Decision № 138919971, 11.08.2026, Vinnytsia District Administrative Court

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

11 серпня 2026 р. Справа № 120/7171/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Крапівницької Н.Л.,

розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ БЕРРІ ТРЕЙДІНГ"

до Вінницької митниці

про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ БЕРРІ ТРЕЙДІНГ" (далі - позивач) до Вінницької митниці (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №401000/2025/000056/2 від 03.03.2025 року та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA401020/2025/000149 від 04.03.2025 року.

Ухвалою суду від 30.05.2025 судом відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Також цією ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву з дотриманням вимог, передбачених ст. 162 КАС України.

13.06.2025 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у позові. Відповідач зазначає, що під час контролю за правильністю визначення митної вартості та вивчення документів, які підтверджують митну вартість відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ, виявлено розбіжності та не точності, а саме:

- відповідно проформі-інвойсу від 10.01.2025 №738 та специфікації від 10.01.2025 №6 було продано товар «рулони поліпропіленового агроволокна 30г/м2, шириною 12,8м, довжиною 260м» в кількості 266.240 м 2 на суму 19568,64 Євро. Загальна кількість товару 80 рулонів по 3328 м 2 в кожному. Товар було оплачено згідно платіжних доручень на загальну суму 19568,64 Євро. Однак, згідно рахунку-фактури від 21.02.2025 №536778 було поставлено товар «рулони поліпропіленового агроволокна 30г/м2, шириною 12,8м, довжиною 260м» в кількості 248.448 м 2 на суму 18260,93 Євро, загальна кількість товару 75 рулонів, відповідно в кожному рулоні по 3312,64 м 2 що відрізняється від кількості в рулоні згідно проформи - інвойсу;

- дані документи, зазначені в митній декларації як платіжні документи, неможливо ідентифікувати як платіжні документи, оскільки в них лише набраний текст з банківськими реквізитами, будь-які печатки (в тому числі електронні), відсутній підпис відповідальної особи (підпис платника), що є порушенням вимог постанови Правління НБУ №216 від 28.07.2008 (в редакції Постанови НБУ від 25.08.2022 №189);

- в експортній декларації країни відправлення 25GREX393100054880 від 24.02.2025 р., вартість товару 18460,97 Євро не відповідає вартості товару, що зазначена в рахунку-фактури від 21.02.2025 №536778. Документів, які можуть пояснити заявлене в експортній декларації числове значення статистичної вартості до митного оформлення декларантом не надано. Отже, відомості щодо числових значень складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу.

- згідно наданого пакувального листа б/н від 21.02.2025 вага брутто складає 7689 кг, та нетто 7465 кг, однак при митному огляді (Акт про проведення митного огляду від 03.03.2025 № 25UA401020008928U0), вимогу про який було згенеровано системою АСУР, виявлено, що вага одного рулону складає 100 кг, що відрізняється від ваги брутто та нетто 75-ти рулонів згідно наданого пакувального листа.

Разом з відзивом, відповідачем подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні.

Ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання відповідача.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив, що Товариство здійснює свою господарську діяльність у сфері оптової торгівлі свіжими овочами та фруктами на території України, реалізації на внутрішньому ринку заморожених овочів та ягід, а також експорту яблук до Об`єднаних Арабських Еміратів. Крім того, Товариство займається реалізацією імпортованої поліпропіленової тканини (агро олокно), яка закуповується у компанії Трейс Нонвовенс енд Геосинтетікс С.А. (Thrace Nonwovens & Geosynthetics S.A.) та імпортується в Україну на постійній основі.

25.03.2024 між ТОВ "Прайм Беррі Трйдинг" (далі Покупець або Позивач) та «Thrace Nonwovens & Geosynthetics S.A.» (Греція) (далі Продавець) укладено контракт № 25/03.

Відповідно до пункту 1.3. Контракту найменування і асортимент товару, його ціна, кількість і загальна вартість кожної партії товару узгоджуються сторонами в специфікаціях до цього контракту та вказуються в рахунках-фактурах (інвойс).

За умовами пункту 2.1 Контракту ціни на товар встановлюються в євро і приймаються на умовах EXW Xanthi, Греція.

Згідно з пунктом 2.2 Контракту вартість і кількість одиниць товару вказуються в специфікації та рахунках-фактурах (інвойс) на кожну окрему партію товару.

