Decision № 138985394, 04.08.2026, Commercial Court of Dnipropetrovsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2026м. ДніпроСправа № 904/1047/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Синельникової К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області, м. Жовті Води, Дніпропетровська обл. в інтересах держави в особі позивача Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), м. Кривий Ріг Дніпропетровська обл.

до Саксаганської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області, с. Саксагань, Кам`янський р-н, Дніпропетровська обл.

про стягнення шкоди завданої порушенням природоохоронного законодавства у сум 1 095 200 грн 48 коп.

Представники:

Прокурор: Усатий О.П., посвідчення прокурор;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Ткаченко Д.В., ордер, адвокат.

СУТЬ СПОРУ:

Керівник Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі позивача Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить стягнути з Саксаганської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) матеріальну шкоду, завдану навколишньому природному середовищу, внаслідок незаконної порубки дерев у полезахисній лісосмузі на землях сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на земельній ділянці з кадастровим номером 1224586000:01:003:0127 в сумі 1 095 200 грн 48 коп.

Судові витрати прокурор просить покласти на відповідача.

Позов мотивовано тим, що наслідки незаконної порубки дерев в кількості 150 одиниць у полезахисній лісосмузі на земельній ділянці з кадастровим номером 1224586000:01:003:0127, що відносяться до земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Саксаганської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області, зафіксовані в акті обстеження від 25.07.2023.

Відповідно до Порядку проведення індексації такс, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 23.07.2008 № 665 Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу визначено розмір шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки дерев, що становить 1 095 200,48 грн.

Як було встановлено результатами досудового розслідування кримінального провадження № 12023041560000159 від 14.04.2023, осіб які вчинили вказане кримінальне правопорушення не встановлено, що підтверджено рапортом оперуповноваженого СКП ВП № 7 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області.

Таким чином, з урахуванням приписів норми ч. 2 ст.107 ЛК України, за відсутності встановлених винних осіб, на Виконавчий комітет Саксаганської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області покладається обов`язок відшкодування шкоди, заподіяної державі, внаслідок незаконної вирубки дерев, яка, на даний час, не відшкодована.

Ухвалою суду від 09.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено підготовче засідання, на 26.03.2026.

16.03.2026 від позивача подано до суду заяву про розгляд справи без участі представника.

23.03.2026 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вказує на те, що зелені (деревні) насадження, які обстежено уповноваженими особами Державної екологічної інспекції на земельній ділянці з кадастровим номером 1224586000:01:003:0127 є захисними насадженнями (лісосмугою, посадкою), що розташовані на сільськогосподарських землях, а не лісом, як об`єктом лісових правовідносин.

Тобто, у даному випадку відсутній сам об`єкт правовідносин ліс, оскільки спірні насадження є захисною посадкою на землях, не віднесених до лісогосподарського призначення.

За таких обставин, застосування прокурором ч. 2 ст. 107 Лісового кодексу України є безпідставним.

Також, відповідач зазначає, що рішень Саксаганською сільською радою Кам`янського району Дніпропетровської області щодо віднесення вказаної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення чи само заліснених земель - не приймалося.

Відповідач звертає увагу суду на те, що в акті прийому-передачі Саксаганській сільські раді Кам`янського району Дніпропетровської області земельних ділянок, відсутня земельна ділянка з кадастровим номером 1224586000:01:003:0127.

Також, відповідач зазначає, що насадження на земельній ділянці з кадастровим номером 1224586000:01:003:0127 офіційно не були прийняті на баланс, як об`єкт лісового фонду або обліковані як захисні лісосмуги.

3 огляду на викладене, відповідач стверджує, що факт віднесення прокурором земельної ділянки з кадастровим номером 1224586000:01:003:0127 до лісового фонду чи само заліснених відсутній.

Тому відповідач (як орган місцевого самоврядування) вважає, що пред`явлення прокурором позовних вимог про відшкодування шкоди, заподіяної лісовому фонду - відсутні.

Крім того, відповідач вказує на те, що а ні прокурор, а ні позивач не надають суду документів (доказів), відповідно до яких можливо встановити породу дерев (тверді чи м`які), які були пошкоджені до ступеня припинення росту; протокол обстеження (огляду) території, де виявлено порубку дерев із зазначенням присутніх осіб; фотофіксація кожного пня дерева із назвою породи, що був протаксований; не надано документів, до якої саме категорії віднесена земельна ділянка з кадастровим номером 1224586000:01:003:0127, де проводилось обстеження.

24.03.2026 відповідачем подано до суду клопотання про витребування доказів в якому просить:

1.Витребувати у Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), письмову інформацію та копії документів.

2. Витребувати у відділенні поліції №7 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, письмову інформацію та копії документів.

25.03.2026 відповідачем через систему "Електронний суд" подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

26.03.2026 у підготовче засідання позивач не з`явився, та було оголошено перерву до 21.04.2026.

31.03.2026 від прокурора подано до суду відповідь на відзив, в якій останній вказує на те, що з урахуванням п. 24 Прикінцевих та Перехідних положень Земельного кодексу України земельна ділянка з кадастровим номером 1224586000:01:003:0127 на якій виявлено незаконну рубку 150 дерев за географічними координатами: 48.336129, 33.957662, за межами населеного пункту, належить до комунальної форми власності, а відтак орган місцевого самоврядування Саксаганська сільська рада Кам`янського району Дніпропетровської області, як власник даної земельної ділянки повинна забезпечити вжиття заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Твердження відповідача про те, що спірні насадження не є лісовими, земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, вид цільового призначення 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), а відтак не підлягає застосуванню норма ч. 2 ст. 107 Лісового кодексу України, підлягає спростуванню виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 107 ЛК України встановлено, що шкода, заподіяна лісу, не наданому в користування, у разі невстановлення осіб, винних у заподіянні шкоди, відшкодовується органом місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 ЛК України усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до ч. 13 ст. 1 ЛК України інші лісовкриті землі - земельні ділянки, вкриті лісовою рослинністю, заростями багаторічних дерев`янистих кущових рослин, у тому числі самозалісені, та не надані для ведення лісового господарства.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЛК України до лісового Фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0.1 гектара, інші лісовкриті землі.

Так, у відповідності до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 1224586000:01:003:0127 від 16.03.2026 за № НВ-1200497752026, який надано відповідачем, значну частину зазначеної земельної ділянки становлять: «лісові насадження лінійного типу».

Також, з метою обґрунтування факту наявності лісових насаджень на земельній ділянці за географічними координатами: 48.336129, 33.957662, позивачем надано актуальні скріни (фото), зроблені з мережі Інтернет, а саме Google Maps, якими підтверджується, що вказана земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту на території Саксаганської сільської ради з густою лісовою рослинністю, що вказує на незаконну рубку лісу.

На думку прокурора, доводи відповідача про те, що акт від 25.07.2023 нібито складено з порушенням порядку, а отже не може вважатися належним доказом у справі, є безпідставними.

