Decision № 138938017, 03.08.2026, Kharkiv District Administrative Court

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

03.08.2026 р. справа №520/5636/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сліденка А.В., за участю секретаря судового засідання - Карапетян М.О., представника позивача - Мулик К.К., представника відповідача - Бакуліної О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕТОН-КВІСТ" (далі за текстом - позивач, заявник, Товариство, ТОВ)до Головного управління ДПС у Харківській області (далі за текстом - відповідач, суб"єкт владних повноважень, владний суб`єкт, орган публічної адміністрації, ГУ, Управління)провизнання протиправними та скасування рішень суб`єкта владних повноважень, -

встановив:

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС в Харківській області №00514522411 від 13.11.2025 року, №00511510701 від 11.11.2025 року, №00511480701 від 11.11.2025 року, №00511460701 від 11.11.2025 року, №00511390701 від 11.11.2025 року.

Аргументуючи заявлені вимоги, зазначив, що не вчиняв інкримінованих податкових правопорушень. Твердив, що правил справляння податку на додану вартість, податку на прибуток, податку на доходи фізичних осіб у межах спірних правовідносин не порушував. Наполягав на належному виконанні податкового обовязку з приводу обчислення податку на прибуток, податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб.

Відповідач із поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що проведеним заходом податкового контролю було підтверджено реальність факту придбання Товариством товарів і визнано правомірність формування у звязку із цим податкового кредиту з ПДВ, але не було підтверджено факту подальшого використання Товариством саме цих товарів у межах власної господарської діяльності, тому сукупна вартість придбаних товарів згідно з відомостями складених платником податків податкових декларацій з ПДВ правомірно була кваліфікована у якості бази нарахування ПДВ за правилами «умовного продажу» згідно з п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України. Твердив, що непідтвердження факту подальшого використання цих товарів у межах власної господарської діяльності правомірно безальтернативно зумовило виключення з обліку витрат з податку на прибуток усіх задекларованих платником податків видатків з придбання товару у межах спірних правовідносин. Наголошував, що відсутність за результатами діяльності платника податків доходу призводить до відсутності підстав для виплати дивідендів, а тому проведені грошові платежі на користь директора ТОВ засновника платника податків підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18%. Наполягав, що податок з доходів фізичних осіб підлягає справлянню з суми виплати, зменшуючи отриманий фізичною особою засновником ТОВ (та одночасно директором ТОВ) розмір коштів, а у разі отримання фізичною особою засновником ТОВ (та одночасно директором ТОВ) повної суми платежу із виплатою податку на доходи фізичних осіб Товариством платником податків у отримувача виникає додаткове благо, котре є окремим обєктом справляння податку на доходи фізичних осіб.

Оскільки добуті судом докази повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин в частині означених версій, завдання адміністративного судочинства згідно з ч.1 ст.2 та ч.4 ст.242 КАС України полягає саме у захисті прав приватної особи від незаконних управлінських волевиявлень органу публічної адміністрації, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі доказів.

Тому суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

З копій приєднаних до справи документів судом зясовано, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації суб`єктів господарювання, набув правового статусу юридичної особи приватного права, значиться в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань під ідентифікаційним кодом - 42542068, у якості платника податків (у тому числі і ПДВ).

З 26.12.2024р. заявник перебуває на обліку в установі відповідача.

До указаної календарної дати заявник знаходився на обліку у якості платника податків в ГУ ДПС у м.Києві.

Протягом періоду часу 01.01.2019р.-26.07.2023р. директором Товариства була ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ).

Протягом періоду часу 27.07.2023р.-27.08.2024р. директором Товариства був ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_2 ).

Протягом період часу 28.08.2024р.-13.10.2025р. директором Товариства був ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_3 ).

Доказів наявності трудових відносин Товариства з найманим працівником за посадою бухгалтера або доказів надання послуг з бухгалтерського та податкового обліку сторонніми відносно штатного розпису Товариства особами матеріали справи не містять.

У судовому засіданні 22.07.2026р. ОСОБА_3 , діючи у якості законного представника ТОВ «Летон-Квіст», фактично пояснив суду, що не має економічної чи бухгалтерської освіти та знань у цих галузях, здійснював ведення податкового та бухгалтерського обліку особисто, не виключає наявності помилок у відображенні реально проведених господарських операцій Товариства у податковому та бухгалтерського обліку, весь придбаний товар був використаний у межах власної господарської діяльності Товариства у спосіб продажу, господарські операції з придбання та подальшого продажу товару здійснювались без збиткового фінансового результату, зумовлена особливостями провадження підприємницької діяльності у сфері аграрного бізнесу тимчасова нестача обігових коштів Товариства зумовила вимушеність термінових зусиль у пошуку фінансових ресурсів, котрі були надані його батьками і передані у власність Товариства за прибутковим касовим ордером без ведення касової книги, порушення у веденні касових операцій були визнані Товариством, застосований за це штраф було сплачено. Наполягав, що помилки у документальному відображенні касових операцій з обігу готівкових коштів не можуть позбавляти його права на повернення раніше наданих Товариству готівкових коштів за правочином з поворотної фінансової допомоги.

Товариством було надано до контролюючого органу податку декларацію з податку на прибуток за І квартал 2025р. із відображенням суми доходу 5.636.182,00грн.

Товариством не було надано до контролюючого органу податку декларацію з податку на прибуток за І півріччя 2025р.

Згідно з відомостями бухгалтерського обліку Товариства сума реалізації товарів за квітень 2025р. складає - 932.503,49грн.; за травень 2025р. складає - 43.050.299,02грн.; за червень 2025р. складає - 3.428.387,47грн.

Ці обставини визнаються учасниками справи, а тому згідно з ч.1 ст.78 КАС України не підлягають додатковому доказуванню.

Відповідно до відомостей податкових декларацій з ПДВ за квітень 2025р. заявником було проведено господарські операції з постачання товару на суму - 817.986,00грн. без урахування ПДВ за ставкою 14% - 114.518,00грн.; за травень 2025р. заявником було проведено господарських операцій з постачання товару на суму - 25.770.467,00грн. без урахування ПДВ за ставкою 20% - 5.154.093,00грн. та господарські операції з постачання товару на суму - 10.636.613,00грн. без урахування ПДВ за ставкою 14% - 1.489.126,00грн.; за червень 2025р. заявником були проведені господарські операції з постачання товару на суму - 873.936,00грн. без урахування ПДВ за ставкою 20% - 174.787,00грн. та господарські операції з постачання товару на суму - 2.087.425,00грн. без урахування ПДВ за ставкою 14% - 292.240,00грн.

Ці обставини визнаються учасниками справи, а тому згідно з ч.1 ст.78 КАС України не підлягають додатковому доказуванню.

Указаний епізод стосується судження субєкта владних повноважень про заниження заявником доходу за рахунок невідображення реалізації продажу товарів за неподаним за 1 півріччя 2025р. документом обовязкової податкової звітності з податку на прибуток без зменшення показника вартості проданих товарів на видатки, повязані із придбанням цих товарів у минулому.

Також згідно з складеним ГУ ДПС у Харківській області актом від 13.10.2025р. №39505/20-40-07-01-05/42542068 №39505 перевіркою повноти визначення задекларованих ТОВ «ЛЕТОН-КВІСТ» показників у рядку 02 Декларацій „Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності за період з 01.01.2019 по 30.06.2025 встановлено їх заниження на загальну суму 230.698.608,00грн, у т ч. за 2020 рік на суму 27.403,00грн, за 2023 рік на суму 4.513.117,00грн, за 2024 рік на суму 180.915.700,00грн.

Указаний епізод стосується судження субєкта владних повноважень про заниження заявником доходу за рахунок завищення витрат на вартість видатків з придбання товарів, відносно яких заявником у ході перевірки не було доведено факту використання у власній господарській діяльності.

Товариством у податковій звітності з податку на прибуток було задекларовано: за 2020р. збитки у сумі - 9.700,00грн., за 2021р. збитки у сумі - 31.800,00грн., за 2022р. збитки у сумі - 9.150,00грн., за 2023р. збитки у сумі - 56.453,00грн., за 2024р. чистий прибуток у розмірі - 92.600,00грн.

Окрім того, Товариством у податковій звітності з податку на прибуток було задекларовано: за 2020р. витрати у сумі - 27.403,00грн., за 2023р. витрати у сумі - 4.513.117,00грн., за 2024р. витрати у сумі - 180.915.700,00грн., за І півріччя 2025р. витрати у сумі - 45.242.388грн.

Ці обставини визнаються учасниками справи, а тому згідно з ч.1 ст.78 КАС України не підлягають додатковому доказуванню.

Товариством були проведені платежі на користь директора та засновника - ОСОБА_3 із призначенням у платіжних дорученнях - «виплата дивідендів за 2024 рік згідно з рішенням від 08.01.2025р. без ПДВ» на загальну суму - 2.487.000,00грн., з яких було утримано податок на доходи фізичних осіб у сумі - 109.450,00грн. та військовий збір у сумі - 124.350,00грн.

Сплачені Товариством суми податку на доходи фізичних осіб у сумі - 109.450,00грн. та військового збору у сумі - 124.350,00грн. у межах спірних правовідносин згідно із складеним ГУ ДПС у Харківській області актом від 13.10.2025р. №39505/20-40-07-01-05/42542068 були кваліфіковані суб`єктом владних повноважень у якості додаткового блага ОСОБА_3 із справлянням податку на доходи фізичних осіб за ставкою - 18% у сумі - 42.084,00грн.

Згідно з складеним ГУ ДПС у Харківській області актом від 13.10.2025р. №39505/20-40-07-01-05/42542068 Товариством від засновників було отримано поворотну фінансову позику за період 2-4 кварталів 2023р. у сумі - 70.000,00грн., за період 3 кварталу 2024р. на суму - 264.691,00грн.

Згідно з договором поворотної фінансової допомоги від 25.11.2024р. №11/02 сторони цього правочину досягли домовленості про те, що фізична особа - ОСОБА_3 (у якості позичальника) надає ТОВ «Летон-Квіст» позику у сумі 3.000.000,00грн. (т.1 а.с.65-66).

