Decision № 138935705, 11.08.2026, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 рокуСправа №160/17698/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, Одеська область, місто Одеса, вулиця Канатна, будинок 83, ЄДРПОУ 20987385), відповідача 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Набережна Перемоги, будинок 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

23.06.2026 ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, відповідача 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 046150021116 від 18.06.2026 року Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 10.06.2026 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши: до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 01.11.1997 року по 11.05.2007 року відповідно до довідки про підтвердження пільгового трудового стажу для призначення пенсії № 1491 від 11.05.2026 року, врахувавши заробітну плату за вказаний період роботи; періоди роботи позивача з 08.07.1991 року по 02.08.1992 року (записи №№ 2-4 трудової книжки), з 21.09.1992 року по 25.01.1993 року (записи №№ 5-6 трудової книжки), з 18.02.1993 року по 14.08.1995 року (записи №№ 7-12 трудової книжки) згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 08.07.1991 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 10.06.2026 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV. Вважає, що має достатній страховий стаж та досягла необхідного пенсійного віку, однак відмовив у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з неврахуванням до страхового стажу періоду роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 02.08.1992 та неврахуванням до пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи з 29.04.2000 по 28.04.2005 через нібито невідповідність пільгової довідки № 1491 від 11.05.2026 вимогам Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637, у зв`язку з чим дійшов висновку про відсутність у позивача необхідного пільгового стажу 7 років 6 місяців. Так, у березні 2026 року за результатами розгляду раніше поданої заяви позивачу було призначено пенсію за віком на пільгових умовах, відкрито особовий рахунок та фактично здійснено виплату пенсійних коштів на банківський рахунок позивача. Однак у подальшому, без зміни фактичних обставин та без подання нових документів, матеріали пенсійної справи були повторно переглянуті, а прийняте рішення фактично скасовано. При цьому виплачені пенсійні кошти були сторновані, а виплату пенсії припинено. На звернення позивача щодо підстав такого перегляду Пенсійним фондом було повідомлено, що за результатами повторного розгляду матеріалів в електронній пенсійній справі до пільгового стажу не зараховано період роботи з 03.04.2000 року по 11.05.2007 року, у зв`язку з чим прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком та доручено припинити її виплату, а особовий рахунок закрити.

Позивач вважає, що її право порушено. З урахуванням обставин викладених у позові просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою від 30 червня 2026 року суд відкрив провадження в адміністративній справі №160/17698/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, 08.07.2026 надіслав до суду письмовий відзив, в якому проти заявленого позову заперечував та зазначив, що позивач не має необхідного пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки до страхового стажу не зараховано період роботи на території російської федерації, а до пільгового стажу за Списком № 1 - період роботи через невідповідність пільгової довідки вимогам законодавства. Право на призначення за віком пенсії заявниця набуде 22.08.2036 року.

Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

10.06.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення № 046150021116 від 18.06.2026 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Згідно до даного рішення, до страхового стажу ОСОБА_1 не було зараховано період роботи з 01.01.1992 року по 02.08.1992 року на території Російської Федерації, який підтверджується записами трудової книжки серії НОМЕР_3 від 08.07.1991 року. Підставою для такого висновку відповідач визначив припинення з 01.01.2023 року участі Російської Федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року. Також у ОСОБА_1 відсутній пільговий стаж за Списком № 1. До пільгового стажу не враховано період роботи ОСОБА_1 з 29.04.2000 року по 28.04.2005 року, підтверджений пільговою довідкою № 1491 від 11.05.2026 року, оскільки зазначена Довідка не відповідає вимогам Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637, асаме відсутні відомості щодо професії або посади працівника, характеру виконуваної роботи, посилання на відповідний розділ, підрозділ, пункт та номер Списку, а також відсутній підпис начальника відділу кадрів і документи, які підтверджують передачу права підпису іншій посадовій особі.

Після припинення виплати пенсії ОСОБА_1 10.06.2026 року повторно звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. За результатами розгляду зазначеної заяви прийнято оскаржуване рішення № 046150021116 від 18.06.2026 року про відмову у призначенні пенсії.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зперечує проти заявлених позовних вимог та зазначачає наступне.

ОСОБА_1 10.06.2026 звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Пенсійний вік, визначений пунктом 1 частини другої статті 114 Закону (список № 1), становить 50 років. Необхідний страховий стаж, визначений пунктом 1 частини другої статті 114 Закону (список № 1), становить не менше 20 років. Необхідний пільговий стаж, визначений пунктом 1 частини другої статті 114 Закону (список № 1), становить 7 років 06 місяців. Вік заявниці - 52 роки. Страховий стаж заявниці становить 28 років 11 місяців 05 днів. Пільговий стаж заявниці за Списком № 1 відсутній.

За наданими документами до страхового стажу згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 08.07.1991 не зараховано період роботи з 01.01.1992 по 02.08.1992 на території РФ, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

За наданими документами до пільгового стажу за Списком № 1 не зараховано період з 29.04.2000 по 28.04.2005, згідно пільгової довідки № 1491 від 11.05.2026, оскільки довідка оформлена з порушеннями відповідно до Порядку № 637, а саме: не вказано професію або посаду; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи. В довідці відсутній підпис начальника відділу кадрів, також відсутні документи, які підтверджують передачу права підпису іншій особі. Не працює.

Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення № 046150021116 від 18.06.2026 про відмову у призначенні пенсії за віком згідно пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу 07 років 06 місяців.

Позивач вважає рішення відповідачів неправомірними, у зв`язку з чим звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, доводам відповідача викладеним у відзиві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Згідно з ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно достатті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно з статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено «Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.

Відповідно до пункту 1.1 «Загальні положення» Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Отже, зі змісту вказаних вище норм слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Суд констатує, що жодних виправлень, підчищень тощо у трудовій книжці позивача немає, тобто позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться відповідні записи про спірний період роботи із відомостями, які відповідають вимогам законодавства.

Записи у трудовій книжці позивачки скріплені і засвідчені підписом уповноваженої особи роботодавця та відповідною печаткою, не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.

Аналогічна правова позиція щодо того, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж особи, викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 25.04.2019 в справі № 593/283/17 та від 30.09.2019 в справі № 638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.

Верховний Суд у іншій постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція зокрема викладена у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року по справі № 677/277/17 та у постанові від 07 листопада 2019 року у справі №686/19477/16-а.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок (частина третя статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, устатті 56 Закону №1788-XIIпередбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативі незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру тривалості роботи і тривалості перерв.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками №1, №2 деталізоване у Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383.

Згідно з пунктом 3 вказаного Порядку при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Отже, необхідними умовами для виникнення права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування на посаді або виконання робіт, що містяться у Списку №1.

Відповідно до п. 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Так, відповідно до п. п. 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Водночас судом встановлено, що довідка №1491 від 11.05.2026 року, на яку посилається позивачка як на документ, що підтверджує її пільговий стаж, містить відомості про посаду позивачки, характер виконуваної нею роботи, період роботи та належність відповідної професії до Списку №1.

Зокрема, у зазначеній довідці вказано, що ОСОБА_1 з 01.11.1997 року переведена на посаду рентгенлаборанта лікувально-профілактичного відділення №1 та працювала у рентгенологічному кабінеті з повним відпрацюванням робочого часу в зоні іонізуючого випромінювання. Також у довідці зазначено, що період роботи з 01.11.1997 року по 11.05.2007 року відноситься до стажу роботи за Списком №1 та становить 9 років 6 місяців 11 днів.

При цьому довідка містить посилання на нормативні акти, якими затверджено відповідні Списки №1, чинні у періоди роботи позивачки, а саме постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 та постанову Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36.

Таким чином, доводи відповідача про те, що у довідці №1491 відсутні відомості щодо професії або посади працівника, характеру виконуваної роботи, а також посилання на відповідний Список, спростовуються безпосереднім змістом зазначеної довідки.

Відтак, наведена відповідачем підстава для неврахування спірного періоду до пільгового стажу не відповідає фактичному змісту документа, на який посилається сам відповідач.

Разом із тим суд враховує, що відповідно до пункту 3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, чинні на період роботи особи, а до пільгового стажу після 21.08.1992 зараховується відповідний період роботи за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Згідно з пунктом 4.4 Порядку №383, якщо атестація була вперше проведена після 21.08.1997 та за її результатами підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується, зокрема, п`ятирічний період роботи на відповідному підприємстві, що передує даті видання наказу про результати атестації, а також період роботи впродовж наступних п`яти років з урахуванням вимог пункту 4.2 цього Порядку.

Як убачається з довідки №1491 від 11.05.2026 року, право позивачки на пільгове пенсійне забезпечення підтверджено результатами атестації робочих місць, оформленими наказом №32 від 29.04.2005 року.

Отже, за умови встановлення, що зазначена атестація була першою атестацією відповідного робочого місця після 21.08.1997 року та за її результатами підтверджено право працівників відповідної професії на пільгове пенсійне забезпечення, положення пункту 4.4 Порядку №383 поширюються, зокрема, на п`ятирічний період, що передував даті видання відповідного наказу, тобто на період з 29.04.2000 року.

Таким чином, відсутність окремого наказу про атестацію робочих місць за 2000 рік сама по собі не може бути підставою для неврахування періоду роботи з 29.04.2000 року по 28.04.2005 року, оскільки відповідний період охоплюється п`ятирічним періодом, передбаченим пунктом 4.4 Порядку №383, у разі якщо наказом від 29.04.2005 року вперше підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення відповідного робочого місця.

При цьому суд звертає увагу, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, фактично не надав належної правової оцінки змісту довідки №1491 від 11.05.2026 року та не встановив, чи є наказ №32 від 29.04.2005 року першою атестацією відповідного робочого місця, які саме результати атестації ним підтверджені та на який період поширюється її дія.

