Decision № 138986113, 11.08.2026, Commercial Court of Odesa Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2136/26Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

секретар судового засідання Борисова Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Сумського обласного центру зайнятості до відповідача: Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області про стягнення 4800,00 грн майнової шкоди,

за участю представників сторін:

від позивача: Білан О.А.,

від відповідача: не з`явився,

зазначає наступне:

Сумський обласний центр зайнятості (надалі Центр зайнятості, Позивач), використовуючи підсистему Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, звернулась до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області (надалі Фонд, Відповідач) 4800,00 грн майнової шкоди.

Фактичними підставами звернення із позовом до суду визначено те, що 22.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до структурного підрозділу Центру зайнятості із заявою про надання статусу зареєстрованого безробітного та призначення допомоги по безробіттю (із зазначенням про відсутність призначеної пенсії за віком).

Упродовж 23.04-21.07.2025 ОСОБА_1 переказано 10598,71 грн допомоги по безробіттю.

Поряд із наведеним на підставі рішення у справі № 480/3664/24, яке набрало законної сили 22.05.2025, Фондом 03.06.2025 прийнято рішення про призначення ОСОБА_1 з 15.04.2024 пенсії за віком.

Відтак, Позивач наголошує, що дії Відповідача завдали збитків у розмірі 4800,00 грн, у зв`язку із виплатою ОСОБА_1 допомоги по безробіттю, котра не може бути виплачена особі із призначеною за віком пенсією.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 28.05.2026 позовній заяві Центру зайнятості присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/2136/26 та визначено суддю Гута С.Ф. для її подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.06.2026 прийнято позовну заяву Центру зайнятості до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2136/26, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 02 липня 2026 року.

Відповідно до сформованих за допомогою автоматизованої системи діловодства Господарського суду Одеської області довідок 02.06.2026 до електронних кабінетів Центру зайнятості та Фонду підсистемою Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі доставлено ухвалу про відкриття провадження у справі.

16 червня 2026 року, використовуючи підсистему Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, Фондом реалізовано право на подачу відзиву на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

Обґрунтовуючи підстави, які суд має врахувати при ухваленні рішення у справі, посилається на те, що звертаючись до структурних підрозділів Пенсійного фонду України Василишим Ю.Л. не дотримано вимог профільного законодавства в частині надання належних доказів, при цьому у справі № 480/3664/24 останній підтримував позицію, відмінну від викладеної у зверненнях до Фонду.

Зазначає, що безпосередньо ОСОБА_1 одночасно звернувся до центру зайнятості та до суду (справа № 480/3664/24), відтак, посилається на те, що належним Відповідачем у справі має бути саме Василишин Ю.Л.

Зазначає про відсутність правових підстав для стягнення коштів з Фонду.

Додатково просить розглядати справу за відсутності представника.

18 червня 2026 року Центром зайнятості представлено відповідь на відзив, в якій зазначає, що в діях Фонду наявні складові для стягнення заподіяної шкоди; на момент звернення до Центу зайнятості у ОСОБА_1 був відсутність статус пенсіонера із призначенням виплат за віком, останню призначено зворотною датою. Після обізнаності із призначеною за віком пенсією ОСОБА_1 звернувся до Центру зайнятості із відповідною заявою.

23 червня 2026 року Центром зайнятості представлено заяву про зобов`язання Фонду подати звіт про виконання рішення суду у справі № 916/2136/26 у встановлений судом строк.

Призначене на 02.07.2026 судове засідання не відбулось у зв`язку із оголошенням системою цивільної оборони повітряної тривоги у місті Одесі та Одеській області.

Згідно із приписами статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Кузнецов та інші проти Російської Федерації зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи Серявін та інші проти України, Проніна проти України), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частинами 1 та 2 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В свою чергу, частиною 3 статті 2 ГПК України встановлено, що одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до положень статті 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Враховуючи вищенаведене, з метою дотримання принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності сторін перед законом та судом, а також з огляду на заплановану щорічну відпустку судді Гута С.Ф. з 20.07.2026, ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.07.2026 призначено розгляд справи на 11 серпня 2026 року.

Відповідно до сформованих за допомогою автоматизованої системи діловодства Господарського суду Одеської області довідок 02.07.2026 до електронних кабінетів Центру зайнятості та Фонду підсистемою Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі доставлено ухвалу про призначення розгляду справи на 11 серпня 2026 року.

Судом забезпечено право участі представника Центру зайнятості у призначених засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду після звернення із відповідним клопотанням.