Акт складений уповноваженими посадовими особами у межах наданих законом повноважень. Так, підставою для здійснення виїзду та обстеження місця порубки було:

- колективне звернення мешканців Саксаганської ОТГ, наказ ДЕІ Придніпровського округу від 03.07.2023 №141-ТП «Про здійснення заходів, направлених на виявлення та попередження фактів незаконного добування та розповсюдження об`єктів рослинного та тваринного світу, та порушень природоохоронного законодавства на території Дніпропетровської та Кіровоградської областей, в.т.ч. на територіях об`єктів природно заповідного фонду».

У межах цих повноважень державними інспекторами ДЕІ Банним А. Ю. та Звягою Д. В. проведено виїзд на місце події та обстеження захисних лісових насаджень на земельній ділянці з кадастровим номером 1224586000:01:003:0127.

Відсутність представників міської ради під час складання акту зумовлена об`єктивними обставинами. На момент виїзду (25.07.2023) неможливо було однозначно визначити, кому належить земельна ділянка, оскільки звернення містило загальну інформацію про незаконну вирубку дерев у районі. Саме результати виїзду дозволили з`ясувати, що порушення мало місце на землях комунальної власності Саксаганської сільської ради. Отже, неповідомлення ради напередодні виїзду не є порушенням, а випливає з неможливості завчасно встановити власника земельної ділянки.

Крім того, прокурор вказує, що розмір шкоди, який заявлено позивачем, обчислено саме на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» та відповідного додатку (такса для обчислення розміру шкоди за дерева, пошкоджені до ступеня припинення росту).

Ця постанова є діючим нормативним актом, який встановлює спосіб визначення розміру шкоди за групами діаметрів (кроки діаметрів) і порядок індексації такс.

03.04.2026 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній вказує на те, що вирок по кримінальному провадженню №12023041560000159 відсутній.

Згідно ч. 6 ст. 75 ГПК України, лише вирок суду у кримінальному провадженні є обов`язковим для господарського суду в питанні, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Відповідач зауважує, що у даному кримінальному провадженні не було здійснено виклику уповноважених осіб чи представників відповідача для надання пояснень чи можливого залучення у даному кримінальному провадженні в якості потерпілої сторони, на території якої було вчинено кримінальне правопорушення; жодного повідомлення про наявність даного кримінального провадження від органів досудового розслідування відповідач не отримував; представники чи уповноважені особи відповідача не були залучені при проведенні слідчих дій.

Відповідач звертає увагу суду на те, що при здійсненні виїзду Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) та проведенні обстеження місця незаконної порубки дерев на території Саксаганської територіальної громади на земельній ділянці з кадастровим номером 1224586000:01:003:0127, та подальшого складання акту 25.07.2023, запрошення до участі відповідача (представників Саксаганської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області) не надходило, як і не надходило від позивача жодних документів після встановлених на території Саксаганської громади фактів незаконної порубки дерев та встановленої шкоди, яка заподіяна державі у розмірі 1 095 200, 48 грн.

Більше того, навіть після двох років, як був складений акт від 25.07.2023 та встановленої позивачем суми завданої державі шкоди, відповідача не було залучено у проведенні слідчої дії, яка відбулась 05.11.2025 у присутності слідчого, понятих та представника позивача, а саме: додатковий огляд місця події.

У зв`язку з чим, відповідачем (органом місцевого самоврядування) не створювалася комісія, для виїзду на місце проведення як огляду уповноваженими особами позивача у присутності представників заявників, так і при проведенні додаткового огляду вже в рамках кримінального провадження.

Також відповідач не погоджується з твердженням прокуратури, що саме у Саксаганської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області виникає обов`язок сплатити завдані державі збитки. Відповідач вважає, що саме невстановлені на протязі трьох років особи повинні нести юридичну відповідальність та відшкодовувати завдані державі збитки, та в даному випадку, саме в рамках кримінального провадження встановляються особи, які вчинили злочин та доказується наявність завданої державі шкоди, протиправну поведінку, причинно- наслідковий зв`язок та вину.

Відповідач стверджує, що прокурором не доведено та не надано суду доказів встановлених всіх елементи складу цивільного правопорушення, що буде беззаперечною підставою та доказами для застосування саме до відповідача такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди за завдані державі збитки. Дана позиція відповідача узгоджується з позицією Верховного Суду викладеній у постанові від 23.08.2023 року по справі № 912/2836/21.

Крім того, прокуратурою не зазначено та не надано відповідних доказів, які саме обов`язки були покладені на відповідача та якими нормативно-правовими актами це регулюється, з метою охорони лісового фонду на земельній ділянці з кадастровим номером 1224586000:01:003:0127, як і не було конкретизовано які саме дії відповідач повинен був вчинити, з метою забезпечення охорони та збереження лісу.

07.04.2026 прокурором подано до суду заперечення на клопотання відповідача про витребування доказів.

09.04.2026 відповідач подав до суду додаткові пояснення по справі, в яких останній наполягає на тому, що лише один акт позивача разом з додатком розрахунку встановлених збитків державі на суму 1 095 200 грн 48 коп, не може бути покладений в основу судового рішення.

У підготовче засідання 21.04.2026 позивач не з`явився, витребуваних судом документів не надав.

У підготовчому засіданні відповідач просив задовольнити клопотання про витребування доказів.

Прокурор заперечував проти клопотання відповідача.

Суд дійшов висновку задовольнити клопотання частково, в частині витребуваних доказів у відділенні поліції №7 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області відмовити.

Ухвалою суду від 21.04.2026 відкладено підготовче засідання на 07.05.2026.

29.04.2026 від позивача подано до суду додаткові пояснення по справі, в яких останній вказує на те, що згідно з витягом з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1224586000:01:003:0127, значну її частину становлять лісові насадження лінійного типу. Також матеріалами справи, зокрема картографічними даними Google Maps, підтверджується наявність на спірній території густої деревної рослинності.

Оскільки особи, які здійснили незаконну порубку, не встановлені, а пошкоджені насадження знаходяться в межах території Відповідача, саме на нього покладається обов`язок з відшкодування завданої шкоди.

Крім того, позивач зазначає про те, що посилання відповідача на відсутність представників сільської ради під час складання акта не свідчить про його недійсність. На момент виїзду Інспекція не мала можливості достеменно встановити власника чи користувача земельної ділянки, оскільки звернення містило лише загальні відомості про незаконну вирубку. Лише за результатами обстеження було з`ясовано, що ділянка належить до земель комунальної власності Саксаганської сільської ради.

Акт є офіційним документом, складеним посадовими особами органу державного контролю, та відповідно до статей 73, 76 Господарського процесуального кодексу України є належним і допустимим доказом. Його доказова сила не залежить від підписання третіми особами, оскільки визначальним є факт його складання та підписання уповноваженими інспекторами.