За таких обставин посилання відповідача виключно на формальні недоліки довідки та відсутність наказу про атестацію за 2000 рік не може визнаватися достатнім та належним обґрунтуванням відмови у зарахуванні періоду роботи позивачки з 29.04.2000 року по 28.04.2005 року до пільгового стажу.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне при вирішенні цього спору надати оцінку не лише формальній відповідності довідки №1491 від 11.05.2026 року вимогам пункту 20 Порядку №637, на яку послався відповідач, а й фактичним обставинам роботи позивачки та документам, що підтверджують характер і умови виконуваної нею роботи.

Як встановлено судом, у довідці №1491 від 11.05.2026 року безпосередньо зазначено, що позивачка з 01.11.1997 року працювала на посаді рентгенлаборанта лікувально-профілактичного відділення №1, працювала у рентгенологічному кабінеті з повним відпрацюванням робочого часу в зоні іонізуючого випромінювання, а її професія за відповідні періоди віднесена до Списку №1.

При цьому у довідці наведено нормативні акти, якими затверджено Список №1, що діяв у відповідні періоди, а також зазначено, що право на пільгове пенсійне забезпечення підтверджено результатами атестації робочих місць, оформленими наказом №32 від 29.04.2005 року.

Отже, висновок відповідача про відсутність у довідці відомостей щодо професії або посади, характеру виконуваної роботи та посилання на відповідний Список не відповідає фактичному змісту довідки №1491 та не може бути покладений в основу оскаржуваного рішення.

Водночас, оцінюючи питання зарахування періоду роботи позивачки до пільгового стажу, суд враховує положення пункту 4.4 Порядку №383, відповідно до якого у разі, якщо атестація була вперше проведена після 21.08.1997 року та за її результатами підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується п`ятирічний період роботи на відповідному підприємстві, що передує даті видання наказу про результати атестації, а також період роботи впродовж наступних п`яти років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Таким чином, за умови встановлення, що наказ №32 від 29.04.2005 року є результатом першої атестації відповідного робочого місця після 21.08.1997 року та за її результатами підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за професією, яку обіймала позивачка, положення пункту 4.4 Порядку №383 поширюються на період роботи, що передував зазначеному наказу, починаючи з 29.04.2000 року, а також на наступний період у межах, визначених пунктом 4.2 цього Порядку.

Відтак, висновок відповідача про неможливість зарахування періоду з 29.04.2000 року по 28.04.2005 року виключно з тієї підстави, що відсутній окремий наказ про атестацію робочих місць за 2000 рік, є передчасним, оскільки відповідачем не враховано правове значення результатів атестації, оформлених наказом №32 від 29.04.2005 року, та положення пункту 4.4 Порядку №383.

При цьому суд звертає увагу, що саме на відповідача як суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доведення правомірності прийнятого ним рішення. Натомість у спірному рішенні не наведено належного обґрунтування щодо того, з яких саме правових підстав результати атестації, оформлені наказом №32 від 29.04.2005 року, не можуть бути застосовані до спірного періоду роботи позивачки.

Водночас сам по собі факт наявності у довідці №1491 від 11.05.2026 року посилання на відсутність наказів про атестацію робочих місць за 1995 та 2000 роки не свідчить про відсутність у позивачки права на зарахування відповідного стажу без дослідження змісту та результатів атестації, проведеної у 2005 році, а також без встановлення того, чи змінювалися протягом спірного періоду умови та характер роботи позивачки.

За таких обставин суд доходить висновку, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №046150021116 від 18.06.2026 року в частині неврахування до пільгового стажу періоду роботи позивачки з 29.04.2000 року по 28.04.2005 року лише з підстав формальної невідповідності довідки №1491 вимогам пункту 20 Порядку №637 є необґрунтованим та таким, що прийняте без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення питання про призначення пенсії.

Разом з тим суд не може погодитися з необхідністю безпосереднього зарахування до пільгового стажу всього періоду роботи позивачки з 01.11.1997 року по 11.05.2007 року лише на підставі трудової книжки, оскільки після 21.08.1992 року підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення здійснюється з урахуванням результатів атестації робочих місць, а матеріали справи потребують встановлення обставин проведення та результатів відповідної атестації щодо періоду роботи до 29.04.2000 року.

Відтак, з метою ефективного захисту порушеного права позивачки та повного з`ясування обставин, які мають значення для призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах, належним способом захисту в цій частині є скасування оскаржуваного рішення та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути питання щодо зарахування спірних періодів роботи позивачки до пільгового стажу з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Відповідно достатті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню судом.

Відповідно до ч. 1ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1064,96 грн, що документально підтверджується квитанцією.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1064,96 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Керуючись ст. 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, Одеська область, місто Одеса, вулиця Канатна, будинок 83, ЄДРПОУ 20987385), відповідача 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Набережна Перемоги, будинок 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №046150021116 від 18.06.2026 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.06.2026 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, зокрема щодо необхідності врахування до страхового стажу періоду роботи з 01.01.1992 року по 02.08.1992 року на території Російської Федерації та надання належної оцінки періоду роботи з 29.04.2000 року по 28.04.2005 року для його зарахування до пільгового стажу за Списком №1 відповідно до пункту 4.4 Порядку застосування Списків №1 і №2, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1064,96 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук