Court ruling № 138949375, 12.08.2026, Novomoskovsk City and District Court of Dnipropetrovsk Oblast

Справа № 183/4123/19

№ 1-кп/183/482/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянув у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019040350000431 від 04.03.2019 року відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродження м. Новомосковськ Дніпропетровської області, громадянина України, не одруженого, маючого середньою освітою, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_5

в с т а н о в и в :

В провадженні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження №12019040350000431 від 04.03.2019 відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 .

Захисник та обвинувачений, кожен окремо, заперечували проти задоволення клопотання.

Вислухавши думку учасників судового процесу, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Вирішуючи питання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

При вирішенні клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст.177 КПК України ризики.

Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, відповідальність за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від чотирьох до шести років, тому існує ризик переховування останнього від органів досудового розслідування або суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, крім того, даний факт підтверджується тим, що ОСОБА_3 неодноразово не з`являвся до суду на призначене судове засідання, тим самим затягуючи розгляд вказаного кримінального провадження.

Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_3 обвинувачується також у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України та ч. 5 ст. 407 КК України, що свідчить про те, що обвинувачений вчинивши кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 186 КК України у 2019 році на шлях виправлення не став, і будучи на свободі продовжив здійснювати протиправну діяльність та вчиняти кримінальні правопорушення.

Суд погоджується з аргументами прокурора висловленими на обґрунтування вищезазначених ризиків.

Враховуючи сукупність викладених обставин, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, для запобігання вищевказаним ризикам, суд дійшов висновку, що відносно обвинуваченого доцільно продовжити дію застосованого раніше до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказане в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

Тому, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою застосований обвинуваченому.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 315, 331, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України задовольнити.

Продовжити, раніше обраний ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 07 жовтня 2026 року включно.

Апеляційна скарга на ухвалу судді подається до Дніпровського апеляційного суду через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1