Крім того, акт разом із розрахунком шкоди був направлений до ГУНП у Дніпропетровській області для внесення відомостей до ЄРДР та проведення досудового розслідування, що додатково підтверджує його офіційний характер.

Твердження відповідача, що акт сам по собі не доводить заподіяння шкоди, є безпідставним, оскільки позовні вимоги обґрунтовуються сукупністю доказів: актом від 25.07.2023, розрахунком шкоди, матеріалами кримінального провадження, протоколом огляду місця події, даними кадастру та іншими матеріалами справи.

Отже, на думку позивача, акт від 25.07.2023 є належним та допустимим доказом, який підтверджує факт незаконної порубки та підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі.

Посилання відповідача на припущення чи необґрунтованість розрахунку не підтверджені жодними належними доказами. Якщо Відповідач не погоджується з визначеним розміром шкоди, саме на нього покладається обов`язок надати контррозрахунок, висновки спеціалістів, експертні дослідження або інші докази, які б спростовували вихідні дані акта та проведеного розрахунку.

Так, позивач зазначає, що до моменту подання таких доказів розрахунок Інспекції, виконаний відповідно до вимог чинного законодавства, є належним, допустимим та зберігає свою доказову силу.

30.04.2026 позивачем подано пояснення у справі та заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яка була задоволена господарським судом.

04.05.2026 відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких останній вказує таке:

- акт, складений інспекторами одноособово без залучення представників уповноважених осіб відповідача чи землевласника, за наявності спору не може вважатися об`єктивним доказом обсягу завданої шкоди.

- Також, позивач посилається на сукупність доказів (кримінальне провадження, протокол огляду). Проте, саме лише внесення відомостей до ЄРДР не доводить вину особи чи точність розрахунків уповноваженою особою позивача.

- Протокол огляду місця події у межах кримінального провадження є доказом у кримінальному процесі, але його висновки щодо вартості деревини та розміру збитків мають бути підтверджені відповідною експертизою.

- Позивач не надав доказів того, що Саксаганська сільська рада прийняла зазначені насадження під охорону. А враховуючи, що незаконна порубка здійснювалася невстановленими особами (що підтверджується фактом направлення матеріалів до ГУНП), Саксаганська сільська рада є такою ж потерпілою стороною, як і держава, а не правопорушником.

- Покладання відповідальності на Саксаганську сільську раду за «невстановлених осіб» є спробою прокуратури та позивача перекласти свої функції з виявлення реальних правопорушників на орган місцевого самоврядування.

- Збитки державі завдані злочином, по якому триває досудове розслідування, з метою встановлення винних осіб.

Сама ж земельна ділянка не була офіційно передана відповідачу під охорону, відповідних розпоряджень органом місцевого самоврядування не приймалось, та акти приймання-передачі межових знаків відповідачем не підписувались.

У підготовчому засіданні представник позивача пояснив, що позивачем надано всі докази на підтвердження позовних вимог. Останній вважає клопотання відповідача про витребування доказів таким, що не підлягає задоволенню.

У підготовчому засіданні 07.05.2026 представники сторін не заперечували щодо закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 07.05.2026 закрито підготовче провадження та призначено до розгляду по суті в засіданні на 25.06.2026.

24.06.2026 від відповідача надійшло до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 25.06.2026 розгляд справи відкладався до 16.07.2026.

У судовому засіданні, що відбулося 16.07.2026 оголошувалась перерва до 04.08.2026.

У судове засідання 04.08.2026 позивач явку повноважного представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає, що в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

У матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами без участі представника позивача.

У судовому засіданні 04.08.2026 прокурор підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, просив у позові відмовити в повному обсязі.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено скорочене рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є наявність/відсутність підстав для стягнення з Саксаганської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) матеріальну шкоду, завдану навколишньому природному середовищу, внаслідок незаконної порубки дерев у полезахисній лісосмузі на землях сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на земельній ділянці з кадастровим номером 1224586000:01:003:0127 в сумі 1 095 200 грн 48 коп.

Звертаючись з даним позовом, прокурор вказує на те, що Жовтоводською окружною прокуратурою під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні №12023041560000159, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.03.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, встановлено факти порушення вимог Лісового кодексу України та Цивільного кодексу України.

Слідчим слідчого відділу відділення поліції №7 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Мельник Д. 10.11.2025 надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування кримінального провадження №12023041560000159 в обсязі, необхідному для здійснення прокурором представницьких повноважень.

Так, в ході досудового розслідування було встановлено, що відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) (далі Інспекція), затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 24 лютого 2023 № 40 (нова редакція), Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища; пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами; вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

На підставі наказу «Про здійснення заходів, направлених на виявлення та попередження фактів незаконного добування та розповсюдження об`єктів рослинного та тваринного світу, та порушень природоохоронного законодавства на території Дніпропетровської та Кіровоградської областей, в т. ч. на територіях об`єктів природно-заповідного фонду» від 03.07.2023 № 141-ТП старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Придніпровського округу Банним А. Ю. та державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Придніпровського округу Звягою Д. В. здійснено виїзд та обстеження місця незаконної порубки дерев на території Саксаганської територіальної громади на земельній ділянці з кадастровим номером 1224586000:01:003:0127.

Під час обстеження виявлено пошкодження зелених насаджень до ступеня припинення росту у кількості 150 одиниць.

Здійснено вимірювання діаметрів стовбурів пошкоджених дерев. Діаметри стовбурів пошкоджених дерев до ступеня припинення росту становлять: 10 см. і менше як 1 од.; 10,1 14 см - 9 од.; 14,1 18 см - 15 од.; 18,1 - 22 см - 21 од.; 22,1 - 26 см - 21 од.; 26,1 - 30 см - 31 од.; 30,1 - 34 см - 13 од.; 34,1 - 38 см - 12 од.; 38,1 - 42 см - 11 од.; 42,1 46 см - 5 од.; 46,1 50 см. 5 од.; 63 см 1 од.; 58 см 1 од.; 54 см 1 од.; 71 см 1 од.; 60 см - 1 од.; 76 см 1 од.

Вимірювання стовбурів діаметрів пошкоджених дерев до ступеня припинення росту проводилось спеціальною повіреною вимірювальною рулеткою (свідоцтво про контроль метрологічних характеристик засобу вимірювальної техніки від 12.05.2023 № 08-0/16718-1, чинне до 12.05.2024). Виходячи з морфологічних ознак дерева заходились в задовільному санітарному стані.

На момент перевірки інспекторами не було встановлено осіб правопорушників.

За результатами обстеження та проведення перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища складено акт від 25.07.2023.

Відповідно до акту від 25.07.2023 та згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» (із застосуванням індексу інфляції за 2022 рік, який становить 126,6 %) старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Придніпровського округу Банним А. Ю. здійснено розрахунок розміру шкоди, завданої державі внаслідок пошкодження зелених насаджень до ступеня припинення росту.

