Decision № 138945019, 17.04.2026, Kirovskyi District Court of Dnipropetrovsk City

Справа № 203/8840/25

Провадження № 2/0203/807/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Єдаменко С.В.,

при секретарі Пархоменко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

02 грудня 2025 року до Центрального районного суду міста Дніпра звернулось ТОВ «КОЛЕКТ ЦЕНТР» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначено, що 04 вересня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір № 3875727 за умовами якого відповідач одержав кредитні кошти в розмірі 2 000 грн. 06 вересня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір № 101442908 за умовами якого відповідач одержав кредитні кошти в розмірі 1 800,00 грн. Договори укладались шляхом електронного підпису за допомогою введення відповідачем одноразового ідентифікатора, отриманого на його мобільний телефон, та перевірки такого ідентифікатора за допомогою програмного забезпечення позивача. У визначений строк відповідач вимоги вказаних договорів не виконав, отримані кошти не повернув, у наслідок чого у нього утворилась заборгованість: за договором № 3875727 в розмірі 16 050 грн., що складається з: боргу за основним зобов`язанням 2 000 грн, заборгованість за нарахованими процентами 13 850 грн., заборгованість за комісіями 200 грн., за договором № 101442908 в розмірі 14 283 грн., яка складається з: боргу за основним зобов`язанням 1 800 грн., заборгованість за процентами 12 285 грн., заборгованість за комісіями 198 грн. 15 грудня 2021 р. між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір № 15/12-2021-22, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги за договорами позичальника, зокрема, за договором № 3875727 з відповідачем. Крім того, 17 грудня 2021 р. між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір № 17/12-2021-62, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги за договорами позичальника, зокрема, за договором № 101442908 з відповідачем. В подальшому, 10 січня 2023 р. ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» уклало з позивачем договір № 10-01/2023 р. про відступлення прав вимоги за договорами, у тому числі, за договорами № 101442908 та № 3875727 з відповідачем. Таким чином, позивач набув статусу кредитора за зобов`язаннями відповідача згідно вказаних вище договорів. На підставі викладеного позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитними зобов`язаннями в розмірі 30 333 грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 грн. 40 коп., а також витрати на оплату правової допомоги адвоката в розмірі 13 000 грн. 00 коп. (а.с. а.с. 1 8).

Після надходження з Єдиного державного демографічного реєстру відповіді № 2089865 від 04 грудня 2025 року щодо зареєстрованого місця проживання відповідача-фізичної особи ОСОБА_1 (а.с. 140) та відповіді № 2090027 з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери від 04 грудня 2025 р. про відсутність відомостей про його реєстрацію як внутрішньо переміщеної особи (а.с. 141), ухвалою судді Центрального районного суду міста Дніпра від 05 грудня 2026 року було відкрито провадження у справі та на підставі п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з викликом сторін (а.с. 142).

Справа розглянута Центральним районним судом міста Дніпра на підставі ст. 28 ЦПК України за зареєстрованим місцем проживання відповідача в Кальміуському районі міста Маріуполя згідно зміненої підсудності Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області.

Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 13 січня 2026 року за клопотанням представника позивача було витребувано додаткові докази від банківської установи (а.с. а.с. 146 147, 152 153), які надійшли до суду 08 квітня 2026 р. (а.с. а.с. 175 178).

Позивач у судові засідання не з`явився, в позовній заяві клопотав про розгляд справи за відсутності представника позивача та проти розгляду справи в заочному порядку не заперечував (а.с. 173)

Відповідач в судові засідання не з`явився, відзив на позов до суду не находив. Відповідач повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи шляхом розміщення повідомлення про виклик в судові засідання на сайті судової влади (а.с. а.с. 145, 156, 167). Клопотань про розгляд справи за його відсутності відповідач не надав, про причини неявки не повідомив.

З урахуванням викладених вище обставин на підставі ст.ст.280, 287, 288 ЦПК України, розгляд справи проведено в заочному порядку. Враховуючи, що сторони у судове засідання не з`явились, справа розглянута без фіксування судового засідання технічними засобами, згідно ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що 04 вересня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит № 3875727, за якого ТОВ «МІЛОАН» зобов`язався надати Клієнту (відповідач) кредит у розмірі 2000 грн. 00 коп. та на умовах, встановлених цим договором, а позивальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (а.с. а.с. 29 33).