На вимогу суду відповідачем суб`єктом владних повноважень надано пояснення про підстави включення заявника до плану графіку перевірок, згідно з якими ризиками несплати до бюджету податків та зборів, обов`язкових платежів є таке: загальний обсяг постачання платника податків за звітний період 181171987; балансова вартість основних фондів, Запаси - 7886800,0 грн; рівень сплати податку на прибуток нижчий на 50 та більше відсотків за рівень сплати податку за відповідною галуззю - 0,38; наявність інформації правоохоронних органів, структурних підрозділів органів ДПС про ухилення від оподаткування та/або щодо взаємовідносин із платниками податків, які мають ознаки фіктивності - лист від 02.04.2024 № 616/2040-04-16-14; ІР-адреса або електронна адреса, яка використовується платником податків для листування з контролюючими органами, використовується більш ніж сімома платниками податків з обсягами реалізації понад 4 млн гривень 4; дохід з податку на прибуток 181357680; податкова віддача з податку на прибуток 0; кількість працюючих 3; податкова віддача з податку на прибуток по галузі 0,38; податкова віддача з ПДВ по галузі 0,63; податкова віддача з ПДВ 0,7; загальний податковий кредит за звітний період згідно ЄРПН 24923376,35; загальний обсяг операцій за звітний період згідно ЄРПН з урахуванням коригування 172182748,52; звітний період 2024; дохід з податку на прибуток за останній календарний рік 181357680; податкова віддача з податку на прибуток за останній календарний рік 0; обсяг постачання за останній календарний рік, що оподатковується 181171987; загальний обсяг постачання за останній календарний рік 181171987; ознака 1.

У ході розгляду справи представником сторони відповідача були визнані обставини того, що лист від 02.04.2024 № 616/2040-04-16-14 у дійсності є не листом правоохоронних органів, а службовим листом комунікації між структурними підрозділами контролюючого органу.

За ініціативою ГУ ДПС у Харківській області на підставі складеної відносно заявника інформаційно-аналітичної довідки заявник був включений до відкоригованого плану графіку планових документальних перевірок на 2025 рік. (т.10 а.с.85).

Наказом ГУ ДПС у Харківській області від 25.08.2025р. №3809-п було призначено документальну планову перевірку заявника з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх податків (зборів, обовязкових платежів), валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період діяльності 01.01.2019р.-30.06.2025р., з питання правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період діяльності 01.01.2019р.-30.06.2025р.

Субєктом владних повноважень відносно заявника було складено повідомлення від 25.08.2025р. №666 з приводу сповіщення про проведення перевірки з 16.09.2025р.

За твердженнями сторони відповідача наказ ГУ ДПС у Харківській області від 25.08.2025р. №3809-п та повідомлення ГУ ДПС у Харківській області від 25.08.2025р. №666 були направлені засобами поштового звязку за належною податковою адресою платника податків (Харківська область, Харківський район, м.Харків, вул.Шатилова дача, б.4, кімната 301) та 01.09.2025р. були отримані заявником.

Із посиланням на наказ ГУ ДПС у Харківській області від 25.08.2025р. №3809-п субєктом владних повноважень були оформлені направлення на перевірку, зокрема, від 16.09.2025р. №7898, від 16.09.2025р. №7899.

16.09.2025р. копія наказу ГУ ДПС у Харківській області від 25.08.2025р. №3809-п та примірники направлень на перевірку від 16.09.2025р. №7898, від 16.09.2025р. №7899 були вручені представнику заявника - Мулик Катерині Костянтинівні.

Результати проведеного на виконання наказу ГУ ДПС у Харківській області від 25.08.2025р. №3809-п заходу податкового контролю у формі документальної планової виїзної перевірки були оформлені актом від 13.10.2025р. №39505/20-40-07-01-05/42542068 (далі за текстом Акт №39505).

Згідно з п.п.3.1.2.2 Акту №39505 за період 01.01.2019р.-30.06.2025р. заявником у документах обовязкової податкової звітності з ПДВ було задекларовано 34.697.802,00грн. податкового кредиту з ПДВ.

Згідно з п.п.3.1.2.1 Акту №39505 під час проведення перевірки ТОВ «ЛЕТОН-КВІСТ» інвентаризація не проводилась в зв`язку з відсутністю основних фондів, товарно-матеріальних цінностей на складах та готової продукції на балансі підприємства.

Також згідно з п.п.3.1.2.1 Акту №39505 за період з 01.01.2020 по 30.06.2025 ТОВ «ЛЕТОН-КВІСТ» було задекларовано податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 33.864.323,00грн.

Фактів вчинення заявником діянь з приводу порушень податкової дисципліни при формуванні податкового кредиту з ПДВ відповідачем субєктом владних повноважень у межах спірних правовідносин виявлено не було.

У ході розгляду справи з пояснень представників сторони відповідача судом зясовано, що указане зумовлено належністю оформлення усіх податкових накладних на придбання товарів (робіт, послуг) та відсутністю претензій до реальності господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Перевіркою задекларованих показників у рядку 7Б Декларацій «Коригування податкових зобов`язань» проведених на підставі податкової звітності (розрахунків коригувань сум ПДВ), проведеною на підставі податкової звітності, частково договорів з додатками, частково додаткових угод, податкових накладних та частково видаткових накладних, частково банківських виписок, даних бухгалтерського обліку по рахунках 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» не встановлено неправомірне відображення зазначеного показника встановлено безпідставне зменшення податкових зобов`язань згідно уточнючого розрахунку від 01.05.2025 № 9119856796 на суму ( -121003) грн. У звітній податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2024 року по рядку 1.3 «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 14 %» ТОВ «ЛЕТОН КВІСТ» відображено взаємовідносини з ТОВ «ФАЛЬКОН АГРО», код ЄДРПОУ 41271176 на суму 301033,7 грн. (податкові накладні №5 від 13.11.2024, №19 від 26.11.2024, №4 від 12.11.2024) при цьому податкова накладна №4 від 12.11.2024 на суму ПДВ 121.003,00грн. має статус вiдмовлено за рiшенням Комiсiї та включена підприємством по додатку 1 до декларації з ПДВ за листопад 2024 року до розділу 1.2, як не зареєстрована в ЄРПН.

Наданими до перевірки видатковими накладними №179 від 12.11.2024, № 180 від 13.11.2024, №194 від 26.11.2024 на загальну суму 2451275 грн. у т.ч. сума ПДВ 301033,7 грн. встановлено відвантаження продукції. Згідно банківських виписок оплата здійснена на суму 2.330.272,00 грн. Сальдо взаєморозрахунків по 361 рахунку становить 121.003,00грн. по дебету рахунку.

Уточнюючим розрахунком від 01.05.2025 № 9119856796 відкореговано податкові зобов`язання 864.307,14грн. (у т.ч. сума ПДВ 121.003,00грн.) по взаємовідносинам з ТОВ «ФАЛЬКОН АГРО», але відповідно до даних ЄРПН відсутній розрахунок коригування по зазначеній податковій накладній.

Тобто ТОВ «ЛЕТОН КВІСТ» було відвантажено товар (сою) на загальну суму 2.451.275,00грн. (у т.ч. сума ПДВ 301033,7 грн.), повернень грошових коштів чи товару по зазначеній операцій не здійснювалось. Враховуючи вищенаведене пiдприємством безпідставно зменшено податкові зобовязання за листопад 2024 року уточнюючим розрахунком від 01.05.2025 № 9119856796 на суму «- 121.003,00грн.».

Доказів включення цього епізоду до структури будь-якого із оскаржених податкових повідомлень рішень субєкт владних повноважень на вимогу суду не подав.

Оскільки на неодноразові вимоги суду відповідач субєкт владних повноважень не подав жодних доказів про поепізодне визначення грошових зобовязань платникам податків контролюючим органом (в частині обчислення основного платежу), то суд у даному конкретному випадку обєктивно позбавлений можливості виокремлення самостійно визначених контролюючим органом грошових зобовязань платника податків у розмірі кожного окремого епізоду вчиненого податкового правопорушення.

При цьому, суд зважає, що Акт №39505 усупереч положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків (затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015р. №727, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.10.2015р. за №1300/27745; далі за текстом Порядок №727) не містить опису інкримінованих заявнику податкових правопорушень у вигляді заниження податку на додану вартість та заниження податку на прибуток у розрізі кожної окремої господарської операції з придбання товару та у розрізі кожної окремої господарської операції з продажу товару.

З наданих у судовому засіданні пояснень представника відповідача Міняйло А.О. судом зясовано, що указане зумовлено застосованим контролюючим органом у даному конкретному випадку механізмом обчислення грошового зобовязання з ПДВ та з податку на прибуток, який полягав у тому, що вартість придбаних товарів, відображена в виписаних платниками постачальниками податкових накладних (котрі були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних і у подальшому відтворена у документах обов`язкової податкової звітності з ПДВ у розділі про формування податкового кредиту) була кваліфікована у якості розрахункової бази для обчислення заниженого грошового зобов`язання з ПДВ за правилами п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України та у якості безпідставно сформованих витрат з податку на прибуток, позаяк саме платник податків повинен був у ході перевірки виконати обовязок з приводу доведення факту використання придбаних товарів у межах власної господарської діяльності, але достатнього обсягу документів контролюючому органу не подав.

За твердженням сторони відповідача ТОВ «ЛЕТОН-КВІСТ» на запити контролюючого органу № б/н від 16.09.2025, від 19.09.2025 № 351055/6/20-40-07-01-10, від 19.09.2025 № 51055/6/20-40-07-01-10, № б/н від 24.09.2025, від 29.09.2025 №3, від 03.10.2025 №4 не було надано документів та пояснень на підтвердження придбання товарів відображених у податковій звітності.

За твердженням сторони позивача усі первинні та суміжні документи були надані у достатньому обсязі, що відображено у додатку №4 до Акту №39505 та у акті від 03.10.2025р. №8933/20-40-07-01-05. (т.7 а.с.81, т.2 а.с.203 відповідно).

У тексті Акту №39505 субєктом владних повноважень були викладені власні судження про вчинення заявником низки податкових правопорушень, а саме:

1) п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами і доповненнями встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 41 524 004 грн, у тому числі за 2020 рік у сумі 3187 грн, за 2023 рік у сумі 812 361 грн, за 2024 рік у сумі 32 564 826 грн, за 1 півріччя 2025 року в сумі 8 143 630 грн.;

2) п.44.1, п.44.6. ст.44. п. 85.2 ст. 85., п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами і доповненнями встановлено заниження податку на додану вартість на суму сумі 32776501 грн., в т.ч. за жовтень 2020 року в сумі 2581 грн., за листопад 2020 року в сумі 3597 грн., за грудень 2020 року у сумі 1145 грн., за січень 2021 року в сумі 599 грн., за лютий 2021 року у сумі 774 грн.. за березень 2021 року у сумі 301 грн.. за квітень 2021 року у сумі 861 грн., за травень 2021 року у сумі 87 грн., за червень 2021 року у сумі 129 грн.. за липень 2021 року у сумі 185 грн, за серпень 2021 року у сумі 175 грн., за жовтень 2021 року в сумі 91 грн., за грудень 2021 року у сумі 108 грн., ,за грудень 2023 року в сумі 633846 грн., за січень 2024 року в сумі 2036669 грн., за лютий 2024 року в сумі 1000403 грн., за березень 2024 року в сумі 1434012 грн., за квітень 2024 року в сумі 1392156 грн., за травень 2024 року в сумі 1221837грн., за червень 2024 року в сумі 809842 грн., за липень 2024 року в сумі 3948880грн., за серпень 2024 року в сумі 2504614 грн., за вересень 2024 року в сумі 2504147 грн., за жовтень 2024 року в сумі 1797518грн., за листопад 2024 року в сумі 1804198 грн., за грудень 2024 року в сумі 3737113 грн., за січень 2025 року в сумі 213332 грн., за лютий 2025 року в сумі 502537 грн., за квітень 2025 року в сумі 114518грн., за травень 2025 року в сумі 6643219 грн., за червень 2025 року в сумі 467027 грн. та зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість за червень 2025 року на суму -414713 грн.;

3) Відсутність реєстрації податкових накладних, в т.ч. жовтень 2022 року, за грудень 2023 року, за січень 2024 року, за лютий 2024 року, за березень 2024 року, за квітень 2024 року, за травень 2024 року, за червень 2024 року, за липень 2024 року, за серпень 2024 року, за вересень 2024, за жовтень 2024 року, за листопад 2024 року, за грудень 2024 року, за січень 2025 року, за лютий 2025 року, за березень 2025 року, за квітень 2025 року, за травень 2025 року, за червень 2025 рок , чим порушено п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

4) п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями за невідображення та несвоєчасного відображення 6 об`єктів нерухомості у формі 20-ОПП;

5) п.44.1, п.44.6. ст.44. п. 85.2 ст. 85 ст. 121.1 ПК України, за ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій та регістрів бухгалтерського обліку;

6) ст. 115 КЗпП та ст. 24 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» зі змінами та доповненнями, а саме: заробітну плату за грудень 2022 року, січень, лютий 2023 року ОСОБА_2 виплачено несвоєчасно. Заробітну плату виплачено 24.04.2023 року платіжними дорученнями № 4 та № 8;

7) пп.176.2 б п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України перевіркою встановлено - податковий розрахунок за 1 квартал 2022 року не подано, несвоєчасно подані податкові розрахунки за 1 квартал 2021 року, за 4 квартал 2022 року, вересень 2024 року, за січень 2025 року, податкові розрахунки надані з недостовірними даними за 2-4 кварталах 2023 року, за 1-4 кварталах 2024 року, січень 2025 року, за лютий 2025 року, за березень 2025 року, за квітень 2025 року, за травень 2025 року;

8) п.п.169.2.2 п. 169.2 ст. 169 Податкового кодексу України - до нарахованого доходу у вигляді заробітної плати ОСОБА_1 безпідставно застосована податкова соціальна пільга що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 2255,04 грн. за період вересень грудень 2020 року, травень, липень-грудень 2021 року, січень-лютий 2022 року;

9) п.п.164.2.20 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.п. «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України ТОВ "ЛЕТОН-КВІСТ" дохід виплачений на протязі періоду січень-травень 2025 року ОСОБА_3 в сумі 2394400,00 грн. не оподатковувався за ставкою 18% відповідно п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб за січень-травень 2025 року в загальній сумі 326172,00грн.;

10) п. 164.1 ст.164, підпункту «е» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, п.п. «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України підприємство суму додаткового блага (сплачені за рахунок податкового агента податки) не включало до загального місячного доходу тим самим занижено суму податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 42084,00грн.;

11) пп. 168.1.2, пп.168.1.4, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, абз. «а» п.176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010, встановлено несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб, утриманого із заробітної плати працівників, до або під час виплати оподатковуваного доходу в загальній сумі 67895,95 грн.;

12) п.п.1.2, пп.1.3, пп.1.4 п.16№ підрозділу 10 розділу ХХ, ст.164, пп.168.1.1., пп.168.1.2. п.168.1 ст.168, п.176.2 „а ст.176 Податкового кодексу України встановлено не нарахування та не перерахування до бюджету військового збору в сумі 12435,00 грн. за січень-травень 2025 року з доходу ОСОБА_3 в сумі 248700,00 грн. За результатами перевірки на підставі пп.54.3.5 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України з урахуванням пп.1.2, пп.1.3, пп.1.4 п.16№ підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України ТОВ «ЛЕТОН-КВІСТ» донараховано військовий збір за січень-травень 2025року в загальній сумі 12435,00 грн;

13) ст.161 Перехідних положень Підрозділу 10, пп. 168.1.2, пп. 168.1.4, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, абз. «а» п.176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 встановлено несвоєчасне перерахування військового збору, утриманого із заробітної плати, до або під час виплати оподатковуваного доходу в загальній сумі 16262,57 грн. у тому числі за березень 2023 року в сумі 310,56 грн., за квітень 2023 року в сумі 3614,04 грн., за грудень 2023 року в сумі 72,75 грн., за січень 2024 року в сумі 12265,22 грн.;

14) абзац перший частини восьмої статті 9 Закону України № 2464-VI від 08.07.2010 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями, встановлена несвоєчасна сплата єдиного соціального внеску у періоді з 11.02.2025 по 13.06.2025;

15) пункт 1 частини 2 статті 6 розділу ІІ, пункт 1 частини 1 статті 7 та частину 5 статті 8 розділу ІІІ Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями, встановлено заниження сум єдиного внеску загальну суму 20356,62 грн, у тому числі: за жовтень 2020 року на 900,58 грн, за листопад 2020 року на суму 815,40 грн, за грудень 2020 року на суму 815,40 грн, за січень 2021 року на суму 1213,77 грн, за лютий 2021 року на суму 1193,85 грн, за березень2021 року на суму 815,40 грн, за квітень 2021 року на суму 1044,76 грн, за травень 2021 року на суму 1067,70 грн, за червень 2021 року на суму 992,01 грн, за липень 2021 року на суму 1205,32 грн, за серпень 2021 року на суму 1079,71 грн, за вересень 2021 року на суму 1182,38грн, за жовтень 2021 року на суму 1192,15 грн, за листопад 2021 року на суму 1157,28 грн, за грудень 2021 року на суму 1280,91 грн, за січень 2022 року на суму 1430,00 грн., за лютий 2022 року на суму 1430,00 грн. за вересень 2024 року 1540,00 грн;

16) частина 2 статті 9 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями, встановлено неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, що призвело до факту не нарахування єдиного внеску найманим працівникам в загальній сумі 20356,62 грн;

17) абзац другий частину восьму статті 9 Закону України № 2464-VI від 08.07.2010 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями щодо пропорційності сплати єдиного внеску (авансових платежів) одночасно з виплатою сум заробітної плати (доходу), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, за 30.12.2024, за 31.01.2025, за 14.02.2025, за 28.02.2025.

Із посиланням на Акт №39505 субєктом владних повноважень були прийняті: податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Харківській області №00514522411 від 13.11.2025 року про визначення грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 478.934,19грн. (основний платіж - 368.256,00грн.; штраф - 92.064,00грн.; пеня - 18.614,19грн.); податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Харківській області №00511510701 від 11.11.2025 року про зменшення відємного значення з ПДВ за звітний податковий період - червень 2025р. на у суму - 414.713,00грн.; податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Харківській області №00511480701 від 11.11.2025 року про застосування 65.709,00грн. штрафу за нереєстрацію податкових накладних на виявлені перевіркою заниження податкових зобовязань з ПДВ згідно з ст.1201 Податкового кодексу України; податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Харківській області №00511460701 від 11.11.2025 року про визначення грошового зобовязання з ПДВ у загальному розмірі - 40.976.626,25грн. (основний платіж - 32.776.501,00грн.; штраф - 8.194.125,25грн.); податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Харківській області №00511390701 від 11.11.2025 року про визначення грошового зобовязання з податку на прибуток у загальному розмірі - 51.905.005,00грн. (основний платіж - 41.524.004,00грн.; штраф - 10.381.001,00грн.).

На неодноразові вимоги суду у порядку ч.4 ст.9 КАС України стороною позивача та стороною відповідача урешті-решт були надані усі копії первинних документів про придбання та продаж товарів у межах спірних правовідносин.

З огляду на положення ч.1 ст.78 КАС України, зміст п.п.3.1.2.1 Акту №39505, зміст п.п.3.1.2.2 Акту №39505, визнання обставин належності оформлення усіх включених до складу податкового кредиту з ПДВ спірних звітних податкових періодів податкових накладних контрагентів постачальників заявника, визнання контролюючим органом у тексті Акту №39505 обставин реальності господарських операцій заявника з приводу придбання товарів (робіт, послуг) суд не знаходить необхідності дослідження та перевірки кожної окремої податкової накладної, бо відсутність відповідних заперечень державного органу та приписи ст.ст.6, 8, 19, 124 Конституції України не дозволяють адміністративному суду у процедурі здійснення судового контролю за законністю реально вчиненого управлінського волевиявлення органу публічної адміністрації за критеріями ч.2 ст.2 КАС України вдаватись до фактичного виконання функцій контролю замість субєкта владних повноважень, здійснювати перекваліфікацію відображеного у матеріалах заходу державного нагляду (контролю) діяння учасника суспільних відносин, додатково умотивовувати оскаржене рішення органу публічної адміністрації юридичними та фактичними підставами, котрі не використовувались самим субєктом владних повноважень під час вчинення оскарженого управлінського волевиявлення.