За цим розрахунком шкода, заподіяної державі внаслідок пошкодження зелених насаджень до ступеня припинення росту на земельній ділянці з кадастровим номером 1224586000:01:003:0127 становить 1 095 200,48 грн.

Матеріали обстеження направлено Інспекцією до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області листом від 03.08.2023 № 5- 5818-42 для встановлення винних осіб та реагування в межах повноважень.

Скеровані Інспекцією матеріали було приєднано Відділенням поліції № 7 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області до кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12023041560000159 щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.

Під час досудового розслідування кримінального провадження №12023041560000159 здійснено огляд місця події, земельну ділянку з кадастровим номером 1224586000:01:003:0127 (координати, 48.336129, 33.957662), в ході якого виявлено 150 пнів сироростучих дерев, у яких відсутня середня частина стовбура дерева.

Враховуючи викладене, відповідач, як постійний лісокористувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому земельній ділянці, діяв/бездіяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування 150 дерев на земельній ділянці з кадастровим номером 1224586000:01:003:0127.

На даний час у вказаному кримінальному провадженні №12023041560000159 досудове розслідування триває, жодній особі про підозру не повідомлено, завдана внаслідок незаконної порубки шкода в сумі 1 095 200,48 грн., не відшкодована.

Вказані обставини і стали причиною виникнення даного спору.

Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором суд зазначає наступне.

Частинами 1-3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Так, відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Також ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Частинами 3, 4 ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Конституційним Судом України у п. 4.2 рішення № 6-р(ІІ)/2025 від 03.12.2025 наголошено, що п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України уповноважує прокуратуру на здійснення представництва інтересів держави в суді тільки у виключних випадках та в порядку, що визначені законом.

В п.4.3 вказаного рішення Конституційний Суд України зазначає, що визначення таких випадків є дискрецією законодавця. Однак, на думку Конституційного Суду України, ними можуть бути, зокрема: невизначеність (відсутність) у законодавстві України суб`єкта владних повноважень, уповноваженого на захист відповідних інтересів держави; колізії повноважень кількох органів публічної влади, якщо це унеможливлює захист ними інтересів держави в межах спірної компетенції; заподіяння шкоди інтересам держави правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, якщо цивільний позов у кримінальному провадженні не був чи не міг бути поданий або залишений без розгляду; звернення до прокуратури уповноваженого на захист інтересів держави суб`єкта з клопотанням про подання позову до суду; виявлення прокурором під час здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням фактів порушення або загрози порушення важливих інтересів держави, що потребують належного судового захисту.

Також, у вказаному рішенні Конституційний Суд України вказав, що підстави та способи отримання прокурором інформації, потрібної для здійснення представництва інтересів держави в суді, мають бути чітко, вичерпно та конкретно визначені законом задля унеможливлення довільного тлумачення чи розширення меж відповідної функції прокуратури. Такі способи можуть охоплювати, зокрема, отримання прокурором інформації безпосередньо під час здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням або іншої визначеної Конституцією та законами України форми участі прокурора у кримінальному провадженні, зі звернень уповноважених або заінтересованих суб`єктів (органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб, громадських об`єднань тощо), а також з інших джерел, визначених законом.

Слід зазначити, що відомості про порушення інтересів держави прокурором було отримано під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 12023041560000159, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.04.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, за фактом незаконної порубки деревини на території Саксаганської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області, дозвіл на розголошення яких отримано в процесуальний спосіб.

Також, дана справа має виняткове значення для прокурора як учасника справи, оскільки, за наявності факту бездіяльності компетентного органу законність у спірних відносинах може бути поновлено тільки лише за ініціювання її захисту прокурором в межах повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Тому звернення до суду з даним позовом сприятиме ефективній реалізації прокурором конституційної функції представництва інтересів держави з огляду на виключність такого випадку, що є однією з ознак правової держави.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 23 Закону України» Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Так, виключність звернення прокурора до суду в порядку представництва інтересів держави полягає у субсидіарному (додатковому) характері цієї функції, яка може бути реалізована лише за умови дотримання вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Ключовим для застосування норм ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є поняття «інтерес держави». У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №З-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17).

Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі. № 806/1000/17. Український народ чи територіальна громада як його частина, є визначеними Конституцією України суб`єктами права власності на землю в межах території України, рівними в своїх правах перед законом із іншими суб`єктами права власності. Суспільство має право правомірно припускати та одночасно правомірно очікувати, що і окремі члени суспільства (громадяни), і органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування при вирішенні земельних питань додержуються засад правового порядку в Україні, визначених ст. 19 Конституції України.

Статтею 16 Конституції України обов`язком держави визначено забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України. З цією метою питання щодо захисту інтересів держави у сфері охорони навколишнього природного середовища врегульовано на законодавчому рівні шляхом прийняття Лісового, Водного, Повітряного кодексів та Кодексу Законів України про надра, а також галузевих законів.

Ліси України, за змістом ч. 2 ст. 1 ЛК України, є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства у лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Необхідність пред`явлення цього позову зумовлена потребою в забезпеченні на загальнодержавному рівні екологічної безпеки та охорони лісу як національного багатства.

Позитивні зобов`язання держави у сфері охорони навколишнього природного середовища закріплені у статті 50 Конституції України, статтях 10, 11 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Законі України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» та інших нормативно-правових актах.

Незважаючи на те, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод безпосередньо не закріплює право на безпечне довкілля, питання його захисту та вплив екологічних факторів на людину все частіше стають предметом розгляду Європейського суду з прав людини, у тому числі й у справах проти України.

Таким чином, держава з метою захисту екосистеми України та дотримання екологічних прав громадян зобов`язана забезпечити належну охорону лісу. Виконання таких зобов`язань якнайкраще відповідає громадським інтересам, оскільки це сприятиме не лише збереженню унікального об`єкта екосистеми і стабільності навколишнього природного середовища, а й дасть населенню доступ до виняткового за красою та різноманітністю природного комплексу.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 27 листопада 2007 року у справі «Hamer проти Бельгії» (заява № 21861/03), яка стосувалась питання порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено, що навколишнє середовище мало значення, і що економічні імперативи та навіть деякі основні права, включаючи право власності, не повинні превалювати над екологічними міркуваннями, особливо якщо держава прийняла законодавство з цього питання.

Виходячи з положень ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 у кожному випадку звернення до суду в інтересах держави, перед тим, як визначити коло відповідачів, прокурор має встановити, насамперед: (а) суб`єкта, якому належать повноваження звертатися до суду за захистом відповідного права або інтересу; (б) ефективний спосіб захисту такого права чи інтересу; (в) залежно від установленого коло відповідачів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 дійшла правового висновку про те, що: 1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:

- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави (п. 140).

Таким чином, при наявності порушення інтересів держави та бездіяльності органу місцевого самоврядування чи органу державної влади, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, найефективнішим правовим способом захисту, поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право, буде саме здійснення органами прокуратури представництва інтересів держави.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275 (зі змінами), Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно з вказаним Положенням (п. 7) Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно із Положенням про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 № 230, територіальний (міжрегіональний територіальний) орган Держекоінспекції здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог закону про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо: пошкодження дерев і чагарників, знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розплідниках і на плантаціях, природного підросту та самосіву на землях, призначених під відновлення лісу, законності вирубування; раціонального та невиснажливого використання лісових ресурсів; здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу, застосування пестицидів і агрохімікатів у лісовому господарстві та лісах; заготівлі деревини в порядку рубок головного користування та здійснення лісогосподарських заходів ;(п. п. 5 п. 2 Розділу ІІ); проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально- лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням (п. 3 Розділу ІІ Положення); вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах (п. 11. Розділу ІІ Положення).

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію Придніпровського округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 23.02.2023 № 40 (нова редакція, ідентифікаційний номер 43877118), Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами нерезидентами вимог законодавства, в тому числі, про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

Повноваження Державної екологічної інспекції Придніпровського округу поширюються на територію Дніпропетровської та Кіровоградської областей.

Таким чином, саме Державна екологічна інспекція Придніпровського округу є органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Невжиття органом державної влади, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту інтересів держави, свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Так, Державна екологічна інспекція Придніпровського округу буду органом на який законом покладено повноваження щодо захисту інтересів держави у даній сфері, будучи достеменно обізнаною про наявність заподіяної шкоди навколишньому природному середовищу, на протязі тривалого часу, а саме з 2023 року, жодних дій направлених на стягнення шкоди з Саксаганської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області у суму 1095200,48 грн. завданої порубкою дерев не вжила, що явно свідчить про бездіяльність уповноваженого органу.

Окрім того, листом від 28.11.2025 за № 3-7946-22 та від 19.02.2026 за № 3-838-22 Державна екологічна інспекція Придніпровського округу повідомила, що заходи позовного характеру не вживала та не заперечує щодо вжиття Жовтоводською окружною прокуратурою заходів представницького характеру для стягнення шкоди заподіяної незаконною порубкою лісу.

Враховуючи, що окружною прокуратурою інформацію про порушення вимог чинного законодавства щодо порушення природоохоронного законодавства доведено до компетентного органу і на момент звернення прокурором до суду, але факт не вжиття жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, Державна екологічна інспекція Придніпровського округу як органи державної влади, уповноважені на захист інтересів держави у сфері охорони лісів, не здійснювали належний захист таких інтересів, що свідчить про її бездіяльність та наявність підстав для вжиття прокурором заходів представницького характеру в інтересах держави в особі цього органу.

З огляду на вказане у ході листування з Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу, яке здійснювалося на підставі абз. 4 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурором встановлено порушення інтересів держави та невжиття вказаними компетентними органами заходів, спрямованих на захист цих інтересів.

Оскільки підстави для представництва інтересів держави були встановлені, Жовтоводською окружною прокуратурою на виконання вимог абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» листом від 23.02.2026 №55/3-242ВИХ-26 повідомлено Державна екологічна інспекція Придніпровського округу про звернення прокурора з цим позовом до суду в її інтересах.

Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, окружною прокуратурою встановлено та визначено поважні причини, необхідні й достатні підстави для представництва в суді інтересів держави, оскільки заходи реагування щодо стягнення шкоди незаконною порубкою лісу органом державної влади не вживаються, що вказує на нездійснення захисту інтересів держави компетентними органами.

У зв`язку з цим позовна заява прокурора є єдиним ефективним способом захисту права Українського народу на природні ресурси.

Враховуючи, що посадові особи Державної екологічної інспекції Придніпровського округу не вжили належних (достатніх) заходів щодо стягнення спричинених збитків інтересам держави, а також той факт, що незаконна порубка дерев завдає шкоди довкіллю, порушує встановлений законодавством порядок охорони навколишнього природного середовища, порушує інтереси держави, є обґрунтовані та достатні підстави для здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави з метою стягнення з відповідача шкоди, завданої навколишньому природному середовищу незаконною порубкою лісів не переданих у користування, відповідно утворило виключний випадок для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Невідшкодування відповідачем завданої шкоди безпосередньо зачіпає інтереси держави, оскільки кошти на відшкодування такої шкоди мають надійти пропорційно до відповідних місцевого, обласного та державного бюджетів, що зобов`язує прокурора звертатись з відповідним позовом до суду для повернення коштів до бюджету.

За таких обставин, вбачаються виключні підстави для представництва, прокурором інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом для захисту інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Статтею 16 Конституції України обов`язком держави визначено забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України.

З цією метою питання щодо захисту інтересів держави у сфері охорони навколишнього природного середовища врегульовано на законодавчому рівні шляхом прийняття Лісового, Водного, Повітряного кодексів та Кодексу Законів України про надра, а також галузевих законів.

Ліси України, за змістом частини 2 статті 1 Лісового кодексу України, є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства у лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №275 від 19.04.2017 (зі змінами), Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно з вказаним Положенням (пункту 7) Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно із Положенням про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України №230 від 07.04.2020, територіальний (міжрегіональний територіальний) орган Держекоінспекції здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог закону про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо: пошкодження дерев і чагарників, знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розплідниках і на плантаціях, природного підросту та самосіву на землях, призначених під відновлення лісу, законності вирубування; раціонального та невиснажливого використання лісових ресурсів; здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу, застосування пестицидів і агрохімікатів у лісовому господарстві та лісах; заготівлі деревини в порядку рубок головного користування та здійснення лісогосподарських заходів (підпункт 5 пункту 2 Розділу II); проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням (пункт 3 Розділу II Положення); вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах (пункт 11 Розділу II Положення).

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградські області), затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 23.02.2023 №40 (нова редакція, ідентифікаційний номер 43877118), Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, в тому числі, про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

Повноваження Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградські області) поширюються на територію Дніпропетровської та Кіровоградської областей.

Таким чином, саме Державна екологічна інспекція Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградські області) є органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Предметом спору у цій справі є стягнення шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення норм природоохоронного та, зокрема, лісового законодавства.

Згідно зі статтею 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

За стаття 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовуванні в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до частин 1, 4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (частина 1 статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначені у статті 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої вбачається, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Отже, суди, розглядаючи спори про стягнення шкоди, мають встановлювати обставини щодо наявності всіх елементів складу правопорушення у їх сукупності.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, (лісові відносини) регулюються, зокрема Лісовим кодексом України.

Відповідно до статті 63 Лісового кодексу України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно із пунктом 5 частини 1 статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб (частина 1 статті 86 Лісового кодекск України).

Відповідно до частини 1 статті 1 Лісового кодексу України ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Згідно із статтею 4 Лісового кодексу України до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.

