Decision № 138959693, 12.08.2026, Lviv District Administrative Court

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2026 рокусправа № 380/10036/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Львівської митниці (далі - відповідач), у якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000698/2 від 01.05.2026.

В обґрунтування позову зазначив, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а єдиною підставою його незастосування є те, що використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Вказав, що до митного оформлення надано повний пакет документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості, зокрема рахунок-фактуру 80/04/2026 від 27.04.2026 та фіскальний чек від 27.04.2026 про сплату 44040 польських злотих за автомобіль, а також документи про вартість перевезення. Зазначив, що витрати на транспортування у розмірі 200 євро підтверджені рахунком-фактурою №525/01/25 ФОП ОСОБА_2 , а законодавство не встановлює вичерпного переліку доказів транспортних витрат. Вказав, що вимога надати платіжний документ про оплату польською компанією AUTO PLUS Spolka автомобіля на аукціоні не ґрунтується на законі, оскільки позивач не є стороною правовідносин між цією компанією та третіми особами. Зауважив, що оскаржуване рішення не містить належного обґрунтування неможливості застосування методів 2а, 2б, 2в, 2г, а застосування резервного методу обґрунтовано лише зазначенням номера та дати митної декларації, з якої неможливо встановити стан автомобіля, тоді як придбаний позивачем автомобіль має пробіг понад 237000 км та зношену електробатарею, що впливає на його ціну. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 25.05.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 12.08.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. Вказав, що під час здійснення митного оформлення за митною декларацією №26UA209180029959U1 опрацьовано інформацію, що міститься у поданих документах, та встановлено, що до митного оформлення надано СМР №28/04/2026-1 від 28.04.2026, проте не надано договору, на підставі якого здійснювалося перевезення оцінюваного товару, а також жодного з документів, передбачених Правилами заповнення декларації митної вартості, які б підтверджували заявлену вартість перевезення. Зазначив, що надані аукціонні документи, зокрема інвойс №0004442275 від 25.03.2026, містять інформацію про строк оплати рахунку - 0 днів з дати виставлення, проте платіжного документа на підтвердження оплати не надано, що суперечить п.4 ч.2 ст.53 МК України. Вказав, що на вимогу митного органу декларант надав скріншоти з аукціону «BCA», які не усувають виявлених невідповідностей, інших документів не надано, у зв`язку з чим митну вартість визначено за резервним методом (ст.64 МК України) на підставі МД №26UA205140023881U0 від 27.04.2026, де митну вартість транспортного засобу зі схожими характеристиками визнано на рівні 19400 дол. США (70612,2 PLN). Зазначив, що сума донарахованих митних платежів становить 62131,58 грн. Послався на те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості лежить на декларантові, а рахунок-фактура №525/01/25 під час декларування та на вимогу митниці не подавалася. Просив у задоволенні позову відмовити, а в разі його задоволення - зменшити заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 видав ОСОБА_2 нотаріально посвідчену довіреність, якою уповноважив придбати в Республіці Польща та доставити на митну територію України легковий автомобіль марки KIA, модель NIRO, оснащений виключно електричним двигуном, категорія M1, що використовувався, 2023 року випуску, дата першої реєстрації 17.07.2023, номер кузова НОМЕР_1 .

Згідно з рахунком-фактурою 80/04/2026 від 27.04.2026 позивач придбав у польської компанії AUTO PLUS Spolka вказаний автомобіль за 44040 польських злотих. На підтвердження оплати до митного оформлення надано фіскальний чек від 27.04.2026 про сплату готівкою 44040 польських злотих, у якому зазначено призначення платежу - 2023, KIA, NIRO, KNACR811FP5046572 та фактуру 80/04/2026.

До митного оформлення також надано інвойс №0004442275 від 25.03.2026, згідно з яким польська компанія AUTO PLUS Spolka придбала цей автомобіль на аукціоні «BCA» за 10254,13 євро.

На підтвердження витрат на транспортування надано рахунок-фактуру №525/01/25 ФОП ОСОБА_2 , згідно з якою вартість послуг з перевезення становить 10918 грн (еквівалент 200 євро), та СМР №28/04/2026-1 від 28.04.2026, у графах 16 і 23 якої наявні відтиски печатки перевізника ОСОБА_2 .