На вимогу суду стороною позивача у вимірі перевірки відповідності закону управлінського волевиявлення контролюючого органу з приводу донарахування податку на доходи фізичних осіб були подані копії: договору поворотної фінансової допомоги від 01.11.2024р. №11 між ОСОБА_4 (у якості позикодавця) та ОСОБА_3 (у якості позичальника) на суму 987.000,00грн. (т.7 а.с.79), договору поворотної фінансової допомоги від 01.11.2024р. №10 між ОСОБА_5 (у якості позикодавця) та ОСОБА_3 (у якості позичальника) на суму 1.500,00грн. (т.7 а.с.84), виданий ТОВ «Летон Квіст» прибутковий касовий ордер №1 від 25.11.2024р. на суму 2.487.000,00грн. про отримання поворотної фінансової допомоги.

На вимогу суду стороною відповідача були подані відомості про фінансову спроможність згаданих позичальників.

Так, за даними автоматизованих інформаційних систем Державної податкової служби України ОСОБА_5 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4 ) було отримано: за 2015 рік дохід платника єдиного податку третьої групи, що оподатковується за ставкою 2% - 7232038,92 грн.; - Інші доходи 387090,15 грн.; за 2016 рік - дохід платника єдиного податку третьої групи, що оподатковується за ставкою 2% - 4192938,32 грн.; за 2017 рік дохід у вигляді заробітної плати 46397,10 грн.; - чистий оподатковуваний дохід отриманий від провадження господарської діяльності - 143740,04 грн.; за 2018 рік - чистий оподатковуваний дохід отриманий від провадження господарської діяльності - 347258,23 грн.; за 2019 рік - дохід платника єдиного податку третьої групи, що оподатковується за ставкою 3% - 1504402,67 грн.; за 2020 рік - дохід платника єдиного податку третьої групи, що оподатковується за ставкою 3% - 5698093,41 грн.; за 2021 рік - дохід платника єдиного податку третьої групи, що оподатковується за ставкою 3% - 5346308,73 грн.; за 2022 рік дохід у вигляді заробітної плати 76694,50 грн, - дохід платника єдиного податку третьої групи, що оподатковується за ставкою 3% - 7585500,00 грн., - дохід платника єдиного податку третьої групи, що оподатковується за ставкою 15% - 3910560,09 грн.; за 2023 рік - дохід у вигляді заробітної плати - 60931,69 грн., - чистий оподатковуваний дохід отриманий від провадження господарської діяльності - 1165217,94 грн.; за 2024 рік - дохід у вигляді заробітної плати - 65163,04 грн.

За даними автоматизованих інформаційних систем Державної податкової служби України ОСОБА_4 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_5 ) було отримано за: за 2015 рік - дохід платника єдиного податку другої групи 501100,00 грн.; за 2016 рік дохід платника єдиного податку другої групи 995900,00 грн.; за 2017 рік дохід платника єдиного податку другої групи 1488800,00 грн.; за 2018 рік дохід платника єдиного податку другої групи 1490000,00 грн.; за 2019 рік - дохід платника єдиного податку другої групи 1120000,00 грн.; за 2020 рік - чистий оподатковуваний дохід отриманий від провадження господарської діяльності 7000,00 грн.; за 2021 рік - дохід платника єдиного податку другої групи 4950000,00 грн.; за 2022 рік - дохід платника єдиного податку другої групи 5300000,00 грн.; за 2023 рік - дохід платника єдиного податку другої групи 2200000,00 грн.; за 2024 рік не звітувала; - дохід у вигляді заробітної плати 27723,81 грн.

Тож, у ході розгляду справи суд кваліфікує у якості доведених стороною позивача обставин фінансової спроможності означених вище позичальників як першоджерела початкового руху готівкових коштів, котрі за версією сторони позивача були у подальшому передані ТОВ «Летон Квіст» у якості поворотної фінансової допомоги за складеним ТОВ «Летон Квіст» прибутковим касовим ордером №1 від 25.11.2024р. на суму 2.487.000,00грн.

Юридична оцінка значення цих обставин для правильного вирішення спору буде надана судом у мотивувальній частині цього судового акту.

Стверджуючи про невідповідність закону означених податкових повідомлень рішень контролюючого органу - Головного управління ДПС в Харківській області №00514522411 від 13.11.2025 року, №00511510701 від 11.11.2025 року, №00511480701 від 11.11.2025 року, №00511460701 від 11.11.2025 року, №00511390701 від 11.11.2025 року, заявник ініціював даний спір.

Надаючи оцінку обставинам спірних правовідносин та відповідності реально вчиненого управлінського волевиявлення субєкта владних повноважень вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

У розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України відповідач є субєктом владних повноважень.

Тому на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється дія ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб`єкти права (учасники суспільних відносин) зобов`язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Наведене тлумачення змісту перелічених норм права є цілком релевантним правовому висновку постанови Верховного Суду від 09.05.2024р. у справі №580/3690/23, де указано, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.

Розвязуючи спір, суд зауважує, що з 01.01.2011р. приводи та підстави здійснення податкового контролю за дотриманням учасниками суспільних відносин податкової дисципліни; зміст та обсяг повноважень податкових органів; процедура реалізації повноважень контролю регламентована, насамперед, приписами Податкового кодексу України.

У розумінні п.п.14.1.164 ст.14 Податкового кодексу України план-графік документальних виїзних перевірок - це перелік платників податків, що підлягають плановій перевірці контролюючими органами у відповідний період календарного року.

Згідно з п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п.75.1.2 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Пунктами 77.1, 77.2 ст.77 Податкового кодексу України передбачено, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Пунктами 77.3, 77.4 ст.77 Податкового кодексу України встановлено, що проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Суд зазначає, що Порядок формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків затверджено наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015р. №524, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.06.2015р. за №751/27196; далі за текстом - Порядок № 24).

Відповідно до пункту 1 розділу І Порядку № 524, цей Порядок розроблений з метою забезпечення єдиного підходу до формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків.

Річний план-графік для документальних планових перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, складається відповідно до вимог статті 77 розділу ІІ Податкового кодексу України.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. Оновлення річного плану-графіка здійснюється у разі його коригування.

У силу спеціального застереження п.1 Порядку №524 внесення змін до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік допускається не частіше одного разу у першому та одного разу у другому кварталах такого року, крім випадків, коли зміни пов`язані із змінами найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправленням технічних помилок.

За правилами п.1 Порядку №524 документальна перевірка платника податків, який був включений до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік внаслідок внесення змін у такому році (інших, ніж зміни найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок), може бути розпочата не раніше ніж 1 липня поточного року у разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у першому кварталі такого року, і не раніше ніж 1 жовтня поточного року у разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у другому кварталі такого року.

Оновлений план-графік оприлюднюється на офіційному вебсайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 числа останнього місяця кварталу (у випадках змін найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок - до 30 числа місяця, що передує місяцю, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки).

Згідно із пунктами 2, 3 розділу І Порядку № 524, формування (коригування) планів-графіків територіальних органів Державної податкової служби України (далі - територіальні органи ДПС) здійснюється у порядку, встановленому у розділах III-V цього Порядку.

Формування (коригування) планів-графіків здійснюється засобами інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів.

Проекти річних планів-графіків складаються територіальними органами ДПС не пізніше 01 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки засобами інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів.

Проекти коригування планів-графіків у разі здійснення такого коригування формуються територіальними органами ДПС не пізніше 15 числа останнього місяця першого або другого кварталу засобами інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів.

Разом з проектом плану-графіка (коригування плану-графіка) формуються інформаційно-аналітичні довідки за кожним платником податків з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів.

Згідно із пунктом 5 розділу І Порядку № 524, План-графік (коригування плану-графіка) складається з планів-графіків (коригувань планів-графіків) територіальних органів ДПС та затверджується Головою ДПС.

Після затвердження Головою ДПС плану-графіка (коригування плану-графіка) територіальними органами ДПС надаються підрозділу, до функцій якого входить організація роботи щодо формування плану-графіка, засобами автоматизованої інформаційної системи «Управління документами» плани-графіки (коригування планів-графіків) з відповідними додатками та обґрунтування підстав включення платника податків до плану-графіка (коригування плану-графіка).

Затверджений план-графік є обов`язковим для виконання всіма підрозділами територіальних органів ДПС.

Належну якість формування плану-графіка та його коригування забезпечує територіальний орган ДПС, який сформував план-графік (коригування плану-графіка).

З аналізу наведених положень випливає, що саме підрозділами територіальних органів ДПС здійснюється формування та коригування планів-графіків документальних планових перевірок, а також підготовка обґрунтувань щодо включення платників податків до таких планів-графіків. Підготовлені підрозділами територіальних органів ДПС плани-графіки та кориговані плани-графіки документальних планових перевірок затверджується Головою ДПС.

Згідно із пунктами 2, 3 розділу ІІІ Порядку № 524 формування переліку платників податків до розділів I, II плану-графіка проводиться за критеріями ризиків згідно з вимогами цього розділу, у тому числі за даними інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів.

При формуванні плану-графіка на наступний рік враховуються показники за результатами діяльності платника податків за 9 місяців поточного року. Якщо податковим (звітним) періодом для податку на прибуток платника податків є календарний рік, при плануванні враховуються показники за попередній рік. При коригуванні плану-графіка враховуються показники за результатами діяльності платника податків за останній податковий (звітний) період, крім показників за результатами діяльності платника податків за перший квартал.

До плану-графіка включаються платники податків, які за результатами господарської діяльності мають найбільші ризики несплати до бюджету податків та зборів, платежів.

Пунктом 5 розділу ІІІ Порядку № 524 встановлені критерії відбору платників податків - юридичних осіб: 1) високого ступеня ризику; 2) середнього ступеня ризику; 3) незначного ступеня ризику.

