Court ruling № 138950342, 03.08.2026, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

03.08.2026Справа № 910/16588/21

Суддя Н.Плотницька, розглянувши заяву Акціонерного товариства "ПроКредит банк" про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "OptiLat"доАкціонерного товариства "ПроКредит банк" Фізичної особи-підприємця Свириденка Олександра Йосиповичатретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 простягнення 88 495 євро 72 євроцентівПредставники сторінвід позивача:не з`явивсявід відповідача-1 (заявника): Мастюгін Д.І.від відповідача-2:Свириденко О.Й.від третьої особи:Саюк П.І.ВСТАНОВИВ:

11.10.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "OptiLat" з вимогами до Акціонерного товариства "ПроКредит банк" та Фізичної особи-підприємця Свириденка Олександра Йосиповича про стягнення 88 501 євро 72 євроцентів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.2025 позов задоволено частково, з Фізичної особи-підприємця Свириденка Олександра Йосиповича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "OptiLat" стягнуто безпідставно набуті кошти в розмірі 85 918 Євро, та з Фізичної особи-підприємця Свириденка Олександра Йосиповича на користь ОСОБА_1 стягнуто витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 19 638 грн 79 коп., в іншій частині позову відмовлено.

25.08.2025 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства "ПроКредит банк" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правничу допомогу, відповідно до якої заявник просить суд ухвалити додаткове рішення та стягнути з позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "OptiLat" на користь відповідача Акціонерного товариства "ПроКредит банк" судові витрати - витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 100 000 грн 00 коп.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2025 з Товариства з обмеженою відповідальністю "OptiLat" на користь Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" стягнуто витрати на правничу допомогу у розмірі 100 000 грн 00 коп.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2026 залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2025 у справі № 910/16588/21.

16.06.2026, на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2025, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2026, та на виконання додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2025, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2026, видано накази.

07.07.2026 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства "ПроКредит банк" надійшла заява про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, відповідно до якої заявник просить суд звернути стягнення на грошові кошти, що належать Фізичній особі підприємцю Свириденку Олександру Йосиповичу, який має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "OptiLat" згідно з Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.2025 у справі № 910/16588/21, у розмірі 110 469 грн 00 коп., з яких: 100 000,00 грн - сума основного боргу за наказом від 16.06.2026; 10 000,00 грн - основна винагорода приватного виконавця у ВП № НОМЕР_2, 469,00 грн. - витрати виконавчого провадження № НОМЕР_2. Встановити, що стягнуті грошові кошти підлягають перерахуванню на рахунок приватного виконавця виконавчого округу Київської області Літвиненка Олексія Вікторовича для подальшого задоволення вимог АТ "ПроКредит Банк" у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2026 розгляд заяви Акціонерного товариства "ПроКредит банк" про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, у справі № 910/16588/21 призначено на 03.08.2026.

28.07.2026 до Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції.

31.07.2026 до Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшли заперечення на заяву.

03.08.2026 до Господарського суду міста Києва від відповідача-1 (заявника) надійшли заперечення та клопотання про розгляд справи без участі заявника.

В судове засідання 03.08.2026 представник позивача не з`явився.

В судове засідання 03.08.2026 з`явилися представники відповідача-1 (заявника), відповідача-2 та третьої особи та надали пояснення по суті заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником.

Дослідивши матеріали справи та заяву Акціонерного товариства "ПроКредит банк" про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником у справі № 910/14910/25, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується дана заява та об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду вказаної заяви суд прийшов до висновку про часткове задоволенню заяви з огляду на таке.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини першої статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 326 Господарського процесуального кодексу України).

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13 грудня 2012 року). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 11-рп/2012 від 25 квітня 2012 року).

За змістом статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусовим виконанням судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Отже, судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є, зокрема звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Порядок звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, визначений у статті 53 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частин першої - четвертої статті 53 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику. Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника, перешкоджає виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку. Готівка та майно, що належать боржнику від інших осіб, вилучаються виконавцем у таких осіб у присутності понятих. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти/електронні гроші, що знаходяться на рахунках у банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.

Порядок звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, визначено статтею 336 Господарського кодексу України, згідно з частиною 1 якої суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Верховний Суд у постанові від 22.07.2021 у справі № 05/1642/19 зазначив, що подана в порядку статті 336 Господарського процесуального кодексу України виконавцем чи стягувачем заява про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є по суті вимогою про стягнення коштів з такої особи з визначених законом підстав, що у разі її задоволення судом має відповідати та забезпечувати досягнення мети виконавчого провадження - реальне виконання судового рішення, шляхом стягнення грошових коштів з особи, яка має заборгованість перед боржником.

Основною умовою про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, відповідно до статті 336 Господарського процесуального кодексу України, є заборгованість, яка підтверджена рішенням суду або таку заборгованість не оспорює особа, якій належать кошти, на які виконавець просить звернути стягнення. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.07.2018 у справі №925/1048/17, від 06.02.2020 у справі №913/381/18.

