Decision № 138907821, 29.07.2026, Commercial Court of Odesa Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" липня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/970/26

Господарський суд Одеської області у складі головуючої судді Демченко Т.І.

За участі секретаря судового засідання: Кастрової М.С.,

За участю представників сторін:

від прокуратури: Клюкін К.І.

від позивача: Дудник О.Сю

від відповідача: не з`явився

розглянувши матеріали справи № 916/970/26

За позовом: Доброславської окружної прокуратури (67500, Одеський район, Одеська область, смт. Доброслав, вул. Центральна, 85) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. В. Арнаутська, 15, код ЄДРПОУ 43015722)

до відповідача: Приватного підприємства,,Агрос-Юг (65114, м. Одеса, вул. Костанді, б. 201, кв.104, код ЄДРПОУ 35993399)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державне підприємство,,Гвардійське (67554, Одеська обл., Одеський р-н, селище Гвардійське(п), вул. Олімпійська, буд. 1, код ЄДРПОУ 14304703).

про стягнення 369 313,76 грн, розірвання договору, звільнення будівлі,

обставини справи:

17.03.2026 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява від Доброславської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (далі РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях) до Приватного підприємства,,Агрос-Юг (далі ПП,,Агрос-Юг), в якій вона просить:

- стягнути з ПП,,Агрос-Юг до Державного бюджету України заборгованість по орендній платі у розмірі у розмірі 300 222,67 грн та пеню у розмірі 69 091,09 грн;

- розірвати договір оренди нерухомого майна, укладений між РВ ФДМУ по Одеській області та ПП,,Агрос-Юг 02.06.2014 № 209840911135;

- звільнити будівлю МТМ (інв.№ 006), будівлю диспечерської та навісу (інв. № 001) та будівлю складу (інв. № 003) загальною площею 2630,40 кв.м, за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Гвардійське, вул. Олімпійська, 1/13 шляхом виселення ПП,,Агрос-Юг з вказаних будівель на користь РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокуратура посилається на порушення відповідачем умов названого договору оренди шляхом систематичної неоплати орендних платежів у період з 21.07.2023 по 30.01.2026.

Ухвалою суду від 18.03.2026 суд прийняв позовну заяву до свого провадження та призначив підготовче засідання на 15.04.2026, залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державне підприємство,,Гвардійське (далі ДП,,Гвардійське).

26.03.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву.

31.03.2026 до суду надійшла відповідь на відзив.

Під час підготовчого засідання 15.04.2026 суд відклав розгляд справи на 28.04.2026.

Під час підготовчого засідання 28.04.2026 суд відклав розгляд справи на 20.05.2026.

Під час підготовчого засідання суду 20.05.2026 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті, одночасно із наданням можливості учасникам судового процесу подати до першого засідання по суті додаткові пояснення та докази, що занесено до протоколу судового засідання.

Ухвала складена окремим документом після закінчення судового засідання (частина п`ята статті 233 ГПК України).

16.06.2026 до суду надійшли пояснення по справі від позивача.

Під час засідання 16.06.2026 суд постановив відкласти розгляд справи на 14.07.2026.

Під час засідання 14.07.2026 суд постановив відкласти розгляд справи на 22.07.2026.

Судове засідання 22.07.2026 не відбулося у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги у м.Одеса.

Ухвалою суду від 27.07.2026 відкладено розгляд справи на 29.07.2026.

Відповідно ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Повне судове рішення складено та підписано 11.08.2026.

Щодо строку розгляду справи господарський суд зауважує, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених ст.2,4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Отже, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні згідно Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення підписано у відповідності до приписів ч.1 ст.240 ГПК України.

установив:

02.06.2014 між РВ ФДМУ по Одеській області (правонаступник РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях, Орендодавець) та ПП «Агрос-Юг» (Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (далі Договір), відповідно до п. 1.1. якого Орендодавець Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області передає, а Орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: будівлю МТМ (інв.№ 006), будівлю диспечерської та навісу (інв. № 001) та будівлю складу (інв. № 003) загальною площею 2630,40 кв.м., за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с. Гвардійське, вул. Олімпійська, 1/13 (далі - Майно), яке обліковується на балансі ДП «Гвардійське» (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ ОФ «ІНЮГ-Експертиза» станом на 31.12.2013 та становить 802 000,00 грн.

Згідно з п. 1.2. Договору майно передається в оренду з метою розміщення складських приміщень.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання Майна.

Відповідно до п. 10.1 цей договір укладено строком на два роки одинадцять місяців, який діє з моменту підписання його сторонами.

Вказане майно передано в оренду ПП «Агрос-Юг» згідно з актом приймання передавання від 02.06.2014.

20.06.2017 Договором внесено зміни до договору оренди від 02.06.2014 та продовжено його дію до 02.04.2020.

24.06.2020 Договором внесено зміни до договору оренди від 02.06.2014 та продовжено його дію до 02.04.2021.

15.09.2021 Договором №1 про внесення зміни до договору оренди від 02.06.2014 нерухомого майна, що належить до державної власності, в новій редакції визначено змінювані умови договору (далі Умови) та незмінювані умови договору.

Згідно з п.12.1. Договору №1 від 15.09.2021 про внесення зміни до договору оренди від 02.06.2014 строк договору продовжено на 5 років.

Відповідно до п. 3.1. Договору №1 від 15.09.2021 про внесення зміни до договору оренди від 02.06.2014 орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з п.9 Умов місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону становить 18 815,00 грн без ПДВ.

Пунктом 3.4. Договору №1 від 15.09.2021 про внесення зміни до договору оренди від 02.06.2014 передбачено, що Орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків Балансоутримувача. Балансоугримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із зазначенням частини орендної плати, яка сплачується на рахунок Балансоутримувача, і частини орендної плати, яка сплачується до державного бюджету. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує Балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати. Балансоугримувач надсилає Орендарю рахунок не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати платежу. Протягом п`яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди Балансоугримувач передає Орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податковою накладною за умови реєстрації Орендаря платником податку на додану вартість.

Пунктом 16 Умов визначено, що співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладення договору складає: Балансоутримувачу 30 відсотків суми орендної плати, державному бюджету 70 відсотків суми орендної плати.

Згідно з п. 3.7 Договору №1 від 15.09.2021 про внесення зміни до договору оренди від 02.06.2014 орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується Орендодавцем (в частині, належній державному бюджету) та/або Балансоутримувачем (в частині, належній Балансоутримувачу). Орендодавець і Балансоутримувач можуть за домовленістю звернутися із позовом про стягнення орендної плати та інших платежів за цим договором, за якими у Орендаря є заборгованість, в інтересах відповідної сторони цього договору. Сторона, в інтересах якої подається позов, може компенсувати іншій стороні судові і інші витрати, пов`язані з поданням позову.

Відповідно до п. 3.7 Договору №1 від 15.09.2021 про внесення зміни до договору оренди від 02.06.2014 на суму заборгованості Орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

У зв`язку із несплатою орендної плати за період з 15.08.2023 по 31.01.2026 у відповідача виникла заборгованість у розмірі 300 222,67 грн, що стало причиною звернення позивача з цим позовом до суду. Крім того, позивачем нараховано пеню у розмірі 69 091,09 грн.

Відповідач проти наведеної заборгованості не заперечує.

Під час розгляду справи відповідач у добровільному порядку сплатив заборгованість з орендної плати у розмірі 300 222,67 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №3136316750 від 19.03.2026 та пеню у розмірі 69 091,09 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №3136316751 від 19.03.2026.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

Згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

З урахуванням викладеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

У зв`язку із добровільним виконанням зобов`язання, суд закриває провадження у справі у частині стягнення з ПП,,Агрос-Юг до Державного бюджету України заборгованості по орендній платі у розмірі у розмірі 300 222,67 грн та пені у розмірі 69 091,09 грн.

Відповідно до п. 12.7.1. Договору №1 від 15.09.2021 про внесення зміни до договору оренди від 02.06.2014 договір може бути достроково припинений на вимогу Орендодавця, якщо Орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців або сумарна заборгованість з орендної плати більша, ніж плата за три місяці.