Так, критеріями відбору платників податків - юридичних осіб високого ступеня ризику є, зокрема: - рівень сплати податку на прибуток нижчий на 50 та більше відсотків за рівень сплати податку за відповідною галуззю; - рівень сплати податку на додану вартість нижчий на 50 та більше відсотків за рівень сплати податку за відповідною галуззю. Окрім того, із критеріїв відбору платників податків - юридичних осіб незначного ступеня ризику є, зокрема: - ІР-адреса або електронна адреса, яка використовується платником податків для листування з контролюючими органами, використовується більш ніж сімома платниками податків з обсягами реалізації понад 4 млн гривень.

Застосовуючи положення наведених вище норм прав до установлених обставин спірних правовідносин, суд доходить до переконання про те, що національним законом України запроваджено ризикоорієнтовний підхід до планування перевірок платників податків, з урахуванням особливостей критеріїв суб`єктів господарювання за ступенями ризику їх господарської діяльності, періодичності проведення планових заходів та переліку питань для їх здійснення.

Платник податків включається до плану-графіку проведення перевірок залежно від ступеня ризику в діяльності такого платника податків.

Схожі за суттю правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 05.06.2024р. по справі № 580/2091/21.

Тож, предметом доказування у спорі про скасування податкових повідомлень рішень контролюючого органу, прийнятих за наслідками проведення заходу податкового контролю у формі документальної планової перевірки є обставини складання відповідного плану-графіку з дотриманням визначених строків, обставини існування підстав для включення конкретного платника податків до відповідного плану-графіка, обставини дотримання процедури такого включення.

Зазначене має безпосередній вплив на правову оцінку спірного наказу та перевірки його на предмет законності.

Схожі за суттю правові висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 27.11.2018р. у справі №821/1759/17, від 03.02.2022р. у справі №420/4911/19.

На вимогу суду відповідачем суб`єктом владних повноважень надано пояснення про підстави включення заявника до плану графіку перевірок, згідно з якими ризиками несплати до бюджету податків та зборів, обов`язкових платежів є таке: загальний обсяг постачання платника податків за звітний період 181171987; балансова вартість основних фондів, запаси - 7886800,0 грн; рівень сплати податку на прибуток нижчий на 50 та більше відсотків за рівень сплати податку за відповідною галуззю - 0,38; наявність інформації правоохоронних органів, структурних підрозділів органів ДПС про ухилення від оподаткування та/або щодо взаємовідносин із платниками податків, які мають ознаки фіктивності - лист від 02.04.2024 №616/2040-04-16-14; ІР-адреса або електронна адреса, яка використовується платником податків для листування з контролюючими органами, використовується більш ніж сімома платниками податків з обсягами реалізації понад 4 млн гривень 4; дохід з податку на прибуток 181357680; податкова віддача з податку на прибуток 0; кількість працюючих 3; податкова віддача з податку на прибуток по галузі 0,38; податкова віддача з ПДВ по галузі 0,63; податкова віддача з ПДВ 0,7; загальний податковий кредит за звітний період згідно ЄРПН 24923376,35; загальний обсяг операцій за звітний період згідно ЄРПН з урахуванням коригування 172182748,52; звітний період 2024; дохід з податку на прибуток за останній календарний рік 181357680; податкова віддача з податку на прибуток за останній календарний рік 0; обсяг постачання за останній календарний рік, що оподатковується 181171987; загальний обсяг постачання за останній календарний рік 181171987; ознака 1.

Суд зауважує, що під час розгляду справи попри витребування судом усіх обєктивних даних, повязаних із включенням заявника до плану-графіку відповідачем - субєктом владних повноважень не подано: ані розрахунку показників рівня сплати податку на додану вартість та по податку на прибуток по відповідній галузі та порядку їх визначення; ані інформації правоохоронних органів, структурних підрозділів органів ДПС про ухилення від оподаткування та/або щодо взаємовідносин із платниками податків, які мають ознаки фіктивності.

З наданих представником сторони відповідача у судовому засіданні усних пояснень судом зясовано, що розрахунок податкового навантаження заявника у даному конкретному випадку було проведено контролюючим органом як для регіону, на який поширюється територіальна компетенція ГУ ДПС у Харківській області (тобто для Харківської області), у той час як заявник до 26.12.2024р. знаходився на обліку в ГУ ДПС у м.Києві, а тому ризики порушення податкового законодавства у сфері справляння податку на прибуток повинні були співвідноситись з показниками відповідної галузі у м.Києві, а не у Харківській області.

Окрім того, представником сторони відповідача у судовому засіданні були визнані ті обставини, що лист від 02.04.2024 №616/2040-04-16-14 є не листом правоохоронного органу, а службовим листом внутрішньої комунікації між структурними підрозділами контролюючого органу.

Тому суд доходить до переконання про те, що відомості про ризик порушення платником національного закону України за цим критерієм у даному конкретному випадку був штучно створений контролюючим органом, а не отримані в установленому законом порядку від іншого органу правопорядку чи контролюючого органу.

Відтак, суд вважає, що відповідачем у ході розгляду справи не доведено відповідності заявника критеріям ризику, що згідно з п.5 розділу ІІІ Порядку № 524 є підставою для включення позивача до плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2025 рік.

Тож, з огляду на ненадання відповідачем належних доказів на підтвердження правомірності власних управлінських волевиявлень з приводу включення заявника до плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на 2025 рік суд доходить висновку про протиправність дій Головного управління ДПС в Харківській області стосовно включення позивача до плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на 2025 рік.

Указана обставина є самостійною та достатньою підставою для визнання протиправними оскаржених правових актів індивідуальної дії субєкта владних повноважень - контролюючого органу, прийнятих за наслідками неправомірно призначеного заходу податкового контролю у формі документальної планової перевірки.

Водночас із цим, оскільки у спірних правовідносинах не сплив визначений ст.102 Податкового кодексу України строк самостійного визначення контролюючим органом грошових зобовязань заявника з податків (зборів, обовязкових платежів), що не виключає виникнення нового спору з тих же самих обставин, то суд з огляду на положення ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року вважає за необхідне надати оцінку висновкам Акту №№39505, котрі послугували підставами для прийняття оскаржених податкових повідомлень рішень.

Так, згідно з п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Акт перевірки не може розглядатися як заява або повідомлення про вчинення кримінального правопорушення щодо ухилення від сплати податків.

На подальший розвиток норм ст.86 Податкового кодексу України наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015р. №727 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.10.2015р. за №1300/27745) було затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків (далі за текстом Порядок №727).

Згідно з п.1 Розділу ІІ Порядку №727 результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки документальної перевірки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт документальної перевірки, а в разі відсутності порушень - довідка документальної перевірки.

Відповідно до п.4 Розділу ІІ Порядку №727 в акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За змістом п.5 Розділу ІІ Порядку №727 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів.

Згідно з п.п.2 п.4 Розділу ІІІ Порядку №727 у у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з первинними документами, бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

зазначити інформацію щодо фактів та обставин, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків (з детальним їх описом; дослідженням, яке доводить, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, встановлених Податковим кодексом, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання; документи та інформацію, яка підтверджує наявність вини платника податків), а також інформацію щодо наявності пом`якшуючих обставин або обставин, що обтяжують або звільняють від фінансової відповідальності платника податків;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та/або бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового та/або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів;

у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів;

у разі відмови платника податків, посадових осіб платника податків (керівника платника податків або уповноважених ним осіб) надати документи та/або копії документів посадовій особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків, посадової особи платника податків, уповноваженої здійснювати від його імені юридичні дії, та переліку документів (копій документів), які йому запропоновано подати, факт складання такого акта відображається в акті (довідці) документальної перевірки;

у разі надання платником податків, посадовими особами платника податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою) посадовим особам контролюючого органу письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти надання таких пояснень необхідно відобразити в акті документальної перевірки.

Акт №39505 цим вимогам не відповідає.

Тож, суд доходить до переконання про те, що у даному конкретному випадку Акт №39505 не може бути визнаний належним, достатнім, допустимим та достовірним доказом вчинення заявником тих податкових правопорушень, відносно яких були винесені оскаржені податкові повідомлення рішення.

При цьому, суд зважає, що у силу правових висновків постанови Верховного суду від 28.07.2026р. у справі №580/8812/24: 1) обов`язково наводиться в акті документальної перевірки інформація щодо фактів та обставин, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків (з детальним їх описом; дослідженням, яке доводить, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, встановлених Податковим кодексом, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання; документами та інформацією, яка підтверджує наявність вини платника податків), а також інформація щодо пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності платника податків; 2) Про обов`язок деталізувати зміст виявлених порушень та необхідність відповідності такого опису вказаним висновкам про вчинене в акті перевірки акцентує увагу в численних рішеннях і Верховний Суд, зокрема в постанові від 26 червня 2023 року у справі № 815/6819/14; 3) У постанові 14 січня 2025 року у справі № 460/12527/23, Верховний Суд зазначив, що суть документальної перевірки полягає саме у перевірці первинних бухгалтерських та податкових документів, які підтверджують правильність нарахування платником податків податкових зобов`язань, та такі висновки не можуть ґрунтуватись на припущеннях; 4) У постанові від 18 березня 2025 року у справі № 160/21398/24 Верховний Суд виснував, що незважаючи на те, що акт податкової перевірки не є самостійним предметом судового оскарження, він є одним із доказів в адміністративній справі про визнання протиправним рішення контролюючого органу, прийнятого за наслідками проведеної перевірки. Текст акта перевірки повинен деталізовано відображати зміст та суть встановлених контролюючим органом порушень та відповідати встановленим висновкам про вчинене платником податків порушення. Описова частина акта перевірки повинна бути сформульована таким чином, щоб платник податків міг зрозуміти в чому, на думку податкового органу, полягає склад вчиненого правопорушення та, заперечуючи проти встановлених у висновках акта перевірки порушень, на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення, мав змогу подати заперечення проти акта перевірки чи звернутися до суду з позовом про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки рішень контролюючого органу.

Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що відносини з приводу справляння податку на додану вартість з 01.01.2011р. регламентовані приписами розділу V Податкового кодексу України.

