Decision № 138985779, 14.08.2026, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.08.2026Справа № 910/6750/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Північного квартирно-експлуатаційного управління

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колберс"

про стягнення 207 568,30 грн.,

Без виклику (повідомлення) представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Північне квартирно-експлуатаційне управління (далі - позивач, Управління) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Колберс" (далі - відповідач, Товариство) грошових коштів у загальному розмірі 207 568,30 грн., з яких: 130 399,69 грн. - пеня, 77 168,61 грн. - штраф, нарахованих внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору про закупівлю товарів за державні кошти від 06.10.2025 року № 7.

Ухвалою від 09.06.2026 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/6750/26, вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а також встановив відповідачу строк на подання відзиву - 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

За умовами частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до частини 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З огляду на викладене, копія ухвали суду від 09.06.2026 року про відкриття провадження у справі № 910/6750/26 у порядку, визначеному законом, була надіслана судом в електронній формі шляхом надсилання її до електронного кабінету відповідача, та доставлена останньому 09.06.2026 року о 15:40 год. Наведені обставини підтверджуються наявним у матеріалах справи повідомленням про доставку означеного електронного листа.

Дата отримання судом інформації про доставку означеного документа в кабінет ЕС відповідача - 09.06.2026 року о 15:47 год.

За умовами пункту 2 абзацу 1 частини 6, абзацу 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 09.06.2026 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.10.2025 року між Управлінням (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сейлекспром" (попереднє найменування Товариства) (постачальник) був укладений договір про закупівлю № 7 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити товар: деревина дров`яна непромислового використання, 2 група (сосна), за ДК 021:2015 03410000-7 деревина, за номенклатурною позицією 03413000-8 - паливна деревина (далі - товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг яких визначені у Специфікації (Додаток № 1) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель - ID: UA-2025-09-11-014092-a, лот 1), а замовник - здійснити контроль поставки та оплатити товар у порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Вказаний правочин, а також Додатки № 1-6 та Додаткова угода від 15.10.2025 року № 1 до нього, підписані уповноваженими представниками сторін цього правочину та скріплені відбитками печаток зазначених юридичних осіб.

Відповідно до пункту 1.2 Договору отримувачем товару за Договором є Квартирно-експлуатаційний відділ міста Житомир, який діє від імені замовника - Управління.

Валютою цього Договору є національна валюта України - гривня (пункт 2.1 Договору).

Пунктом 2.2 наведеного правочину, з урахуванням Додаткової угоди від 15.10.2025 року № 1 до нього, передбачено, що загальна ціна Договору становить 2 833 470,00 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 472 245,00 грн. Ціна за одиницю товару за цим Договором визначається у Специфікації (Додаток № 1).

Згідно з пунктом 2.3 Договору ціна товару включає в себе ціну виробництва, транспортування, зберігання, охорони, розвантаження та штабелювання, перевірки товару на відповідність технічним вимогам, а також прибуток постачальника. У ціну товару включені всі витрати постачальника, які він несе та може понести у зв`язку з виконанням обов`язків за Договором.

Пунктами 3.1, 3.2 наведеної угоди встановлено, що розрахунок за товар здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування замовником коштів на поточний банківський рахунок постачальника, вказаний у розділі 16 цього Договору. Оплата вартості партії поставленого товару здійснюється замовником протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів з дня поставки партії товару на підставі видаткової накладної, до якої додаються акт приймання товару та рахунок-фактура.

Відповідно до пункту 4.1 Договору постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару партіями у строки, визначені Графіком поставок, який міститься у Додатку № 2 до цього Договору (далі - Графік поставок).

У Специфікації № 1 до Договору його сторони погодили, зокрема, найменування, одиниці виміру, кількість та ціну відповідного товару, передбачивши, що загальна вартість товару складає 2 833 470,00 грн., його загальна кількість становить 1 500 м3, а кінцевою датою, до якої здійснюється поставка загальної кількості товару (включно), є 19.12.2025 року.

У Додатку № 2 до Договору (Графіку поставок) сторони цього правочину також дійшли згоди про поставку відповідачем товару об`ємом 250 м3 до кінцевої дати - 26.10.2025 року, товару об`ємом 250 м3 - до 06.11.2025 року, товару об`ємом 250 м3 - до 17.11.2025 року, товару об`ємом 250 м3 - до 28.11.2025 року, товару об`ємом 250 м3 - до 09.12.2025 року, товару об`ємом 250 м3 - до 19.12.2025 року.

Відповідно до пункту 4.3 Договору право власності на товар переходить від постачальника до відокремленого підрозділу зберігання після прийняття відокремленим підрозділом зберігання, який діє від імені замовника - Управління, товару та підписання всіх документів згідно з розділом 5 цього Договору, в тому числі акту приймання товару згідно з Додатком № 4.

Пунктом 13.1 Договору передбачено, що останній набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2025 року, а в частині виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором, у тому числі в частині нарахування та сплати штрафних санкцій та поставки товару - до повного виконання.