Договором визначена сума кредиту 2 000 грн. 00 коп., строк кредитування 30 днів та ставка за користування кредитними коштами 0,5% в день (а.с. 29). Кредитні кошти надаються шляхом перерахування грошового переказу на картковий рахунок позичальника

Згідно банківської виписки, наданої АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за ухвалою суду грошові кошти в сумі 2 000 грн. 00 коп. дійсно надійшли 04 вересня 2021 року на банківську картку, належну відповідачу (а.с. а.с. 175, 177 на зв.).

15 грудня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 15/12-2021-22, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с. а.с. 36 40).

Відповідно до п. 6.1.4 Договору факторингу відступлення права вимоги заборгованості та всіх інших прав, належних клієнту та їх перехід від клієнта до фактора відбувається після підписання сторонами акту прийому передачі реєстру прав вимоги та не пізніше одного робочого дня після здійснення повного фінансування клієнта за договором (а.с. 37).

ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» 15 грудня 2021 року підписали акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 15/12-2021-22 від 15 грудня 2021 року (а.с. 46).

Як зазначено у витягу з реєстру боржників від 15 грудня 2021 року до договору факторингу № 15/12-2021-22 від 15 грудня 2024 року ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідача за договір про споживчий кредит № 3875727 (а.с. 51).

20 грудня 2021 р. ТОВ «МІЛОАН» згідно платіжного доручення № 313550011 перерахувало ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» 4 014 759 грн. 20 коп. за договором факторингу № 15/12-2021-22 (а.с. 45).

Крім того, 06 вересня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит № 101442908, за якого ТОВ «МІЛОАН» зобов`язався надати Клієнту (відповідач) кредит у розмірі 1800 грн. 00 коп. та на умовах, встановлених цим договором, а позивальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (а.с. а.с. 10 14).

Договором визначена сума кредиту 1 800 грн. 00 коп., строк кредитування 30 днів та ставка за користування кредитними коштами 0,5% в день (а.с. 10). Кредитні кошти надаються шляхом перерахування грошового переказу на картковий рахунок позичальника

Згідно банківської виписки, наданої АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за ухвалою суду грошові кошти в сумі 1 800 грн. 00 коп. дійсно надійшли 06 вересня 2021 року на банківську картку, належну відповідачу (а.с. а.с. 24, 175, 177 на зв.).

17 грудня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 17/12-2021-62, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с. а.с. 53 57).

Відповідно до п. 6.1.4 Договору факторингу відступлення права вимоги заборгованості та всіх інших прав, належних клієнту та їх перехід від клієнта до фактора відбувається після підписання сторонами акту прийому передачі реєстру прав вимоги та не пізніше одного робочого дня після здійснення повного фінансування клієнта за договором (а.с. 53 на зв).

ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» 17 грудня 2021 року підписали акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 17/12-2021-62 від 17 грудня 2021 року (а.с. 63).

Як зазначено у витягу з реєстру боржників від 17 грудня 2021 року до договору факторингу № 17/12-2021-62 від 17 грудня 2024 року ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідача за договір про споживчий кредит № 101442908 (а.с. 68).

20 грудня 2021 р. ТОВ «МІЛОАН» згідно платіжного доручення № 313550009 перерахувало ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» 2 503 264 грн. 98 коп. за договором факторингу № 17/12-2021-62 (а.с. 62).

В подальшому, 10 січня 2023 року між позивачем та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за договорами згідно реєстру боржників (а.с. а.с. 69 74).

Розрахунок за вказаним договором було здійснено згідно акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 28 лютого 2023 року (а.с. а.с. 80 81).

Згідно реєстру боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року в томі 2 вказаний боржник ОСОБА_1 та договір 3875727 (а.с. 86), а в томі 3 вказаний боржник ОСОБА_1 та договір 101442908 (а.с. 89)

Аналіз фактичних обставин справи свідчить, що між сторонами виник спір щодо неналежного виконання зобов`язання за кредитним договором, а тому до спірних відносин застосуванню підлягають норми матеріального права, зокрема Розділу І, ІІ та Глава 71 Підрозділу 1 Розділу ІІІ Книги п`ятої ЦК України.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15.11.2016 року та Закон України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII від 12.05.1991 року (в частині, що не суперечить Закону України № 1734-VIII).

