Decision № 138986342, 13.08.2026, Commercial Court of Chernihiv Oblast

РІШЕННЯ

Іменем України

13 серпня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/435/26

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Тарасевич А. М.

за позовом: ОСОБА_1 ,

РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кошового 35»,

код ЄДРПОУ 41600830, вул. Рятувальників, буд. 35, м. Чернігів, 14029

предмет спору: про зміну формулювання підстави звільнення та стягнення 60 878,16 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: ОСОБА_1 , особисто;

від відповідача: Левошко Я.В., адвокат, ордер на надання правничої допомоги серія АІ №2201404,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кошового 35», у якому просить суд:

- змінити формулювання підстави звільнення ОСОБА_1 у наказі Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кошового 35» № 2-к від 07.04.2026 з «за власним бажанням згідно з ст. 38 КЗпП України» на «на підставі рішення загальних зборів співвласників ОСББ «Кошового 35 (протокол від 07.03.2026) звільнити з посади голови правління ОСОБА_1 у зв`язку з припиненням повноважень посадових осіб на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України 13.04.2026»;

- стягнути 60 878,16 грн вихідної допомоги.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18.05.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення їх недоліків.

19.05.2026 в підсистемі «Електронний суд» від позивача, у встановлений судом строк, надійшла заява №3 про усунення недоліків, до якої додано статут ОСББ «Кошового 35»; докази передачі новому правлінню ОССБ «Кошового 35» справ.

Одночасно 19.05.2026 в підсистемі «Електронний суд» позивачем подано клопотання №2 про зміну формулювання в описовій частині позовної заяви, а саме вважати речення, викладене в описовій частині позовної заяви: «На той час електрона цифрова підпис об`єднання, доступ і розпорядження рахунком об`єднання вже були передані новому правлінню», на: «Станом на 08.04.2026 відбулася зміна голови ОСББ шляхом реєстрації нового керівника в Єдиному державному реєстрі. Старий КЕП попереднього голови втратив юридичну силу після реєстрації змін». В іншій частині позовна заява залишається без змін.

Ухвалою суду від 25.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду з урахуванням змін підстав позову та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 11.06.2026 о 10:20; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті.

Ухвала суду від 25.05.2026 доставлена сторонам до їх Електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС 25.05.2026 о 20:52, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

09.06.2026 від відповідача, у встановлений судом строк, надійшов відзив на позов, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

У підготовчому засіданні 11.06.2026 прийняли участь позивач та представник відповідача.

Судом зазначено, що відповідно до ч. 2 ст. 74 ГПК України, у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або на відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Оскільки відповідач заперечує проти отримання заяви та наказу від 05.12.2025 про продовження роботи позивача на посаді голови правління, а з поданих самим позивачем документів не вбачається підтвердження їх отримання, а також реєстрації цього наказу та його передачі до ОСББ, суд зобов`язує позивача надати докази отримання правлінням ОСББ заяви від 05.12.2025, в якій міститься інформація про те, що заява про звільнення за власним бажанням є нереалізованою, а позивач продовжив виконувати обов`язки голови правління, а також надати докази реєстрації та, за наявності, передачі ОСББ наказу № 37-1-К від 05.12.2025. Зазначені докази мають бути подані у строк, встановлений для подання відповіді на відзив.

У зв`язку з неотриманням позивачем відзиву на позовну заяву, а також необхідністю подання додаткових доказів, суд постановив ухвалу про продовження підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 28.07.2026 о 10:00.

Ухвалою суду від 11.06.2026 повідомлено учасників справи про те, що підготовче судове засідання відбудеться 30.07.2026 о 10:00.

15.06.2026 позивач, у встановлений судом процесуальний строк, через підсистему «Електронний суд» подав відповідь на відзив, у якій відхиляє доводи відповідача та просить позов задовольнити.

22.06.2026 від відповідача через підсистему «Електронний суд», в межах встановленого строку, надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

У підготовчому засіданні 30.07.2026 прийняли участь позивач та повноважний представник відповідача.

Подані відповідь на відзив та заперечення на відповідь на відзив залучено судом до матеріалів справи.

Суд зобов`язував позивача надати докази отримання правлінням ОСББ заяви від 05.12.2025, в якій міститься інформація про те, що заява про звільнення за власним бажанням є нереалізованою, а позивач продовжив виконувати обов`язки голови правління, а також надати докази реєстрації та, за наявності, передачі ОСББ наказу № 37-1-К від 05.12.2025. Позивач таких доказів не надав.

У підготовчому засіданні 30.07.2026 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 13.08.2026 о 10:40, про що учасники справи повідомлені ухвалою суду від 30.07.2026.

У судове засідання 13.08.2026 з`явились позивач та представник відповідача.

13.08.2026 після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомив про його проголошення 13.08.2026 о 14:50.

У зв`язку з неявкою усіх учасників справи у судове засідання для проголошення судового рішення, на підставі ч. 6 ст. 233 та ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України 13.08.2026 суд підписав скорочене рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані неправильним зазначенням у наказі ОСББ «Кошового 35» № 2-к від 07.04.2026 правової підстави звільнення позивача. Позивач зазначає, що після прийняття загальними зборами ОСББ рішення від 07.03.2026 про припинення його повноважень як голови правління трудові відносини з ним мали бути припинені у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи на підставі пункту 5 ч. 1 статті 41 КЗпП України, а не за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗпП України. Посилання в наказі на заяву позивача від 20.11.2025, на думку позивача, є безпідставним, оскільки така заява не була реалізована у встановлений статтею 38 КЗпП України строк. У зв`язку з неправильним визначенням підстави звільнення позивач просить змінити формулювання підстави його звільнення у наказі та стягнути з ОСББ «Кошового 35» вихідну допомогу в розмірі 60 878,16 грн, передбачену статтею 44 КЗпП України.

