Decision № 139013313, 17.08.2026, Koroliovskyi District Court of Zhytomyr City

Справа № 296/6972/26

2/296/4118/26

Р І Ш Е Н Н Я (ЗАОЧНЕ)

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" серпня 2026 р. м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира в складі: головуючого судді Шкирі В.М., за участі секретаря судового засідання Сейко Л.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін, цивільну справу за позовом представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» Білого Віталія Сергійовича до ОСОБА_1 про стягнення збитків від інфляції та 3% річних,

В С Т А Н О В И В :

09.06.2026 представник ПАТ «СК «УНІКА» Білий В.С. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків від інфляції та 3% річних в загальній сумі 195033,82 грн., судового збору в сумі 33280,00 грн. та 8000,00 грн. витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позову зазначено, що 19.09.2017 року між ПрАТ «СК «УНІКА» та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування №007065/4017/0000298 транспортного засобу Сітроен (д.р.н. НОМЕР_1 ).

20.05.2018 в м. Житомир сталося ДТП за участю автомобіля БМВ (д.р.н. НОМЕР_2 ), під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля Сітроен (д.р.н. НОМЕР_1 ).

Згідно постанови Корольовського районного суду м. Житомира від 08.06.2018 року (справа №296/4903/18), ДТП сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 ПДР України. На підставі договору страхування та вимог Закону України «Страхування», ПрАТ «СК «УНІКА» складено страховий акт та визначено розмір страхового відшкодування в сумі - 316 047,46 грн.

У березні 2019 року ПРАТ «СК «УНІКА» звернулося до суду з позовом до суду про стягнення з ОСОБА_1 шкоди, заподіяної внаслідок ДТП та 21.10.2020 року заочним рішенням Корольовського районного суду м. Житомира (справа №296/2638/19) позов ПРАТ «СК «УНІКА» задоволено.

17.02.2021 року відповідач звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення та рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 12.11.2024 року стягнуто з відповідача - 216 557,46грн. Постановою Житомирського апеляційного суду від 27.01.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 12.11.2024 року без змін.

На підставі вищевказаного рішення було видано та пред`явлено для примусового виконання виконавчий лист у справі та у період з 13 жовтня 2025 року по 19 березня 2026 року рішення Корольовського районного суду м. Житомира виконано в примусовому порядку.

Представником позивача зазначено, що позивач отримав право на стягнення з відповідача суми інфляційних витрат з 17 лютого 2021 року (дата звернення відповідачем до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду) по 18 березня 2026 року (день, що передує дню повного виконання обов`язку з відшкодування шкоди), що складає 162262,76 грн. та 3% річних, що становить 32771,06 грн.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира від 15.07.2026 відкрито провадження у справі та визначено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомлення сторін (ініціатива суду).

У судове засідання призначене на 11-00 годину 17.08.2026 сторони чи їх представники не з`явилися, були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.

Представник ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» у прохальній частині позовної заяви просить розгляд справи проводити за її відсутності.

Відповідачу ухвалу провідкриття провадження у справі та призначення її до розгляду на 11-00 17.08.2026, разом з позовною заявою та її додатками та повісткою-повідомленням, направлено відповідачу за останньою відомою адресою місця реєстрації: АДРЕСА_1 . Проте, 04.08.2026 до суду повернувся конверт з відправленням, згідно довідки Укрпошти від 29.07.2026 причина невручення; "адресат відсутній ".

У постанові Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 757/15603/19 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність за вказаною адресою, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, а повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки .

Отже вважається, що відповідач повідомлений про день, час та місце розгляду справи -29.07.2026.

Заперечень проти позову відповідачем не надано, як і будь яких клопотань чи заяв.

Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2020 року у справі№ 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні

Суд вважає, що наявних у справі матеріалів у цій справі, достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, та не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті

Згідно ч. 5 ст. 259 та ч. 1 ст. 281 ЦПК України, не виходячи до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 280, 281 ЦПК України.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.

Заочним рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 21.10.2020 у справі № 296/2638/19 задоволено позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо- транспортної пригоди.

17.02.2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 12.11.2024 року позов задоволено та стягнуто з з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» 216 557 гривень 46 копійок на відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та витрати зі сплати судового збору.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 27.01.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 12.11.2024 року без змін.

Судом під час розгляду справи № 296/2638/19 встановлено, що 19.09.2017 між ПрАТ "СК "УНІКА" та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування на транспорті №007065/4017/0000298, предметом якого є страхування транспортного засобу Сitroen С3, номерний знак НОМЕР_1

20.05.2018 в м.Житомирі по вул. Київській, 81, трапилася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів Сitroen С3, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та BMW 730, номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . Відповідно до постанови Корольовського районного суду м.Житомира від 08.06.2018 винною в даному ДТП було визнано відповідача ОСОБА_1 .

Відповідно до рахунку-фактури ДПІІ «АВТОІНВЕСТСТРОЙ-ЖИТОМИР» від 17.07.2018 вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля складає 272 188,22 грн.

Відповідно до висновку судового експерта Землюка В.В. №1941 вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля складає 295 421,24 грн.

На виконання умов договору ПрАТ «СК «Уніка» 03.08.2018 здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок СТО у розмірі 267 256, 42 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На підставі вищевказаного рішення було видано та пред`явлено для примусового виконання виконавчий лист у справі.

19 березня 2026 року рішення Корольовського районного суду м. Житомира виконано в примусовому порядку, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями приватного виконавця Волкова Є.О. №36380 від 13.10.2025 на суму 19221,52 грн., №45286 від 18.03.2026 на суму 108245,04 грн. та №45378 від 19.03.2026 на суму 89090,90 грн.

Отже, між сторонами існують зобов`язальні, цивільно-правові правовідносини, що регулюються нормами ЦК України .

Розглянувши спір по суті заявлених вимог суд прийшов наступного.

Згідно ч.1,2 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

При цьому, ч.1 ст. ц ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором ( ч.1 ст.5 ЦПК України)

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. ( ч.1,2,3,4 ст.12 ЦПК України)

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.5 ст.82 ЦПК України)

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч.6 ст.82 ЦПК України)

Отже не підлягає доказуванню, що 20.05.2018 в м.Житомирі по вул. Київській, 81, трапилася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів Сitroen С3, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та BMW 730, номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 та винною в даному ДТП було визнано відповідача ОСОБА_1 ( постанова Корольовського районного суду м.Житомира від 08.06.2018)

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України. Тому приписи цього розділу поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц)).

Окрім того, в постанові від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, за яким положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

У частині другій статті 625 ЦК України зазначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 12.11.2024 встановлено, що ПрАТ «СК «Уніка» здійснила страхове відшкодування на користь СТО, які здійснювали відновлювальний ремонт автомобіля Сitroen С3, номерний знак НОМЕР_1 , у загальному розмірі 316047,46грн.

Страховою компанією винуватця ДТП - ПАТ "НАСК "Оранта" відшкодовано 99 490,00 грн., у зв`язку з чим до ПрАТ «СК «Уніка» перейшло право вимоги до винуватця ДТП ОСОБА_1 на предмет виплати завданої шкоди у розмірі здійснених страхових виплат, а саме 216 557,46грн. (316047,46грн. - 99 490,00 грн.).

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 12.11.2024 року позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» 216 557 гривень 46 копійок на відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та витрати зі сплати судового збору.

Вказане рішення суду набрало законної сили 27.01.2025.

Судове рішення про стягнення коштів є рішенням про примусове виконання обов`язку в натурі, тобто підтверджує грошове зобов`язання, зокрема те, що виникло у боржника у зв`язку із завданням ним шкоди потерпілому (кредитору) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2023 у справі №686/7081/21).

Таким чином, у разі неналежного виконання (прострочення) боржником підтвердженого (визначеного, конкретизованого) судовим рішенням грошового зобов`язання перед кредитором до правовідносин щодо прострочення виконання грошового зобов`язання слід застосовувати приписи частини другої статті 625 ЦК України. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 у справі №420/2411/19.