Відповідно до умов оплати зазначеної в специфікації 25% вартості товару сплачуються позивачем в якості передплати, а решта 75% сплачуються покупцем до відвантаження товару з заводу.

За пунктом 4.1 Контракту поставка товару здійснюється відповідно до вимог "Інкотермс-2010" на умовах EXW Xanthi, Греція.

На виконання Контракту №25/03 від 25.03.2024 сторонами була підписана Специфікація №6 від 10.01.2025 року на поставку 266,240 м2 товару загальною вартістю: 19 568,64 євро, по 0,0735 євро за м2.

В подальшому постачальником було виставлено проформу інвойс №738 від 10.01.2025 року для здійснення платежів за Специфікацією № 6 від 10.01.2025 року, в проформі інвойс № 738 від 10.01.2025 року визначено:

- Загальна кількість 266240 м2;

- Ціна за 1 м2 0,0735 Євро;

- Загальна вартість 19 588,64 євро;

- Авансовий платіж (25%) в розмірі 4892,16 Євро;

- Сплата перед завантаженням (75%) в розмірі 14 576,48 євро.

Відповідно, ціна за м2, кількість та загальна вартість товару в проформі інвойс відповідає ціні за м2, кількості та загальній вартості товару що було погоджена сторонами в Специфікації № 6 від 10.01.2025 року.

Позивачем було здійснено відповідні платежі, а саме 15.01.2025 року в розмірі 4 892,16 Євро (swift від 15.01.2025 року) та 20.02.2025 року в розмірі 14 676,48 євро (swift від 20.02.2025 року).

21.02.2025 року Постачальником (Thrace Nonwovens & Geosynthetics S.A.) створено рахунок-фактуру №536778, в даному рахунку-фактурі визначено кількість товару до відвантаження 248448 м2, ціна за м2 0,0735 (що відповідає погодженій ціна за м2 в Специфікації №6 від 10.01.2025 року та проформі інвойс №738 від 10.01.2025 року), вага нетто 7465 кг., брутто 7689 кг., загальна вартість товару 18 260,97 євро що відповідає задекларованій, в графах 22,42 митної декларації №25UA401020008928UO від 03.03.2025 року.

Також Постачальником (Thrace Nonwovens &Geosynthetics S.A.) створено пакувальний лист із зазначенням номенклатури та кількості товару в ролах 75 шт., в метрах квадратних 248448 м2, ваги нетто 7465 кг., брутто 7689 кг., ціни за 1 м2 0,0735 євро, загальною вартістю 18 260,97 Євро.

26.02.2025 року даний товар було завантажено на наданий позивачем транспортний засіб, відповідно до погоджених умов поставки EXW, на вантаж було завантажено на транспортний засіб в CMR вказано масу брутто вантажу 7.689 кг що відповідає заявленій брутто вазі в Замовленні №ЕН020042 та Пакувальному листі.

З метою митного оформлення даного товару позивачем до Вінницької митниці була подана митна декларація декларацію №25UA401020008928UO від 03.03.2025 року з визначеною вартістю товару 18260,93 євро.

Ввезення даного товару було задекларовано за основним (першим методом (графа 43 ЕМД №25UA401020008928UO від 03.03.2025 року) за ціною Контракту (специфікації № 6 від 10.01.2025) вартістю товарів, які імпортуються, а саме 857 290,78 грн (графа 45 ЕМД №25UA401020008928UO від 03.03.2025 року) з розрахунку вартості товарів 18260,93 євро (графа 42 ЕМД № 25UA401020008928UO від 03.03.2025 року), враховуючи вартість витрат на доставку товару до митного кордону України в сумі 70 000,00 грн.

Також, для митного оформлення товару до ЕМД декларантом на підтвердження заявленої митної вартості за обраним основним методом - за ціною договору (контракту) до Вінницької митниця також було надано наступні документи, а саме: Пакувальний лист (Packing list) б/н від 21.02.2025; Рахунок-проформа (Proforma invoice) №739 від 10.01.2025; Рахунок-фактура (інвойс) (invoice) №536778 від 21.02.2025; Автотранспортна накладна (CMR) б/н від 21.02.2025; Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.l (Movement certificate EUR.l) А1451326 від 21.02.2025; Експертний висновок ТПП №0010 від 03.03.2025 hjre; Банківські платіжні документи, що стосуються товару б/н від 15.01.2025 року та б/н від 20.02.2025 року; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №40 від 25.02.2025 року; Довідку про транспортні витрати №25/02 від 25.02.025 року; Прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 28.02.2025; Контракт №25/03 від 25.03.2024; Додаток до контракту (Специфікація) №6 від 10.01.2025 року; Договір про надання послуг митного брокера МБ-9/23 від 06.10.2023; Заявка-договір перевезення 20/02-1 від 20.02.2025 року; Копія митної декларації країни-відправлення 24GREX3931000548B0 від 25.02.2025.

За інформацією, що вбачається з Рішення про коригування митної вартості товарів №401000/2025/000056/2 від 03.03.2025 року, системою АСУР було згенеровано ризики по товару за кодами 105-2 «Контроль правильностi визначення митної вартостi товарiв», 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів» та вимогу про проведення митного огляду. Також в Рішенні № 401000/2025/000056/2 від 03.03.2025 року зазначено що при проведенні митного огляду було виявлено, що вага одного рулону складає 100 кг, що відрізняється від ваги брутто та нетто 75-ти рулонів згідно наданого пакувального листа.

В подальшому відповідач направив електронні повідомлення щодо витребування додаткових документів.

У зв`язку з поданням повного пакета документів, що стосуються вантажу, який підлягає митному оформленню, позивачем на запит митного органу щодо надання додаткових документів було надано дві відповіді від 03.03.2025 року, в яких було зазначено, що у його розпорядженні відсутні інші документи, крім уже поданих.

За результатом опрацьованої митної декларації та поданих документів, Вінницькою митницею прийнято рішення №401000/2025/000056/2 від 03.03.2025 про коригування митної вартості товарів, де вказано, що:

- відповідно проформі-інвойсу від 10.01.2025 №738 та специфікації від 10.01.2025 №6 було продано товар «рулони поліпропіленового агроволокна 30г/м2, шириною 12,8м, довжиною 260м» в кількості 266.240 м 2 на суму 19568,64 євро. Загальна кількість товару 80 рулонів по 3328 м2 в кожному. Товар було оплачено згідно платіжних доручень на загальну суму 19568,64 Євро. Однак, згідно рахунку-фактури від 21.02.2025 №536778 було поставлено товар «рулони поліпропіленового агроволокна 30г/м2, шириною 12,8м, довжиною 260м» в кількості 248.448 м2 на суму 18260,93 євро, загальна кількість товару 75 рулонів, відповідно в кожному рулоні по 3312,64 м2, що відрізняється від кількості в рулоні згідно проформи - інвойсу;

- дані документи, зазначені в митній декларації як платіжні документи, неможливо ідентифікувати як платіжні документи, оскільки в них лише набраний текст з банківськими реквізитами, будь-які печатки (в тому числі електронні), відсутній підпис відповідальної особи (підпис платника), що є порушенням вимог постанови Правління НБУ №216 від 28.07.2008 (в редакції Постанови НБУ від 25.08.2022 №189);

- в експортній декларації країни відправлення 25GREX393100054880 від 24.02.2025 р., вартість товару 18460,97 Євро не відповідає вартості товару, що зазначена в рахунку-фактури від 21.02.2025 №536778. Документів, які можуть пояснити заявлене в експортній декларації числове значення статистичної вартості до митного оформлення декларантом не надано. Отже, відомості щодо числових значень складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу.

- згідно наданого пакувального листа б/н від 21.02.2025 вага брутто складає 7689 кг, та нетто 7465 кг, однак при митному огляді (Акт про проведення митного огляду від 03.03.2025 № 25UA401020008928U0), вимогу про який було згенеровано системою АСУР, виявлено, що вага одного рулону складає 100 кг, що відрізняється від ваги брутто та нетто 75-ти рулонів згідно наданого пакувального листа.

Визначити митну вартість за другорядними методами (ст. 62 МКУ та ст. 63 МКУ) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Відповідно, таким рішенням митний орган застосував резервний метод визначення митної вартості та скоригував митну вартість товару.

Таким чином, відмова у митному оформленні була обґрунтована невідповідністю поданих документів, зокрема митний орган дійшов висновку що, надані проформа-інвойс, специфікація та рахунок-фактура містять розбіжності у кількості та вартості товару; платіжні документи не відповідають вимогам НБУ; статистична вартість у експортній декларації не підтверджена; задекларована вага товару суперечить результатам митного огляду; експертний висновок Торгово-промислової палати не відповідає вимогам законодавства щодо оцінки майна; наданий прайс-лист не відображає дійсну вартість товару згідно з принципами Генеральної угоди про тарифи й торгівлю.

Також Відповідачем сформовано Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2025/000149.

Вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів № 401000/2025/000056/2 від 03.03.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2025/000149 протиправними, позивач звернулось до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, та встановленим обставинам справи, суд враховує наступне.

Положеннями Митного кодексу України регулюються відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України. Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 МК України).

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 1 статті 51, частиною 1 статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Виходячи із положень статей 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (ч. 2-3 ст. 58 МК України).

Так, стаття 57 Митного кодексу України встановлює, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2, 5-8 та 10 статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати, понесені покупцем; витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Як вимагає частина 2 статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити зокрема: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, що визначає обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: - неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); - невірно проведений розрахунок митної вартості; - невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі №813/1229/16.

При цьому, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Тобто, наведені приписи зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, не наведення відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна Правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 №826/997/16, від 20.02.2015 №826/8799/16, від 17.04.2018 №815/329/17, від 14.09.2018 №821/1617/17.

Аналізуючи вищезазначені положення Митного кодексу України, слід відмітити, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної і вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вказана Правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №826/18258/13-а. Суд зазначає, що відповідно до вимог пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Повертаючись до фактичних обставин справи, суд зважає на те, що основні мотиви, які лягли в основу прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №401000/2025/000056/2 від 03.03.2025 зводяться до того, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості товару не підтверджені документально, а подані документи містять розбіжності та неточності.

Натаючи оцінку таким доводам відповідача суд зважає на таке.

Так, як було вказано судом вище, на виконання Контракту № 25/03 від 25.03.2024 року сторонами було підписано Специфікацію № 6 від 10.01.2025 року, відповідно до якої передбачено поставку 266 240 м/2 товару на загальну суму 19 568,64 євро, за ціною 0,0735 євро за м/2.

Відповідно до пункту 1.3. Контракту найменування і асортимент товару, його ціна, кількість і загальна вартість кожної партії товару узгоджуються сторонами в специфікаціях до цього контракту та вказуються в рахунках-фактурах (інвойс).

За умовами пункту 2.1 Контракту ціни на товар встановлюються в євро і приймаються на умовах EXW Xanthi, Греція.

Згідно з пунктом 2.2 Контракту вартість і кількість одиниць товару вказуються в специфікації та рахунках-фактурах (інвойс) на кожну окрему партію товару.

Відповідно до умов оплати зазначеної в специфікації 25% вартості товару сплачуються позивачем в якості передплати, а решта 75% сплачуються покупцем до відвантаження товару з заводу.

За пунктом 4.1 Контракту поставка товару здійснюється відповідно до вимог "Інкотермс-2010" на умовах EXW Xanthi, Греція.

Отже, з наведеного слідує, що ціна товару визначається та погоджується сторонами Контракту самостійно.

Щодо описаних відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів № 401000/2025/000056/2 від 03.03.2025 року розбіжностей, а саме, що у специфікації №6 зазначено товар в кількості 266.240 м2 на суму 19568,64 євро., який було сплачено згідно платіжних доручень на загальну суму 19568,64 Євро, а згідно рахунку-фактури від 21.02.2025 №536778 було поставлено товар в кількості 248.448 м2 на суму 18260,93 євро. Зазначаємо, що вартість одиниці товару 0,0735 євро за м.кв є незмінною як у специфікації №6 від 10.012025, так і в проформу інвойс №738 від 10.01.2025 року, та в рахунку-фактурі №536778. Ця ціна підтверджена також ціновим листом постачальника від 28.02.2025, що свідчить про узгодженість ціни між сторонами одиниці товару.