Відповідач у відзиві на позов проти позову заперечує, просить відмовити у його задоволенні та зазначає про те, що подавши заяву 20.11.2025, позивач передав розгляд цього питання до компетенції Загальних зборів; видавши Наказ № 37-1-К від 05.12.2025 про «самоскасування» своєї заяви, ОСОБА_1 вийшов за межі своїх статутних повноважень, діяв в умовах особистого інтересу, що є грубим порушенням ст. 92 ЦКУ; такий наказ є абсолютно нікчемним у силу закону і не створює жодних юридичних наслідків; заява від 20.11.2025 не була відкликана належним чином на адресу Загальних зборів до моменту прийняття ними рішення, а тому залишалася законною та чинною підставою для розгляду на зборах 07.03.2026. Після спливу двох тижнів (04.12.2025) позивач ОСОБА_1 роботу не залишив, від виконання обов`язків голови правління не відмовився, продовжував здійснювати керівництво об`єднанням, підписував фінансові документи та отримував заробітну плату. Така поведінка позивача є конклюдентними діями, що свідчать про спільну згоду сторін на зміщення (перенесення) фактичної дати звільнення на день проведення Загальних зборів. За доводами відповідача, тривала робота Голови трактується не як відкликання заяви, а як виконання обов`язку безперервності управління юридичною особою, щоб ОСББ не залишилося без легітимного підпису. Оскільки заява від 20.11.2025 не була відкликана і на момент 07.03.2026 залишалася чинною, вищий орган управління ОСББ мав усі законні підстави для її задоволення. Видача позивачем наказу № 40-К від 07.04.2026 «Про звільнення Голови правління» є перевищенням його статутних повноважень, оскільки голова правління не є роботодавцем щодо самого себе. За доводами відповідача, припинення повноважень посадової особи та звільнення такої особи не є тотожними поняттями. Оскільки, законною підставою звільнення позивача є саме ст. 38 КЗпП України, у відповідача не виникло обов`язку щодо нарахування та виплати вихідної допомоги. У поданому відзиві відповідач зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс з розглядом цієї справи становить 20 000,00 грн, підтвердження оплати яких буде надано пізніше.

Позивач у відповіді на відзив наголошує на тому, що якщо після закінчення строку попередження трудовий договір не був розірваний і працівник не наполягає на звільненні, дія трудового договору вважається продовженою. З огляду на приписи ч.2 ст. 38 КЗпП України та ст. 241-1 КЗпП України строк попередження про звільнення сплив 04.12.2025. За доводами позивача, відповідач визнає факт того, що після закінчення строку попередження трудовий договір не був розірваний, ОСОБА_1 продовжив працювати не наполягаючи на звільненні, у зв`язку з чим дія трудового договору продовжилась на невизначений строк. Саме тому 05.12.2025 ОСОБА_1 подав заяву, якою зазначив про нереалізацію його заяви на звільнення від 20.11.2025 та продовження виконання обов`язків за посадою, за наслідками якої був складений наказ №37-1-К від 05.12.2025, який фіксує факт продовження трудових відносин, який визнається сторонами. Сплив двотижневого строку для прийняття рішення за заявою на звільнення та продовження трудових відносин після 04.12.2025 це факт, який вже відбувся і не підлягає доказуванню. Подана позивачем заява від 05.12.2025 та заява про звільнення на підставі п.5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України від 07.04.2026, спростовують безпідставні доводи представника відповідача про наявність якихось домовленостей, які не мають жодного юридичного значення.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив зазначає про те, що позивач брав участь у засіданні членів Правління, де неодноразово розглядалось питання скликання Загальних зборів з приводу розгляду його заяви про звільнення за власним бажанням, проте жодного разу не заперечив проти цього та не надав доказів того, що він якимось чином повідомляв членів Правління чи Загальні збори про те, що хоче відкликати свою заяву. Ініціатором припинення відносин був позивач, який 20.11.2025 добровільно подав заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України; Загальні збори співвласників від 07.03.2026 не виявляли власної управлінської ініціативи щодо звільнення позивача, а лише реалізували та задовольнили його власне письмове волевиявлення; відтермінування фактичної дати звільнення (до 13.04.2026) було зумовлено виключно специфікою скликання зборів мешканців та процедурою передачі майнових справ. Після подання позивачем заяви від 20.11.2025 Правління одразу розпочало процедуру скликання Загальних зборів, весь цей період (понад 3 місяці) вважається процедурним строком для реалізації права на звільнення. Позивач безпідставно стверджує, що тривалий строк між поданням заяви від 20.11.2025 та прийняттям рішення Загальними зборів (07.03.2026) виключає можливість його звільнення за ст. 38 КЗпП України. Оскільки заява від 20.11.2025 не була відкликана і на момент 07.03.2026 залишалася чинною, вищий орган управління ОСББ мав усі законні підстави для її задоволення. Між позивачем та відповідачем відбулося фактичне погодження дати звільнення день проведення найближчих легітимних Загальних зборів ОСББ (про що зазначено і на заяві про звільнення). Рішення Загальних зборів від 07.03.2026 (Протокол від 07.03.2026 року), в якому зазначено: «припинити повноваження голови ОСББ на підставі його заяви та звільнити відповідно до ст. 38 КЗпП України повністю відповідає дійсному волевиявленню самого позивача та не містить ознак ініціативи роботодавця у розумінні ст. 41 КЗпП України. Відтак, підстави для виплати вихідної допомоги за ст. 44 КЗпП відсутні.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Протоколом № 1 від 11.07.2017 установчих зборів ОСББ «Кошового 35» прийнято рішення про створення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кошового 35» та обрання Правління і голови Об`єднання; обрано 9 членів Правління, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , з них головою Правління ОСББ «Кошового 35» обрано ОСОБА_1 .

Державна реєстрація ОСББ «Кошового 35» відбулася 19.09.2017, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 10641020000013459.

