Decision № 138917935, 10.08.2026, Zavodskyi District Court of Dniprodzerzhynsk City

справа № 208/1299/26

провадження № 2/208/3057/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді Гречаної В.Г.,

секретаря судового засідання Якимчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 208/1299/26 за позовом представника позивача, адвоката Яцюк Наталії Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимоги на предмета спору: Покровський відділ державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача - адвокат Яцюк Наталія Миколаївна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Заводського районного суду міста Кам`янського з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимоги на предмета спору: Покровський відділ державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

В обґрунтування позову зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 21.08.2021 року. Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей:

- сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 16, складений Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Красноармійську Красноармійського міськрайонного управління юстиції Донецької області від 12.01.2009 року;

- сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 23, складений відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Красноармійську Красноармійського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області від 11.01.2011 року.

Заочним рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12 червня 2024 року по справі № 235/3074/24, з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до повноліття дітей, починаючи з 17 квітня 2024 року.

Судове рішення не було оскаржено відповідачем та набрало законної сили 15 липня 2024 року.

На виконання цього рішення було видано виконавчий лист, який було скеровано на примусове виконання до Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Відповідно до довідки-розрахунку Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції від 13.01.2026 року, вбачається, що за ОСОБА_2 наявна загальна сума заборгованості по аліментах за період з 01.01.2025 року по 31.12.2025 року - 52185,66 грн.

Дана заборгованість утворилася у зв`язку з несвоєчасною сплатою аліментів відповідачем, тому представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивачки неустойку (пеню).

Неустойка у виді пені обчислюється у відсотках від суми невиконаних або неналежно виконаних зобов`язань, які виникають у боржника щомісяця, то й пеня має триваючий характер і обчислюється за прострочення кожного зобов`язання окремо.

Згідно розрахунку неустойки пені за період з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року загальна сума пені за останній рік прострочення сплати аліментів становить 17108,11 гривень, яку представник позивача просить суд стягнути з відповідача по справі на користь позивача.

17.06.2026 року від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, з якої вбачається, що 10.06.2026 року отримано позивачем актуальну довідку помісячного розрахунку заборгованості.

Позивач просить визнати поважними причини пропуску строку на подання заяви про збільшення розміру позовних вимог поважними та прийняти заяву про збільшення розміру позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача неустойку за прострочення сплати аліментів за період з 01.01.2025 року по 31.05.2026 року у сумі 30207,36 грн.

Відповідно ч.1 ст.27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч.1 ст.28 ЦПК України, позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача

Як вбачається із відповіді № 2319058 від 09.02.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно із відповіддю № 2319088 від 09.02.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до відповіді № 2319114 від 09.02.2026 року щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як внутрішньо переміщена особа зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвалою суду від 09.02.2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 208/1299/26 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду.

28.05.2026 року від позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі.

Від представника позивача 17.06.2026 року надійшла заява, в якій зазначила, що зацікавлена в оперативному розгляді справи, всі докази стороною позивача надано, просить розгляд справи проводити за відсутності позивача та її представника, просить позов задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Представник позивача та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, шляхом направлення повісток в Електронний суд, які вони отримали 20.06.2026 року, що підтверджується довідками.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Про час, дату та місце судового засідання неодноразово повідомлялась шляхом направлення судових повісток засобами поштового зв`язку «Укрпошта» за зареєстрованим місцем проживання відповідача, як ВПО, що в розумінні п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, є належним повідомленням про розгляд справи, причини своєї неявки суду не повідомив. Правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Судом встановлено, що заочним рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12.06.2024 року (справа № 235/2074/24) стягнуто з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до повноліття дітей, починаючи з 17 квітня 2024 року.

Вказане рішення набрало законної сили.

06.08.2024 року старшим державним виконавцем Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження ВП № 75724918 з примусового виконання виконавчого листа № 235/2074/24 від 15.07.2024 року про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На момент звернення до суду зазначене вище виконавче провадження перебуває на виконанні у Покровському ВДВС у Покровському районі Донецької області Східного МУ МЮ.

Відповідно до наданої довідки-розрахунку заборгованості по ВП № 75724918, складеного головним державним виконавцем Покровського ВДВС у Покровському районі Донецької області Східного МУ МЮ Клімовою Р. загальна заборгованість зі сплати аліментів за період з 01.01.2025 року по 32.05.2026 року складає 95564,01 грн.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. І за таких обставин кожна особа, звертаючись до суду із позовом, повинна дотримуватись норм процесуального законодавства.

Частиною першою статті 6 Конвенції, яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

При цьому, той із батьків, із якого присуджені аліменти, зобов`язаний сплачувати їх, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до боржника передбаченої законом відповідальності.

Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника. (такий висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2021 року у справі №636/3546/17).

Як передбачено статтею 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Неустойка (пеня) може бути стягнута з особи, яка є винною в ухиленні (простроченні) сплати аліментів.

Під ухиленням від сплати аліментів закон розуміє як пряму відмову від надання утримання, так і різні дії (бездіяльність) зобов`язаної особи, спрямовані на повне або часткове ухилення від сплати аліментів; приховання особою дійсного розміру свого заробітку (доходу); зміну роботи або місця проживання з метою запобігання сплати аліментів; приховання свого місцезнаходження; інші дії, що свідчать про намір особи ухилитися від виконання обов`язків щодо утримання.

У разі несплати аліментів у поточному місяці з 1 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.

Згідно з п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосуванням судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з аналізу норм Глави 49 ЦК України, неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

Оскільки неустойка у виді пені обчислюється у відсотках від суми невиконаних або неналежно виконаних зобов`язань, які виникають у боржника щомісяця, то й пеня має триваючий характер і обчислюється за прострочення кожного зобов`язання окремо.

Отже, з урахуванням правової природи пені, як дієвого стимулу належного виконання обов`язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом ст. 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 20.07.2020 по справі № 362/4462/16 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц (провадження №14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі №6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі №6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

Тобто формула для розрахунку пені така: заборгованість за місяць х - кількість днів заборгованості, х- 1%.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:

p=(A1х1%хQ1)+(A2х1%хQ2)+ (Anх1%хQn), де:

p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;

A1- нарахована сума аліментів за перший місяць (сума аліментів які не були сплачені);

Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів, починаючи з першого дня першого місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати;

A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць (сума аліментів які не були сплачені);

Q2 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів, починаючи з першого дня першого місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати;

An - нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;

Qn - кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

У разі виплати аліментів частинами, якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені 1 %.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 січня 2022 року (справа №711/679/21) зазначив, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад.

Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії; положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин; в СК України не передбачено як відбувається погашення вимог за грошовим зобов`язанням.

Тому в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства, а саме стаття 534 ЦК України; при здійсненні часткових платежів аліментів такі кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла у попередньому місяці (попередніх місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а тільки згодом, у разі відсутності заборгованості, на погашення платежу за поточний місяць.

У цій же постанові Верховний Суд виклав правовий висновок про те, що оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» (в абзаці 1 частини 1 статті 196 СК України) означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.

В даному випадку, зібрані докази вказують на те, що у період січня 2025 року по травень 2026 року відповідач не виконував належним чином судового рішення про стягнення з нього аліментів на утримання дітей та допускав прострочення сплати аліментів.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказах заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача, доказів протилежного суду не надано, так як і не зазначено поважні причини несвоєчасної сплати аліментів, на які безпосередньо зазначені п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосуванням судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Суд зважає й на те, що пеня, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача це кошти, які в подальшому будуть використанні на забезпечення належного рівня життя, лікування, розвитку дитини, які нею були втрачені через несвоєчасне та неналежне утримання з боку відповідача.

Відповідно до долученого представником позивача до заяви про збільшення розміру позовних вимог розрахунку пені за несвоєчасну сплату аліментів вбачається, що розмір пені за період з січня 2025 року по травень 2026 року визначено у сумі 30 207,36 грн.

Судом досліджено та перевірено наведений представником позивача розрахунок пені за несвоєчасну сплату аліментів.

Представником позивача при здійсненні розрахунку пені за березень та квітень 2025 року безпідставно визначено розмір щомісячних аліментів, що підлягали сплаті, у сумі 5214,33 грн.

Оскільки відповідно до довідки-розрахунку заборгованості по виконавчому провадженню № 75724918, складеної головним державним виконавцем Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Клімової Р., розмір аліментів, який підлягав стягненню за березень 2025 року, становить 2 075,00 грн, а за квітень 2025 року - 2 045,67 грн.

Крім того, з указаного розрахунку заборгованості вбачається, що у березні 2025 року боржником сплачено 2 058,21 грн, у зв`язку з чим залишок заборгованості за цей місяць становить 16,79 грн (2 075,00 грн 2 058,21 грн).

За квітень 2025 року при нарахованій сумі аліментів 2 045,67 грн боржником сплачено 2 020,10 грн, у зв`язку з чим заборгованість за вказаний місяць становить 25,57 грн (2 045,67 грн 2 020,10 грн).

Таким чином, при визначенні розміру пені за несвоєчасну сплату аліментів за березень та квітень 2025 року підлягає врахуванню саме фактичний розмір заборгованості за кожним відповідним місячним платежем, а не загальний розмір аліментів, визначений представником позивача у розмірі 5 214,33 грн.

Згідно правого висновку Великої Палати Верховного Суду (провадження № 14-616цс18) щодо порядку обчислення неустойки (пені) розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць(місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 %.

За ч. 1 ст. 196 СК України пеня не може перевищувати 100 % заборгованості зі сплати аліментів.

Разом з тим, відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути пеню за прострочення сплати аліментів за період з січня 2025 року по травня 2026 року відповідно до ч. 13 ЦПК України у визначеному позивачем розмірі, а саме: 30207,36 грн.

На підставі ст. 141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн, так як позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Керуючись ст.ст. 195,196 СК України, ст.ст.4,7,8,12,13,81,141,258-259,263,265,273 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимоги на предмета спору: Покровський відділ державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , адреса реєстрації як ВПО: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 , адреса реєстрації як ВПО: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ) пеню за несвоєчасну сплату аліментів за період з 01.01.2025 року по 31.05.2026 року у розмірі 30207 (тридцять тисяч двісті сім) гривень 36 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , адреса реєстрації як ВПО: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави суму судового збору у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачем заочне рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарженняякщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України http://zv.dp.court.gov.ua.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 , адреса реєстрації як ВПО: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , адреса реєстрації як ВПО: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Покровський відділ державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України адреса: 85300, Україна, Донецька обл., місто Покровськ, вулиця Степана Бовкуна, будинок 7, код ЄДРПОУ 34941051.

Суддя В.Г. Гречана