Декларантом ОСОБА_3 від імені позивача подано до Львівської митниці митну декларацію №26UA209180029959U1 на вказаний автомобіль, у якій митну вартість визначено за основним методом - за ціною договору. Разом з декларацією надано підтверджуючі документи, зокрема рахунок-фактуру, експортну декларацію, платіжну квитанцію, автотранспортну накладну, декларацію про країну походження, аукціонні документи.

Митний орган направив декларанту вимогу про надання додаткових документів. На вимогу декларант надав скріншоти з аукціону «BCA».

01.05.2026 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000698/2, у графі 33 якого зазначено, що митна вартість не може бути визнана з підстав ненадання договору перевезення та документів про вартість перевезення, а також ненадання платіжного документа на підтвердження оплати за інвойсом №0004442275 від 25.03.2026. Митну вартість визначено за резервним методом (ст.64 МК України). Джерелом інформації для коригування слугувала МД №26UA205140023881U0 від 27.04.2026, де митну вартість транспортного засобу зі схожими характеристиками (автомобіль марки KIA, модель NIRO, 2023 рік) визнано на рівні 19400 дол. США, що на дату прийняття рішення становить 70612,2 PLN. Коригування на умови поставки, обсяг партії та комерційні рівні не здійснювалося. За наслідками прийняття рішення видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 МК України).

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

За правилами частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається частиною другою статті 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 МК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування зазначеного методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари.

У частині шостій статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною другою статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 МК України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що митний орган має право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити ці складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Надаючи оцінку доводам відповідача про ненадання договору перевезення та документів про вартість перевезення оцінюваного товару, суд зазначає таке.

Митну вартість автомобіля визначено з урахуванням витрат на транспортування у розмірі 200 євро. На підтвердження цих витрат позивач надав рахунок-фактуру №525/01/25 ФОП ОСОБА_2 , згідно з якою вартість послуг з перевезення становить 10918 грн, а також СМР №28/04/2026-1 від 28.04.2026, у графах 16 і 23 якої наявні відтиски печатки перевізника ОСОБА_2 . Автомобіль переміщувався на території України на автовозі, який належить перевізникові ОСОБА_2

МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи). Перелік документів, наведений у Правилах заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, не є вичерпним. Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (якими) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 та у постанові від 20.03.2020 у справі №480/4423/18.

Відсутність договору транспортного експедирування за наведених обставин не є підставою для висновку про непідтвердження витрат на транспортування, оскільки такі витрати підтверджені належними та допустимими доказами, а їх числове значення (200 євро) є визначеним і піддається обчисленню. Відповідач не навів обґрунтувань того, що заявлена сума витрат на перевезення є недостовірною чи заниженою, та не зазначив, у чому саме полягає її невідповідність дійсній вартості перевезення. Суд відхиляє посилання відповідача на ненадання договору перевезення та калькуляції транспортних витрат як на підставу коригування митної вартості.

Щодо доводів відповідача про ненадання платіжного документа на підтвердження оплати за інвойсом №0004442275 від 25.03.2026, виставленим за наслідками придбання автомобіля на аукціоні «BCA», суд зазначає таке.

Зазначений інвойс стосується операції з придбання автомобіля польською компанією AUTO PLUS Spolka на аукціоні «BCA». Позивач придбав автомобіль у польської компанії AUTO PLUS Spolka на підставі рахунку-фактури 80/04/2026 від 27.04.2026, а факт оплати ним 44040 польських злотих підтверджується фіскальним чеком від 27.04.2026, у якому зазначено призначення платежу з ідентифікаційними даними автомобіля та номером фактури. Рахунок-фактура 80/04/2026 та фіскальний чек узгоджуються між собою за сумою, датою та предметом операції, а тому є достатніми для підтвердження ціни, фактично сплаченої позивачем за автомобіль.

Придбання автомобіля польською компанією на аукціоні є попередньою ланкою в ланцюгу постачання, стороною якої позивач не є. Позивач не зобов`язаний володіти та подавати митному органу платіжні документи, що підтверджують розрахунки польської компанії AUTO PLUS Spolka з третіми особами. Відсутність у позивача документів щодо договірних відносин між польською компанією та третіми особами не може розцінюватися як порушення або як підстава для сумнівів у достовірності поданих до митного оформлення документів чи заявленої митної вартості. Заявлену позивачем митну вартість за ціною договору підтверджено рахунком-фактурою та документом про оплату, що стосуються саме операції з придбання автомобіля позивачем.