Наказом ОСББ «Кошового 35» від 09.10.2017 № 1 ОСОБА_1 прийнятий на посаду голови Правління з 01.11.2017 з посадовим окладом 6000,00 грн, згідно штатного розкладу, за сумісництвом, 50% від посадового окладу.

В подальшому посадовий оклад голови правління збільшено на підставі штатного розпису та у січні-лютому 2026 року становив 10146,43 грн щомісячно, що підтверджується формою ОК-5 та формою ОК-7 з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, бухгалтерською довідкою ОСББ «Кошового 35» № 18 від 13.04.2026 (а.с.38-42, 11).

Відповідно до п. 1 розділу І Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кошового 35», затвердженого рішенням Загальних зборів ОСББ «Кошового 35» (№35 по вулиці Рятувальників у місті Чернігові) (протокол № 9 від 25.11.2023) (далі Статут) ОСББ створено співвласниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

За змістом п. 1-3 розділу ІІІ Статуту органами управління Об`єднання є: Загальні збори співвласників Об`єднання, Правління Об`єднання та голова правління Об`єднання; ревізійна комісія (ревізор) Об`єднання. Вищим органом управління Об`єднання є Загальні збори співвласників Об`єднання. Загальні збори вправі приймати рішення з усіх питань діяльності Об`єднання.

Позачергові загальні збори Об`єднання можуть бути скликані членами правління за вимогою співвласників Об`єднання, які мають більше 20% голосів від їх загальної кількості, про що складається відповідний протокол зборів ініціативної групи та засвідчується особистим підписом кожного співвласника, що ввійшов до складу цієї ініціативної групи або на вимогу ревізійної комісії (ревізора) Об`єднання. Рішення про скликання позачергових загальних зборів повинно бути затверджено членами правління, викладено у протоколі зборів членів правління та бути невід`ємною частиною протоколу зборів членів ініціативної групи або протоколу ревізійної комісії (ревізора) Об`єднання.

До виключної компетенції Загальних зборів належить, зокрема, обрання членів Правління Об`єднання та голови правління Об`єднання.

Пунктом 8 розділу ІІІ Статуту визначено, що рішення на Загальних зборах Об`єднання приймаються шляхом відкритого поіменного голосування. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували співвласники (їх представники), загальна кількість голосів яких становить більше 50 відсотків загальної кількості голосів усіх співвласників, зокрема, з питань: про обрання членів Правління Об`єднання та членів ревізійної комісії (ревізора) голосів співвласників; про визначення розміру матеріального заохочення голови та членів правління.

Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до Статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів мають вищу юридичну силу щодо рішень інших органів управління об`єднання. Рішення загальних зборів може бути оскаржено в судовому порядку (п.11 розділу ІІІ Статуту).

Згідно з п. 12 розділу ІІІ Статуту виконавчим органом Об`єднання є Правління Об`єднання, яке обирається і підзвітне Загальним зборам Об`єднання.

Правління Об`єднання здійснює керівництво поточною діяльністю Об`єднання та має право приймати рішення з питань діяльності Об`єднання, визначених цим Статутом.

Пунктом 13 розділу ІІІ Статуту передбачено, що порядок обрання та відкликання членів Правління Об`єднання, їх кількісний склад та термін дії повноважень встановлюються Загальними зборами.

Члени Правління Об`єднання обирають зі свого складу Заступника Голови Правління Об`єднання.

Перший склад правління та голова правління обираються за рішенням установчих зборів.

Загальні збори своїм рішенням вправі в будь-який час припинити повноваження Правління Об`єднання чи окремих його членів.

Відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 п. 15 розділу ІІІ Статуту рішення правління приймається більшістю голосів від загальної кількості членів правління, якщо інше не встановлено рішенням загальних зборів об`єднання.

Засідання Правління скликається його Головою або не менш як третиною членів правління.

Веде засідання Правління Голова Правління, а в разі відсутності Голови - його Заступник.

Засідання Правління є правомочним, якщо на ньому присутні 2/3 членів Правління Об`єднання.

Рішенням Чернігівської міської ради №29/VIII-7 від 21.02.2023 «Про перейменування вулиць у місті Чернігові» вулицю Олега Кошового перейменовано на вулицю Рятувальників.

За доводами позивача, 20.11.2025 ним було подано заяву про звільнення з посади голови правління ОСББ «Кошового 35» за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України, у якій заявник просить Правління призначити та провести загальні збори співвласників для обрання нового голови Правління. Зазначена заява від 20.11.2025 адресована членам правління ОСББ «Кошового 35» (а.с.18).

Наявна в матеріалах справи заява від 20.11.2025 містить рукописний запис: «заяву розглянуто на засіданні членів Правління 20.11.2025. Членами Правління прийнято рішення: датою звільнення ОСОБА_1 з посади голови Правління ОСББ «Кошового 35» вважати дату вступу новообраного голови Правління (загальними зборами) на посаду; члени Правління: ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , підписи».

У заяві від 05.12.2025, адресованій членам правління ОСББ «Кошового 35», ОСОБА_12 доводить до відома, що заява про звільнення за власним бажанням від 20.11.2025 є нереалізованою, оскільки після спливу 14 календарних днів (05.12.2025), тому ОСОБА_1 продовжує виконувати обов`язки голови правління ОСББ «Кошового 35».

Позивач зазначає про те, що заява від 20.11.2025 не була задоволена Правлінням ОСББ «Кошового 35» у встановлений строк попередження про звільнення, внаслідок чого 05.12.2025 ним був виданий наказ № 37-1-К, у якому зазначено вважати заяву від 20.11.2025 про звільнення за власним бажанням ОСОБА_1 нереалізованою та продовжено виконання обов`язків голови правління ОСББ «Кошового 35» ОСОБА_1

22.12.2025 відбулось засідання Правління ОСББ «Кошового 35», на якому, у зв`язку із заявою ОСОБА_1 про звільнення з посади Голови ОСББ та виключення його з членів правління, вирішено скликати загальні збори Об`єднання на 24.01.2026 на 10:00, до порядку денного яких включити питання про обрання нового голови правління Об`єднання. На цих зборах був відсутній ОСОБА_1 (протокол від 22.12.2025).

