Decision № 138963392, 13.08.2026, Kholodnohirskyi District Court of Kharkiv City (until 25.04.2025 - Leninskyi District Court of Kharkiv City)

Справа № 642/3330/26

Провадження № 2/642/1678/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

13 серпня 2026 року м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Вікторова В В.,

за участю секретаря Гриценко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Колект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Холодногірського районного суду м. Харкова із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 491011249 від 16.09.2019 у розмірі 36713,11 грн., суму судового збору у розмірі 2662,40 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 16 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16.09.2019 між Акціонерним товариством "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 укладено Договір №491011249. Відповідно до умов Договору, Кредитодавець зобов`язався надати Позичальнику кредит у сумі 29252.40 грн., а Позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 17.09.2021 та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 23.00 %. Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, надавши Позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами Договору, проте Відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому Кредит в строки, передбачені Договором.

У подальшому, через укладання договорів факторингу, до ТОВ «Колект Центр». перейшло право вимоги до відповідача за договором № 491011249 від 16.09.2019. Відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання по погашенню заборгованості, в зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 491011249 від 16.09.2019 року у розмірі 36713,11 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) 25098,17 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 9553,20 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 0,00 грн. ; заборгованість за пенею та/або штрафами 400,00 грн.; заборгованість за комісіями 0,00 грн.; інфляційні збитки 1331,69 грн.; нараховані 3% річних -330,05 грн.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 04 травня 2026 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позивач в позові просив суд розглядати справу у порядку спрощеного провадження за відсутності представника, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач відзиву на позов, заперечень або клопотань до суду не надав. Копію позову з додатками направлено позивачем відповідачу поштовим зв`язком, згідно з положеннями абз.2 ч.1 ст. 177 ЦПК України. Копія ухвали про відкриття провадження по справі направлялася відповідачу за місцем його реєстрації, про що свідчить поштове повідомлення, яке повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23 січня 2023 року у справі №496/4633/18.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі №24/260-23/52-б).

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі „Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що учасник справи зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

З врахуванням вказаного, суд вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справ в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що 16.09.2019 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №491011249 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти), на наступних умовах: тип кредиту «Кредит готівкою», сума кредиту -29252,40грн., процентна ставка 23% річних, тип ставки фіксована, строк кредиту 24 місяців.

АТ «Альфа-Банк» прийняв пропозицію ОСОБА_1 на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк». Зазначене підтверджується анкетою-заявою, акцептом пропозиції на укладання угоди про надання кредиту №491011249 від 16.09.2019 року, офертою на укладення угоди про надання кредиту №491019247 від 29 січня 2020 року, графіком платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки.

Із меморіального ордеру АТ «Сенс Банк» №33049 від 17 вересня 2019 року вбачається, що 16 вересня 2019 року АТ «Сенс Банк» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 29252 грн. 40 коп., призначення платежу надання кредиту за кредитним договором №491011249 від 16.09.2019 року.

Факт перерахування банком відповідачу коштів також підтверджується випискою з особового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 за період з 16.09.2019 року по 17.05.2021 року.

17 травня 2021 року ТОВ «Альфа Банк» та ТОВ «ФК «Флексіс» укладено договір факторингу №2, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором №491011249 від 16.09.2019 року укладеним між ТОВ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «Флексіс».

Згідно витягу з Реєстру боржників від 17 травня 2021 року до договору факторингу №2 від 17 травня 2021 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №491011249 від 16.09.2019 року складає 33121,91 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) 25098,17 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 7623,74 грн.; заборгованість за нарахованими процентами; заборгованість за пенею та/або штрафами 400,00 грн..

18 травня 2021 року ТОВ «ФК «Флексіс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 18-05/21, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором №491011249 від 16.09.2019 року укладеним між ТОВ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ до ТОВ «Вердикт Капітал».

Згідно витягу з Реєстру боржників від 18 травня 2021 року до договору факторингу №18-05/21 від 18 травня 2021 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №491011249 від 16.09.2019 року складає 33121,91 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) 25098,17 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 7623,74 грн.; заборгованість за нарахованими процентами; заборгованість за пенею та/або штрафами 400,00 грн..