У призначене на 11.08.2026 судове засідання представник Фонду не з`явився.

Частиною 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Приписи частин 4 та 5 статті 6 ГПК України визначають, що Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Пунктом 42 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 із змінами, передбачено, що засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету. У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.

В свою чергу, пункт 37 Положення визначає, що підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.

У випадку, якщо особа (учасник справи) зареєструвала свій Електронний кабінет, електронна форма вручення їй судових рішень є обов`язковою та пріоритетною щодо письмової форми вручення, яка, на відміну від електронної форми, може бути реалізована судом у зазначеному випадку лише за окремою заявою учасника справи.

Саме така правова позиція суду касаційної інстанції викладена в ухвалах Верховного Суду від 06.03.2023 у справі № 916/3104/21 та від 17.05.2023 у справі № 910/15120/20.

Приписами частини 4 статті 120 ГПК України передбачено, що ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Враховуючи наявність сформованих автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідок про завчасну доставку до електронного кабінету Фонду підсистемою Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі постановлених у справі ухвал, останній належним чином повідомлений про судове провадження та призначені засідання, відтак неявка представника не перешкоджає розгляду справи.

Окрім того, як зазначалось, Фонд клопотав про розгляд справи за відсутності представника.

В процесі розгляду справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

В процесі розгляду справи представник Центру зайнятості підтримував заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

11 серпня 2026 року в судовому засіданні судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення. Повідомлено, що повний текст рішення буде складено 14 серпня 2026 року.

Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:

22 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Конотопської філії Сумського центру зайнятості із заявою про надання (поновлення) статусу безробітного із зазначенням, зокрема про відсутність пенсії на пільгових умовах або за вислугою років.

22 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Конотопської філії Сумського центру зайнятості із заявою про призначення (поновлення) виплати допомоги по безробіттю із зазначенням банківських реквізитів.

22 квітня 2025 року Конотопською філією Сумського центру зайнятості створено персональну картку на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій відображено надання останньому 22.04.2025 статусу зареєстрованого безробітного. Зазначено про припинення реєстрації/обліку 22 липня 2025 року.

Відповідно до представленого нарахування виплат по безробіттю та платежів (додаток № 4 до персональної картки) Конотопською філією Сумського центру призначено та переказано ОСОБА_1 10597,71 грн (05.05.2025 840,00 грн, 23.05.2025 2326,45 грн, 25.06.2025 2833,55 грн, 05.08.2025 1509,68 грн, 03.07.2025 2040,00 грн, 11.07.2025 1049,03 грн).

Відповідно до додатку № 2 до персональної картки 23.04.2025 ОСОБА_1 зареєстровано як безробітного, а 22.07.2025 припинено реєстрацію.

25 лютого 2025 року Сумським окружним адміністративним судом ухвалено рішення у справі № 480/3664/24, котрим визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.04.2024 № 184050008249 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, Одеська область, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.04.2024 про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну від 25.05.2025 рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 у справі № 480/3664/24 залишено без змін.

Судами у справі № 480/3664/24 встановлено наступне: «позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся до регіонального відділення управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою від 15.04.2024 про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку як потерпілий від Чорнобильської катастрофи.

За принципом екстериторіальності вказана заява надійшла на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

За результатами розгляду заяви позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняло рішення № 184050008249 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв`язку з відсутністю необхідного періоду проживання та роботи у зони гарантованого добровільного відселення…

… колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про зарахування періоду роботи з 06.10.1998 по 07.04.2000 та з 11.04.2000 по 09.09.2000 до страхового стажу, який має враховуватись Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області для призначення пенсії за віком.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.04.2024 року № 184050008249 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії не відповідає загальним вимогам, які висуваються до актів індивідуальної дії як актів правозастосування, а саме критеріям обґрунтованості та вмотивованості, відповідно до яких пенсійний орган мав навести переконливі та зрозумілі мотиви його прийняття.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення від 23.04.2024 року № 184050008249 прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

…колегія суддів, з урахуванням ч.1 ст.308 КАС України, погоджується з висновком суду першої інстанції, що ефективним та належним способом відновлення порушеного права позивача буде визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.04.2024 №184050008249 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.04.2024 про призначення пенсії».

Відповідно до довідки Пенсійного фонду України від 02.06.2025 Глухівським об`єднаним управлінням ПФУ прийнято 03.06.2025 рішення № 184050008249 про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, а саме призначено виплату пенсії з 15 квітня 2024 року по довічно.