Судом встановлено, що Товариство взятий на себе за Договором обов`язок щодо вчасної поставки передбаченого цією угодою товару у повному обсязі та в установлені строки (до 19.12.2025 року) виконало неналежним чином, поставивши відокремленому підрозділу зберігання Управління за товарно-транспортними накладними 24.10.2025 року - товар обсягом 41,2 м3, 29.10.2025 року - товар обсягом 41,8 м3, 30.10.2025 року - товар обсягом 42,0 м3, 07.11.2025 року - товар обсягом 41,4 м3. Загальний об`єм поставленого відповідачем товару за Договором склав лише 166,4 м3, а його загальна вартість - 314 326,27 грн., що додатково підтверджується складеним Квартирно-експлуатаційним відділом міста Житомир актом приймання товару від 19.11.2025 року № 4.

Листом від 19.11.2025 року № 2594/2882 Управління звернулося до відповідача з вимогою прискорити поставку паливної деревини за Договором.

Однак, наведена вимога була залишена Товариством без задоволення.

Відповідно до пункту 15.3 Договору одностороння відмова, припинення зобов`язань та розірвання цього Договору з боку замовника вчиняється з повідомленням про це постачальника у разі, зокрема, порушення постачальником умов розділів 3-6 цього Договору та/або істотне порушення постачальником своїх зобов`язань за цим Договором.

Цей Договір вважається розірваним в односторонньому порядку з наступного календарного дня після направлення замовником повідомлення постачальнику про розірвання Договору, якщо інша дата не вказана в самому повідомленні про розірвання.

Враховуючи істотне порушення постачальником своїх зобов`язань за Договором, листом від 11.12.2025 року № 2594/3242 Управління 11.12.2025 року звернулося до відповідача із повідомленням про розірвання Договору, в якому вказало, що з дати розірвання Договору (12.12.2025 року) будь-який товар, що поставляється Товариством на виконання цього правочину, прийматися замовником не буде.

Крім того, листом від 18.12.2025 року позивач звернувся до постачальника з претензією про сплату сум пені та штрафу, нарахованих Управлінням внаслідок несвоєчасної поставки погодженого сторонами Договору товару.

З огляду на залишення відповідачем цієї вимоги без задоволення, Управління звернулося до господарського суду міста Києва з даним позовом про примусове стягнення з Товариства спірних сум штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами Договору, який у розумінні та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що Товариство взятий на себе за спірним Договором обов`язок щодо вчасної поставки передбаченого цією угодою товару в установлені строки виконало неналежним чином, допустивши прострочення поставки кожної з п`яти партій товару.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання. Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем обов`язку щодо поставки передбаченого Договором товару, позивач просив суд стягнути з Товариства 130 399,69 грн. пені, нарахованої із застосуванням ставки 0,3 % від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожною зі спірних партій поставки у період з 27.10.2025 року по 11.12.2025 року (дата, що передує даті розірвання Договору), а також 77 168,61 грн. штрафу, що становить 7 % від суми несвоєчасно поставленого товару більше ніж на 20 календарних днів, згідно з наданим Управлінням розрахунком.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Положеннями статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Суд зазначає, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов`язання, зокрема, у відсотках до суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання.

Аналізуючи в сукупності норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що на основі норм цивільного законодавства пеня може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов`язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій.

Про це, зокрема, свідчить використання законодавцем таких термінів, як "зобов`язання", "грошова сума".

За умовами пункту 7.2 Договору в разі порушення строку поставки, не передачу/несвоєчасну передачу партії товару, постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,3 (нуль цілих три десятих) відсотка від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого/несвоєчасно переданого товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання.

За порушення строку поставки товару понад 20 (двадцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни товару, строк поставки якого порушено.

У разі прострочення поставки партії товару понад 10 (десять) календарних днів від дати поставки, вказаної у Графіку поставок, штрафні санкції, передбачені пунктом 7.2 Договору, нараховуються замовником з першого дня прострочення виконання зобов`язань.

У той же час, слід зазначити, що відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає із закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.

У даному випадку, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 року в справі № 917/194/18, від 19.09.2019 року в справі № 904/5770/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 року в справі № 910/12876/19.

Оскільки розміри нарахованих позивачем пені та штрафу відповідають вищезазначеним приписам законодавства та положенням Договору, суд дійшов висновку, що позов Управління про стягнення з відповідача спірних сум цих штрафних санкцій є обґрунтованим.

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження вчасної поставки товару за Договором, наявності правових підстав для звільнення Товариства від відповідальності за неналежне виконання обов`язків за Договором чи добровільного погашення заявленої до стягнення суми штрафних санкцій.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства у даній справі є законними та обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Колберс" (01000, місто Київ, проспект Миколи Бажана, будинок 3; код ЄДРПОУ 45489730) на користь Північного квартирно-експлуатаційного управління (14000, місто Чернігів; код ЄДРПОУ 26642345) 130 399 (сто тридцять тисяч триста дев`яносто дев`ять) грн. 69 коп. пені, 77 168 (сімдесят сім тисяч сто шістдесят вісім) грн. 61 коп. штрафу, а також 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 14.08.2026 року.

Суддя В.С. Ломака