До лісового фонду України не належать:

- зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів;

- окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках;

- самозалісені ділянки у межах населених пунктів з деревами, середній вік яких менше 30 років, та самозалісені ділянки в межах охоронних зон об`єктів енергетики, магістральних теплових мереж, магістральних трубопроводів та інших лінійних об`єктів інфраструктури;

- лісові насадження у межах земельних ділянок шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону України на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, переданих у постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.

Отже, згідно з положеннями Лісового кодексу України віднесення лісів до лісового фонду України не залежить від категорії (основного цільового призначення) земельної ділянки, на якій вони зростають.

За змістом пункту "ї" частини 1 статті 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Шкода, заподіяна лісу, не наданому в користування, у разі невстановлення осіб, винних у заподіянні шкоди, відшкодовується органом місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода.

Отже, Лісовий кодекс України, зокрема частина 2 статті 107 Лісового кодексу України в редакції, чинній з 10.07.2022, передбачає обов`язок органу місцевого самоврядування відшкодувати заподіяну лісу шкоду.

Аналіз частини 2 статті 107 Лісового кодексу України свідчить про те, що такий обов`язок виникає в органу місцевого самоврядування за наявності таких умов у їх сукупності:- якщо особи, винні у заподіянні шкоди, не встановлені та - якщо ліс, якому була заподіяна шкода, знаходиться у межах території органу місцевого самоврядування.

Лісовим кодексом України унормовано відшкодування органом місцевого самоврядування шкоди, заподіяної лісу, не наданому в користування, у разі невстановлення осіб, винних у заподіянні шкоди.

Тому, у даному випадку, неправомірність дій особи не встановлюється, позаяк така особа відсутня. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.09.2024 у справі №918/1356/23.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 27.03.2024 у справі № 908/65/23 зазначив, що постійний лісокористувач несе цивільно-правову відповідальність за незаконні рубки лісу на підвідомчій йому території незалежно від того, хто саме здійснив порубку, оскільки на нього законом покладено обов`язок охороняти та зберігати лісові насадження, забезпечувати їх захист та дотримання правил лісокористування. Суд у вказаній справі наголосив, що вина постійного лісокористувача презюмується, а його відповідальність виникає у разі неналежного виконання або невиконання обов`язку із забезпечення охорони лісу, що призвело до незаконної вирубки у тому числі третіми, невстановленими особами. Таким чином, цивільно-правова відповідальність лісокористувача настає внаслідок його протиправної бездіяльності, що перебуває у причинному зв`язку із заподіяною державі шкодою від незаконної рубки дерев.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу «Про здійснення заходів, направлених на виявлення та попередження фактів незаконного добування та розповсюдження об`єктів рослинного та тваринного світу, та порушень природоохоронного законодавства на території Дніпропетровської та Кіровоградської областей, в т. ч. на територіях об`єктів природно-заповідного фонду» від 03.07.2023 № 141-ТП старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Придніпровського округу Банним А. Ю. та державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Придніпровського округу Звягою Д. В. здійснено виїзд та обстеження місця незаконної порубки дерев на території Саксаганської територіальної громади на земельній ділянці з кадастровим номером 1224586000:01:003:0127.

Під час обстеження виявлено пошкодження зелених насаджень до ступеня припинення росту у кількості 150 одиниць.

Здійснено вимірювання діаметрів стовбурів пошкоджених дерев. Діаметри стовбурів пошкоджених дерев до ступеня припинення росту становлять: 10 см. і менше як 1 од.; 10,1 14 см - 9 од.; 14,1 18 см - 15 од.; 18,1 - 22 см - 21 од.; 22,1 - 26 см - 21 од.; 26,1 - 30 см - 31 од.; 30,1 - 34 см - 13 од.; 34,1 - 38 см - 12 од.; 38,1 - 42 см - 11 од.; 42,1 46 см - 5 од.; 46,1 50 см. 5 од.; 63 см 1 од.; 58 см 1 од.; 54 см 1 од.; 71 см 1 од.; 60 см - 1 од.; 76 см 1 од.

Вимірювання стовбурів діаметрів пошкоджених дерев до ступеня припинення росту проводилось спеціальною повіреною вимірювальною рулеткою (свідоцтво про контроль метрологічних характеристик засобу вимірювальної техніки від 12.05.2023 № 08-0/16718-1, чинне до 12.05.2024). Виходячи з морфологічних ознак дерева заходились в задовільному санітарному стані.

На момент перевірки інспекторами не було встановлено осіб правопорушників.

За результатами обстеження та проведення перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища складено акт від 25.07.2023.

Відповідно до акту від 25.07.2023 та згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» (із застосуванням індексу інфляції за 2022 рік, який становить 126,6 %) старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Придніпровського округу Банним А. Ю. здійснено розрахунок розміру шкоди, завданої державі внаслідок пошкодження зелених насаджень до ступеня припинення росту.

За цим розрахунком шкода, заподіяної державі внаслідок пошкодження зелених насаджень до ступеня припинення росту на земельній ділянці з кадастровим номером 1224586000:01:003:0127 становить 1 095 200,48 грн.

Матеріали обстеження направлено Інспекцією до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області листом від 03.08.2023 № 5- 5818-42 для встановлення винних осіб та реагування в межах повноважень.

Скеровані Інспекцією матеріали було приєднано Відділенням поліції № 7 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області до кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12023041560000159 щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.

Під час досудового розслідування кримінального провадження №12023041560000159 здійснено огляд місця події, земельну ділянку з кадастровим номером 1224586000:01:003:0127 (координати, 48.336129, 33.957662), в ході якого виявлено 150 пнів сироростучих дерев, у яких відсутня середня частина стовбура дерева.

Господарським судом встановлено, що згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 1224586000:01:003:0127 на яких розташована полезахисна смуга за географічними координатами 48.336129, 33.957662 відноситься до земель комунальної власності Виконавчого комітету Саксаганської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області.

Наслідки незаконної порубки дерев в кількості 150 одиниць у полезахисній лісосмузі на земельній ділянці з кадастровим номером 1224586000:01:003:0127, що відносяться до земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Саксаганської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області, зафіксовані в акті обстеження від 25.07.2023.

Результатами досудового розслідування кримінального провадження № 12023041560000159 від 14.04.2023, осіб які вчинили указане кримінальне правопорушення не встановлено, що підтверджено рапортом оперуповноваженого СКП ВП № 7 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області.

Під час судових засідань у справі прокурор повідомив, що слідство у кримінальному провадженні №12023041560000159 триває, справа не є закритою.

Таким чином суд зазначає про те, що матеріали справи не містять доказів завершення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні або встановлення осіб, причетних до незаконної порубки.

Прокурор зазначив, і вказана інформація приймається судом, що за результатами вивчення інформації Державного земельного кадастру України та даних Google maps за географічними координатами, встановлено, що місцем вирубки є полезахисна лісосмуга, розташована на земельній ділянці з кадастровим номером: 1224586000:01:003:0127, за географічними координатами: 48.336129, 33.957662.

Прокурором зазначено, а відповідачем не надано доказів протилежного, що збитки у розмірі 1 095 200 грн 42 коп., завдані інтересам держави внаслідок порушення природоохоронного законодавства, не відшкодовані.

Судом встановлено, що предметом спору у цій справі є стягнення шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення норм природоохоронного та, зокрема, лісового законодавства.

З огляду на вказані обставини, господарський суд зазначає, що у спірних правовідносинах конкретні особи, винні у заподіянні шкоди, не встановлені, що є умовою для покладення відповідальності за заподіяну лісу шкоду на орган місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода.

Також господарський суд зазначає про те, що за відсутності встановлених винних осіб у незаконній вирубці дерев та за обставини виявлення незаконної вирубки дерев на земельній ділянці, вкритій лісовою рослинністю, яка знаходиться у межах території відповідача, у спірних правовідносинах наявні усі умови, передбачені частиною 2 статті 107 Лісового кодексу України, для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди на підставі цієї норми закону за завдання шкоди лісу внаслідок незаконної вирубки дерев, і саме відповідач, як орган місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода, є особою, відповідальною за правопорушення у вигляді незаконної вирубки дерев.

Лісовим кодексом України унормовано відшкодування органом місцевого самоврядування шкоди, заподіяної лісу, не наданому в користування у разі не встановлення осіб, винних у заподіянні шкоди.

Тому у даному випадку неправомірність дій особи не встановлюється, позаяк така особа відсутня. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.09.2024 у справі №918/1356/23.

Відтак протиправна поведінка відповідача полягає в тому, що він не виконав свого обов`язку щодо здійснення охорони лісу від незаконних рубок, не здійснив контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді нездійснення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на належній йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело (причинно-наслідковий зв`язок) до незаконного вирубування невстановленими особами дерев та спричинення шкоди лісу. Вина відповідача презюмується та ним не спростована.

Відповідно до Порядку проведення індексації такс, затверджених постановою Кабінету міністрів України №665 від 23.07.2008 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами" Державно екологічною інспекцією Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградські області) визначено розмір шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки дерев на землях запасу лісогосподарського призначення, що становить 1 095 200 грн 48 коп.

Суд зазначає, що розрахунок завданої шкоди здійснено відповідно до діаметру дерев у корі біля шийки кореня за кожне дерево, вирубане або пошкоджене до ступеня припинення росту.

У акті від 25.07.2023 зазначено, що дерева є пошкодженими до ступеня припинення росту, що фактично означає відсутню можливість їх біологічного відновлення, а саме: повне припинення їх існування, у акті наявні детальні відомості щодо кількості стовбурів, інформація щодо діаметру стовбурів, їх опис та характеристика. Зокрема актом визначено, що діаметри стовбурів пошкоджених дерев до ступеня припинення росту становлять: 10 см. і менше як 1 од.; 10,1 14 см - 9 од.; 14,1 18 см - 15 од.; 18,1 - 22 см - 21 од.; 22,1 - 26 см - 21 од.; 26,1 - 30 см - 31 од.; 30,1 - 34 см - 13 од.; 34,1 - 38 см - 12 од.; 38,1 - 42 см - 11 од.; 42,1 46 см - 5 од.; 46,1 50 см. 5 од.; 63 см 1 од.; 58 см 1 од.; 54 см 1 од.; 71 см 1 од.; 60 см - 1 од.; 76 см 1 од.

Вимірювання стовбурів діаметрів пошкоджених дерев до ступеня припинення росту проводилось спеціальною повіреною вимірювальною рулеткою (свідоцтво про контроль метрологічних характеристик засобу вимірювальної техніки від 12.05.2023 № 08-0/16718-1, чинне до 12.05.2024). Виходячи з морфологічних ознак дерева заходились в задовільному санітарному стані.

Встановлені актом перевірки морфологічні ознаки зрубаних дерев, зокрема стан кори, деревини та загальний фітосанітарний вигляд, свідчать про те, що на момент порубки такі дерева перебували у задовільному санітарному стані та не мали ознак сухостою. Відтак, відсутні підстави вважати, що порубка стосувалася сухих, аварійних або відмерлих насаджень, видалення яких допускається без спеціального дозволу. Неможливість проведення лабораторних досліджень з метою визначення періоду порубки або віку деревини сама по собі не спростовує зафіксовані інспекторами обставини, оскільки чинне законодавство не передбачає таких методик, а оцінка стану дерев здійснюється шляхом безпосереднього огляду з використанням спеціальних знань.

Зокрема слід зазначити, що чинні методики відбору проб і зразків не передбачають відбір проб і зразків зрубаної деревини для визначення періоду її порубки, ступеня пошкодження, віку чи інших параметрів та характеристик порубки та проведення будь-яких лабораторних досліджень у даній сфері. При цьому, інспектори екологічної інспекції є спеціалістами у сфері охорони навколишнього природного середовища, мають відповідні спеціальні знання та освіту та мають кваліфікацію задля визначення факту свіжості/не свіжості порубки дерев.

Отже, матеріали справи свідчать, про незаконну вирубку 150 од. дерев різного діаметра, чим завдано матеріальної шкоди на суму 1 095 200 грн 48 коп., на землях сільськогосподарського призначення, віднесених до комунальної власності Саксаганської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області.

При цьому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає їх необґрунтованими й такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами.

Також відповідач наголошує, що акт Державної екологічної інспекції складений без участі представника міської ради, без залучення землевпорядної чи геодезичної організації та без будь-якої фото- чи відеофіксації, а тому не може вважатися належним доказом у розумінні статей 73 76 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач також заперечує проти покладення на нього відповідальності як на власника земельних ділянок, вказуючи, що сам по собі факт комунальної форми власності не створює автоматичного обов`язку відшкодовувати шкоду, заподіяну невстановленими особами.

Відповідач зазначає, що позивачем не доведено, що спірні насадження перебували на балансі міської ради, були передані їй на охорону чи облік, або що вони мають статус лісового фонду чи об`єкта благоустрою. Відсутні також докази того, що саме бездіяльність органу місцевого самоврядування перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку із завданою шкодою.

Крім того відповідач звертає увагу суду на те, що у межах кримінального провадження №12023041560000159 досудове розслідування не завершене, винні особи не встановлені, а отже фактичні обставини вчинення порубки та роль конкретних суб`єктів у її здійсненні залишаються нез`ясованими. За таких умов, на думку міської ради, покладення цивільно-правової відповідальності за шкоду довкіллю на орган місцевого самоврядування є передчасним та таким, що ґрунтується на припущеннях.

Так, господарський суд зазначає про те, що 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів, на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Таким чином, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановляння законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

З приводу вказаного суд доходить висновку, що подані прокурором докази щодо предмету спору є більш вірогідними, ніж докази, надані для їх спростування відповідачем, з огляду на наступне.