18.02.2026 відбулось засідання Правління ОСББ «Кошового 35», на якому, у зв`язку із тим, що 24.01.2026 загальні збори не відбулись, вирішено скликати загальні збори Об`єднання на 07.03.2026 на 10:00 та залишити попередній порядок денний без змін. На цих зборах був присутній ОСОБА_1 (протокол від 18.02.2026).

Згідно з п. 5,6 протоколу Загальних зборів ОСББ «Кошового 35» від 07.03.2026 прийнято рішення про припинення повноважень чинного правління Об`єднання, зокрема, ОСОБА_1 , та обрано нове правління Об`єднання; погоджено заяву ОСОБА_1 про складання повноважень голови правління Об`єднання за власним бажанням та припинено його повноваження на посаді голови правління Об`єднання; датою звільнення ОСОБА_1 з займаної посади вважати дату передачі справ та майна відповідно до «Положення про порядок передачі справ та майна при звільненні з посади голови правління ОСББ «Кошового 35», затвердженого зборами правління Об`єднання від 22.12.2025 №5 в термін до 07.05.2026; обрано головою правління Об`єднання ОСОБА_6 .

Протоколом №1 засідання правління ОСББ «Кошового 35» від 07.04.2026 прийняте рішення про припинення повноважень ОСОБА_1 на посаді голови правління ОСББ «Кошового 35» з 07.04.2026; зазначено, що з 07.04.2026 до виконання обов`язків голови правління ОСББ «Кошового 35» приступає ОСОБА_6 ; звільнено ОСОБА_1 з посади голови правління ОСББ «Кошового 35» 13.04.2026 та 14.04.2026 призначено на посаду голови правління ОСББ «Кошового 35» ОСОБА_6 ; встановлено ОСОБА_1 строк передачі справ та майна ОСОБА_6 в термін до 13.04.2026 включно.

07.04.2026 на виконання рішення Загальних зборів співвласників ОСББ «Кошового 35» від 07.03.2026 та п. 2.1. протоколу №1 засідання правління ОСББ «Кошового 35» від 07.04.2026 щодо переобрання та припинення повноважень голови правління ОСББ «Кошового 35» ОСОБА_1 , ОСОБА_1 подано заяву про звільнення його із займаної посади на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України «у зв`язку з припиненням повноважень» 13.04.2026.

07.04.2026 головою правління ОСББ «Кошового 35» Сергеєнком В.О., на підставі рішення Загальних зборів ОСББ «Кошового 35» та п. 2.1. протоколу №1 засідання правління ОСББ «Кошового 35» від 07.04.2026, видано наказ № 40-К про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади голови правління ОСББ «Кошового 35» в зв`язку з припиненням повноважень згідно п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України 13.04.2026; зобов`язано провести повний розрахунок та здійснити виплати, передбачені чинним законодавством України.

За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_6 зареєстрована керівником об`єднання з зазначенням дати призначення (набуття повноважень) 08.04.2026.

Матеріали справи містять Акт прийому-передачі бухгалтерських документів ОСББ «Кошового 35»та обслуговуючої компанії ФОП Дмитерко А.К. від 31.03.2026; Акт прийому-передачі системи відеоспостереження; відомість обліку залишку матеріалів та інвентарю на 09.04.2026; Акт прийому-передачі майна від 13.04.2026; Акти №1,2,3,4,6 прийому-передачі документів господарської діяльності ОСББ «Кошового 35» ревізійною комісією від 13.04.2026; Акти прийому-передачі №7 печатки ОСББ «Кошового 35» та ключів від технічних приміщень від 13.04.2026; Акт №5 передачі справ і майна від 13.04.2026 (а.с.59-83).

За доводами позивача, 17.04.2026 кореспонденцією Укрпошти ним було отримано наказ ОСББ «Кошового 35» від 07.04.2026 № 2-к про припинення повноважень та звільнення ОСОБА_1 , за яким припинено повноваження голови правління ОСББ «Кошового 35» та звільнено ОСОБА_1 з посади голови правління за власним бажанням згідно з ст.38 КЗпП України 13.04.2026 на підставі протоколу Загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку від 07.03.2026 (підстава: протокол загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку від 07.03.2026; заява ОСОБА_1 від 20.11.2025).

21.04.2026 ОСОБА_1 звернувся із запитом до голови правління ОСББ «Кошового 35» ОСОБА_6 про ознайомлення з протоколом загальних зборів ОСББ «Кошового 35» від 07.03.2026 та його отримання (а.с.17), проте його не отримав.

Як зазначає позивач, 30.04.2026 через Центр надання адміністративних послуг м.Чернігова ним було подано заяву та документи на отримання відомостей з ЄДР та їх підстави (талон № 289), а 01.05.2026 отримано копію нотаріально завіреного протоколу загальних зборів ОСББ «Кошового 35» від 07.03.2026 та витяг з ЄДР об`єднання (талон № 191).

За доводами позивача, нове керівництво ОСББ «Кошового 35» ігнорує його щодо вирішення питання зміни формулювання підстави його звільнення та виплати передбаченої законодавством України вихідної допомоги, що стало підставою для звернення до суду.

Позивач змінив формулювання описової частини позовної заяви та просив вважати речення, викладене в описовій частині позовної заяви: «На той час електрона цифрова підпис об`єднання, доступ і розпорядження рахунком об`єднання вже були передані новому правлінню», зміненим на: «Станом на 08.04.2026 відбулася зміна голови ОСББ шляхом реєстрації нового керівника в Єдиному державному реєстрі. Старий КЕП попереднього голови втратив юридичну силу після реєстрації змін»; в інший частині позовну заяву залишив без змін.

Оскільки судом прийнято зміну позивачем однієї з підстав позову, тому справа розглядається з урахуванням такої зміни підстав позову.

Оцінка суду.

Відповідно до ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписом ч.4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 Цивільного кодексу України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 Цивільного кодексу України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління товариством або позбавлення таких повноважень на управління товариством. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Оскільки норми трудового законодавства не розповсюджуються на спори між виконавчими органами товариства та самими товариствами, а є корпоративними, отже повинні розглядатися у порядку господарського судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №145/166/18.

Відповідно до пункту 3 ч.1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», відповідно до ч. 2 ст. 1 якого об`єднання співвласників багатоквартирного будинку юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Згідно з ч.1,2 ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» органами управління об`єднання є загальні збори об`єднання, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори.

Виходячи з приписів ч.1 ст. 98, ч.1,3 ст. 99 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 991 ЦК України керівник (одноосібний виконавчий орган), голова та члени колегіального виконавчого органу, голова та члени наглядової ради або ради директорів, ліквідатор, голова та члени комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії), головний бухгалтер, корпоративний секретар, а також голова та члени іншого органу товариства (крім консультативного), якщо утворення такого органу передбачено законом або установчими документами товариства, є посадовими особами такого товариства. Установчими документами товариства посадовими особами товариства можуть бути визнані й інші особи.

Відповідно до ч.1,2 ст. 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Отже, відповідно до трудового законодавства України керівник (директор, виконавчий орган), як будь-який інший працівник, дійсно має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні, втім рішення про таке звільнення має бути прийняте загальними зборами товариства.

Повідомлення власника або уповноваженого ним органу в даному випадку повинно бути здійснено шляхом фактичного (безпосереднього) подання оригіналу заяви про звільнення саме роботодавцю, як юридичній особі (відповідач у справі), зі здійсненням її реєстрації в журналі вхідної кореспонденції товариства або шляхом надіслання на юридичну адресу роботодавця рекомендованим листом з описом вкладення. Дата реєстрації відповідної заяви у журналі вхідної кореспонденції, або дата отримання поштового відправлення товариством, буде встановлювати строк з якого почнеться відлік строку попередження про звільнення.

Оскільки положення Кодексу законів про працю не містять приписів про відлік початку перебігу двотижневого строку повідомлення роботодавця про звільнення, останній повинен відраховуватись з моменту отримання відповідної заяви роботодавцем, а не з моменту направлення відповідної заяви, оскільки цей двотижневий строк є саме гарантією прав роботодавця мати час здійснити відповідну заміну.

Звільнення посадової особи товариства дещо ускладнює процес розірвання трудових відносин, адже директор товариства є не лише найманим працівником юридичної особи, а й виконує функції щодо управління нею, порядок його призначення та звільнення суттєво відрізняється від порядку, установленого для інших працівників. Такий порядок призначення та звільнення керівника (директора) товариства пов`язаний з тим, що керівник згідно з нормами чинного законодавства є одноосібним виконавчим органом або входить до складу виконавчого органу юридичної особи, якщо статутом товариства передбачено створення такого колегіального органу відповідно.

У разі звільнення директора, який є одноосібним виконавчим органом, товариство лишається без органу управління, на який законом покладено керівництво поточною діяльністю товариства вчинення дій від його імені без довіреності. Відсутність цього органу (звільнення директора без призначення іншої особи на цю посаду) може призвести до блокування діяльності товариства (створює неможливість вчинення будь-яких юридично значущих дій), відповідно, призначення та звільнення керівника відбувається на підставі прийнятого рішення загальних зборів учасників товариства, в установчому документі якого визначаються повноваження загальних зборів учасників юридичної особи, у тому числі щодо призначення та звільнення керівника, а також порядок прийняття відповідних рішень.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України визначено, що крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб.

Згідно зі ст. 44 Кодексу законів про працю України у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

За умовами ст. 47 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно з ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються роботодавцем після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Огляду на приписи ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Частиною 3 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Судом встановлено, що протоколом № 1 від 11.07.2017 установчих зборів ОСББ «Кошового 35» прийнято рішення про створення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кошового 35»; головою Правління ОСББ «Кошового 35» обрано ОСОБА_1 , який згідно з наказом ОСББ «Кошового 35» № 1 від 09.10.2017 прийнятий на посаду голови Правління з 01.11.2017.

Виходячи з приписів п. 1-3, 11 розділу ІІІ Статуту ОСББ «Кошового 35» вищим органом управління Об`єднання є Загальні збори співвласників Об`єднання, які вправі приймати рішення з усіх питань діяльності Об?єднання; до виключної компетенції Загальних зборів належить, зокрема, обрання голови правління Об`єднання; рішення загальних зборів мають вищу юридичну силу щодо рішень інших органів управління об`єднання та можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Правління Об`єднання є виконавчим органом Об`єднання, яке обирається і підзвітне Загальним зборам Об`єднання, здійснює керівництво поточною діяльністю Об`єднання та має право приймати рішення з питань діяльності Об`єднання, визначених Статутом. Порядок обрання та відкликання членів Правління Об`єднання, термін дії повноважень встановлюються Загальними зборами, які своїм рішенням вправі в будь-який час припинити повноваження Правління Об`єднання чи окремих його членів (п. 12, 13 розділу ІІІ Статуту ОСББ «Кошового 35»).

Для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України та подати/надіслати її роботодавцю, а й за власною ініціативою як виконавчий орган товариства скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких поставити питання щодо свого звільнення або ініціювати таке звільнення, якщо скликання загальних зборів віднесено до компетенції іншого органу/посадової особи товариства.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.11.2025 позивачем як головою правління ОСББ «Кошового 35» було адресовано членам правління ОСББ «Кошового 35» заяву про звільнення з посади голови Правління ОСББ «Кошового 35» за власним бажанням згідно зі ст. 38 КЗпП України, у якій заявник просив Правління призначити та провести загальні збори співвласників для обрання нового голови Правління.