У зв`язку із систематичною несплатою орендної плати за період з 15.08.2023 по 31.01.2026, посилаючись на умови договору, позивач просить суд розірвати договір оренди нерухомого майна, укладений між РВ ФДМУ по Одеській області та ПП,,Агрос-Юг 02.06.2014 № 209840911135 та звільнити будівлю МТМ (інв.№ 006), будівлю диспечерської та навісу (інв. № 001) та будівлю складу (інв. № 003) загальною площею 2630,40 кв.м, за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Гвардійське, вул. Олімпійська, 1/13 шляхом виселення ПП,,Агрос-Юг з вказаних будівель на користь РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що:

- основна заборгованість за договором та пеня погашена повністю, майновий інтерес позивача задоволений, а отже, він не позбавився того, на що розраховував при укладенні договору.

- затримка розрахунків за період з 15.08.2023 по 31.01.2026 не була проявом несумлінності відповідача, а стала наслідком сукупності критичних факторів, характерних для аграрного сектору Одеської області в умовах воєнного стану.

- згідно з п. 3.4. Договору, орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків Балансоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із зазначенням частини орендної плати, яка сплачується на рахунок Балансоутримувача, і частини орендної плати, яка сплачується до державного бюджету. Проте, за період з 15.08.2023 по 31.01.2026 жодних рахунків на адресу ПП «Агрос-Юг» виставлено та направлено не було.

Третя особа у своїх поясненнях підтвердила зарахування суми заборгованості до державного бюджету.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до п.3 ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до п. 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19.09.2012 р. на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає у тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти росії» (Menchinskaya v. russia), заява № 42454/02, § 35).

За змістом ч.2 ст.2 Цивільного кодексу України держава Україна є учасником цивільних відносин. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками (ч.1 ст.167 Цивільного кодексу України ). Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст.170 Цивільного кодексу України).

Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, у цивільних, правовідносинах. Тому, у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018р. у справі № 5023/10655/11, від 06.07.2021 р. у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 р. у справі № 359/3373/16-ц, від 18.01.2023р. у справі №488/2807/17).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що і в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанову від 26.06.2019 р. у справі № 587/430/16-ц). Тому, зокрема, наявність чи відсутність у органу, через який діє держава, статусу юридичної особи, значення не має (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 р. у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 р. у справі № 359/3373/16-ц).

Незалежно від того, хто саме звернувся до суду, - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор, у судовому процесі держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб`єкта процесуальних правовідносин. Таким чином, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор. На відміну від останнього та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 р. у справі № 359/3373/16-ц).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру».

З наведеного можна виснувати, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Останній не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може та бажає захищати інтереси.Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз.1-3 ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру».).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.06. 2019 р. у справі № 587/430/16-ц ).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві чи іншій заяві, скарзі обгрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. (абз.2 ч.2 ст.53 ГПК України).

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їхнього захисту, але не подав відповідний позов у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати бездіяльність компетентного органу. Для встановлення того, які дії вчинить останній, прокурор до нього звертається до подання позову у порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про прокуратуру», фактично надаючи цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом перевірки виявлених прокурором фактів порушення законодавства, а також вчинення дій для виправлення цих порушень, зокрема подання позову чи повідомлення прокурора про відсутність порушень, які вимагають звернення до суду.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або мало стати відомо про можливе порушення інтересів держави, є бездіяльністю відповідного органу. Розумність вказаного строку визначає суд з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи через можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також з урахуванням таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо

Таким чином, прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченого ст.23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18).

У позовній заяві прокурор вказав, що окружною прокуратурою на адресу РВ ФДМУ в Одеській та Миколаївській областях скеровано запит в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 09.01.2026 № 58-109вих-26 щодо вжиття заходів по стягненню заборгованості з в судовому порядку.

У відповідь РВ ФДМУ в Одеській та Миколаївській областях листом від 10-951-07-611 від 06.02.2026 надало копії договору оренди нерухомого майна та розрахунки заборгованості, з якого убачається, що самостійно заходи по стягненню заборгованості, пені та розірвання договору та виселення з орендованих будівель позивач не вживає.

Таким чином, ураховуючи бездіяльність РВ ФДМУ в Одеській та Миколаївській областях у прокурора, відповідно до вимог ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», наявні підстави для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі РВ ФДМУ в Одеській та Миколаївській областях.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави в цій справі.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами ч.1 ст.283 Господарського кодексу України (що був чинним на момент укладання договору) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Отже, між сторонами за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 02.06.2014 склалися орендні правовідносини.

Враховуючи те, що об`єкт оренди відповідно до наявних у справі матеріалів є державною власністю, на правовідносини, що склалися між сторонами за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 02.06.2014 розповсюджуються положення Закону України Про оренду державного та комунального майна (зі змінами).

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України обов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України (що був чинним станом на дату виникнення спірних правовідносин) орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

За приписами ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч.3 ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції станом на дату укладення Договору оренди) орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Аналогічні положення містяться у ч.4 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», в редакції Закону, яка є чинною станом на дату розгляду справи.

Статтею 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що відповідачем виконано не було.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не заперечував наявність у нього заборгованості за період з 15.08.2023 по 31.01.2026. Більш того, сплатив її тільки після звернення позивачем до суду з цим позовом та відкриття провадження по справі.

Щодо невиставлення позивачем рахунків, суд не приймає доводи відповідача та зазначає що, невиставлення/ненаправлення позивачем рахунку на оплату не звільняє відповідача від обов`язку оплатити послуги, надані позивачем. Так, за своєю правовою природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги.

Цей висновок наведений у постановах Верховного Суду від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 10.01.2024 у справі №904/6023/19.

У свою чергу, відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 915/641/19, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату, оскільки такий обов`язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку (правова позиція є сталою, сформована у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18).

Що стосується розірвання Договору оренди, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

Відповідно до п. 12.7.1. Договору №1 від 15.09.2021 про внесення зміни до договору оренди від 02.06.2014 договір може бути достроково припинений на вимогу Орендодавця, якщо Орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців або сумарна заборгованість з орендної плати більша, ніж плата за три місяці

Отже, підставою для дострокового розірвання договору оренди може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов`язань, передбачених Законом України "Про оренду державного та комунального майна" або договором.

За умовами укладеного між сторонами договору, неналежне виконання Орендарем його умов (своєчасно і в повному обсязі вносити Орендодавцеві орендну плату) є підставою для його дострокового розірвання.

Суд також зазначає, що норма ч. 2 ст. 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" має застосовуватися з урахуванням загальних положень ЦК України, які регулюють питання щодо дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути також розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди комунального майна, як систематичне (два і більше разів) своєчасне (у строк встановлений договором) невнесення орендної плати або несплата її повністю, а також невиконання сторонами інших своїх зобов`язань, в тому числі несплата інших обов`язкових платежів, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю) (постанови Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 925/421/21 та від 01.12.2021 у справі № 916/1668/20).

При цьому сплата заборгованості з орендної плати та інших обов`язків платежів як після відкриття провадження у справі, так і напередодні подання позову не може виправдовувати бездіяльність відповідача, як господарюючого суб`єкта, якщо має місце неодноразове прострочення сплати цих платежів по договору, та бути підставою для висновку про відсутність істотного порушення умови договору оренди, оскільки однією із кваліфікуючих ознак договору оренди є його оплатний характер.

Також у постанові Верховного Суду від 22.12.2021 у справі № 924/120/21 зазначено, що право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене ч. 1 ст. 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду із вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору. У розумінні наведених положень істотне порушення наймачем такої умови договору найму майна як своєчасне внесення орендної плати є достатньою підставою для дострокового розірвання договору найму та повернення наймодавцеві речі із найму.

Крім того, суд зазначає, що орендоване майно є державним, орендна плата сплачується до державного бюджету, тому систематичне, несвоєчасне невнесення орендної плати завдає істотної шкоди державному бюджету, і в такому разі має місце неефективне використання державного майна.

У постановах Верховного Суду від 13.03.2025 у справі № 922/1778/24, від 24.04.2025 у справі № 910/3690/24, від 12.09.2024 у справі № 915/386/22 виснувано, що розірвати можна лише договір, який діє.

Як вже зазначав суд вище, спірний договір оренди діє до 15.09.2026, тому договір оренди, станом на момент звернення з позовом, не припинив свою дію.

Враховуючи те, що не сплата орендної плати є істотним порушенням Договору оренди, адже, саме на отримання орендної плати розраховував Орендодавець при укладення Договору оренди, на думку суду, наявні підстави для розірвання зазначеного Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Згідно з ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються

Згідно з ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно п. 4.1 Договору оренди у разі припинення цього Договору орендар зобов`язаний звільнити протягом трьох робочих днів орендоване Майно від належних Орендарю речей і повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого Майна в тому стані, в якому Майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а якщо Орендарем були виконані невід`ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт, то разом із такими поліпшеннями/капітальним ремонтом.

Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що розірвання договору за рішенням суду має наслідком припинення зобов`язань сторін за цим договором, відповідно, припинення дії самого договору оренди.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позовна вимога позивача про розірвання договору задоволена, то правові підстави для продовження користування відповідачем нерухомим майном відсутні, відповідно, підлягає задоволенню й похідна від неї вимога про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення відповідача з орендованого приміщення.

Відповідно до ч.3 ст.66 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням.

За таких обставин, обраний позивачем спосіб захисту у вигляді виселення відповідача із орендованого приміщення (як наслідок розірвання договору в судовому порядку) в цьому випадку є ефективним способом захисту порушених прав позивача як орендодавця спірного майна.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22.03.2023 у справі № 916/2467/21, про те, що спрямованість вимог позивача домогтися судовим рішенням припинення безпідставного використання та повернення майна є зрозумілою та відповідає способу захисту прав у спірних правовідносинах. Спосіб, у який позивач виклав ці вимоги в позові, не означає обрання неправильного способу захисту порушеного права на майно, яке було передано в оренду. Отже, вимога про виселення відповідача є обґрунтованою та такою, що забезпечує поновлення порушеного права позивача як орендодавця, у зв`язку з чим підлягає задоволенню.

Такий висновок викладено і у постанові Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 916/5704/23.

З огляду на розірвання Договору оренди, наявні підстави для звільнення будівлі МТМ (інв.№ 006), будівлі диспечерської та навісу (інв. № 001) та будівлі складу (інв. № 003) загальною площею 2630,40 кв.м, за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Гвардійське, вул. Олімпійська, 1/13 шляхом виселення ПП,,Агрос-Юг з вказаних будівель на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях.

За таких обставин та правового регулювання суд приходить до висновку що позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

По справі «Руїз Торіха проти Іспанії», ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи

У силу приписів ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 129, 145, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Закрити провадження у справі №916/970/26 в частині стягнення з Приватного підприємства,,Агрос-Юг до Державного бюджету України заборгованості по орендній платі у розмірі 300 222,67 грн та пені у розмірі 69091,09 грн.

2. Позовну заяву Доброславської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях задовольнити.

3. Розірвати договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 02.06.2014 № 209840911135, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (65048, м. Одеса, вул. В. Арнаутська, 15, код ЄДРПОУ 43015722) та Приватним підприємством,,Агрос-Юг (65114, м. Одеса, вул. Костанді, б. 201, кв.104, код ЄДРПОУ 35993399).

4. Звільнити будівлю МТМ (інв.№ 006), будівлю диспечерської та навісу (інв. № 001) та будівлю складу (інв. № 003) загальною площею 2630,40 кв.м, за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Гвардійське, вул. Олімпійська, 1/13 шляхом виселення Приватного підприємства,,Агрос-Юг (65114, м. Одеса, вул. Костанді, б. 201, кв.104, код ЄДРПОУ 35993399) з вказаних будівель на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. В. Арнаутська, 15, код ЄДРПОУ 43015722).

5. Стягнути з Приватного підприємства,,Агрос-Юг (65114, м. Одеса, вул. Костанді, б. 201, кв.104, код ЄДРПОУ 35993399) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552, за наступними реквізитами: отримувач коштів Одеська обласна прокуратура банк отримувача: ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820172; код класифікації доходів бюджету 22030101, р/р UA 808201720343100002000000564) витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 324,80 грн

6. Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (65023, м. Одеса, вул. Садова, буд.1-А, код ЄДРПОУ - 37607526) повернути Одеській обласній прокуратурі (за наступними реквізитами: отримувач коштів Одеська обласна прокуратура (адреса: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552); банк отримувача: ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820172; код класифікації доходів бюджету 22030101, р/р UA 808201720343100002000000564) судовий збір у розмірі 4 431,77 грн, сплачений згідно платіжної інструкції №45 від 16.01.2026р.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 11 серпня 2026 р. у зв`язку із перебуванням судді Демченко Т.І. на лікарняному.

Суддя Т.І. Демченко