Decision № 138911348, 12.08.2026, Novhorodka District Court of Kirovohrad Oblast

Справа № 393/363/26

пров. 2/393/377/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року селище Кам`янець

Новгородківський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого судді Добрострой О.С.,

за участі секретаря судового засідання Бадеги І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ''Бізнес позика'' до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача Дармограй А.Т. звернулася до суду із вищевказаним позовом та просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №538911-КС-002 про надання кредиту від 28.12.2025р. (далі договір) у розмірі 16 980 грн. Позов мотивований тим, що 28.12.2025р. між сторонами укладено договір, відповідно до якого відповідач отримала кредит. Відповідач умови договору належним чином не виконувала, а тому має заборгованість у розмірі 16 980 грн, яка складається з 6 000 грн прострочені платежі по тілу кредиту, 6 780 грн прострочені платежі по процентах, 3 000 грн відсотки відповідно до ст.625 ЦК України, 1 200 грн комісія.

Ухвалою суду від 28.05.2026р. відкрито спрощене позовне провадження у справі.

15.06.2026р. відповідач надала відзив, в якому вказала, що факт отримання кредитних коштів не заперечує, просить під час ухвалення рішення врахувати те, що вона є військовослужбовцем Збройних Сил України.

03.07.2026р. представник позивача ОСОБА_2 надала до суду додаткові пояснення, в яких вказала, що у ч.15 ст.14 Закону України ''Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей''чітко зазначено про не нарахування процентів за користування кредитом, а не про списання всіх процентів за користування кредитом. Вказана норма закону не передбачає звільнення військовослужбовців (їх дружин чи чоловіків) від обов`язку по сплаті процентів за користування кредитом, а лише визначає умови, за яких проценти за користування кредитом не нараховуються. Зазначена норма закону не передбачає звільнення військовослужбовців (їх дружин чи чоловіків) від обов`язку по сплаті комісії за надання кредиту. Відповідач не надала суду належні, достатні та достовірні докази на підтвердження перебування її на військовій службі. Тому, відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин ч.15 ст.14 Закону України ''Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей''.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. У вищевказаних додаткових поясненнях представник позивача ОСОБА_2 просить суд розглянути справу без її участі, позов підтримує.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи. У клопотанні від 03.07.2026р. відповідач просить суд розглянути справу без її участі.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясував наступне.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.2 ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з п.5 ч.1 ст.3 Закону України ''Про електронну комерцію'' електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.1, 3, 4, 5 ст.11 Закону України ''Про електронну комерцію'' пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до п.6,12 ч.1 ст.3 Закону України ''Про електронну комерцію'' електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно з ч.12 ст.11 Закону України ''Про електронну комерцію'' електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Положеннями ст.12 Закону України ''Про електронну комерцію'' визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України ''Про електронний цифровий підпис'', за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

28.12.2025р. між сторонами укладено договір, відповідно до якого кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 6 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю ''Бізнес позика''(надалі- Правила). Строк, на який надається кредит, 16 тижнів. Стандартна процентна ставка за кредитом - в день 1%, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Комісія за видачу кредиту - 1 200 грн. Строк дії договору до 19.04.2026р. Номер електронного платіжного засобу позичальника 4441-11ХХ-ХХХХ-6324.

Позивач умови договору виконав у повному обсязі, а саме перерахував кредитні кошти у сумі 6 000 грн на картковий рахунок відповідача, що відповідно до копії підтвердження про здійснення переказу грошових коштів, та інформації АТ ''Універсал Банк''.

Суд відзначає, що у спорах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме - надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанови Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 415/160/17, від 20 листопада 2024 року у справі №243/7840/15).

Позивач надав до суду докази надання кредитних коштів відповідачу, а саме розрахунок заборгованості, довідку про стан заборгованості, паспорт споживчого кредиту, договір №538911-КС-002 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 28.12.2025р., пропозицію (оферту) укласти договір від 28.12.2025р., прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти договір від 28.12.2025р., візуальну форму послідовності дій клієнта, анкету клієнта, підтвердження щодо переказу грошових коштів, Правила надання споживчих кредитів для продуктів ''Кредит 4 місяці'' та ''Кредит 6 місяців'' Товариством з обмеженою відповідальністю ''Бізнес позика''.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості містить відомості, що відображають, зокрема - дату отримання кредитних коштів, розмір отриманого кредиту, суму погашеного кредиту, залишок заборгованості.

Отже, надані позивачем докази у їх сукупності підтверджують факт виникнення кредитних зобов`язань у відповідача за вказаними договором.

У постанові від 26 вересня 2018 року у справі №159/2146/15-ц Верховний Суд зазначив, що, встановивши факт існування між сторонами не виконаних позичальником кредитних зобов`язань, суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду не має сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 6 000 грн заборгованості за тілом кредиту підлягає задоволенню, так як вказана сума доведена належними доказами і щодо неї у суду не має сумніву.

Щодо сплати відповідачем відсотків за користування кредитом, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.15 ст.14 Закону України ''Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'' військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Статтею 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" унормовано, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

24.02.2022р. відповідно до Закону України ''Про правовий режим воєнного стану'' указом Президента України № 64/2022 24.02.2022р. в Україні введено воєнний стан, термін якого продовжено з 05 години 30 хвилин 2 серпня 2026 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 "Про загальну мобілізацію", у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, вирішено, зокрема оголосити та провести загальну мобілізацію.

Суд відзначає, що необхідними документами доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України ''Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей'', є - військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

З копії військового квитка відповідача слідує, що відповідач проходить військову службу у Збройних Силах України з 25.03.2022р.

07.11.2023р. відповідачу видано посвідчення учасника бойових дій.

Відповідно до копії довідки військової частини НОМЕР_1 від 26.06.2026р. відповідач перебуває на військовій службі за контрактом у цій військовій частині.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач належними та допустимими доказами підтвердила наявність у неї статусу військовослужбовця, а тому суд вважає, що на неї поширюються гарантії, передбачені п.15 ст.14 Закону України ''Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей''. Відповідно до наведеної норми закону таким військовослужбовцям за час проходження військової служби та участі у відповідних заходах не нараховуються проценти за користування кредитом, штрафи та пеня, крім випадків, прямо визначених законом. Спірний кредитний договір не належить до винятків, передбачених зазначеною нормою. Тому, доводи позивача про те, що відповідач не довела наявності у неї права на пільгу, як військовослужбовця, є безпідставними. Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 6 780 грн відсотків задоволенню не підлягають.

Щодо сплати відповідачем комісії за надання кредиту, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України ''Про споживче кредитування'' загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України ''Про споживче кредитування'' до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України ''Про споживче кредитування'' безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п.4 ч.1 ст.1 та ч.2 ст. 8 Закону України ''Про споживче кредитування'' Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до п.5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит додатка 2 до цих Правил.

Згідно з ч.5 ст.12 Закону України ''Про споживче кредитування'' умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У кредитному договорі передбачена комісія за видачу кредиту у розмірі 1 200 грн. Комісія нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту. Розмір комісії, встановлений цим пунктом договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір комісії не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Аналіз змісту договору свідчить, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позичальнику та за які встановлена комісія у визначеному у цьому пункті розмірі. Позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що положення договору щодо сплати позичальником комісії за видачу кредиту є нікчемними відповідно до ч.5 ст.12 Закону України ''Про споживче кредитування''.

Також суд зауважує, що положення договору про надання, управління та обслуговування споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України ''Про захист прав споживачів'', є нікчемними. Подібний висновок наведено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22).

Надання кредиту є по суті основним обов`язком кредитодавця за умовами укладеного із споживачем договором, а не послугою, виконання якого не може здійснюватися за окрему плату. Тому, позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача комісії, пов`язаної з наданням кредиту, у сумі 1 200 грн задоволенню не підлягає.

Щодо сплати відповідачем відсотків відповідно до ст.625 ЦК України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що відповідач порушила зобов`язання за договором, а тому у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення трьох процентів річних відповідно до ст.625 ЦК України.

Так, ч.2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Так, з 24.02.2022р. відповідно до Закону України ''Про правовий режим воєнного стану'' указом Президента України № 64/2022 24.02.2022р. в Україні введено воєнний стан, термін якого продовжено з 05 години 30 хвилин 2 серпня 2026 року строком на 90 діб.

Таким чином, відповідач звільнена від сплати трьох процентів річних від простроченої суми після 24.02.2022р., а тому позов в частині стягнення з відповідача 3 000 грн заборгованості за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України задоволенню не підлягає.

Аналізуючи вищезазначені норми права та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме - в частині стягнення з відповідача на користь позивача 6 000 грн тіла кредиту. В решті вимог позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 940,77 грн, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.12, 13, 81, 141, 246, 258268, 272 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ''Бізнес позика'' до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ''Бізнес позика'' (місцезнаходження бульвар Лесі Українки, 26 оф.411, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за договором №538911-КС-002 про надання кредиту від 28.12.2025р.у розмірі 6 000 грн (шість тисяч гривень), яка складається з - 6 000 грн тіло кредиту.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ''Бізнес позика'' (місцезнаходження бульвар Лесі Українки, 26 оф.411, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 41084239) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 940,77 грн.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ''Бізнес позика'' (місцезнаходження бульвар Лесі Українки, 26 оф.411, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 41084239).

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.С.Добрострой