Зазначена заява від 20.11.2025 розглядалася Правлінням ОСББ «Кошового 35», про що свідчить рукописний запис: «заяву розглянуто на засіданні членів Правління 20.11.2025. Членами Правління прийнято рішення: датою звільнення ОСОБА_1 з посади голови Правління ОСББ «Кошового 35» вважати дату вступу новообраного голови Правління (загальними зборами) на посаду; члени Правління: ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , підписи».

Протокол засідання Правління ОСББ «Кошового 35» щодо розгляду зазначеної заяви від 20.11.2025 суду не наданий.

При цьому пунктом 15 розділу ІІІ Статуту визначено, що засідання Правління є правомочним, якщо на ньому присутні 2/3 членів Правління Об`єднання.

Як встановив суд, на установчих зборах ОСББ 11.07.2017 було обрано 9 членів Правління ОСББ. Доказів зміни кількісного складу Правління або обрання нового складу його членів суду не надано.

Таким чином, для правомочності засідання Правління необхідна присутність щонайменше 6 його членів. Водночас із наведеного рукописного запису на заяві від 20.11.2025 вбачається, що її розглядали лише 4 члени Правління.

Отже, зазначений запис на заяві від 20.11.2025 не може свідчити про проведення 20.11.2025 правомочного засідання Правління ОСББ «Кошового 35» та прийняття ним відповідного рішення.

Позивач надав суду заяву від 05.12.2025, адресовану членам Правління ОСББ «Кошового 35», у якій доводить до їх відома те, що його заява про звільнення за власним бажанням від 20.11.2025 є нереалізованою, оскільки після спливу 14 календарних днів (05.12.2025), він продовжує виконувати обов`язки голови правління ОСББ «Кошового 35».

Докази отримання членами Правління ОСББ «Кошового 35» заяви від 05.12.2025 позивач суду не надав.

Також 05.12.2025 позивачем, як головою правління, був виданий наказ № 37-1-К вважати заяву від 20.11.2025 про звільнення за власним бажанням ОСОБА_1 нереалізованою та продовжено виконання обов?язків голови правління ОСББ «Кошового 35» ОСОБА_1 .

Доказів реєстрації цього наказу та його передачі Правлінню або загальним зборам суду не надано.

З урахуванням приписів пунктів 3, 13, 14 розділу III Статуту ОСББ «Кошового 35», відповідно до яких питання обрання та відкликання голови правління Об`єднання належить до компетенції Загальних зборів, тоді як скликання та організація проведення Загальних зборів віднесені до повноважень Правління Об`єднання, Правлінням ОСББ «Кошового 35» на засіданні 22.12.2025 було прийнято рішення розглянути заяву ОСОБА_1 про звільнення з посади голови правління та питання обрання нового голови правління Об`єднання на Загальних зборах, проведення яких було призначено на 24.01.2026.

Проте загальні збори 24.01.2026 не відбулися.

18.02.2026 на засіданні Правління ОСББ «Кошового 35», на якому був присутній ОСОБА_1 , вирішено скликати загальні збори Об`єднання на 07.03.2026 на 10:00 та залишити попередній порядок денний без змін.

Як вбачається з протоколу Загальних зборів ОСББ «Кошового 35» від 07.03.2026, на розгляд Загальних зборів було винесено питання про складання повноважень ОСОБА_1 як голови Правління ОСББ «Кошового 35» за власним бажанням та обрання нового складу правління Об`єднання; обрання нового Голови правління ОСББ «Кошового 35» (п. 5,6 порядку денного Зборів).

Рішенням Загальних зборів ОСББ «Кошового 35» від 07.03.2026 (п. 6 протоколу від 07.03.2026) погоджено заяву ОСОБА_1 про складання повноважень голови правління Об`єднання за власним бажанням та припинено його повноваження на посаді голови правління Об`єднання; датою звільнення ОСОБА_1 з займаної посади вирішено вважати дату передачі справ та майна відповідно до «Положення про порядок передачі справ та майна при звільненні з посади голови правління ОСББ «Кошового 35», затвердженого зборами правління Об`єднання від 22.12.2025 №5 в термін до 07.05.2026; обрано головою правління Об`єднання ОСОБА_6 .

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що 07.03.2026 Загальними зборами ОСББ «Кошового 35» було розглянуто саме заяву позивача від 20.11.2025 про звільнення його з посади голови Правління за власним бажанням.

Суд дійшов висновку, що позивач як голова Правління знав про рішення Правління від 22.12.2025 та призначення загальних зборів, а також про те, що на розгляд загальних зборів винесено питання про припинення його повноважень саме на підставі поданої ним заяви, та про прийняте 07.03.2026 Загальними зборами рішення з цього питання, а отже фактично погодився з підставою його звільнення, що відповідала його волевиявленню.

Таким чином, з огляду на приписи ч.3 ст. ст. 99 Цивільного кодексу України, ОСОБА_1 , припинив свої повноваження на посаді голови правління Об`єднання з 07.03.2026; датою звільнення ОСОБА_1 з займаної посади є дата передачі справ та майна ОСББ «Кошового 35», але не пізніше 07.05.2026.

Протоколом №1 засідання Правління ОСББ «Кошового 35» від 07.04.2026 прийняте рішення про припинення повноважень ОСОБА_1 на посаді голови Правління ОСББ «Кошового 35» з 07.04.2026; зазначено, що з 07.04.2026 до виконання обов?язків голови Правління ОСББ «Кошового 35» приступає ОСОБА_6 ; звільнено ОСОБА_1 з посади голови Правління ОСББ «Кошового 35» 13.04.2026 та 14.04.2026 призначено на посаду голови Правління ОСББ «Кошового 35» ОСОБА_6 ; встановлено ОСОБА_1 строк передачі справ та майна ОСОБА_6 в термін до 13.04.2026 включно.