Оцінюючи оскаржуване рішення в частині визначення митної вартості за резервним методом, суд зазначає таке.

Резервний метод повинен ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, і це обґрунтування має бути підтверджене в рішенні про коригування митної вартості. У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів.

Оскаржуване рішення таких відомостей не містить. Джерелом інформації для коригування слугувала лише МД №26UA205140023881U0 від 27.04.2026, у якій митну вартість транспортного засобу зі схожими характеристиками визнано на рівні 19400 дол. США. При цьому відповідач не навів пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, не зазначив числових значень складових митної вартості товару, взятого за основу, умов його поставки, фактурної вартості, а також відомостей, які б підтверджували ідентичність або подібність такого товару оцінюваному. Посилання у рішенні про коригування митної вартості лише на номери митних декларацій як на джерела цінової інформації не свідчить про належне обґрунтування митним органом митної вартості за резервним методом.

Аналогічний підхід до правозастосування застосовано Верховним Судом у постановах від 08.02.2019 у справі №825/648/17, від 21.08.2018 у справі №804/1755/17 та від 02.06.2022 у справі №460/2674/20.

Суд враховує, що оцінюваний автомобіль є електричним транспортним засобом 2023 року випуску з пробігом понад 237000 км, що підтверджується показником одометра. Значний пробіг зумовлює зношення тягової батареї, що прямо впливає на вартість такого автомобіля. Із митної декларації, взятої за джерело інформації, неможливо встановити технічний стан та пробіг транспортного засобу, який за нею оформлювався, а відтак неможливо пересвідчитися в тому, що такий товар є подібним до оцінюваного за характеристиками, які визначально впливають на його ціну. Відповідач не спростував доводів позивача щодо технічного стану оцінюваного автомобіля та не обґрунтував порівнянність характеристик товарів.

Посилання відповідача на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби не може вважатися достатнім обґрунтуванням коригування, оскільки відомості такої бази не є доказом заниження митної вартості товарів за наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості за ціною договору та не мають розбіжностей, що унеможливлювали б визначення вартості за ціною договору.

Доводи відповідача про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості лежить на декларантові, не спростовують висновків суду. Обов`язок доведення обґрунтованості сумніву в достовірності поданих декларантом відомостей покладається на митний орган, оскільки саме з наявністю такого обґрунтованого сумніву закон пов`язує можливість витребування додаткових документів та подальше коригування митної вартості. У цій справі позивач подав до митного органу документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості та не містять розбіжностей, а відповідач не довів наявності обґрунтованих підстав для сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості за основним методом.

Посилання відповідача на те, що рахунок-фактура №525/01/25 не подавалася під час декларування та на вимогу митниці, не є підставою для відмови у задоволенні позову. Правомірність рішення суб`єкта владних повноважень оцінюється судом з урахуванням тих обставин, що підлягали встановленню під час митного оформлення. Разом з тим, до митного оформлення позивачем надано СМР з відтисками печатки перевізника, з яких вбачається як факт здійснення перевезення, так і особа перевізника, а числове значення витрат на транспортування (200 євро) було заявлене декларантом та враховане у складі митної вартості. За таких обставин у митного органу були відомості, достатні для перевірки цієї складової митної вартості, а виявлені відповідачем недоліки мають формальний характер і не впливають на можливість визначення митної вартості за основним методом.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що позивач подав до митного органу повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості імпортованого товару за основним методом, а відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар. Правильність визначення позивачем митної вартості за основним методом відповідач не спростував, наявність належних підстав для коригування митної вартості не довів.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суд при розгляді справи враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на предмет відповідності критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, суд, з урахуванням встановлених у справі обставин та наведених норм права, дійшов висновку про невідповідність рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000698/2 від 01.05.2026 критеріям обґрунтованості та розсудливості, а тому таке рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Отже, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд вирішує з урахуванням заяви позивача про подання доказів понесених витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду в порядку ч.7 ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000698/2 від 01.05.2026.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ 43971343) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.