Decision № 138949656, 12.08.2026, Commercial Court of Vinnytsia Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" серпня 2026 р. Cправа № 902/736/26

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандпостач" (вул. Перемоги, буд. 2Б, село Пальче, Луцький район, Волинська область, 45252)

до: Фермерського господарства "Довгополюк" (вул. Некрасова, буд. 12А, село Джулинка, Бершадський район, Вінницька область, 24450)

про стягнення 277993,77 грн,

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Господарського суду Вінницької області в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандпостач" про стягнення з Фермерського господарства "Довгополюк" 277993,77 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки №20052019/006 від 20.05.2019 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого Товару, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Грандпостач" заявлено до стягнення з Фермерського господарства "Довгополюк" 277993,77 грн, з яких: 114951 грн - основного боргу; 26747,55 грн - штрафу; 69539,74 грн - пені; 53103,76 грн - 30% річних та 13651,72 грн - інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 12.06.2026, з урахуванням виправлених недоліків позовної заяви, за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/736/26 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Зазначеною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема на подання заяв по суті спору.

Учасники справи скористалися таким правом: відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх. № 01-30/6167/26 від 17.06.2026; а.с. 146-155, т.1); позивачем - відповідь на відзив (вх. № 01-30/6276/26 від 22.06.2026; а.с. 156-163, т.1).

У відзиві на позовну заяву відповідач визнає позовні вимоги в частині основного боргу у повному обсязі в розмірі 114 951 грн. Щодо стягнення 26747,55 грн - штрафу; 69539,74 грн - пені та 53103,76 грн - 30% річних повністю заперечує, просить врахувати введення воєнного стану в Україні, а також те, що рішенням Головного управління ДПС у Вінницькій області №299 про відповідність/невідповідність платника податків критеріям ризиковості фактично було заблоковано господарську діяльність Фермерського господарства "Довгополюк". Також відповідач вказує на очевидну неспівмірність нарахованих складових заборгованості, що становить майже 142 % від суми основного боргу.

У випадку, якщо суд не встановить підстав для відмови позивачу у стягненні нарахувань, відповідач просить зменшити розмір штрафу, пені, 30% річних на 99 відсотків та відстрочити виконання рішення на 12 місяців.

У відповіді на відзив на позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Грандпостач" акцентує увагу, що сам по собі факт запровадження воєнного стану на території України не є безумовною підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення договірного зобов`язання.

Крім того, посилання відповідача на включення до переліку ризикових платників податків не вказує на блокування його господарської діяльності, оскільки з відкритих матеріалів судових справ вбачається, що після відкриття проваджень у 2026 році останній здійснював погашення заборгованості перед іншими кредиторами на загальну суму близько 800 000 грн тобто мав можливість здійснювати платежі та фактично розпоряджався наявними грошовими коштами, визначаючи пріоритетність задоволення вимог окремих кредиторів.

Також відповідач зазначає, що сам факт того, що на дату звернення до суду сума основного боргу є меншою за загальну вартість поставки, не свідчить про надмірність заявлених до стягнення штрафних санкцій, оскільки їх розмір сформувався внаслідок систематичного та тривалого порушення відповідачем строків проведення розрахунків протягом усього періоду виконання договору. Водночас відсутні підстави для відстрочення виконання судового рішення, оскільки заявлене клопотання фактично ґрунтується на припущенні щодо можливого покращення його фінансового стану у майбутньому, а відстрочення виконання судового рішення строком на 12 місяців фактично означатиме перекладення ризиків господарської діяльності відповідача на позивача, який належним чином виконав свої договірні зобов`язання, поставив товар та протягом тривалого часу позбавлений можливості користуватися належними йому коштами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

20.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грандпостач" (Постачальник, позивач) та Фермерським господарством "Довгополюк" (Покупець, відповідач) укладено Договір поставки №20052019/006 (Договір), відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця запасні частини та інші деталі (далі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти цей Товар та оплатити його загальну вартість на умовах цього Договору.

Умовами вказаного Договору також визначено ціну товару, умови поставки та порядок розрахунків, права та обов`язки, відповідальність сторін тощо.

На виконання умов Договору протягом 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Грандпостач" здійснило поставку товару Фермерському господарству "Довгополюк" загальною вартістю 534 951 грн, що підтверджується обопільно підписаними та скріпленими печатками в електронній формі видатковими накладними (а.с. 8-35, т.1).

Відповідно до п. 4.2. Договору оплата за кожну окрему партію Товару, якщо інше не встановлено Специфікацією, здійснюється Покупцем у розмірі 100% вартості Товару протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів з моменту його отримання на підставі відповідної накладної.