Системний аналіз приписів статті 53 Закону України "При виконавче провадження" та статті 336 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що такий спеціальний порядок звернення стягнення на майно (грошові кошти) передбачений законодавцем задля неупередженого, ефективного, своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, виключно, з метою фактичного виконання рішення суду. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 904/1182/20, від 02.11.2021 у справі № 910/10579/19, від 12.05.2021 у справі № 910/8613/19.

При цьому за своєю правовою природою положення зазначених статей не є імперативними, судова дискреція в цьому випадку передбачає повноваження суду обирати між альтернативами підставами відмови або задоволення заяви, кожна з яких є законною, вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, з урахуванням усіх обставин справи та відомостей про всіх учасників процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 910/10579/19, від 12.05.2021 у справі №910/8613/19.

Предметом дослідження під час розгляду заяви відповідно до статті 336 Господарського процесуального кодексу України має бути факт наявності заборгованості, що повинен підтверджуватись доказами, які відповідають вимогам статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, це може бути відповідне рішення суду та факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти, на які просять звернути стягнення.

Послідовна та стала правова позиція щодо предмета дослідження у цій категорії справ щодо застосування положень статті 336 Господарського процесуального кодексу України висловлена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2020 у справі №910/5300/17 та постановах Верховного Суду від 17.01.2023 у справі №904/1182/20, від 23.07.2018 у справі №925/1048/17, від 11.09.2019 у справі №902/1260/15, від 01.08.2019 у справі №927/313/18, від 06.02.2020 у справі №913/381/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі №910/7023/19 вказала, що особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється нею або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, набуває статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою.

У виконавчому провадженні особа, яка має заборгованість перед боржником і у випадку задоволення заяви стягувача набуває статусу боржника, має права та обов`язки боржника, визначені Законом України "Про виконавче провадження", зокрема має право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження.

Реалізуючи ці права у виконавчому провадженні, особа, яка має заборгованість перед боржником, вже як боржник може заперечувати проти стягнення з неї коштів, зокрема якщо рішення вже виконано.

Норма частини дев`ятої статті 336 Господарського процесуального кодексу України спрямована на захист особи, яка має заборгованість перед боржником, від повторного стягнення з неї цієї заборгованості таким боржником як стягувачем і реалізується у відповідному виконавчому провадженні. Однак вона не встановлює додаткових умов для задоволення заяви стягувача про звернення стягнення на грошові кошти, що належать цій особі, яка має заборгованість перед боржником. Відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.09.2020 у справі № 913/558/17 та постанові від 01.07.2024 № 910/177/22.

Спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за суб`єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї, у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент звернення особи із заявою в порядку статті 336 Господарського процесуального кодексу України боржник мав заборгованість перед кредитором, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначає заявник, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на момент такого звернення (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.08.2021 у справі №910/20504/16).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.2025 позов задоволено частково, з Фізичної особи-підприємця Свириденка Олександра Йосиповича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "OptiLat" стягнуто безпідставно набуті кошти в розмірі 85 918 Євро, та з Фізичної особи-підприємця Свириденка Олександра Йосиповича на користь ОСОБА_1 стягнуто витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 19 638 грн 79 коп., в іншій частині позову відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2025 з Товариства з обмеженою відповідальністю "OptiLat" на користь Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" стягнуто витрати на правничу допомогу у розмірі 100 000 грн 00 коп.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2026 залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2025 у справі № 910/16588/21.

16.06.2026, на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2025, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2026, та на виконання додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2025, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2026, видано накази.

03.07.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Літвиненком О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання наказу, виданого на виконання додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2025.

Боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю "OptiLat" добровільно не виконано, заборгованість перед Акціонерним товариством "ПроКредит Банк" у розмірі 100 000 грн 00 коп. не погашена.

Відповідно до стаття 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом частини 1 статті 73, частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Принцип змагальності (стаття 13 Господарського процесуального кодексу України) і принцип рівності сторін (стаття 7 Господарського процесуального кодексу України), що пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Суд зазначає, що під час вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у господарських справах, зокрема під час розгляду заяв про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, суди та учасники судового процесу зобов`язані керуватися принципами змагальності, рівності та застосовувати стандарт доказування.

Враховуючи наведене вище, а також доведеність факту наявності у Фізичної особи-підприємця Свириденка Олександра Йосиповича заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "OptiLat" у розмірі, визначеному судовим рішенням, яке набрало законної сили, суд вважає заяву Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, обґрунтованою та такою, що підлягають до задоволення в частині суми боргу в розмірі 100 000 грн 00 коп. визначеної додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2025 у справі № 910/16588/21.

Керуючись ст.ст. 233-235, 336 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, задовольнити частково.

2. Звернути стягнення на кошти у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн 00 коп., які належать Фізичної особи-підприємця Свириденка Олександра Йосиповича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), що має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "OptiLat" (Латвійська республіка, місто Юрмала, вулиця Лейстеру, 1, реєстраційний номер LV-40003407907), в рахунок задоволення вимог Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" (03115, місто Київ, проспект Берестейський, будинок 107А, ідентифікаційний код 21677333), в межах ВП № НОМЕР_2.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя Н.Плотницька