Court ruling № 138978439, 12.08.2026, Zhovtnevyi District Court of Dnipropetrovsk City

Справа № 201/12105/26

Провадження № 2-з/201/118/2026

УХВАЛА

про забезпечення позову

12 серпня 2026 року Соборний районний суд міста Дніпра в складі судді Покопцевої Д.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову про визнання недійсним правочину відчуження майнових прав, визнання права власності на квартиру та витребування квартири із чужого незаконного володіння до його подання

ВСТАНОВИВ:

Рух справи

11.08.2026р. Соборним районним судом м. Дніпра отримана заява представника ОСОБА_1 адвоката Чорної О.О. (діє згідно ордеру від 11.08.2026р.), датована 11.08.2026р., про забезпечення позову ОСОБА_1 про визнання недійсним правочину відчуження майнових прав, визнання права власності на квартиру та витребування квартири із чужого незаконного володіння до його подання, в якій заявниця просить

- до подання позовної заяви заборонити будь-яким державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, приватним та державним нотаріусам, Міністерству юстиції України, його територіальним органам, акредитованим суб`єктам державної реєстрації та будь-яким іншим суб`єктам, уповноваженим на здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення, зміни речових прав, обтяжень, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав, а також реєстрації будь-яких правочинів щодо квартири будівельним номером АДРЕСА_1 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна згідно з витягом 2661762012020.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2026р. для розгляду зазначеної заяви визначено суддю Покопцеву Д.О.

Щодо обґрунтування заяви про забезпечення позову

В обґрунтування вимог заяви про забезпечення позову вказано, що 29.09.2020р. між ТОВ «Голден Таун Плюс» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу майнових прав №1104А щодо квартири з будівельним номером 1104А в об`єкті капітального будівництва за адресою: АДРЕСА_2 ; забудовник видав заявнику довідку про повну оплату вартості майнових прав, чим підтвердив належне виконання покупцем усіх грошових зобов`язань та відсутність будь-якої заборгованості.

Після введення будинку в експлуатацію забудовник був зобов`язаний передати квартиру заявнику для оформлення права власності, однак своїх зобов`язань не виконав; право власності на спірну квартиру було зареєстровано за ОСОБА_2 , що стало наслідком повторного відчуження забудовником майнових прав на той самий об`єкт нерухомості.

Зазначені обставини свідчать про наявність реального спору щодо права на спірну квартиру та є підставою для звернення до суду з позовом про визнання недійсним правочину, витребування квартири з чужого незаконного володіння та захист прав заявниці як первісного інвестора.

Необхідність забезпечення позову ґрунтується не на припущеннях заявника, а на підтверджених письмовими доказами обставинах, які свідчать про вже здійснене повторне відчуження забудовником майнових прав на той самий об`єкт нерухомості після виконання заявником своїх договірних зобов`язань. За таких обставин існує обґрунтована ймовірність подальшої зміни власника спірної квартири або внесення нових записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що істотно ускладнить виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову та призведе до необхідності пред`явлення нових позовів до нових набувачів майна.

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Суд враховує, що згідно з ч.ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

За таких обставин розгляд заяви проводився без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши подану заяву, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п.п. 1,2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суд від 09.09.2020 у справі № 509/2765/19 (провадження № 4-21904св19) викладено правову позицію згідно з якою:

«Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

На підставі ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

[…] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

[…] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

В постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суд від 09.09.2020 у справі № 760/5582/20 (провадження № 61-12876св20) викладено правову позицію згідно з якою:

«Частинами 1 та 2 ст. 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, за змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Позов забезпечується , зокрема, шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) вказано: «те, що відповідачка проживає у будинку впродовж десяти років і після державної реєстрації її права власності на нього ще не вчинила дії, що могли би підтвердити намір відчужити будинок, зокрема, не зверталася до ріелторів і не розміщувала оголошення про продаж, не спростовують висновки суду про наявність у відповідачки як в одноособового власника можливості вільно розпорядитись будинком, якщо не вжити заходи забезпечення позову. Крім того, той вид забезпечення позову, який застосував апеляційний суд, є домірним заявленим позовним вимогам. Немає підстав вважати, що застосування такого заходу призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачки, оскільки будинок залишається в її володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини, якої стосується спір».

Надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (п.п. 21,23 постанови ВС від 03.03.2023р., cправа № 905/448/22).

Суд враховує, що Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Аналізуючи наведені процесуальні норми, обставини справи, вбачається, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі.

