водночас, пунктом 2 Додаткової угоди № 2 від 06 жовтня 2025 року встановлено, що сума гонорару Адвоката, за надання правничої допомоги під час розгляду справи № 204/9174/25 складатиме 15 000 гривень, яка підлягає оплаті в день укладання даної додаткової угоди.

Однак, на підтвердження понесених відповідачкою ОСОБА_1 витрат на правову допомогу з виконання вищевказаних договорів та угод представником відповідача долучено дві платіжні інструкції зовсім від інших дат від 03 квітня 2026 року та 29 травня 2026 року.

З огляду на викладене, враховуючи складність справи, співмірність та пропорційність понесених витрат щодо предмета спору, значення справи для сторін, ураховуючи, те що справа розглядалася судом в порядку спрощеного провадження, приймаючи до уваги обсяг наданих адвокатом послуг, зважаючи на те, що в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 відмовлено, а акт про надання правової допомоги судом визнаний неналежним доказом у справі, суд дійшов переконливого висновку, що факт понесення відповідачкою ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 18 000 гривень документально не підтверджений, а тому підстави для їх задоволення відсутні, у зв`язку із чим заяву про ухвалення додаткового рішення слід залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 259, 260, 270 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Негробова Олександра Вікторовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гудзон» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про солідарне стягнення заборгованості по оплаті послуг з утриманням будинків та прибуткової території залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів зо дня її підписання суддею або протягом п`ятнадцяти днів зо дня отримання її копії учасниками справи.

Ухвала суду набирає законної сили протягом п`ятнадцяти днів зо дня її підписання суддею або протягом п`ятнадцяти днів зо дня отримання її копії учасниками справи, якщо не буде оскаржена у встановленому законом порядку.

Суддя А.І. Приваліхіна