З огляду на приписи п. 13 Статуту ОСББ «Кошового 35» порядок обрання та відкликання членів Правління Об?єднання, їх кількісний склад та термін дії повноважень встановлюються Загальним зборами; члени Правління Об?єднання обирають зі свого складу лише заступника Голови Правління Об?єднання; голова правління обирається за рішенням установчих зборів; Загальні збори своїм рішенням вправі в будь-який час припинити повноваження Правління Об?єднання чи окремих його членів.

Отже, рішення Правління ОСББ «Кошового 35» від 07.04.2026 (протокол №1) прийнято поза межами компетенції Правління Об?єднання, визначної Статутом ОСББ «Кошового 35» та змінює рішення Загальних зборів ОСББ «Кошового 35» від 07.03.2026 щодо дати звільнення та припинення повноважень ОСОБА_1 , а тому є неправомірним.

Водночас, таке рішення жодним чином не вплинуло та не змінило саме підстави припинення повноважень ОСОБА_1

07.04.2026 відповідно до рішення Загальних зборів співвласників ОСББ «Кошового 35» від 07.03.2026 та п. 2.1. протоколу №1 засідання правління ОСББ «Кошового 35» від 07.04.2026 щодо переобрання та припинення повноважень голови правління ОСББ «Кошового 35» ОСОБА_1 , ОСОБА_1 подано заяву про звільнення його із займаної посади на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України «у зв`язку з припинення повноважень» 13.04.2026.

07.04.2026 особисто ОСОБА_1 видано наказ № 40-К про його звільнення із займаної посади голови Правління ОСББ «Кошового 35» в зв`язку з припиненням повноважень згідно з п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України 13.04.2026; зобов`язано провести повний розрахунок та здійснити виплати, передбачені чинним законодавством України.

Наказом голови Правління ОСББ «Кошового 35» ОСОБА_6 від 07.04.2026 № 2-к про припинення повноважень та звільнення ОСОБА_1 , припинено повноваження голови правління ОСББ «Кошового 35» та звільнено ОСОБА_1 з посади голови Правління за власним бажанням згідно зі ст. 38 КЗпП України 13.04.2026 на підставі протоколу Загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку від 07.03.2026 (підстава: протокол загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку від 07.03.2026; заява ОСОБА_1 від 20.11.2025).

Таким чином, підстава звільнення у заяві від 07.04.2026 та у наказі № 40-К від 07.04.2026 (ст. 41 КЗпП України) не відповідає підставі припинення повноважень та звільнення із займаної посади, зазначеної у рішенні загальних зборів від 07.03.2026 (за власним бажанням, тобто згідно зі ст. 38 КЗпП України).

Станом на 08.04.2026 відбулася зміна голови Правління ОСББ «Кошового 35» шляхом реєстрації нового керівника в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; ОСОБА_6 зареєстрована керівником об`єднання з зазначенням дати призначення (набуття повноважень) 08.04.2026.

За доводами позивача, кваліфікований електронний підпис (КЕП) попереднього голови Правління ОСББ «Кошового 35» ОСОБА_1 втратив юридичну силу після такої реєстрації нового керівника ОСББ «Кошового 35».

Матеріали справи містять Акт прийому-передачі бухгалтерських документів ОСББ «Кошового 35» та обслуговуючої компанії ФОП Дмитерко А.К. від 31.03.2026; Акт прийому-передачі системи відеоспостереження; відомість обліку залишку матеріалів та інвентарю на 09.04.2026; Акт прийому-передачі майна від 13.04.2026; Акти №1,2,3,4,6 прийому-передачі документів господарської діяльності ОСББ «Кошового 35» ревізійною комісією від 13.04.2026; Акти прийому-передачі №7 печатки ОСББ «Кошового 35» та ключів від технічних приміщень від 13.04.2026; Акт №5 передачі справ і майна від 13.04.2026.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач, не оспорюючи самого факту припинення повноважень і рішення загальних зборів, а також не оспорюючи дотримання Загальними зборами передбачену цивільним законодавством та установчими документами юридичної особи процедуру ухвалення рішення про припинення повноважень, позивач просить суд змінити в наказі №2-к від 07.04.2026 формулювання причин його звільнення: з «за власним бажанням згідно з ст. 38 КЗпП України» на «на підставі рішення загальних зборів співвласників ОСББ «Кошового 35 (протокол від 07.03.2026) звільнити з посади голови правління ОСОБА_1 у зв`язку з припиненням повноважень посадових осіб на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України 13.04.2026».

За доводами позивача, заявою від 05.12.2025, адресованій членам Правління ОСББ «Кошового 35», він довів до їх відома те, що його заява про звільнення за власним бажанням від 20.11.2025 є нереалізованою, оскільки після 05.12.2025 (спливу 14 календарних днів), він продовжує виконувати обов`язки голови правління ОСББ «Кошового 35», до того ж 05.12.2025 позивачем, як головою правління, був виданий наказ № 37-1-К, за яким вважати заяву від 20.11.2025 про звільнення за власним бажанням ОСОБА_1 нереалізованою та продовжено виконання обов`язків голови правління ОСББ «Кошового 35» ОСОБА_1 .

Отже, позивач стверджує, що фактично відмовився від звільнення за власним бажанням і довів це до Правління, а загальними зборами його було звільнено за рішенням власника.

Докази отримання членами Правління ОСББ «Кошового 35» заяви від 05.12.2025 суду не надано.