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 2 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Положеннями частини першої статті 1046 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частина друга статті 1046 ЦК України).

Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язання може бути замінений іншою собою внаслідок передання ним прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 дійшла висновку про те, що договір факторингу є правочином, який характеризується, зокрема, тим, що йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором).

Згідно з частиною першою статті 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Договір факторингу, як договір фінансової послуги, спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Таким чином, судом було встановлено, що між відповідачем та ТОВ «МІЛОАН» було укладено договори споживчого кредитування № 3875727 від 04 вересня 2021 року та № 101442908 від 06 вересня 2021 року. Згідно вказаних договорів відповідач одержав за договором № 3875727 грошові кошти в розмірі 2 000 грн., а за договором № 101442908 грошові кошти в розмірі 1 800 грн.

Також відповідачу були нараховані проценти за користування кредитними коштами за договором № 3875727 в розмірі 13 850 грн. та за договором № 101442908 в розмірі 12 285 грн.

ТОВ «МІЛОАН» відступило права вимоги за цими кредитними договорами до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на підставі договору факторингу, с свою чергу ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» уклало з позивачем договір про відступлення прав вимоги за договорами споживчого кредитування з відповідачем.

Таким чином, позивач набув прав кредитора у грошовому зобов`язанні з повернення боргу за вказаними вище договорами споживчого кредитування.

Відповідно до частин першої, третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 81 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідачем не надано доказів проведення розрахунків за відповідними договорами, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про доведеність позовних вимог та необхідність стягнення з відповідача на користь позивача: за договором про споживчий кредит № 3875727 від 04 вересня 2021 року 15 850 грн., з яких: 2 000 грн. заборгованість за тілом кредиту та 13 850 грн. заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; за договором про споживчий кредит № 101442908 від 06 вересня 2021 року в розмірі 14 085 грн., з яких: 1 800 грн. заборгованість за тілом кредиту, 12 285 грн. заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемним.

Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Частиною 4 ст.42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно ч.3 ст.13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ст.3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Такі висновки викладені Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22).

Враховуючи те, що відповідач за користування грошовими коштами за договорами споживчого кредитування сплачує проценти, положення договорів про встановлення додаткової комісії за видачу кредиту є нікчемними.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по комісії в розмірі 200 грн. за договором № 3875727 та в розмірі 398 грн. за договором № 101442908 необхідно відмовити з підстав їх необґрунтованості.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, враховуючи результати розгляду справи, витрати зі сплату судового збору покладаються на позивача пропорційно до задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на оплату правової допомоги суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони, пропорційно до задоволених позовних вимог, понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 13 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Згідно ч.ч. 1 3 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Ні підтвердження витрат позивача на оплату правової допомоги надано копію договору про надання правової допомоги, заявки про надання юридичної допомоги, витяг з акту про надання послуг (а.с. а.с. 101 105). Про очікуваний розмір витрат на правову допомогу адвоката позивачем було зазначено в позовній заяві.

Враховуючи складність справи, яка є типовою, час, необхідний для підготовки та подання документів до суду, розгляд цивільної справи за відсутності представників сторін, зважаючи на те, що відповідач не подавав відзив на позов, не надавав додаткових доказів, слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати на оплату правової допомоги адвоката в розмірі 3 000 грн., що є співмірним зі складністю справи та предметом позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 4, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274, 280-282 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926; адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306) заборгованість у розмірі 29 935 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять п`ять) гривень, а саме:

- за договором про споживчий кредит № 3875727 від 04 вересня 2021 року в розмірі 15 850 грн., з яких: 2 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 13 850 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги;

- за договором про споживчий кредит № 101442908 від 06 вересня 2021 року в розмірі 14 085 грн., з яких: 1 800 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 12 285 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926; адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 390 грн. 61 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн., а разом 5 390 (п`ять тисяч триста дев`яносто) гривень 61 копійка.

Заочне рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.ст.273, 289 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня підписання його повного тексту. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його підписання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня підписання повного судового рішення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст заочного рішення складено 10.08.2026 року.

Суддя С.В. Єдаменко