Court ruling № 138967015, 13.08.2026, Sokal District Court of Lviv Oblast

Справа № 454/1529/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.08.2026 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 ,

розглянувши у судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

в с т а н о в и в:

В провадженні Сокальського районного суду Львівської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

У даному кримінальному провадженню обвинуваченій ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_5 строку тримання під вартою з альтернативою визначення застави у вигляді 80 розмірів прожиткового мінімумів для працездатних осіб.

У виступі прокурор зазначив, що не зникли та надалі продовжують існувати ризики, що були підставою для обрання обвинуваченій запобіжного заходу у виді саме взяття під варту. Інші, більш м`які види запобіжних заходів не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченої. Зазначив, що обвинувачена ОСОБА_5 ніде не працює, суспільно-корисною діяльністю не займається, що само по собі, а також той факт, що санкцією статті ч. 3 ст. 332 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років з конфіскацією майна, може стимулювати до втечі, а тому обвинувачувана під страхом покарання зможе переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, може вчинити інші кримінальні правопорушення. Тобто наявні та продовжують існувати ризики передбачені ст. 177 КПК України.

Обвинувачена ОСОБА_5 та захисник адвокат ОСОБА_6 заперечили щодо клопотання прокурора, просили у такому відмовити та обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту. Крім цього захисник зазначив, що випадку відмови у задоволенні клопотання сторони захисти, визначити обвинуваченій розмір застави у меншому розмірі.

Суд, заслухавши думку сторін, вважає, що підстави для збереження відповідного запобіжного заходу у вигляді взяття (тримання під вартою) відносно обвинуваченої у провадженні не відпали.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років з конфіскацією майна.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від суду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Обраний відносно обвинуваченої запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку.

Застосований запобіжний захід відносно обвинуваченої кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Окрім наявної обгрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченій, зокрема, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя шляхом ухилення обвинуваченої від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Наявні наведені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченої на більш м`який.

Суд вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - взяття під варту (тримання під вартою), не відпали, а альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченої, тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу із визначенням строку.

З урахуванням викладених ризиків та особи обвинуваченої, обставин вчинення та суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_5 , суд приходить до висновку про необхідність продовження застосовування обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої.

Крім цього, враховуючи тяжкість вчиненого обвинуваченою злочину, суд дійшов висновку про доцільність визначення відповідно до ч.5 ст.182 КПК України застави у розмірі саме 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченою покладених на неї обов`язків.

Відповідно, у задоволенні клопотання обвинуваченої та її захисника щодо зміни запобіжного заходу на домашній арешт та зменшення розміру застави суд відмовляє.

Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України у випадках, передбачених ч.3 або ч.4 ст.183 КПК України, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, встановленому в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно ч.4 ст.202 КПК України, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває обвинувачений, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст. 331 КПК України,

у х в а л и в:

Клопотання прокурора задовольнити.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_5 у вигляді взяття під варту (тримання під вартою) залишити без змін, продовживши строк запобіжного заходу строком на 60 днів до 10.10.2026 року (включно).

Визначити розмір застави ОСОБА_5 - 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить в сумі 256 720 (двісті п`ятдесят шість тисяч сімсот двадцять) грн. 00 коп., у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі протягом її дії.

У разі внесення такої застави покласти на обвинувачену ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- прибувати до органу досудового розслідування, прокурора та суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватись від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ГУДКСУ у Львівській області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документів, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та суд.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У задоволенні клопотання обвинуваченої та її захисника відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: ОСОБА_1