За приписами ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За ч.2 ст. 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або на відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип змагальності господарського судочинства закріплений у ст.2,13 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у постановах від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Згідно з ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Оскільки відповідач заперечував проти отримання заяви та наказу від 05.12.2025 про продовження роботи позивача на посаді голови правління, а з поданих самим позивачем документів не вбачається підтвердження їх отримання, а також реєстрації цього наказу та його передачі до ОСББ, суд відповідно до ч. 2 ст. 74 ГПК України, зобов`язав позивача надати докази отримання правлінням ОСББ заяви від 05.12.2025, в якій міститься інформація про те, що заява про звільнення за власним бажанням є нереалізованою, а позивач продовжив виконувати обов`язки голови правління, а також надати докази реєстрації та, за наявності, передачі ОСББ наказу № 37-1-К від 05.12.2025.

Як вбачається з Актів прийому-передачі справ та майна, позивач передав кадрові накази, останній з яких датований 02.01.2025 №32-к, та журнал реєстрації рішень, розпоряджень, інструкцій, протоколів, складений по 25.04.2025.

Жодний із вищезазначених Актів прийому-передачі справ та майна ОСББ «Кошового 35», наданий позивачем, не містить у своєму переліку наказу № 37-1-К від 05.12.2025 та журналу його реєстрації.

Докази отримання членами Правління ОСББ «Кошового 35» заяви від 05.12.2025 та наказу № 37-1-К від 05.12.2025 позивачем на вимогу суду не надані.

Таким чином, з огляду на приписи ч. 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає встановленою обставину невчинення позивачем належних відповідних дій щодо доведення до відома роботодавця (ОСББ «Кошового 35») та надання позивачем відповідачу заяви від 05.12.2025 про нереалізацію його заяви про звільнення за власним бажанням від 20.11.2025 або відмови від такої заяви, що стало підставою для розгляду Загальними зборами ОСББ «Кошового 35» 07.03.2025 заяви позивача про складання повноважень як голови Правління Об`єднання саме за власним бажанням у розрізі ст. 38 КЗпП України.

Дійсно, 07.04.2026 на засіданні Правління ОСББ «Кошового 35» (протокол №1 від 07.04.2026) окремо розглядалось питання припинення повноважень ОСОБА_1 на посаді голови Правління ОСББ «Кошового 35» та звільнення його з посади голови Правління ОСББ «Кошового 35», і зазначеним рішенням змінено рішення Загальних зборів ОСББ «Кошового 35» від 07.03.2026 щодо дати звільнення та припинення повноважень ОСОБА_1 , проте, як встановлено судом, рішення Правління Об`єднання від 07.04.2026 прийнято поза межами компетенції Правління, визначеної Статутом ОСББ «Кошового 35», у зв`язку з чим є неправомірним, що не несе відповідних юридичних наслідків та жодним чином не вплинуло на фактичні підстави звільнення ОСОБА_1 з посади голови Правління ОСББ «Кошового 35».

Також суд відхиляє доводи позивача про втрату дії заяви від 05.12.2025 про звільнення його за власним бажанням у зв`язку з неприйняттям відповідного рішення у встановлений ст. 38 КЗпП України двотижневий строк, враховуючи таке.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками вирізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України.

Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація учасниками юридичної особи корпоративних прав на участь в її управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління юридичною особою або позбавлення таких повноважень на управління юридичною особою. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

У зв`язку із цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такого правила зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Отже, зміст частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити на свій розсуд повноваження члена виконавчого органу у будь-який час.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року N 1-рп/20І0 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року N І255-\ІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень па управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Оскільки звільнення керівника юридичної особи можливе лише рішенням загальних зборів, а порядок їх скликання, призначення та проведення визначається спеціальною нормою, тому вирішення відповідного питання може не збігатись в часі з визначеним ст. 38 КЗпП України двотижневим строком.

Таким чином, дія заяви про припинення повноважень за власним бажанням не припиняє свою дію автоматично зі спливом двотижневого строку, а продовжую свою чинність саме до прийняття відповідного рішення власником.

У свою чергу, у разі необґрунтованої затримки у вирішенні такого питання відбувається у судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, вимога позивача про зміну формулювання підстави його звільнення у наказі ОСББ «Кошового 35» № 2-к від 07.04.2026 з «за власним бажанням згідно з ст. 38 КЗпП України» на «на підставі рішення загальних зборів співвласників ОСББ «Кошового 35 (протокол від 07.03.2026) звільнити з посади голови правління ОСОБА_1 у зв?язку з припиненням повноважень посадових осіб на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України 13.04.2026», задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення 60 878,16 грн вихідної допомоги.

Позивач також просить стягнути з відповідача 60 878,16 грн вихідної допомоги.

У зв`язку з тим, що суд відмовив у задоволенні позовних вимог в частині зміни формулювання підстави звільнення ОСОБА_1 у наказі Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кошового 35» № 2-к від 07.04.2026 з «за власним бажанням згідно з ст. 38 КЗпП України» на «на підставі рішення загальних зборів співвласників ОСББ «Кошового 35 (протокол від 07.03.2026) звільнити з посади голови правління ОСОБА_1 у зв`язку з припиненням повноважень посадових осіб на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України 13.04.2026», не підлягають задоволенню і похідні вимоги про стягнення з відповідача 60 878,16 грн вихідної допомоги.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо судових витрат.

При ухваленні рішення в справі суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За статтею 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові судовий збір та судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Оскільки у позові відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, стягненню з відповідача не підлягають.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс з розглядом цієї справи становить 20 000,00 грн, підтвердження оплати яких буде надано пізніше.

До відзиву відповідач додав договір про надання правової (правничої) допомоги від 05.06.2026, укладений з адвокатом Левошко Я. В., за змістом п. 5.2 якого, підставою для здійснення оплати погодженої суми гонорару Адвокату є саме акт виконання-приймання робіт.

Проте акта виконання-приймання робіт суду не надано.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

До закінчення судових дебатів відповідач не заявив про подання відповідних доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Таким чином, у суду відсутні підстави для стягнення судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Вебадреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 14.08.2026.

Суддя В. В. Шморгун