Так, згідно з п.п. "а" п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

При цьому, у розумінні п.п.14.1.191 ст.14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до положень п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

При цьому, спеціальним застереженням п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України законодавець наголосив, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Звідси випливає, що відсутність в умовах об`єктивної дійсності події постачання товару зумовлює відсутність об`єкту справляння податку на додану вартість, що спричиняє абсолютну юридичну нікчемність дій суб`єкта суспільних відносин з приводу складання податкової накладної.

Функціонування Єдиного реєстру податкових накладних (далі за текстом - Реєстр) відбувається в автоматизованому режимі за правилами Порядку ведення єдиного реєстру податкових накладних (затверджено постановою КМУ від 29.12.2010р. №1246 із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок №1246), а також Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість (затверджено постановою КМУ від 16.10.2014р. із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок №569).

З 22.03.2018р. в Україні процедура реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних була визначена приписами Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який затверджено постановою КМУ від 21.02.2018р. №117 (далі за текстом - Порядок зупинення №117).

Зокрема, п.12 Порядку №1246 передбачено, що саме в автоматизованому режимі здійснюється перевірка одержаної від платника податків податкової накладної на предмет наявності підстав для зупинення реєстрації.

Відповідно до п.п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Отже, відсутність об`єкта оподаткування податком на додану вартість виключає як правомірність виписування податкової накладної контрагентом - постачальником, так і легальність включення такої податкової накладної покупцем до складу податкового кредиту з ПДВ відповідного звітного податкового періоду.

В силу абз.3 пп.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Приписами п.198.1-198.3, 198.6 ст.198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Розглядаючи справу, суд зважає, що вимоги до змісту та форми первинних документів викладені законодавцем у ч.2 ст.9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", де передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У силу вимог абз.2 п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Таким чином, і за приписами ч.2 ст.9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", і за приписами абз.2 п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна у якості первинного документа повинна містити відомості, котрі поза розумним сумнівом детально висвітлюють зміст та обсяг господарської операції і є достовірними.

Суд бере до уваги, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 20.12.2019р. по справі №826/16776/18 (адміністративне провадження №К/9901/29228/19) "Для цілей оподаткування ПДВ операції з постачання (придбання) товарів (послуг) мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку.

Наявність у платника ПДВ первинних документів, які складені для оформлення операції з постачання, не є безумовною підставою для визнання за платником податку права на податковий кредит. Обов`язковою умовою є достовірність цих документів.

При цьому, суд зважає, що за визначенням ч.1 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

У свою чергу, наявність або відсутність окремих документів, а також помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що відбувався фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

Аналізуючи положення норм розділу V Податкового кодексу України (а саме: ст.ст.185, 187, 188, 198, 201) у кореспонденції з приписами ст.ст.215, 216, 228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України з урахуванням правових висновків Верховного суду суд доходить висновку про те, що платник податків може правомірно реалізувати право на формування податкового кредиту з ПДВ у разі одночасного існування сукупності таких обставин як: 1) отримання від контрагента-постачальника первинних документів без дефекту форми, змісту (тобто відтворення всіх обов`язкових за законом реквізитів, з детальним описанням суті та показників господарської операції) чи походження (тобто створення документу реально існуючим суб`єктом права) або проведення операції списання безготівкових коштів з банківського рахунку в оплату вартості товару (роботи, послуги); 2) відсутність наміру на безпідставне одержання податкової вигоди; 3) реальне проведення платником податків господарської операції в умовах звичайної господарської діяльності, яка здійснюється з дотриманням засад розумності, виваженості, добросовісності, сумлінності та спрямована на отримання позитивного економічного результату (тобто відповідність стандарту розумної та обачливої поведінки комерсанта); 4) настання події виникнення права на податковий кредит; 5) реєстрація контрагентом-постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У ході розгляду справи судом достеменно з`ясовано, що згідно з п.п.3.1.2.2 Акту №39505 за період 01.01.2019р.-30.06.2025р. заявником у документах обовязкової податкової звітності з ПДВ було задекларовано 34.697.802,00грн. податкового кредиту з ПДВ.

Фактів вчинення заявником діянь з приводу порушень податкової дисципліни при формуванні податкового кредиту з ПДВ відповідачем субєктом владних повноважень у межах спірних правовідносин виявлено не було.

Також у ході розгляду справи з пояснень представників сторони відповідача судом зясовано, що указане зумовлено належністю оформлення усіх податкових накладних на придбання товарів (робіт, послуг) та відсутністю претензій до реальності господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Відтак, суд зауважує, що виписані на адресу заявника контрагентами-постачальниками податкові накладні на придбання товарів (робіт, послуг) не мають дефектів форми, змісту або походження і ці обставини були визнані субєктом владних повноважень у ході проведення заходу податкового контролю у формі планової виїзної перевірки.

Тому ці обставини не підлягають повторному доказуванню у даному спорі згідно з ч.1 ст.78 КАС України.

Отже, у спірних правовідносинах відсутні визначені законодавцем у ст.9 Закону України від 16.07.1999р. №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88) підстави, які спричиняють втрату цими податковими накладним як первинними документами юридичної сили та доказовості.

Розвязуючи спір по суті, суд відмічає, що у розумінні п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Зі змісту п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України вбачається, що подія скоєння цих протиправних діянь встановлюється владним суб`єктом за висновками посадових осіб контролюючих органів на підставі: 83.1.1. документів, визначених цим Кодексом; 83.1.2. податкової інформації; 83.1.3. експертних висновків; 83.1.4. судових рішень; 83.1.5. виключено; 83.1.6. податкових консультацій, інших матеріалів, отриманих в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Суд відмічає, що податкове правопорушення у справлянні ПДВ (заниження грошових зобов`язань з ПДВ), котре поставлено заявнику у провину згідно з Актом №39505 полягає у недотриманні положень п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України.

Згідно з п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

З положень наведеної норми права слідує, що для кваліфікації конкретного діяння учасника суспільних відносин платника податків у якості порушення п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України контролюючий орган повинен достеменно підтвердити декілька фактів, а саме: 1) факт включення особою до складу податкового кредиту з ПДВ конкретного звітного податкового періоду податку на додану вартість, нарахованого контрагентом-постачальником у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг); 2) факт подальшого використання особою саме цих товарів (робіт, послуг), зокрема, в операціях, що не є господарської діяльністю платника податків.

При цьому, у розумінні п.п.14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України під господарською діяльністю слід розуміти господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Вирішуючи спір, суд зважає, що кореспонденція приписів п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України та положень п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України не може бути витлумачена інакше, ніж обовязок субєкта владних повноважень контролюючого органу довести поза розумним сумнівом факт використання платником податків товарів (робіт, послуг), у звязку із придбанням яких було сформовано податковий кредит з ПДВ, зокрема, в операціях, що не є господарської діяльністю платника податків.

Тобто саме субєкт владних повноважень контролюючий орган повинен підтвердити факт використання платником податків товарів (робіт, послуг), у звязку із придбанням яких було сформовано податковий кредит з ПДВ, зокрема, в операціях, що не є господарської діяльністю платника податків.

Натомість, у тексті Акту №39505 відповідачем субєктом владних повноважень було застосовано протилежну юридичну конструкцію, за якою обовязок доведення факту невчинення податкового правопорушення усупереч ч.2 ст.19 Конституції України було фактично перекладено на учасника суспільних відносин платника податків і оскільки заявником (за твердженнями сторони відповідача) не доведено факт використання придбаних товарів (робіт, послуг) у межах власної господарської діяльності, то це належить кваліфікувати у якості факту використання платником податків товарів (робіт, послуг), у звязку із придбанням яких було сформовано податковий кредит з ПДВ, зокрема, в операціях, що не є господарської діяльністю платника податків.

Однак, суд зауважує, що такого порядку та способу дій для кваліфікації діяння платника податків у якості податкового правопорушення за п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України положення п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України не передбачають.

Фізичної відсутності придбаних заявником товарів (робіт, послуг), за якими було сформовано податковий кредит з ПДВ за наслідками проведеної інвентаризації відповідачем субєктом владних повноважень у межах спірних правовідносин виявлено не було.

За твердженням сторони позивача усі придбані товарно-матеріальні цінності були реалізовані іншим субєктам господарювання, на господарські операції з постачання таких товарів були складені податкові накладні.

Актом №39505 цих тверджень не спростовано та не заперечено.

Застосований субєктом владних повноважень у межах спірних правовідносин механізм обчислення суми заниженого грошового зобовязання з ПДВ у порядку п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України у спосіб сумування показників вартості придбаних заявником товарів за відомостями податкових декларацій з ПДВ із подальшим множенням на ставку податку на ПДВ 20% згідно з ч.2 ст.19 Конституції України суперечить положенням п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України.

Відтак, за епізодом вчинення заявником порушення п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України за викладеними в Акті №39505 судженнями субєкта владних повноважень подію та склад податкового правопорушення слід визнати недоведеними.

Недоведеність події заниження заявником грошових зобовязань з ПДВ за правилами «умовного продажу» згідно з п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України зумовлює висновок про недоведеність обовязку виписування та реєстрації податкових накладних на ті податкові зобовязання з ПДВ, які згідно з Актом №39505 були кваліфіковані контролюючим органом у якості занижених (за що було винесено податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Харківській області №00511480701 від 11.11.2025 року про застосування 65.709,00грн. штрафу за нереєстрацію податкових накладних на виявлені перевіркою заниження податкових зобовязань з ПДВ згідно з ст.1201 Податкового кодексу України) та висновок про відсутність порушень у декларуванні за правилами ст.200 Податкового кодексу України відємного значення з ПДВ за звітний податковий період червень 2025р. (за що було винесено податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Харківській області №00511510701 від 11.11.2025 року про зменшення відємного значення з ПДВ за звітний податковий період - червень 2025р. на у суму - 414.713,00грн.).