Як вже зазначалося, розбіжність полягає у загальній кількості товару, погодженій Сторонами в Специфікації, та фактично імпортованій кількості товару, що, у свою чергу, вплинуло на загальну заявлену вартість. При цьому одинична ціна за 1 м/2 товару залишається незмінною.

Щодо обґрунтування різниці у площі рулонів поліпропіленового агроволокна, то у поданих документах на підтвердження вартості товару містяться відомості про кількість агроволокна як у метрах квадратних, так і в рулонах.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до Специфікації № 6 від 10.01.2025 року, оформленої на виконання Контракту № 25/03 від 25.03.2024 року, загальна кількість поставленого товару становить 266 240 м/2, що відповідає 80 рулонам, тобто по 3328 м/2 у кожному рулоні.

У рахунку-фактурі № 536778 від 21.02.2025 року зазначено, що загальна площа товару складає 248 448 м/2, що відповідає 75 рулонам, тобто по 3312,64 м/2 у кожному рулоні.

Таким чином, розбіжність у площі одного рулона між зазначеними документами становить: 3328 м/2 3312,64 м/2 = 15,36 м/2.

Суд погоджується із доводами позивача, що зазначена різниця є технологічно обґрунтованою та зумовлена особливостями виробничого процесу та комплектування рулонів на підприємстві-виробнику. Такі відхилення у довжині або масі полотна допускаються в межах встановлених технічних норм, що є типовою практикою у виробництві нетканих матеріалів. Кожен рулон належним чином маркується відповідно до партії виробництва, що забезпечує його ідентифікацію та облік у складі супровідних і розрахункових документів.

Проведений розрахунок підтверджує, що зазначений в документах обсяг продукції у квадратних метрах та кількість рулонів взаємоузгоджені, а відхилення, що наявні, не є наслідком арифметичної помилки або порушення умов контракту та жодним чином не впливають на правильність визначення митної вартості товару.

Відповідач також в оскаржуваному рішенні вказав, щ вага одного рулону становить 100 кг, водночас, наведені в рішенні висновки суперечать змісту відповідного Акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 03.03.2025 року, у якому у графах 8.3.1 та 8.3.3 чітко зазначено, що відомості про кількість, вагу брутто та нетто товару не перевірялися.

Отже, твердження митного органу про вагу одного рулону є необґрунтованим та зробленим без фактичного дослідження відповідних документів.

Щодо тверджень відповідача про врахування митним органом статистичної вартості, зазначеної в експортній декларації країни відправлення, то у рішенні №401000/2025/000056/2 від 03.03.2025 року серед обґрунтувань зроблено посилання на те, що у експортній декларації країни відправлення № 25GREX393100054880 від 24.02.2025 р. зазначено вартість товару у розмірі 18 460,97 євро, яка на думку відповідача не відповідає вартості, зазначеній у рахунку-фактурі № 536778 від 21.02.2025.

Суд також погоджується із доводами позивача, що оскільки експортна декларація, складена митними органами країни відправлення (Греції), є виключно статистичним документом і не може вважатись належним джерелом визначення фактичної договірної вартості товару. Статистичні вартості у відповідних країнах ЄС можуть формуватись на основі середніх, орієнтовних або довідкових величин і не обов`язково відображають фактичну вартість комерційної операції між сторонами.

Фактична митна вартість у даному випадку належним чином підтверджена поданими декларантом документами, зокрема рахунком-фактурою №536778 від 21.02.2025 року; зовнішньоекономічним контрактом та специфікацією до нього; пакувальним листом; платіжними документами (банківськими повідомленнями у форматі SWIFT).

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, митна вартість товару, що ввозиться на митну територію України, визначається на підставі договору купівлі- продажу, укладеного між продавцем і покупцем, а не на підставі документів третіх держав, які не є сторонами цього договору.

Таким чином, зазначене в рішенні митного органу посилання на статистичну вартість є хибним і не може вважатися належною підставою для коригування митної вартості товару.

Стосовно доводів митного органу про те, що подані платіжні документи (SWIFT-повідомлення), зазначені у митній декларації не можуть бути ідентифіковані як платіжні документи через відсутність підпису, печатки чи електронного підпису, повідомляємо наступне: SWIFT-повідомлення є офіційним банківським документом, який формується та передається між банками через захищену міжнародну систему SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunication). Такі документи не передбачають обов`язкового підпису чи печатки, оскільки достовірність та автентичність SWIFT-повідомлення забезпечується виключно каналом передачі і системою банківської ідентифікації.