10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Колект Центр» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором №491011249 від 16.09.2019 року укладеним між ТОВ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «Колект Центр».

Згідно витягу з Реєстру боржників від 10 січня 2023 року до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №491011249 від 16.09.2019 року складає 36713,11 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) 25098,17 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 9553,20 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 0,00 грн. ; заборгованість за пенею та/або штрафами 400,00 грн.; заборгованість за комісіями 0,00 грн.; інфляційні збитки 1331,69 грн.; нараховані 3% річних -330,05 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №491011249 заборгованість ОСОБА_1 станом на 10.01.2023 року складає 36713,11 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) 25098,17 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 9553,20 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 0,00 грн. ; заборгованість за пенею та/або штрафами 400,00 грн.; заборгованість за комісіями 0,00 грн.; інфляційні збитки 1331,69 грн.; нараховані 3% річних -330,05 грн.

Відповідач взяті на себе зобов`язання по виплаті кредитних коштів у строки визначені кредитним договором в повній мірі не виконує, термін сплати коштів порушено.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять доказів визнання в установленому законом порядку вищезазначених договорів факторингу недійсними, тому ТОВ «Колект Центр». на законних підставах набуло прав кредитора за Кредитним договором № 2107039709809 від 11.03.2021 р.

У порушення умов договору про надання фінансових послуг №491011249 від 16.09.2019 року, Відповідач, свої зобов?язання належним чином не виконує, в результаті чого станом на день підготовки позову, становить 36713,11 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) 25098,17 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 9553,20 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 0,00 грн. ; заборгованість за пенею та/або штрафами 400,00 грн.; заборгованість за комісіями 0,00 грн.; інфляційні збитки 1331,69 грн.; нараховані 3% річних -330,05 грн.

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано доказів, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку, та наданий позивачем розрахунок заборгованості не спростовано контррозрахунком.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Ч.1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1 ст.1047 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з нормами статті 625 Цивільного кодексу України, інфляційні втрати та 3% річних є компенсацією за прострочення грошового зобов`язання. Позивачем нараховано інфляційні втрати та 3% річних на суму основного боргу, що існувала до початку воєнного стану.

Відповідач не надав суду жодних доказів на спростування заявлених позовних вимог.

Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, враховуючи, що кредитні кошти відповідачем добровільно не повернуті, суд дійшов висновку, що позов ТОВ «Колект Центр» є обґрунтованим, тому із відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором №491011249 від 16.09.2019 року в розмірі 36713,11 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) 25098,17 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 9553,20 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 0,00 грн. ; заборгованість за пенею та/або штрафами 400,00 грн.; інфляційні збитки 1331,69 грн.; нараховані 3% річних -330,05 грн.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Статтею 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову -на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до правової позиції викладеної у Додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Оскільки, як зазначено вище у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі №756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі №530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи в суді, суд враховує те, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором є малозначною справою, всі обставини у цій справі були встановлені в судовому порядку. На підтвердження понесених витрат у справі до суду надано копію договору №01-07/24 про надання правової допомоги від 01.07.2024 року укладеного між ТОВ «Колект Центр» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістенс», копію прайс-листа АО «Лігал Ассістенс», заявку на надання юридичної допомоги №1177 від 02.03.2026 на суму 13000,00 грн., витяг з акту №20 про надання юридичної допомоги від 31.03.2026 року, відповідно до якого ТОВ «Коллект Центр» понесло судові витрати на правничу допомогу в сумі 13000,00 грн.

Одночасно з цим, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі не є співмірним зі складністю справи (справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, без участі сторін, невеликий обсяг досліджуваних доказів), та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 5 000,00 грн.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн. є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.

Відповідно до вимог ст.141ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 261, 526, 530, 635, 1048, 1049, 1050, 1054, 1082 ЦК України, ст.ст.10,12,76,77,81,89, 141, 265, 280-284, 354 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Колект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, адреса: м.Київ, вул.Мечнікова, буд. 3, оф. 306) заборгованість за договором № 491011249 від 16.09.2019 у розмірі 36713(тридцять шість сімсот тринадцять) грн. 11 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, адреса: м.Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306) судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн.40 грн., та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст заочного рішення складено 13.08.2026 року.

Суддя В.В. Вікторов