Усі платежі, які надходять від Покупця, зараховуються в рахунок погашення заборгованості в хронологічному порядку її виникнення (п. 4.3. Договору).

Несплата відповідачем вартості поставленого товару за Договором на суму 114951 грн слугувала підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандпостач" із відповідним позовом до суду.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу приписів ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом статей 655, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити переданий йому товар у строк та в порядку, визначених договором.

Відповідач, в свою чергу здійснив часткову оплату вартості поставленого товару, несплаченим є основний борг в сумі 114951 грн, який підтверджується в сукупності наявними у матеріалах справи виписками з рахунку позивача, актом звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2025 - 12.03.2026, а також визнається Фермерським господарством "Довгополюк" в повному обсязі за змістом поданого відзиву на позовну заяву.

При визнанні відповідачем позову в частині основного боргу, суд враховує такі приписи процесуального законодавства.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно із ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник в повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Оскільки про часткове визнання позову в порядку ст. 46 ГПК України заявлено у поданому відзиві на позовну заяву за підписом адвоката Овчарука О.О., право якого на вчинення відповідної процесуальної дії не обмежено за Договором про надання правничої допомоги (про що вказано в ордері на надання правничої допомоги №2233076 від 17.06.2026), таке визнання відповідає фактичним обставинам справи з урахуванням наявних доказів, не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, тому визнання позову підлягає прийняттю господарським судом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо стягнення 114951 грн основного боргу у повному обсязі.

Окрім основного боргу, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 26747,55 грн - штрафу; 69539,74 грн - пені; 53103,76 грн - 30% річних та 13651,72 грн - інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із п. 8.5. Договору у разі затримки оплати за Товар, Покупцю окрім пені на суму заборгованості за Товар нараховуються проценти відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України в розмірі 30% річних від суми заборгованості за Товар починаючи з дня коли Покупець мав оплатити за Товар, до дня його фактичної оплати.

Приписами пп. 3, 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Пунктом 8.3. Договору сторони погодили, що за затримку оплати чи прийняття Товару Покупець сплачує Постачальнику штраф (одноразово за кожен окремий випадок) у розмірі 5% від вартості відповідної партії Товару або частини партії Товару та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день затримки оплати чи прийняття відповідної партії Товару або частини партії Товару.

Строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань є більшим, ніж це передбачено ч. 6 ст. 232 ГКУ, і становить 1 рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (п. 8.6. Договору).

Пунктом 8.8. Договору визначено, що до всіх правовідносин, пов`язаних з укладенням та виконанням цього Договору, застосовується строк позовної давності тривалістю у три роки.

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" нарахування інфляційних втрат, пені та 30 % річних за відповідні періоди прострочення з урахуванням здійснених проплат, судом помилок в періодах нарахування та сумах не виявлено, при цьому такі нарахування перебувають в межах розрахунку суду (інфляційні втрати нараховано по квітень 2026 року, кінцева дата нарахування інших складових заборгованості - 02.06.2026).

Арифметичною перевіркою правильності нарахування штрафу згідно із п.8.3. Договору помилок не виявлено.

Разом з тим відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із положеннями статті 551 ЦК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Таким чином, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто, з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Крім того, суд враховує правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Правовий висновок, що пеня не може бути непомірним тягарем боржникові і джерелом отримання додаткових прибутків кредиторові підтримав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відповідно до постанови від 08.04.2020 у справі №924/570/19.

Також суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, що стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання, тому, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові КГС ВС від 11.07.2023 у справі №903/486/22, пеня та штраф не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, з урахування задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Поряд з цим суд враховує:

- пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні розміру неустойки позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу;

- встановлений у договорі збільшений розмір процентів річних є мірою цивільно-правової відповідальності, що є додатковим тягарем для боржника;

- відсутність підстав вважати, що порушення зобов`язання відповідачем потягло за собою значні збитки для позивача;

- відповідач не ігнорував погашення основного боргу в повному обсязі, а здійснював періодичне часткове погашення.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення неустойки і процентів річних. При цьому вирішення питання та розмір такого зменшення закон відносить на розсуд суду. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі №910/8725/22.

Отже, суд, враховуючи встановлені обставини справи, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, з огляду на вимоги розумності та справедливості, користуючись правом наданим ст. 551 ЦК України, вважає за необхідне зменшити розмір пені, штрафу та відсотків річних на 50%. Зменшення штрафних санкцій на 99%, як просить відповідач, на переконання суду, не враховує інтересів позивача.