17 березня 2026 року Центром зайнятості складено акт № 2/26 розслідування страхових випадків та обґрунтованості призначення і виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття, в якому зазначено, що підстави проведення розслідування: отримання даних обміну з РЗО про належність ОСОБА_1 до категорії зайнятих громадян, зокрема, отримання ним пенсії за віком, що впливає на умови надання йому статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю. Джерело надходження інформації щодо виявленої невідповідності: Дані ПФУ.

Розслідуванням установлено: на момент подання заяв про надання статусу безробітного\ призначення допомоги по безробіттю 22.04.2025 року ОСОБА_1 не належав до категорії зайнятих осіб та не отримував пенсію за віком. На підставі поданих заяв особі було надано статус безробітного; призначено та виплачено допомогу по безробіттю з 23.04.2025 року по 21.07.2025, На виконання рішення суду, Глухівським об`єднаним управлінням ПФУ було прийнято рішення 184050008249 від 03.06.2025 року про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з 15.04.2024 року по довічно.

Розслідуванням підтверджено призначення ОСОБА_1 пенсії за віком зворотною датою з 15.04.2024 на виконання рішення суду у справі № 480/3664/24 (дата набрання законної сили: 22.05.2025), яким визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.04.2024 № 184050008249 через відмову у призначенні пенсії за віком.

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 від 13.03.2026 йому призначено пенсію за віком рішенням органу ПФУ від 03.06.2025 зворотною датою з 15.04.2024 на виконання рішення суду. ОСОБА_1 повідомив, що рішення про призначення йому пенсії за віком від 03.06.2025 надійшло у липні 2025 року, після чого він подав до центру зайнятості письмову заяву про зняття з реєстрації як безробітного.

19 березня 2026 року Центром зайнятості прийнято наказ № 29 про стягнення з Фонду 4800,00 грн виплачених коштів допомоги по безробіттю ОСОБА_1

20 березня 2026 року Центр зайнятості звернувся до Фонду із заявою, в якій посилаючись на виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 , рішення судів у справі № 480/3664/24, протиправну відмову Фонду у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, пропонує в добровільному порядку сплати 4800,00 грн збитків (виплачених коштів допомоги по безробіттю ОСОБА_1 ).

16 квітня 2026 року Фондом надано відповідь за заяву Центру зайнятості, в якій посилається на відсутність правових підстав для виплати відповідних коштів.

Дослідивши матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

Стаття 11 Цивільного кодексу України встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідності до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином, на відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України, на підставі якої заявлені позовні вимоги у даній справі, передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

Відповідно до частини 1 статті 107 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов`язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.

За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади (у даному випадку Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області) до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. При цьому, неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу соціального захисту населення та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Суб`єктами відповідальності, відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України є органи державної влади або місцевого самоврядування.

Згідно статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 280 від 23.07.2014 року, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

За пунктом 7 цього Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

З огляду на викладене відповідач у справі Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області є органом виконавчої влади, тобто суб`єктом відповідальності в розумінні статті 1173 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 у справі № 480/3664/24, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2025, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.04.2024 № 184050008249 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, Одеська область, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.04.2024 про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Окрім того, встановлено, що судами у справі № 480/3664/24 встановлено, що оскаржуване рішення від 23.04.2024 року № 184050008249 прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставини протиправної поведінки Відповідача у даній справі, яка виявилась у безпідставній та незаконній відмові в призначенні громадянину ОСОБА_1 пенсії, є встановленими та не підлягають доведенню.

Частинами 1 і 2 статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з пунктом 2 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна розпочати роботу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 43 зазначеного закону статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема за віком, на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Статус зареєстрованого безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам у день подання ними особистої заяви про надання статусу зареєстрованого безробітного до будь-якого обраного ними територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від наявності або відсутності у таких осіб задекларованого та зареєстрованого місця проживання (перебування) (частина 2 статті 43 Закону України "Про зайнятість населення").

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 44 Закону України "Про зайнятість населення" зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.

Пунктом 2 частини 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі припинення реєстрації безробітного відповідно до статті 45 Закону України "Про зайнятість населення".

В свою чергу, пункт 13 частини 1 статті 45 Закону України "Про зайнятість населення" передбачає, що реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі досягнення особою встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку або призначення пенсії на пільгових умовах, або за вислугу років.

Таким чином, виплата допомоги по безробіттю здійснювалася Позивачем не добровільно, а на виконання вимог Закону України "Про зайнятість населення".