Оскільки винесення цих податкових повідомлень рішень за запровадженим ст.200 Податкового кодексу України алгоритмом обчислення податкових зобовязань з ПДВ знаходиться у прямому та безпосередньому причинно-наслідковому звязку із винесенням податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Харківській області №00511460701 від 11.11.2025 року про визначення грошового зобовязання з ПДВ у загальному розмірі - 40.976.626,25грн. (основний платіж - 32.776.501,00грн.; штраф - 8.194.125,25грн.), то непідтвердження у ході розгляду справи події та складу податкового правопорушення за п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, обчисленого контролюючим органом за правилами «умовного продажу» зумовлює визнання протиправними та скасування і податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Харківській області №00511460701 від 11.11.2025 року про визначення грошового зобовязання з ПДВ у загальному розмірі - 40.976.626,25грн. (основний платіж - 32.776.501,00грн.; штраф - 8.194.125,25грн.), і податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Харківській області №00511510701 від 11.11.2025 року про зменшення відємного значення з ПДВ за звітний податковий період - червень 2025р. на у суму - 414.713,00грн., і податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Харківській області №00511480701 від 11.11.2025 року про застосування 65.709,00грн. штрафу за нереєстрацію податкових накладних на виявлені перевіркою заниження податкових зобовязань з ПДВ згідно з ст.1201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи спір за епізодом справляння заявником податку на прибуток, суд відзначає, що правила справляння податку на прибуток з 01.01.2011р. унормовані приписами розділу ІІІ Податкового кодексу України.

Так, у пункті 134.1.1 ст.134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Отже, визначальне значення для обчислення податку на прибуток мають саме правила обрахування показників фінансової звітності, а відтак, правила обчислення доходу і витрат за ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та згідно положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Так, статтею 1 Закону України від 16.07.1999р. №996-ХІV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» визначено: доходи збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників); активи ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; витрати зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення власного капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); зобов`язання заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

З приписів наведеної норми закону чітко і безумовно слідує, що для обрахунку показника розміру доходу особи обов`язково належить з`ясувати як вартість активу (котра залежить від умов конкретної господарської операції), так і розмір зобовязань, котрі виникли у звязку із набуттям активу у власність.

Підпунктом 14.1.13 ст.14 Податкового кодексу України передбачено, що безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Суд відмічає, що контролюючий орган у спірних правовідносинах не виявив іншого джерела одержання позивачем товарів, окрім як від контрагентів-постачальників згідно з податковими накладними, включеними до Єдиного реєстру податкових накладних.

Так, у ході розгляду справи судом достеменно з`ясовано, що згідно з п.п.3.1.2.2 Акту №39505 за період 01.01.2019р.-30.06.2025р. заявником у документах обовязкової податкової звітності з ПДВ було задекларовано 34.697.802,00грн. податкового кредиту з ПДВ.

Фактів вчинення заявником діянь з приводу порушень податкової дисципліни при формуванні податкового кредиту з ПДВ відповідачем субєктом владних повноважень у межах спірних правовідносин виявлено не було.

Також у ході розгляду справи з пояснень представників сторони відповідача судом зясовано, що указане зумовлено належністю оформлення усіх податкових накладних на придбання товарів (робіт, послуг) та відсутністю претензій до реальності господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Не ідентифікація іншого суб`єкта права, котрий передав товар у власність позивача та не встановлення конкретної правової підстави для набуття права власності на цей товар від третьої сторонньої особи зумовлює неможливість кваліфікації таких товарів як безоплатно одержаних.

Пунктами 4, 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №9 «Запаси» (затверджений наказом Мінфіну від 20.10.99 № 246) визначено, що запаси, як активи, які утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності, визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Відповідно до п.5 Положення (стандарту) Бухгалтерського обліку №11 «Зобов`язання» (затверджений наказом Мінфіну від 31.01.2000 № 20) зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Згідно п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №15 «Дохід» (затверджений наказом Мінфіну від 29.11.1999 №290) дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Пунктом 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16 «Витрати» (затверджений наказом Мінфіну від 31.12.1999р. №318) витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Відповідно до ст.ст.1, 9 Закону України від 16.07.1999р. №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як то указано у вимог п.2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Тому суд вважає, що при обчисленні податку на прибуток мають також додатково враховуватись як положення п.14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України (стосовно змісту господарської діяльності особи), так і положення ст.ст.215, 216, 228 Цивільного кодексу України і ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України (стосовно юридичних наслідків вчинення особою нікчемних правочинів), адже доведений контролюючим органом намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди як за рахунок штучного проведення умисно збиткових господарських операцій, так і за рахунок відображення в обліку показників документів за нереальними господарськими операціями у межах нікчемних правочинів припиняє (нівелює) право особи на віднесення понесених видатків на розрахунки із Державою по податку на прибуток.

У зв`язку із викладеним, аналізуючи положення п.п.134.1.1 ст.134 Податкового кодексу України та норми розділу ІІІ Податкового кодексу України у кореспонденції з приписами ст.ст.215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України, суд доходить висновку, що платник податків може правомірно реалізувати право на формування витрат по податку на прибуток у разі одночасного існування сукупності таких обставин як: 1) отримання від контрагента-постачальника первинних документів без дефекту форми, змісту (тобто відтворення всіх обов`язкових за законом реквізитів, з детальним описанням суті та показників господарської операції) чи походження (тобто створення документу реально існуючим суб`єктом права) або проведення операції списання безготівкових коштів з банківського рахунку в оплату вартості товару (роботи, послуги); 2) відсутність наміру на безпідставне одержання податкової вигоди; 3) реальне проведення платником податків господарської операції в умовах звичайної господарської діяльності, яка здійснюється з дотриманням засад розумності, виваженості, добросовісності, сумлінності та спрямована на отримання позитивного економічного результату.

Суд повторно наголошує, що на суспільні відносини з приводу реалізації відповідачем функцій суб"єкта владних повноважень повною мірою поширюється дія приписів ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст. 2 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тлумачення змісту ч.2 ст.19 Конституції України міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 12.12.2023р. у справі №160/7116/19.

Суд наголошує, що згідно з п.п.3.1.2.2 Акту №39505 за період 01.01.2019р.-30.06.2025р. заявником у документах обовязкової податкової звітності з ПДВ було задекларовано 34.697.802,00грн. податкового кредиту з ПДВ.

Фактів вчинення заявником діянь з приводу порушень податкової дисципліни при формуванні податкового кредиту з ПДВ відповідачем субєктом владних повноважень у межах спірних правовідносин виявлено не було.

Також у ході розгляду справи з пояснень представників сторони відповідача судом зясовано, що указане зумовлено належністю оформлення усіх податкових накладних на придбання товарів (робіт, послуг) та відсутністю претензій до реальності господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Відтак, у межах спірних правовідносин саме належно складені податкові накладні як первинні документи є доказами понесення заявником видатків з придбання товарів у цілях обліку з податку на прибуток.

Суд відмічає, що положення ч.2 ст.19 Конституції України та п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України виключають правомірність висновків контролюючого органу з приводу правильності формування особою податкового кредиту за господарськими операціями з ПДВ та відсутності підстав для формування витрат з податку на прибуток за тими ж самими господарськими операціями.

До того ж, суд відмічає, що положення ч.2 ст.19 Конституції України не створюють для відповідача як субєкта владних повноважень жодних правових підстав для обчислення

Відтак, за епізодом вчинення заявником порушення п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України за викладеними в Акті №39505 судженнями субєкта владних повноважень подію та склад податкового правопорушення слід визнати недоведеними.

Вирішуючи спір за епізодом справляння заявником податку на доходи фізичних осіб, суд відзначає, що правила справляння податку на доходи фізичних осіб з 01.01.2011р. унормовані приписами розділу ІV Податкового кодексу України.

Згідно з п.п.162.1.1 ст.162 Податкового кодексу України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до п.п.163.1.1 ст.163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Як то указано у п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

За правилами п.п.164.1.1 ст.164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Згідно з п.п.164.1.2 Податкового кодексу України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Відповідно до п.п.164.1.3 ст.164 Податкового кодексу України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Підпунктом 164.2 ст.164 Податкового кодексу України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) (п.п.164.2.1 ст.164); суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору (п.п.164.2.2 ст.164; дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу. Не є додатковим благом сума знижки звичайної ціни (вартості) при продажу (відчуженні) на користь платника податків житлової нерухомості, набутої у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно за договорами іпотеки, що забезпечує кредит, наданий в іноземній валюті (п.п. «е» п.164.17 ст.164); інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу (п.п.164.2.20 ст.164).

Згідно з п.п.168.1.1 ст.168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п. «а» п.176.1 ст.176 Податкового кодексу України платники податку зобов`язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього Кодексу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Оскільки нормами Податкового кодексу України не надано чіткого та поза розумним сумнівом достатньо конкретизованого визначення ані терміну «прибуток», ані суміжному терміну «дохід», то суд вважає за можливе керуватись у даному питанні нормами Закону України від 16.07.1999р. №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до змісту ст. 1 згаданого Закону доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників); витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

З приписів наведеної норми закону чітко і безумовно слідує, що для обрахунку показника розміру доходу особи субєкту владних повноважень обов`язково належить з`ясувати як вартість отриманого учасником суспільних відносин у власність активу (котра залежить від умов конкретної господарської операції), так і розмір зобов`язань (котрі виникають у зв`язку із отриманням учасником суспільних відносин у власність конкретного активу) та вимушеність їх виникнення, а також існування причинно-наслідкового зв`язку між подією понесенням витрат і ймовірністю (вірогідністю) одержання доходу унаслідок настання цієї події.

При цьому, виникнення у набувача активу зобовязань перед іншими учасниками суспільних відносин за подією отримання у власність конкретного активу (за загальним правилом) унеможливлює кваліфікацію у якості доходу усього показника вартості активу.

За змістом акту №39505 у січні 2025 року, у лютому 2025 року, у березні 2025 року, у квітні 2025 року, у травні 2025 року згідно наданих до перевірки первинних документів, а саме: виписок банку АТ «Перший Український міжнародний банк» ЄДРПОУ 14282829, МФО 334851, розрахунковий рахунок НОМЕР_6 та виписок банку АТ КБ «ПриватБанк» ЄДРПОУ 14360570, МФО 334851, розрахунковий рахунок НОМЕР_7 встановлено виплату дивідендів ОСОБА_3 (податковий номер НОМЕР_3 ) на загальну суму 2.487.000,00грн: за січень 2025 року у сумі 596.000,00грн., у лютому 2025 року 447.000,00грн, у березні 2025 року 200.000,00грн, у квітні 2025 року 596.000,00 грн., у травні 2025 року - 648.000,00 грн., які не були відображені у Податкових розрахунках у відповідних періодах. Згідно Довідника ознак доходів фізичних осіб, затвердженого Наказом Мінфіну від 13.01.2015 року №4 необхідно відобразити ознаку доходу 109 - Дохід у вигляді дивідендів (крім дивідендів, визначених у підпункті 165.1.18 пункту 165.1 статті 165 розділу IV Кодексу) (підпункт 164.2.8 пункту 164.2 статті 164 розділу IV Кодексу).

За наведеним у п.п.14.1.49 ст.14 Податкового кодексу України визначенні дивіденди - це платіж, що здійснюється юридичною особою, в тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів, на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв`язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

За викладеними в Акті перевірки №39505 судженнями субєкта владних повноважень, згідно поданого звіту форми № 2-мс «Звіт про фінансові результати» підприємством визначено чистий прибуток за 2024 рік у розмірі 92,6 тис. гривень.

Відповідно до наданих банківських виписок засновнику ТОВ "ЛЕТОН-КВІСТ" ОСОБА_3 фактично виплачено грошові кошти в сумі 2.487.000,00грн, в платіжних дорученнях в призначенні платежу зазначено «Виплата дивідендів за 2024 рік згідно рішення від 08.01.2025р., без ПДВ».

Сума перевищення коштів отриманих ОСОБА_3 понад чистий прибуток підприємства складає 2.394.400,00грн., тобто є іншими доходами та оподатковуються на загальних підставах.

Розглядаючи справу, суд повторно наголошує, що згідно з ст.1 Закону України від 16.07.1999р. №996-ХІV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» визначено: доходи збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників); активи ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; витрати зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення власного капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); зобов`язання заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

З приписів наведеної норми закону чітко і безумовно слідує, що для обрахунку показника розміру доходу особи обов`язково належить з`ясувати як вартість активу (котра залежить від умов конкретної господарської операції), так і розмір зобовязань, котрі виникли у звязку із набуттям активу у власність.

Згідно з ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За правилами ч.1 ст.1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Частиною 1 ст.256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 1 ст.257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Оскільки за викладеними в Акті перевірки №39505 судженнями субєкта владних повноважень, згідно поданого звіту форми № 2-мс «Звіт про фінансові результати» підприємством визначено чистий прибуток за 2024 рік у розмірі 92,6 тис. гривень., а відповідно до наданих банківських виписок засновнику ТОВ "ЛЕТОН-КВІСТ" ОСОБА_3 фактично виплачено грошові кошти в сумі 2.487.000,00грн (де у платіжних дорученнях в призначенні платежу зазначено «Виплата дивідендів за 2024 рік згідно рішення від 08.01.2025р., без ПДВ»), то сума перевищення коштів отриманих ОСОБА_3 понад чистий прибуток підприємства складає 2.394.400,00грн. і підлягає кваліфікації у якості безпідставно одержаного (набутого) майна.

Тому у якості доходу ця суму коштів може бути кваліфікована виключно у разі спливу строку загальної позовної давності у 3 роки і припиненням обовязку ОСОБА_3 повернути безпідставно отримані кошти у вигляді дивідендів.

Тож, справляння суб`єктом владних повноважень з безпідставно перерахованої на користь ОСОБА_3 суми коштів 2.394.400,00грн. у якості дивідендів до настання події спливу строку загальної позовної давності у 3 роки від моменту фізичного отримання коштів у власність є неправомірним, позаяк за цими господарськими операціями у ОСОБА_3 у межах спірних правовідносин не виникло доходу.

Водночас із цим, суд зважає, що за версією сторони позивача заявник не мав обовязку утримувати з перерахованої на користь ОСОБА_3 суми коштів 2.394.400,00грн. 18% податку на доходи фізичних осіб, адже сутність цієї господарської операції полягала у поверненні раніше отриманої позики із неправильним зазначенням реквізитів платіжних доручень про виплату дивідендів.

На підтвердження саме такої версії розвитку події стороною позивача були надані копії: договору поворотної фінансової допомоги від 01.11.2024р. №11 між ОСОБА_4 (у якості позикодавця) та ОСОБА_3 (у якості позичальника) на суму 987.000,00грн. (т.7 а.с.79), договору поворотної фінансової допомоги від 01.11.2024р. №10 між ОСОБА_5 (у якості позикодавця) та ОСОБА_3 (у якості позичальника) на суму 1.500,00грн. (т.7 а.с.84), виданий ТОВ «Летон Квіст» прибутковий касовий ордер №1 від 25.11.2024р. на суму 2.487.000,00грн. про отримання поворотної фінансової допомоги.

У ході розгляду справи стороною відповідача не було подано жодних належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на спростування реальності саме цих подій.

Однак, з викладених вище міркувань суду ці обставини не мають жодного юридичного значення, бо у межах спірних правовідносин саме субєктом владних повноважень у визначений національним законом України спосіб не доведено факту відсутності у заявника за подіями отримання коштів від ТОВ «Летон-Квіст» зобовязань (з приводу повернення майна як безпідставно отриманого), що виключає визнання факту отримання доходу як обєкту справляння податку на доходи фізичних осіб.

Згідно з п.п. «е» п.п.164.2.17 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу. Не є додатковим благом сума знижки звичайної ціни (вартості) при продажу (відчуженні) на користь платника податків житлової нерухомості, набутої у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно за договорами іпотеки, що забезпечує кредит, наданий в іноземній валюті.

Сплачені податковим агентом за платника податку на доходу фізичних осіб суми податків (зборів, обовязкових платежів) не можуть бути кваліфіковані у якості товарів (робіт, послуг).

Тож, у межах спірних правовідносин субєктом владних повноважень було допущено дефект (недолік, помилку, ваду) у реалізації владної управлінської функції контролю за дотриманням податкової дисципліни у спосіб неправильної кваліфікації діяння учасника суспільних відносин та критеріїв доходу, який згідно з ст.ст.6, 8, 19, 124, 129 Конституції України не може бути виправлений адміністративним судом під час відправлення правосуддя, позаяк суд не вправі підміняти орган публічної адміністрації у реалізації владної управлінської функції та змінювати кваліфікації інкримінованого проступку.

Відтак, за епізодом вчинення заявником порушення п.164.1 ст.164, п.п.«е» п.п.164.2.17 ст.164, п.п.164.2.20 ст.164, п.п.168.1.1 ст.168, п.п. «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України за викладеними в Акті №39505 судженнями субєкта владних повноважень подію та склад податкового правопорушення слід визнати недоведеними.

Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

Тому відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) суб`єкта владних повноважень як у спорі про набуття приватною особою додаткового блага чи активу, так і у спорі про спростування приватною особою новоствореного обовязку, зокрема, за критеріями дотримання компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед, відповідачем суб`єктом владних повноважень.

При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч.2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, де указано, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Окрім того, саме таке тлумачення стандартів доказування є цілком релевантним правовому висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21.

Викладені вище міркування окружного адміністративного суду також є цілком релевантними правовій позиції постанови Верховного Суду від 19.01.2023р. у справі №520/6006/21, де указано, що: 1) у праві існують три основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб`єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб`єкта приватного права (зокрема, притягнення його до відповідальності), подані таким суб`єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію "поза розумним сумнівом"; 3) Цей висновок сформульований Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.11.2019р. у справі №822/863/16, від 21.11.2019р. у справі №826/5857/16, від 11.02.2020р. у справі №816/502/16, від 16.06.2020р. у справі №756/6984/16-а та від 18.11.2022р. у справі №560/3734/22.

Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб`єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб`єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов`язків, під відмовою суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.

За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.

У межах спірних правовідносин субєктом владних повноважень було вчинене управлінське волевиявлення у формі податкових повідомлень рішень про визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків з ПДВ, з податку на прибуток та з податку на доходи фізичних осіб.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах суб`єктом владних повноважень не було забезпечено дотримання вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк обставини спірних правовідносин були зясовані неповно, зміст належної норм права був витлумачений неправильно, субєкт владних повноважень вдався до обчислення податку на прибуток та податку на додану вартість у непередбачений національним законом України спосіб та без дослідження кожної окремої господарської операції, безпідставно кваліфікував виникнення доходу як обєкту справляння податку на доходи фізичних осіб за операціями з перерахування коштів платником податків юридичною особою на користь громадянина, унаслідок чого реально вчинені управлінські волевиявлення субєкта владних повноважень не узгоджуються ані із дійсним змістом належних норми права, ані із справжніми обставинами фактичної дійсності, призводять до безпідставного погіршення правового становища заявника як платника податків у межах спірних правовідносин.

Тож, за наслідками розгляду справи слід визнати не доведеним за правилами ч.2 ст.77 КАС України факт відповідності ч.2 ст.2 КАС України реально вчинених субєктом владних повноважень управлінських волевиявлень у формі оскаржених податкових повідомлень - рішень та навпаки доведеним за правилом ч.1 ст.77 КАС України факт існування у заявника порушеного публічного права (інтересу) у межах спірних правовідносин.

Указане є визначеною процесуальним законом підставою задоволення позову.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим доводам, факторам та обставинам, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Розподіл витрат з оплати судового збору по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 72-77, 90, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Харківській області №00514522411 від 13.11.2025 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Харківській області №00511510701 від 11.11.2025 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Харківській області №00511480701 від 11.11.2025 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Харківській області №00511460701 від 11.11.2025 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Харківській області №00511390701 від 11.11.2025 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (ідентифікаційний код - 43983495; місцезнаходження - 61057, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, буд. 46) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕТОН-КВІСТ" (ідентифікаційний код - 42542068; місцезнаходження - вул. Шатилова Дача, буд. 4, кім. 301, м. Харків, 61165) 26.624,00 грн (двадцять шість тисяч шістсот двадцять чотири гривні 00 коп.) у якості компенсації витрат на оплату судового збору.

Роз`яснити, що судове рішення у повному обсязі складено (виготовлено) відповідно до ч.3 ст.243 КАС України - 12.08.2026р.; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя А.В. Сліденко