Court ruling № 138965461, 07.08.2026, Komunarskyi District Court of Zaporizhzhia City

Єдиний унікальний номер № 333/10858/25

Провадження № 1-кс/333/1918/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Комунарського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про відвід слідчого у кримінальному провадженні внесеному 08.10.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025080100007036, за відсутності учасників справи, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , через свого представника адвоката ОСОБА_4 , звернувся до суду із заявою, в якій просить відвести старшого слідчого Першого СВ (з дислокацією у м.Мелітополі та м.Запоріжжя) ТУ ДБР, розташованого у м.Мелітополь ОСОБА_5 від подальшого здійснення досудового розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні з підстав вказаних в п.4 ч.1 ст.75 КПК України, оскільки слідчий не виявляє ніяких намірів вчиняти необхідні слідчі дії та приймати законі процесуальні рішення у кримінальному провадженні, зволікаючи з розслідуванням слідчий зловживає своїм посадовим становищем, що свідчить про його зацікавленість у неефективному розслідуванні, порушені принципів законності, неупередженості та об`єктивності.

Особа, яка подала заяву про відвід, в судове засідання не з`явилася, через представника подала клопотання про розгляд заяви за її відсутності.

Слідчий, в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд заяви про відвід без його участі, зазначив про відсутність у нього будь-якої заінтересованості чи упередженості, тому просив відмовити в задоволенні заяви.

Дослідивши заяву про відвід та інші надані матеріали, слідчий суддя встановив наступне.

Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Мелітополь та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, розпочате 08.10.2025 на виконання ухвали слідчого судді Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 02.10.2025, якою зобов`язано внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою представника ОСОБА_3 від 08.07.2025 про вчинення кримінального правопорушення за ч.4 ст.191, ч. 2 ст.364 КК України, за фактом можливих незаконних дій щодо майна, на яке накладено арешт (є речовими доказами у кримінальному провадженні № 12013080000000202) вчинених працівниками ГУНП в Запорізькій області.

Адвокат ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , звернувся до старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_6 з клопотанням від 29.10.2025 за № 1, в якому просив вручити ОСОБА_3 пам`ятку про права та обов`язки потерпілого у кримінальному провадженні.

Листом старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_6 від 12.11.2025 № 17-02-14489/2025 повідомлено адвоката ОСОБА_7 про відсутність законних підстав для розгляду клопотання №1 від 29.10.2025, поданого в межах кримінального провадження №62025080100007036 від 08.10.2025, у зв`язку з відсутністю процесуального статусу, який надає таке право, а також направлено йому повістку про виклик в якості свідка з метою проведення допиту.

ОСОБА_3 звернувся до слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі з заявою від 25.11.2025, в якій просив визнати його потерпілим у вказаному кримінальному провадженні та вручити йому пам`ятку про права і обов`язки потерпілого.

Ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 18.12.2025 (ЄУН 333/10858/25, провадження 1-кс/333/3814/25) задоволено частково скаргу ОСОБА_3 , на бездіяльність слідчого щодо не розгляду клопотання в порядку ст.220 КПК України та зобов`язано слідчого упродовж трьох днів з дня отримання копії цієї ухвали, розглянути клопотання ОСОБА_3 від 25.11.2025, про результати розгляду повідомити ініціатора клопотання у відповідності до ч. 2 ст. 220 КПК України.

В ухвалі зазначено, що слідчий не розглянув вказане клопотання протягом строку визначеного ст.220 КПК України, чим допустив бездіяльність, яка може бути предметом оскарження відповідно до ч.1 ст. 303 КПК України.

Постановою старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_5 від 28.11.2025 було відмовлено у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному проваджені № 62025080100007036 від 08.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України.

Ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 25.12.2025 (ЄУН 333/10858/25, провадження 1-кс/333/4148/25) задоволено скаргу ОСОБА_3 , скасовано постанову слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_5 від 28.11.2025 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №62025080100007036 від 08.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 с.388 КК України. Зобов`язано слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Мелітополі повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 25.11.2025 про залучення його до кримінального провадження №62025080100007036 від 08.10.2025 як потерпілого.

В ухвалі зазначено, що слідчим не були дотримані вимоги кримінального процесуального закону, не прийняті до уваги документи та не надана їм відповідна оцінка, при прийнятті рішення про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим. Відмовляючи у задоволенні клопотання про визнання ОСОБА_3 потерпілим, слідчим фактично позбавлено останнього можливості користуватись більш широкими правами у кримінальному провадженні.

Постановою старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_5 від 24.12.2025 було відмовлено у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному проваджені № 62025080100007036 від 08.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України.

Ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 05.02.2026 (ЄУН 333/864/26, провадження 1-кс/333/607/26) задоволено скаргу ОСОБА_3 , скасовано постанову слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_5 від 24.12.2025 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 62025080100007036 від 08.10.2025.

В ухвалі зазначено, що слідчий у своїй постанові взагалі не навів очевидних та достатніх підстав, як того вимагають положення ч. 5 ст. 55 КПК України, які б давали йому право вважати, що ОСОБА_3 не завдано шкоди. Не встановлено слідчим суддею і підстав вважати, що слідчим вживались заходи щодо з`ясування наявності чи відсутності заподіяння останньому шкоди, як того вимагають норми ст. 91 КПК України.

Слідча суддя звернула увагу, що доведення наявності або відсутності моральної, фізичної та матеріальної шкоди не є предметом розгляду цієї скарги. Крім того, заявник без статусу потерпілого не наділений правом збирання доказів, яке є у сторін кримінального провадження, як передбачено ч. 1 ст. 93 КПК України, відповідно до якої збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Крім того, сама конструкція ст. 388 КК України, за якою проводиться досудове розслідування, передбачає завдання істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб. В даному випадку як із заяви про вчинення злочину (про що йде посилання в тексті оскаржуваної постанови), так із заяви про залучення у якості потерпілого ОСОБА_3 вбачається, що кримінальне правопорушення вчинено безпосередньо відносно нього з боку працівників правоохоронних органів .

Законність дій працівників правоохоронних органів можна перевірити лише в ході досудового розслідування, як і наявність істотної шкоди.

При таких обставинах права і обов`язки потерпілого ОСОБА_3 виникають з моменту подання ним заяви про вчинення щодо нього кримінального правопорушення. І у цьому випадку немає потреби у визнанні його потерпілим, бо він сам заявив про скоєння злочину відносно нього.

За таких обставин, слідча суддя прийшла до переконання про те, що висновок слідчого першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Мелітополі про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим по кримінальному провадженню №62025080100007036 від 08.10.2025 є необґрунтованим та передчасним.

Постановою старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_5 від 01.01.2026 було відмовлено у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному проваджені № 62025080100007036 від 08.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України.

Ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 19.03.2026 (ЄУН 333/10858/25, провадження 1-кс/333/1059/26) задоволено скаргу ОСОБА_3 , скасовано постанову слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_5 від 01.01.2026 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 62025080100007036 від 08.10.2025. Зобов`язано слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Мелітополі повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 25.11.2025 про залучення його до кримінального провадження №62025080100007036 від 08.10.2025 як потерпілого.

В ухвалі зазначено, що слідчим не були дотримані вимоги кримінального процесуального закону, не надано належної правової оцінки доводам заявника щодо можливого незаконного заволодіння майном, та не вжито всіх необхідних слідчих (розшукових) і процесуальних дій, спрямованих на перевірку викладених у заяві обставин, а також належної оцінки зібраних доказів. Слідчий не наводить в оскаржуваній постанові очевидних та достатніх підстав вважати, що заява ОСОБА_3 про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди.

Надаючи оцінку наведеним обставинам і доводам, слідчий суддя зазначає наступне.

За змістом статей 77, 80 КПК України слідчий не має права брати участь у кримінальному провадженні, зокрема якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості. За наявності вказаних підстав, слідчий зобов`язаний заявити самовідвід. За цими ж підставами йому може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Поняття "інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості слідчого", є оціночними, використання яких залежить від правосвідомості особи, яка їх застосовує та з`ясовує їх сутність, виходячи зі свого внутрішнього переконання.

Розглядаючи підстави для відводу, які обумовлені сумнівами в неупередженості слідчого, слідчий суддя бере до уваги два критерії: суб`єктивний та об`єктивний.

Суб`єктивний критерій має визначатися на підставі особистих переконань та поведінки конкретного слідчого у конкретній справі - тобто, слідчий не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у слідчого достатні гарантії для того, щоб виключити будь-яку зацікавленість, що може бути перевірена.

У тлумачному словнику української мови (Словник української мови: в 11 т. Том 10. С. 457) слово "упередженість" означає негативну, несправедливу думку, яка складається щодо кого-, чого-небудь наперед, і пов`язане з нею відповідне ставлення.

Відповідно до ч.2 ст.9 КПК України слідчий зобов`язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Положенням ч. 4 ст. 38 КПК України передбачено, що орган досудового розслідування зобов`язаний застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.

У контексті об`єктивного критерію неупередженості, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях (зокрема, "Мироненко і Мартиненко проти України", "Ветштайн проти Швейцарії") зазначає, що вирішальним є те, чи можна вважати сумніви зацікавленої особи об`єктивно виправданими. Для забезпечення довіри до органів правосуддя та досудового розслідування, мають бути усунені будь-які обставини, які дозволяють сторонньому спостерігачу засумніватися в об`єктивності та безсторонності процесу.

Слідчий суддя враховує, що сама по собі незгода учасника провадження з процесуальними рішеннями слідчого зазвичай не є підставою для відводу. Проте, у даному випадку характер, безпрецедентна повторюваність та системність дій слідчого свідчать про наявність стійкого процесуального конфлікту та цілеспрямованого обмеження прав заявника, що виходить за межі звичайної процесуальної незгоди і свідчить про упередженість.

Аналіз матеріалів кримінального провадження у їх сукупності та взаємозв`язку свідчить, що попри неодноразові та чіткі вказівки слідчих суддів, старший слідчий ОСОБА_5 ухиляється від належного виконання вимог кримінального процесуального закону. Циклічне винесення необґрунтованих і передчасних постанов про відмову у визнанні особи потерпілим з аналогічними порушеннями, ігнорування правових позицій суду щодо необхідності з`ясування обставин заподіяння шкоди (ст. 91 КПК), а також первинна спроба усунути адвоката ОСОБА_4 шляхом виклику на допит як свідка у своїй сукупності переконливо свідчать про упереджене ставлення старшого слідчого ОСОБА_5 до ОСОБА_3 та його представника, а також про наявність об`єктивних ознак особистої заінтересованості в результатах розслідування.

Зазначена хронологія та очевидна системність дій слідчого з точки зору стороннього, об`єктивного спостерігача викликають реальні, обґрунтовані й триваючі сумніви у його безсторонності, повністю руйнують довіру до об`єктивності органу досудового розслідування та нівелюють завдання та загальні засади кримінального провадження, визначені ст. 2, 9 КПК України.

За таких обставин, заява про відвід старшого слідчого першого слідчого відділу ТУ ДБР ОСОБА_5 є повністю вмотивованою та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 80-81, 83, 369-372 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву про відвід слідчого у кримінальному провадженні задовольнити.

Відвести старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_5 від подальшого здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеному 08.10.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025080100007036.

Матеріали кримінального провадження передати керівнику органу досудового розслідування з метою призначення іншого слідчого для його розслідування.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1