В свою чергу, судом встановлено, що відповідно до довідки Пенсійного фонду України від 02.06.2025 Глухівським об`єднаним управлінням ПФУ прийнято 03.06.2025 рішення № 184050008249 про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, а саме призначено виплату пенсії з 15 квітня 2024 року по довічно.

Відповідно до положень частини 1 статті 7, статті 8 та пункту 1 частини 2 статті 16 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, який є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, кошти якого не включаються до складу Державного бюджету України.

Виходячи з наведених вище положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" здійснені Позивачем виплати допомоги по безробіттю за рахунок коштів Фонду особі, якій призначено пенсію, є додатковими витратами Позивача, оскільки така виплата допомоги по безробіттю не здійснювалася б Позивачем у випадку своєчасного призначення та виплати пенсії громадянину ОСОБА_1 .

Внаслідок неправомірних дій Відповідача громадянин ОСОБА_1 своєчасно не отримав призначення пенсійного забезпечення, яке йому гарантовано чинним законодавством, а Сумський обласний центр зайнятості безпідставно здійснив виплату допомоги по безробіттю громадянину, як особі, яка не мала будь-яких доходів, за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що свідчить про наявність причинно-наслідкового зв`язку між незаконними діями Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області та понесеними Позивачем збитками.

Наведене свідчить про наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями Відповідача та виплатами Позивачем ОСОБА_1 4800,00 грн коштів допомоги по безробіттю.

Аналогічна правова позиція щодо застосування статей 1166 та 1173 Цивільного кодексу України та статті 107 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у подібних правовідносинах викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 року у справі № 915/282/17 та від 03.05.2018 у справі № 916/1601/17, і суд не вбачає підстав для відступу від зазначеної позиції у цій справі.

Відтак, враховуючи вищевикладене суд доходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області на користь Сумського обласного центру зайнятості 4800,00 грн майнової шкоди.

Окрім того, як зазначалось, Сумським обласним центром зайнятості заявлено про зобов`язання Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області подати звіт про виконання рішення суду у справі № 916/2136/26 у встановлений судом строк.

Приписами частини п`ятої статті 345-1 ГПК України передбачено, якщо відповідачем є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб`єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд під час ухвалення рішення суду за письмовою заявою позивача може зобов`язати такого відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання такого рішення незалежно від характеру спору.

Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду. Такий звіт розглядається за правилами статей 345-3 і 345-4 цього Кодексу.

Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Сумським обласним центром зайнятості дотримано вимоги ГПК України в частині строків звернення із заявою, окрім того Фонд є органом державної влади, відтак суд доходить до висновку про наявність правих підстав для зобов`язання Фонду подати не пізніше 3 (трьох) місяців з дня набрання законної сили рішенням суду звіт про виконання рішення суду.

Відповідно до вимог частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами першої-третьою статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

У рішенні від 03.01.2018 Віктор Назаренко проти України (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають справедливого балансу між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі Беер проти Австрії (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).

Згідно із частиною першої статті 4 Закону України „Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 7 Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2026 рік …прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2026 року складає 3328,00 грн…

Підпунктами 1 та 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір визначено ставки судового збору за подання до господарського суду: позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України „Про судовий збір при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Звертаючись із позовом Центром зайнятості у відповідності до підпункту 1 пункт 2 частини другої та частини третьої статті 4 Закону України Про судовий збір сплачено до Державного бюджету України 2662,40 грн (1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб * 0,8 = 2662,40 грн).

Пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, стягненню з Фонду на користь Центру зайнятості підлягає 2662,40 грн витрат зі спалити судового збору.

Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,180,232,233,237,238,240,241,345-1 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Сумського обласного центру зайнятості до відповідача: Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області про стягнення 4800,00 грн майнової шкоди задовольнити.

Стягнути з Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, Код ЄДРПОУ 20987385) на користь Сумського обласного центру зайнятості (40030, Сумська обл., м. Суми, Майдан Незалежності, буд. 3-1, Код ЄДРПОУ 03491406, р/р UА778201720355419111700706385 в Державній казначейській службі України м. Київ, МФО 820172) 4800/чотири тисячі вісімсот/грн 00коп. майнової шкоди та 2662/дві тисячі шістсот шістдесят дві/грн 40коп. витрат зі сплати судового збору.

Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, Код ЄДРПОУ 20987385) подати не пізніше 3 (трьох) місяців з дня набрання законної сили рішенням суду звіт про виконання рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку статті 327 ГПК України.

Повне рішення складено 14 серпня 2026 р.

Суддя С.Ф. Гут