Враховуючи вищенаведене, стягненню з відповідача підлягають 34769,87 грн - пені; 26551,88 грн - відсотків річних та 13373,78 грн - штрафу. Відтак, у задоволенні позову в частині стягнення з Фермерського господарства "Довгополюк" 34769,87 грн - пені; 26551,88 грн - відсотків річних та 13373,77 грн - штрафу слід відмовити з підстав зменшення їх розміру судом.

Поряд з цим позов в частині стягнення 13651,72 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню повністю, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до основного боргу.

За змістом ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує із умов укладеного Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.

Доводи відповідача щодо блокування його господарської діяльності як і впливу воєнного стану в Україні на діяльність Фермерського господарства "Довгополюк" як форс-мажорної обставини не підтверджено належними та допустимими доказами, а також цілком спростовано позивачем за змістом відповіді на відзив на позовну заяву.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню судом частково з урахуванням зменшення судом розміру відсотків річних, пені та штрафу.

Передбачене ст. 331 ГПК України відстрочення виконання рішення суду є процесуальним інститутом, наслідком реалізації якого є відкладення (перенесення) виконання рішення суду на інший строк у зв`язку з наявністю обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.

Тяжке фінансове становище відповідача (на що посилається заявник) не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, а є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності та в умовах фінансової кризи в країні носить загальний характер, як для боржника так і для стягувача.

Тобто, наведені заявником обставини для відстрочки виконання рішення, не можуть розцінюватись як виняткові та беззаперечно не підтверджують неможливості виконання рішення суду. Також заявником не надано доказів, які б свідчили про здійснення ним всіх можливих заходів для покращення стану розрахунків із стягувачем чи інших заходів, щодо покращення свого матеріально-фінансового стану. Не наведено відповідачем і обґрунтованого плану дій, яким би визначалося за рахунок яких заходів та ресурсів Фермерське господарство "Довгополюк" має на меті у разі відстрочення виконання рішень покращувати своє матеріально-фінансове становище та здійснювати виконання судового рішення.

Разом з цим при вирішенні питання щодо доцільності розстрочення виконання судового рішення судом враховуються матеріальні інтереси обох сторін.

Суд зазначає, що розстрочення виконання рішень суду у даній справі може призвести до порушення майнових інтересів стягувача, як учасника господарських відносин, який належним чином виконав договірні зобов`язання.

Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, які повинні досліджуватися та оцінюватися не тільки з урахуванням доводів боржника, а й з огляду на заперечення кредитора.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відстрочення виконання судового рішення, відтак і про відмову у задоволенні відповідного клопотання Фермерського господарства "Довгополюк".

З огляду на те, що відповідач частково визнав позов до початку розгляду справи по суті, витрати на сплату судового збору підлягають розподілу за правилами ст. 129, ч. 1 ст. 130 ГПК України.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічна норма міститься в частині 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

В даному випадку відповідачем визнаний позов на суму 114951 грн до початку розгляду справи по суті, тому позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету 50 % сплаченого судового збору пропорційно частині визнаних позовних вимог, а саме в сумі 689,71 грн на підставі ухвали суду, в решті витрати на сплату судового збору в сумі 2646,22 грн покладаються на відповідача.

В частині зменшення розміру пені, відсотків річних та штрафу витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача в повному обсязі відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, так як спір виник внаслідок неправильних дій відповідача. При цьому суд враховує викладене в пункті 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 (яка хоча і стосується попередньої редакції ГПК України та наразі є чинною), у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Довгополюк" (вул. Некрасова, буд. 12А, село Джулинка, Бершадський район, Вінницька область, 24450, код ЄДРПОУ 37908406) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандпостач" (вул. Перемоги, буд. 2Б, село Пальче, Луцький район, Волинська область, 45252, код ЄДРПОУ 37887249, IBAN НОМЕР_1 в АТ АКБ "Львів") 114951 грн - основного боргу; 34769,87 грн - пені; 26551,88 грн - відсотків річних; 13373,78 грн - штрафу; 13651,72 грн - інфляційних втрат та 2646,22 грн - витрат на сплату судового збору.

3. У стягненні з відповідача 34769,87 грн - пені; 26551,88 грн - відсотків річних та 13373,77 грн - штрафу відмовити.

4. У задоволенні викладеного у відзиві на позовну заяву клопотання Фермерського господарства "Довгополюк" про відстрочення виконання судового рішення відмовити.

5. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Оскільки розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 12 серпня 2026 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи.