Єдиний державний реєстр судових рішень 12.08.2026 Справа № 756/7695/26
Справа № 756/7695/26
Провадження № 1-кп/756/1491/26
УХВАЛА
12 серпня 2026 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 (у режимі відео конференції),
захисника - ОСОБА_5 (у режимі відео конференції),
під час проведення судового засідання у кримінальному провадженні №42026113330000011 від 19.02.2026 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Красний Луч Донецької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 14.06.2023 року Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 34 000,00 грн.;
- 21.06.2023 року Святошинським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у вигляді обмеження волі строком 2 роки;
- 06.07.2023 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у вигляді обмеження волі строком 1 рік;
- 04.08.2023 року Оболонським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у вигляді обмеження волі строком на 3 роки 1 місяць, на підставі ухвали Бердичівського міського суду Житомирської області від 08.11.2024 року звільнений із заміною невідбутого строку покарання у вигляді 1 року 11 місяців 13 днів на 240 годин громадських робіт,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,
УСТАНОВИВ:
Прокурор звернувся з клопотанням про продовження строку дії раніше застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів, посилаючись на обґрунтованість висунутого особі обвинувачення, на існування ризиків переховування обвинуваченого, впливу на свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення, та на неможливість запобігти існуючим ризикам застосуванням до обвинуваченої більш м`якого запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_4 і його захисник заперечили проти продовження тримання під вартою, просили змінити обвинуваченому запобіжний захід на домашній арешт.
Вислухавши учасників судового провадження, дослідивши надані письмові документи, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню на таких підставах.
Згідно зі статтею 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Частиною 3 ст. 199 КПК України передбачено, що суд при продовженні строку тримання під вартою враховує обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання під вартою.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, пов`язаному зі незаконним переправленням осіб через державний кордон України з корисливих мотивів, яке кваліфіковано органом досудового розслідування за ч. 3 ст. 332 КК України.
Обвинувачений затриманий 12.03.2026 р. в порядку статті 208 КПК України.
13.03.2026 ухвалою слідчого судді до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, до 10.05.2026 р., водночас обвинуваченому визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. При обранні такого запобіжного заходу слідчий суддя виходив із наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Востаннє, ухвалою суду від 23.06.2026 року обвинуваченому продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 21 серпня 2026 року включно та залишено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
ОСОБА_4 висунуте обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину, санкція статті за вчинення якого передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до 9 років. При цьому, на цій стадії суд не вирішує питання доведеності винуватості, не надає оцінку доказам на підтвердження або спростування фактичних обставин.
Аналізуючи дані про особу обвинуваченого, суд приймає до уваги, що він має місце проживання, однак не зареєстрований за вказаною адресою, обвинувачений офіційно не працевлаштований, проживає зі співмешканкою, раніше неодноразово судимий.
Згідно відповіді Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області від 14.05.2026 року, стан здоров`я ОСОБА_4 розцінюється як стабільний та відповідає перебігу наявних захворювань.
Виходячи із тяжкості і характеру злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_4 , у сукупності із наведеними даними про його особистість, суд вважає наявним ризик, що обвинувачений перебуваючи на волі, усвідомлюючи невідворотність покарання у разі визнання його винуватим, може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків, вказаних в обвинувальному акті (пункти 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Суд приходить до висновку про доведеність прокурором того, що існуючі ризики не зменшились, застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою залишається виправданим і обґрунтованим виходячи із встановлених ризиків і тяжкості обвинувачення.
Розглядаючи можливість застосування альтернативних більш м`яких запобіжних заходів, суд зазначає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, як особисте зобов`язання, порука, домашній арешт, не зможе запобігти названому вище ризику, оскільки на даному етапі не є достатніми для гарантування поведінки обвинуваченої виходячи із встановленого судом ризику, тяжкості кримінального правопорушення і особи обвинуваченої.
Крім того, суду не надано жодних доказів на підтвердження зв`язку обвинуваченого з адресою житла у місті Києві, наявності у нього права користування таким майном.
Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слід залишити обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у виді застави у мінімальній межі, передбаченій ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що буде достатнім для гарантування належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
З огляду на встановлений ризик, який не перестав існувати і не зменшився, тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання її винуватою, суд вважає що клопотання прокурора слід задовольнити частково. Досягнення завдань у даному кримінальному провадженні виправдовує подальше втручання у право обвинуваченої на свободу.
Керуючись ст.ст. 176 - 178, 183, 193, 194, 197, 199, 369, 372, 392 КПК України, суд
У Х В А Л И В:
Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 10 жовтня 2026 року включно.
Залишити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240 грн. 00 коп., у разі внесення якої звільнити його з-під варти із покладенням обов`язків, визначених ухвалою суду від 13.03.2026 року.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
The court decision No. 138914639, Obolonskyi District Court of Kyiv City was adopted on 12.08.2026. The procedural form is Criminal, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find important information about this court decision. We provide convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database includes the full range of information you need, allowing you to find important information easily.
This decision relates to case No. 756/7695/26. Firms, which are mentioned in the text of this judgment: