Decision № 138935607, 10.08.2026, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 рокуСправа №160/18476/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.06.2026 року;

- зобов`язати відповідача зарахувати до спеціального стажу період інтернатури з 13.08.1991 по 29.07.1992, період роботи у медичному центрі «Добробут» з 06.05.2019 по 30.11.2020 та повторно розглянути заяву про призначення одноразової грошової допомоги.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про виплату їй грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, проте відповідачем прийнято рішення про відмову у такій виплаті, оскільки на день досягнення пенсійного віку в неї не було необхідного спеціального стажу роботи за вислугу років, що, на думку відповідача, не дає право на призначення одноразової грошової допомоги відповідно до п.7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування". Позивач не погоджується із таким рішенням відповідача, адже на день настання пенсійного віку її стаж, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, становив понад 30 років. При цьому позивач наголошує, що відповідач протиправно не зарахував до спеціального стажу період навчання з 13.08.1991 по 29.07.1992 та період роботи з 06.05.2019 по 30.11.2020.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі. Повідомлено сторін, що розгляд справи відбудеться без повідомлення (виклику) учасників справи у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Роз`яснено відповідачу право на подання до суду відзиву на позов, а також всіх письмових та електронних доказів - у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про поновлення провадження у даній справі.

Витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, засвідчені належним чином копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , у тому числі первинний протокол призначення пенсії, алгоритм розрахунку стажу (форма РС-право), пояснення із зазначенням підстав незарахування до спеціального стажу періоду інтернатури з 13.08.1991 по 29.07.1992 та періоду роботи у медичному центрі «Добробут» з 06.05.2019 по 30.11.2020.

Відповідач 17.07.2026 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що 05.06.2026 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про перерахунок пенсії. Заява позивача та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.06.2026 № 104450018353 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні в Київській області та з 22.04.2024 отримує пенсію за віком, обчислену за нормами Закону №1058.

Згідно розрахунку стажу (Форма РС-право) обрахованого по 30.04.2026, страховий стаж позивача становить 36 років 11 місяців 27 днів, стаж що дає право на призначення пенсії по вислузі років становить 27 років 11 місяців 13 днів, відповідно, право на виплату грошової допомоги відсутнє.

Також вказав, що пенсія за вислугу років, що передбачена Законом України Про пенсійне забезпечення, є окремим видом пенсії, відмінним від пенсії за віком на пільгових умовах. Норми чинного законодавства не передбачають підстав для зарахування періодів навчання до стажу робіт, які дають право на призначення пенсії за вислугу років.

Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 09.08.1983 (запис №5-№6) не засвідчений печаткою підприємства, що є порушенням Інструкцій. Оскільки, на момент подання заяви про призначення пенсії додаткових документів про період навчання не надано, підстави для зарахування до страховогота спеціального стажу позивача періоду проходження інтернатури з 13.08.1991 по 29.07.1992 в Макіївській міській лікарні № 3, були відсутні.

Крім того, згідно з чинним законодавством періоди роботи, що дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», після 11.10.2017 не включаються для визначення права на призначення пенсії за вислугу років. Отже, відсутні підстави для зарахування до спеціального стажу період роботи у медичному центрі Добробут з 06.05.2019 по 30.11.2020.

Від позивача надійшли заперечення на відзив на позовну заяву, в яких позивач підтримала позовні вимоги.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні ПФУ у Київській області та отримує пенсію за віком відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 22.04.2026.

Позивач звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою, в якій просила виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.

Заява позивача про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за принципом екстериторіальності.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.06.2026 № 104450018353 відмовлено позивачу у перерахунку пенсії.

В рішенні, зокрема, зазначено: «05.06.2026 року до територіальних органів Пенсійного фонду звернулася ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), щодо допризначення пенсії за віком та виплати грошової допомоги, згідно з п. 7-1 розділу XV Закону України Про загальнообов`язкове державне страхування".

За матеріалами пенсійної справи встановлено, що ОСОБА_1 згідно заяви від 29.05.2026 призначено пенсію за віком з 22.04.2026, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За результатами розгляду наданих документів встановлено, що стаж працівника охорони здоров`я становить 27 років 11 місяців 13 днів.

Вирішено: Виходячи із вищенаведених норм чинного законодавства прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.».

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначені Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV в редакції, чинній на дату прийняття оскаржуваного рішення).

Частиною 1 ст. 9 Закону України №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ст. 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасне право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Положеннями ст. 26 Закону України №1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Відповідно до статті 24 Закон №1058-IV страховий стаж - це період протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі, не менший, ніж мінімальний страховий внесок.

Положеннями пункту "е" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Згідно з п. 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Отже, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й виходом на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.02.2019 у справі №462/5636/16-а, від 19.03.2019 у справі №466/5637/17.

Тобто, для призначення грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій необхідна наявність одночасно трьох умов:

- наявність в особи необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах (посади в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення");

- вихід особи на пенсію саме з посади в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

- відсутність в особи будь-якого іншого виду пенсії на момент її виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Як вбачається з обставин даної справи, після призначення пенсії за віком позивач, вважаючи, що має право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення їй такої грошової допомоги.

Проте відповідачем відмовлено позивачу у призначенні грошової допомоги, у зв`язку із відсутністю необхідного спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років. При цьому, відповідачем до спеціального стажу позивачу не враховано період роботи лікарем-інтерном у Макіївській міській лікарні №3 по акушерству та гінекології з 13.08.1991 по 29.07.1992, а також період роботи з 06.05.2019 по 30.11.2020 на посаді лікаря-акушера-гінеколога поліклінічного відділення дорослих Відокремленого структурного підрозділу №6 ТОВ «Медичний центр «ДОБРОБУТ ПОЛІКЛІНІКА».

При цьому, у відзиві відповідач вказав, що період з 13.08.1991 по 29.07.1992 не може бути зарахований, оскільки норми чинного законодавства не передбачають підстав для зарахування періодів навчання до стажу робіт, які дають право на призначення пенсії за вислугу років.

Разом з цим, період з 06.05.2019 по 30.11.2020 не може бути зарахований до спеціального стажу, оскільки згідно з чинним законодавством періоди роботи, що дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», після 11.10.2017 не включаються для визначення права на призначення пенсії за вислугу років.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків передбачених цим Законом.

Як зазначалось вище, порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України (абз.3 п.7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV).

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", визначені Порядком обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 (далі Порядок №1191).

Пунктами 5-7 Порядку №1191 встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону (1058-15), працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12), і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), станом на день її призначення.

Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Відповідно до п. 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е і ж статті 55 Закону №1788-XII, що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909 Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Пунктом «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993 року передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники закладів охорони здоров`я.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України № 385 від 28.10.2002 року затверджено Перелік лікарських посад у закладах охорони здоров`я, відповідно до розділу 3 якого посада «лікаря-інтерна» (пункт 35) належить до «лікарів-спеціалістів» за відповідною спеціальністю.

Відповідно до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, випуск 78 «Охорона здоров`я», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 29.03.2002 року № 117, посада «лікаря-інтерна» (пункт 16) належить до посад «Фахівців».

Цим довідником також визначено, що до «фахівців» належать професії, які потребують від працівника кваліфікації за дипломом про вищу освіту, яка відповідає рівню молодшого спеціаліста, бакалавра або спеціаліста, що проходить післядипломну підготовку (стажування або інтернатуру). Характеризується Лікар-інтерн тим, що виконує навчальний план і програму інтернатури за відповідною спеціальністю, набуває, поглиблює і удосконалює професійні знання, вміння та навики, бере активну участь у виконанні всіх видів лікарської діяльності, передбачених вимогами освітньо-кваліфікаційної характеристики, проходить піврічний (річний) та підсумковий контроль професійної практичної підготовки згідно з планом і програмою, по закінченні терміну підготовки в інтернатурі проходить атестацію на визначення знань та практичних навиків з присвоєнням звання «лікар-спеціаліст», дотримується принципів медичної деонтології, веде лікарську документацію, та інше.

Відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 від 09.08.1983, з 13.08.1991 року позивач був прийнятий на посаду лікаря-інтерна по акушерству та гінекології Макіївської міської лікарні №3 (запис № 5).

29.07.1992 звільнена у зв`язку з закінченням однорічної інтернатури з акушерства та гінекології та направлена у розпорядження Макіївського ГЗО (мовою оригіналу) (запис № 6).

Таким чином, оскільки посади, які обіймала позивач у період з 13.08.1991 по 29.07.1992 віднесені до кваліфікаційних характеристик професій працівників охорони здоров`я, а тому цей період має бути зарахований до спеціального стажу роботи позивача.

Разом з цим, суд звертає увагу на п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», якою передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

За правовою позицією Верховного Суду у постанові від 21.02.2018 у постанові №687/975/17 працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах, відтак суд не погоджується із діями відповідача щодо не зарахування до страхового стажу з підстав неналежного оформлення довідок про підтвердження наявного трудового стажу позивача.

Відтак, суд відхиляє доводи відповідача про відсутність на записах №5-6 трудової книжки позивача печатки, що, на думку відповідача, є підставою для незарахування вказаного періоду до спеціального стажу позивача.

Щодо періоду з 06.05.2019 по 30.11.2020, суд наголошує наступне.

Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909 (далі Перелік №909), установлено, що право на отримання пенсії за вислугу років мають право ті, які працюють закладах охорони здоров`я, зокрема на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посади) в лікарняних закладах та лікувально-профілактичних закладах особливого типу.

Отже, посада лікаря в лікарняних закладах та лікувально-профілактичних закладах особливого типу дійсно передбачена Переліком № 909.

Так, відповідно до трудової книжки позивача, позивач з 06.05.2019 по 30.11.2020 працювала на посаді лікаря-акушера-гінеколога поліклінічного відділення дорослих Відокремленого структурного підрозділу №6 ТОВ «Медичний центр «ДОБРОБУТ ПОЛІКЛІНІКА».

Суд наголошує, що відповідно до алгоритму розрахунку стажу (форма РС-право), відповідачем враховано період з 01.12.2020 по 30.04.2026 до спеціального стажу.

При цьому, підтверджений записами трудової книжки період з 06.05.2019 по 30.11.2020 до спеціального стажу не зарахований.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка (стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ). Аналогічне положення містить стаття 48 КЗпП України.

Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідач протиправно не зарахував до спеціального стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", періоди роботи з 13.08.1991 по 29.07.1992 та з 06.05.2019 по 30.11.2020, що, в свою чергу, слугувало підставою для помилкового висновку про відсутність необхідного спеціального стажу роботи за вислугу років та відмови у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дінпропетровській області від 12.06.2026 № 104450018353 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

За змістом ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з урахуванням прийнятого судом рішення, суд дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суми сплаченого судового збору.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.06.2026 № 104450018353.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в сфері охорони здоров`я, згідно з пунктом «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 13.08.1991 по 29.07.1992 та з 06.05.2019 по 30.11.2020 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги від 05.06.2026.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 )судовий збір у розмірі 1331,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 10.08.2026.

Суддя Н.Є. Калугіна