У разі виникнення спору щодо відшкодування шкоди та вирішення його у судовому порядку, визначення конкретного розміру шкоди, тобто грошового зобов`язання здійснюється судом у порядку, передбаченому, у разі, якщо позивачем є фізична особа, ЦПК України.

З огляду на вказане можна зробити висновок, що з набранням чинності рішення суду про відшкодування шкоди у боржника виникає зобов`язання сплатити точно визначений розмір шкоди, однак саме зобов`язання виникло між сторонами із заподіяння шкоди.

Зобов`язання не є таким, що виникло з рішення суду. Це зобов`язання з відшкодування шкоди, в якому рішенням суду визначено конкретний розмір завданої шкоди та констатовано про наявність зобов`язання між сторонами.

Оскільки відшкодування шкоди можливе і в грошовій формі, то у даному випадку між сторонами виникло грошове зобов`язання, так як одна сторона зобов`язана сплатити певну, визначену грошову суму стягувачу.

Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19), від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18).

Відповідно до норм статті 993 ЦК України ти статті 27 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 р. до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Такий перехід права вимоги від страхувальника (вигодо набувача) до страховика називається суброгацією.

Суброгація це перехід до страховика на підставі відповідного акту права вимоги, яке страхувальник має щодо особи, винної у збитках. Це правило поширюється на страховика лише на суму фактично виплаченого ним страхового відшкодування (передання страхувальником страховикові права на стягнення заподіяної шкоди з третіх (винних) осіб у межах виплаченої суми).

Основною характерною ознакою суброгації є збереження того зобов`язання, яке виникло із заподіяння шкоди та у зв`язку з яким було виплачено страхове відшкодування і заміну в ньому кредитора.

При суброгації заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинені збитки особа свій обов`язок щодо їх компенсації не виконала.

Як вбачається з рішенняКорольовського районного суду м. Житомира від 12.11.2024 рокудо ПрАТ «СК «Уніка» перейшло право вимоги до винуватця ДТП ОСОБА_1 на предмет виплати завданої шкоди у розмірі здійснених страхових виплат.

Встановивши, що розмір шкоди, завданої пошкодженням автомобіля Сітроен внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений страховою компанією ПАТ "НАСК "Оранта" за правилами ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір страхового відшкодування, суд дійшов о висновку, що саме з відповідача, як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди та отриманим страховим відшкодуванням.

Таким чином, до позивача ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 , відповідального за спричинення шкоди, у зобов`язанні, яке виникло із заподіяння шкоди, в якому рішенням суду визначено конкретний розмір завданої шкоди та констатовано про наявність зобов`язання між сторонами.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 12.11.2024 року набрало законної сили 25.01.2025, і з того часу у ОСОБА_1 виникає зобов`язання сплатити точно визначений розмір шкоди, тобто із вказаного часу воно мало бути виконане.

Особливістю розгляду справ відповідної категорії є те, що на завдавача шкоди покладається обов`язок відшкодувати не всю шкоду, а різницю між розміром шкоди та страховим відшкодуванням, що виплачується страховиком за договором, яким обумовлено цивільно-правову відповідальність особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивачем надано розрахунок збитків від інфляції та 3 % річних за період з 17.02.2021 по 18.03.2026. Згідно вказаного розрахунку сума втрат від інфляції складає 162262,76 грн., сума 3 % річних складає 32771,06 грн.

Суд не погоджується з розміром нарахованих позивачем інфляційних збитків та 3% річних за порушення грошового зобов`язання з наступних підстав.

Як вже було зазначене і рішенні суду, зобов`язання ОСОБА_1 відшкодувати шкоду стало конкретизоване і визначене рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 12.11.2024, яке набрало законної сили 27.01.2025, тому суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних саме з 27.01.2025 р. (дата набрання рішенням суду законної сили) по 18.03.2026 року (день, що передує фактичному виконанню боржником грошового зобов`язання).

Інфляційні втрати та три проценти річних за частиною другою статті 625 ЦК України слід нараховувати до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18).

З копії платіжних інструкцій вбачається, що матеріальну шкоду в розмірі 216557,46 грн. стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» та перераховано приватним виконавцем на розрахунковий рахунок позивача:

13.10.2025 на суму 19221,52 грн.,

18.03.2026 на суму 108245,04 грн.

19.03.2026 на суму 89090,90 грн.

З урахуванням викладеного, суд проводить розрахунок 3 % річних з урахуванням сплачених боржником коштів:

216557,46 грн. (сума заборгованості) х 3 % /365 х 260 днів (кількість днів за період з 27.01.2025 р. (дата набрання рішенням суду законної сили) по 13.10.2025 (перерахування ОСОБА_1 коштів в сумі 19221,52 грн.) = 4627,80 грн.

197335,94 грн. (сума заборгованості) х 3 % /365 х 156 днів (кількість днів за період з 14.10.2025 по 18.03.2026 ) = 2530,23 грн.

Загальний розмір 3 % річних за період з 27.01.2025 по 18.03.2026 становить 7158,01 грн.

Щодо нарахування інфляційних збитків у цих правовідносинах виникає два періоди:

1) з дати набрання рішенням суду законної сили (27.01.2025) по день, що передує першому платежу у розмірі 19221,52 грн. (13.10.2025);

2) з дати першого платежу (14.10.2025) до дня, що передує повному виконанню боржником рішення суду (18.03.2026, включно).

Сума заборгованості за період з 27.01.2025 до 13.10.2025 року становила 216557,46 грн.; з 14.10.2025 по 18.03.2026 197335,94 грн.

Розмір інфляційних збитків за період з 27.01.2025 по 13.10.2025 становить 11036,71 грн., а саме:216 557,00 x 1.05096448 (сукупний індекс інфляції) - 216 557,00;

За період з 14.10.2025 по 18.03.2026 складає 9584,87 грн., а саме 197335,00 грн х 1,04993980 -197335,00 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути інфляційні збитки (втрати від інфляції) в сумі 20891,58 грн. та 3% річних у розмірі 7158,01 грн.

Враховуючи наявність підстав для часткового задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати відповідно до положень глави 8 ЦПК України.

Положеннями ч. 1, п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем по справі при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 3328,00 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволено частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 478,57 грн. ( 3328,00 грн. х 14,38 %).

Відповідно до ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. У цивільному судочинстві повноваження адвоката як представника можуть підтверджуватися довіреністю або ордером, які видаються на підставі договору відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

На підтвердження повноважень представника та понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надані довіреність № 63 від 16.01.2026, договір про надання правової допомоги № 2/23ю від 02.11.2023, договір доручення №1ВНМ на правові (юридичні консультації) послуги від 01.11.2023, Акт (звіт) прийому-передачі наданих послуг № 1/22953 до Договору про надання правової допомоги № 2/23ю від 01.11.2023 від 02.06.2026.

Відповідно до вказаного акту вартість послуг Бюро відповідно до пункту 1 додатку № 1 до Договору складає 8000,00 грн.

Враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що дана цивільна справа не є справою значної складності, часткове задоволення позову, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 8000,00 грн. є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, в зв`язку з чим наявні підстави для застосування положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволені на 14,38% , суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі , що пропорційний до задоволених вимог - 1150,40 грн. (8000 грн. х 14,38%).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.82, 526, 610, 625 ЦК України, ст. 12, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» Білого Віталія Сергійовича до ОСОБА_1 про стягнення збитків від інфляції та 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» втрати від інфляції в сумі 20891 (двадцять тисяч вісімсот дев`яносто одна) гривня 58 копійок та 3% річних в сумі 7158 (сім тисяч сто п`ятдесят вісім) гривень 01 копійка, всього 28049 (двадцять вісім тисяч сорок дев`ять гривень) 59 копійок.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» витрати зі сплати судового збору в сумі 478 (чотириста сімдесят вісім) гривень 57 копійок та витрати на правову допомогу в сумі 1150 (одна тисяча сто п`ятдесят) гривень 40 копійок.

Заочне рішення може бути оскаржено відповідачем шляхом подання до Корольовського районного суду м.Житомира заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня з дня складання цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторони:

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА», ЄДРПОУ 20033533, юридична адреса: вул. Олени Теліги, 6 В, корп. 4 м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1

Суддя В. М. Шкиря