Заявниця вказує, що планує подати позов про визнання недійсним правочину відчуження майнових прав, визнання права власності на квартиру та витребування квартири із чужого незаконного володіння, оскільки сплатила у 2020р. вартість майнових прав на квартиру будівельним номером АДРЕСА_1 , але право власності на цю квартиру було зареєстровано на іншу особу.

Суд вважає, що вжиття заходів забезпечення позову стосовно вказаної квартири буде обгрунтованим, відповідатиме предмету позову, який заявниця планує подати, і забезпечить виконання рішення суду в разі задоволення цього позову.

При цьому суд звертає увагу на те, що задоволення заяви про забезпечення позову не є фактичним вирішенням справи по суті та не порушує права відповідача щодо володіння і користування цим майном, а лише тимчасово (до вирішення спору по суті) обмежує його у розпорядженні зазначеним майном (див. постанову Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № справа № 760/32197/19, провадження № 61-11951св20).

Отже, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, суд врахував обставини, які можуть утруднити в майбутньому виконання рішення суду, з огляду на що дійшов висновку щодо необхідності застосування в даному випадку заходів забезпечення позову.

При цьому суд вважає, що такий вид забезпечення позову як заборона відчуження є співмірними з заявленими позовними вимогами, та застосування такого виду забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача. Крім того, такий захід забезпечення позову є тимчасовими і в разі вирішення між сторонами спору можуть бути скасовані судом.

Вжиття вказаного заходу забезпечення позову не призведе до порушення принципу співмірності забезпечення позову щодо предмету спору, оскільки вказані заходи спрямовані виключно на збереження існуючого становища до розгляду спору по суті та не накладають обтяжливих обов`язків на відповідачів.

При цьому, одним із завдань цивільного судочинства у відповідності до вимог ст. 2 ЦПК України є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Складовою права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції, є виконання рішення господарського суду. Право на суд було б ілюзорним, якби судові рішення залишалися не виконуваними. Зокрема, у рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хорнсбі проти Греції" зазначено, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система договірних держав допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалось б на шкоду одній з сторін.

Ефективність правосуддя залежить і від виконання судового рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що на час розгляду даної справи існує об`єктивна необхідність вжиття вказаного заходу забезпечення позову, зважаючи на адекватність визначеного заходу забезпечення позову по відношенню до позовних вимог, які планується заявити

Щодо зустрічного забезпечення

Суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Враховуючи наведене правило процесуального закону суд має право, однак, він не зобов`язаний вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача.

Випадки обов`язкового застосування зустрічного забезпечення встановлені ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відповідно до якої суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Зазначена правова позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.12.2018 у справі № 61-11274св18.

У матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують обставини, за наявності яких суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення.

Підсумки

Виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення, з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника, які планується заявити; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, яку планується заявити, в тому числі, спроможності заходів, які заявник просить вжити, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню шляхом заборони будь-яким державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, приватним та державним нотаріусам, Міністерству юстиції України, його територіальним органам, акредитованим суб`єктам державної реєстрації та будь-яким іншим суб`єктам, уповноваженим на здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення, зміни речових прав, обтяжень, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав, а також реєстрації будь-яких правочинів щодо квартири АДРЕСА_1 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна згідно з витягом 2661762012020.

За змістом ч. 11 ст. 153 ЦПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Аналогічна норма міститься у п. 3 ч. 1 ст. 353 ЦПК України за змістом якої окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, зокрема, ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 149-153, 157, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову про визнання недійсним правочину відчуження майнових прав, визнання права власності на квартиру та витребування квартири із чужого незаконного володіння до його подання задовольнити.

Заборонити заборони будь-яким державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, приватним та державним нотаріусам, Міністерству юстиції України, його територіальним органам, акредитованим суб`єктам державної реєстрації та будь-яким іншим суб`єктам, уповноваженим на здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення, зміни речових прав, обтяжень, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав, а також реєстрації будь-яких правочинів щодо квартири АДРЕСА_1 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна згідно з витягом 2661762012020.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з наступного дня після її постановлення (ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження»).

Направити дану ухвалу всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову (які ідентифіковані судом) для вжиття відповідних заходів.

Роз`яснити, що відповідно до ч. 13 ст. 158 ЦПК України заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 152 цього Кодексу; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Стягувач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3

Боржник: ТОВ «ГОЛДЕН ТАУН ПЛЮС», код ЄДРПОУ: 41789507, місцезнаходження: 49009, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського, буд. 35Н

Боржник: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 а

Суддя: Д.О. Покопцева