Щодо твердження відповідача про неналежність акту перевірки, господарський суд зазначає, що чинним законодавством не встановлено обов`язку залучення власника земельної ділянки під час здійснення заходів державного екологічного контролю та фіксації порушень природоохоронного законодавства.

Акт від 25.07.2023 складений уповноваженими посадовими особами Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградські області) в межах наданих їм законом повноважень, на підставі відповідного доручення та наказу.

Що стосується доводів відповідача про відсутність його представників під час складання акту, суд звертає увагу, що на момент проведення інспекторами заходів з перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства власник земельної ділянки ще не був ідентифікований, вказане встановлювалося вже у процесі з`ясування обставин незаконної порубки. Водночас відсутність представника органу місцевого самоврядування не впливає на дійсність акту та не нівелює його доказового значення.

Суд також враховує, що акт перевірки від 25.07.2023 разом із розрахунком шкоди на суму 1 095 200 грн 48 коп. скеровано Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградські області) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області для організації досудового розслідування. Використання зазначеного акту як підстави для відкриття кримінального провадження підтверджує його офіційний характер, належність та допустимість як доказу.

Отже, господарський суд доходить висновку, що акт перевірки від 25.07.2023 складений з дотриманням вимог законодавства уповноваженими посадовими особами, є належним і допустимим доказом у справі, а доводи відповідача про його неналежність є необґрунтованими та такими, що не спростовують встановлених у справі фактичних обставин.

Щодо доводів відповідача про відсутність у нього обов`язку забезпечувати охорону спірних насаджень, господарський суд зазначає, що відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Лісового кодексу України органи місцевого самоврядування зобов`язані забезпечувати охорону, збереження та раціональне використання природних ресурсів на території відповідної громади. Відсутність обліку зелених насаджень на балансі міської ради або їх непередання лісогосподарському підприємству не звільняє власника земель від обов`язку забезпечення охорони таких насаджень та відповідальності за шкоду, завдану внаслідок неналежного виконання цього обов`язку.

Щодо посилань відповідача на відсутність причинно-наслідкового зв`язку між його діями (бездіяльністю) та завданою шкодою, суд зазначає, що саме неналежне виконання відповідачем покладених на нього законом функцій щодо охорони земель та зелених насаджень створило умови, за яких стало можливим вчинення незаконної порубки. Факт того, що конкретні особи, які безпосередньо здійснили порубку, не встановлені, не виключає цивільно-правової відповідальності власника земельної ділянки за завдану шкоду довкіллю.

Стосовно доводів відповідача про передчасність розгляду справи у зв`язку з незавершеністю досудового розслідування, господарський суд зазначає, що цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану навколишньому природному середовищу, є самостійною та не поставлена у залежність від результатів кримінального провадження. Відсутність обвинувального вироку або встановлених винних осіб не перешкоджає суду на підставі наданих доказів встановити факт заподіяння шкоди та суб`єкта відповідальності.

Щодо тверджень відповідача про необґрунтованість та недопустимість розрахунку шкоди, господарський суд зазначає, що такі доводи є безпідставними. Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок шкоди від 25.07.2023 здійснений уповноваженою посадовою особою Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградські області) відповідно до такс для обчислення розміру шкоди, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665, із застосуванням індексу інфляції, що прямо передбачено зазначеним нормативно-правовим актом.

Розрахунок проведено на підставі фактичних даних, зафіксованих під час перевірки, зокрема кількості знищених дерев, їх породи та діаметру стовбурів, які були визначені із застосуванням повірених засобів вимірювальної техніки. Доводи відповідача про сумнівність розрахунку з підстав заперечення акту перевірки вже були предметом оцінки суду та відхилені як необґрунтовані, у зв`язку з чим такі аргументи не можуть слугувати підставою для нівелювання результатів обчислення шкоди.

При цьому суд враховує, що відповідачем не подано жодного альтернативного розрахунку, не наведено конкретних арифметичних помилок або неправильного застосування такс, а також не надано доказів, які б спростовували визначений позивачем розмір шкоди. Саме по собі заперечення правильності розрахунку без наведення конкретних контррозрахунків чи спеціальних висновків не може вважатися належним доказом у розумінні статей 73 76 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, господарський суд дійшов висновку, що розрахунок шкоди у сумі 1 095 200 грн 48 коп. здійснений відповідно до вимог законодавства, є належним і допустимим доказом, а доводи відповідача щодо його необґрунтованості не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи.

Таким чином, усі заперечення відповідача ґрунтуються на формальному тлумаченні доказів, не спростовують встановленого факту незаконної порубки, розміру завданої шкоди та належності земельних ділянок відповідачу, а відтак не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Разом з тим, оцінюючи подані докази в їх сукупності, суд зазначає, що факт незаконної порубки дерев, її обсяг, характер та місце вчинення підтверджуються сукупністю інших належних, допустимих і більш вірогідних доказів, зокрема актом перевірки Державної екологічної інспекції від 25.07.2023, матеріалами кримінального провадження, протоколом огляду місця події, відомостями Державного земельного кадастру та Реєстру речових прав на нерухоме майно, а також розрахунком розміру шкоди, здійсненим уповноваженим органом відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином, у розумінні статей 79 та 86 Господарського процесуального кодексу України, надані позивачем докази у своїй сукупності є більш вірогідними, ніж доводи та заперечення відповідача, а тому суд дійшов висновку про доведеність обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Трофимчук проти України" вказав, що хоча пункту 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін; Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Руїс Торіха проти Іспанії").

Отже, на підставі повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів та встановивши усі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суди зобов`язані належно мотивувати свої рішення, забезпечуючи право учасників справи на справедливий судовий розгляд та можливість здійснення контролю за здійсненням правосуддя. При цьому суд не повинен надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін, а має викласти мотиви рішення в обсязі, необхідному для розуміння правової позиції суду у межах встановлених обставин та характеру спору.

На підставі встановлених судом фактичних обставин та досліджених доказів, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Позивач обрав належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України.

З викладеного, з огляду на наявні в матеріалах докази, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю та стягнення з відповідача на користь позивача 1 095 200 грн 00 коп. - матеріальної шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 185, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Саксаганської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області (52173, Дніпропетровська обл., Кам`янський район, с. Саксагань, вул. Центральна, 14, код ЄДРПОУ 04339333) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) (50103, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Героїв АТО, 92, код ЄДРПОУ 43877118) матеріальну шкоду, завдану навколишньому природному середовищу, внаслідок незаконної порубки дерев у полезахисній лісосмузі на землях сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на земельній ділянці з кадастровим номером 1224586000:01:003:0127 в сумі 1 095 200 грн 48 коп.

Стягнути з Стягнути з Саксаганської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області (52173, Дніпропетровська обл., Кам`янський район, с. Саксагань, вул. Центральна, 14, код ЄДРПОУ 04339333) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 38; ідентифікаційний код 02909938) судовий збір у розмір 13 142 грн 41 коп.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 14.08.2026.

Суддя І.А. Рудь