Вимоги до оформлення розрахункових документів у міжнародних операціях визначаються не постановою НБУ № 216, яка регулює переважно внутрішньо українські банківські операції, а вимогами, що випливають із міжнародної практики, норм валютного регулювання та інструкції НБУ №5 від 02.01.2019 (в частині валютного нагляду).

Так, копії SWIFT- повідомлень, отримані від банку або надані самим декларантом у вигляді роздруківки з електронної системи, є належним доказом здійснення оплати. Їх правовий статус не вимагає обов`язкового підпису особи, оскільки сам факт проведення платежу підтверджується з боку банку (а не клієнта).

Якщо митний орган має сумніви в достовірності поданого платіжного документа, він вправі звернутися до банку-учасника переказу для підтвердження, однак такі докази в матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, митний орган, встановивши вищевказані розбіжності, жодним чином не обґрунтовує, яким чином вони позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару.

Таким чином, зазначені обставини не можуть вважатися обґрунтованою підставою для сумнівів у достовірності заявленої митної вартості та, відповідно, для її коригування.

Щодо правомірності застосування відповідачем другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, то суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012).

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Надаючи правову оцінку рішенням про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, слід врахувати, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Однак, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, відповідачем не наведено порівняння повних характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що є порушенням ч. 2 ст. 55 МК України.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні чи подібні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення декларантом, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

На переконання суду, в даному випадку, різниця між вартістю товару, задекларованого позивачем та вартістю схожих товарів, що розмитнювались у попередніх періодах іншою МД, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем документів для визначення митної вартості задекларованого товару, та, як наслідок, безпідставність визначення такої вартості із застосуванням другорядних методів. При цьому, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості саме за ціною договору.

За таких обставин, суд вважає оскаржуване рішення митного органу про коригування митної вартості товарів №401000/2025/000056/2 від 03.03.2025 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо вимог позивача про скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2025/000149 від 04.03.2025, то суд зазначає таке.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.

Оскільки, на час прийняття оспорюваної картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною шостою статті 54 МК України, відповідне рішення суб`єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані стороною позивача, суд приходить до переконання про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Щодо відшкодування на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн., суд виходить з наступного.

Положеннями п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

При цьому згідно з ч. 6 та ч. 7 ст. 132 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частинами 7, 9 статті 139 КАС унормовано, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Також за змістом частини дев`ятої статті 139 КАС при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі № 2040/6747/18 зазначив, що при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд враховує критерії реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерії розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У пункті 269 Рішення у вказаній справі зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, від 11.12.2019 у справі № 2040/6747/18 та від 19.12.2019 у справі № 520/1849/19.

Так, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У пункті 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI зазначено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

За змістом статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Згідно з визначенням, наведеним у статті 30 Закону № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, вказані положення процесуального закону дають підстави для висновку, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, не тільки, що рішення ухвалене на користь сторони, яка користувалася послугами адвоката, а також що за цих обставин справи такі витрати сторони були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, представником позивача надано копію договору про надання правничої допомоги від 18.09.2024 №18-09-В-24, ордер серії АВ №1204842 від 22.05.2025.

Водночас, при визначенні суми відшкодування, суд виходить саме з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, та фінансового стану обох сторін.

В цьому аспекті суд зауважує, що справа не визнана судом складною та розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, а правовідносини, які є предметом розгляду в межах цієї справи, не свідчить про те, що підготовка сторони позивача до розгляду справи в суді вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що витрати позивача на допомогу адвоката підлягають зменшенню до 7000 грн. і що такий розмір відповідатиме критеріям співмірності та вимогам розумності.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів №401000/2025/000056/2 від 03.03.2025.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2025/000149 від 04.03.2025.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Одемо" понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 5119,61 грн (п`ять тисяч сто дев`ятнадцять гривень 61 копійка) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Беррі Трейдінг" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн. (сім тисяч гривень ) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Прайм Беррі Трейдінг" (вул. Праведників світу, 4А, приміщення 6-11, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43159232)

Відповідач: Вінницька митниця (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43997544)

Суддя Крапівницька Н. Л.

підпис

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар: