Court ruling № 138907810, 10.08.2026, Commercial Court of Odesa Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

____________________________

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

"10" серпня 2026 р. Справа № 916/3118/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

розглянувши заяву Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Технічний аудит" про забезпечення позову №2-1570/26 від 07.08.2026 по справі №916/3118/26

за позовом: Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Технічний аудит" (65009, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Черняховського, будинок 12, корпус В, квартира 14)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Цуркана Романа Івановича ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 2 087 700 грн

ВСТАНОВИВ:

30.07.2026 Приватне підприємство "Науково-виробнича фірма "Технічний аудит" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Цуркана Романа Івановича, в якій просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені (утримувані) грошові кошти у сумі 2 087 700 грн, а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між сторонами було вчинено усний правочин щодо наміру організувати виставки, на виконання якого позивач перерахував кошти відповідачу.

При цьому, позивач зазначає, що на момент здійснення кожного з платежів правова підстава для перерахування коштів існувала це була чинна усна домовленість сторін, водночас, оскільки відповідач протягом трьох років повністю ігнорував свої обов`язки, не організував жодного заходу, послуги не надавалися взагалі, а позивач заявив про припинення цих домовленостей (розірвання усної угоди) та висунув вимогу про повернення грошових коштів, первісна правова підстава для утримання коштів відповідачем повністю відпала, та з цього моменту грошові кошти набули статусу безпідставно утримуваного майна, а між сторонами виникли кондикційні зобов`язання.

Відтак, позивач просить суд стягнути з відповідача кошти у сумі 2 087 700 грн на підставі ст.1212 ЦК України.

Ухвалою суду від 04.08.2026 відкрито провадження у справі №916/3118/26, прийнято справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання для розгляду справи.

07.08.2026 до суду надійшла заява Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Технічний аудит" про забезпечення позову, згідно з якою позивач просить суд в порядку забезпечення позову накласти арешт із забороною відчуження та розпорядження на майно, власником якого є Фізична особа-підприємець Цуркан Роман Іванович, у межах суми позовних вимог - 2 087 700,00 грн.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначає, що він звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача про стягнення безпідставно збережених грошових коштів у сумі 2 087 700,00 грн., які були сплачені позивачем відповідачеві на його розрахунковий рахунок як оплата з організації участі позивача у виставкових заходах. Проте, послуги з організації виставок відповідачем позивачу не надавалися та не надані, гроші, які позивач перерахував відповідачу в оплату організації відповідачем участі позивача у виставках, позивачу відповідачем не повернуті, вимоги позивача про їх повернення відповідачем проігноровані, а відповідач всіляко тривалий час ухиляється від будь-яких контактів з позивачем та продовжує безпідставно утримувати в себе вказані грошові кошти, що змусило позивача звернутися до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача вказаних грошових коштів.

Позивач вважає, що за обставин, вказаних у позовній заяві, а також з огляду на очевидну незаконність дій відповідача щодо безпідставного утримання ним грошових коштів позивача, розуміючи, яких несприятливих наслідків для позивача слід очікувати в подальшому, враховуючи тривалу недобросовісну поведінку відповідача, цілком може виявитися, що відповідач неспроможний виконати відповідні фінансові зобов`язання перед позивачем, бо з наведених у позовній заяві обставин справи чітко вбачається, що відповідач утримує в себе грошові кошти безпідставно та всіляко ухиляється від їх повернення позивачу. Більше того, з огляду на наведене вище, є висока вірогідність того, що відповідач, дізнавшись про відкриття провадження у цій справі, може вжити дій щодо приховування, розтрати, відчуження тощо свого майна задля уникнення повернення позивачу суми боргу.

За посиланнями позивача, по суті, йдеться про потенційне забезпечення майнових вимог позивача до відповідача, виконанню яких можуть завадити потенційно можливі дії відповідача, які, в разі невжиття таких заходів, внаслідок розтрати грошових коштів відповідачем та/або відчуження ним майна сторонній особі добросовісному набувачу можуть суттєво ускладнити або взагалі зробити неможливим задоволення позовних вимог.

При цьому позивач також зазначає, що якщо позивач звертається до суду з майновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відтак, позивач просить забезпечити позов про стягнення безпідставно збережених грошових коштів шляхом накладення арешту на майно відповідача у межах суми позовних вимог - 2 087 700,00 грн., та вважає, що такий захід забезпечення повністю відповідає всім умовам, визначеним процесуальним законодавством та правовим висновкам Верховного Суду з цих питань, а саме:

1. Є адекватним вимогам, на забезпечення яких він вживається. Так, предметом позову є стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Ефективний захист порушених прав Позивача вимагає саме примусове стягнення вказаних грошових коштів з Відповідача, адже вони неправомірно утримуються Відповідачем (підстава позову).

2. Є розумним і обґрунтованим. Наведені вище обставини щодо тривалої недобросовісної поведінки Відповідача дають повною мірою достатні підстави припускати спробу Відповідача, щойно він дізнається про подання проти нього позову про витребування грошових коштів, здійснити відчуження свого майна, зняття з рахунку грошових коштів або інші дії з приховування будь-яким іншим способом власного майна задля уникнення стягнення, і майбутнє судове рішення про стягнення грошових коштів з Відповідача вже не зможе бути виконано.

3. Є співмірним тим негативним наслідкам, які можуть настати в результаті невжиття відповідного заходу. Так, в результаті накладення арешту на майно Відповідача, якщо у задоволенні позову про стягнення безпідставно збережених грошових коштів буде відмовлено, - по суті, не зазнає жодних негативних наслідків, адже належне Відповідачу майно залишиться його власністю. Під час дії арешту Відповідач може використовувати нерухоме та рухоме майно так само, як він використовує його наразі, жодних обмежень обраний запобіжний захід в цьому сенсі не передбачає. З іншого боку, в разі невжиття заходів забезпечення і подальшого задоволення позову негативні наслідки для Позивача (неможливість виконання судового рішення внаслідок розтрати грошових коштів або відчуження майна Відповідачем) полягатимуть у втраті майнових активів Позивача у значному розмірі.

4. Забезпечує збалансованість інтересів сторін. Накладання арешту на майно до моменту розгляду по суті позовних вимог забезпечить реальні гарантії захисту прав Позивача у випадку задоволення позову. При цьому, наявність такого арешту не перешкоджає ані господарській діяльності Відповідача, ані, як було наведено вище, можливості Відповідача на власний розсуд реалізовувати свої права як власника майна, окрім тимчасової (в разі подальшої відмови у задоволенні позову) заборони його відчужувати.

5. Між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги наявний прямий причинний зв`язок. Так, арешт майна, дійсно, спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову (поновлення порушених прав Позивача та його права власності на грошові кошти).

6. Існування достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся до суду (предмет дослідження у випадку застосування забезпечення позову у майнових спорах). Із викладених вище і документально підтверджених обставин справи, а також із самих підстав, якими Позивач доводить незаконність утримання Відповідачем грошових коштів чітко видно, що Відповідач вже вчинив відверто зухвалі дії щодо ухилення від виконання своїх обов`язків та справедливого розрахунку з Позивачем (через самовпевненість та відчуття повної безкарності протягом багатьох років фактично не здійснив жодних дій з виконання своїх обов`язків з організації участі Позивача у виставках, абсолютно безпідставно утримує в себе грошові кошти Позивача у великому розмірі і навіть не відповів на письмову вимогу про їх повернення Позивачу тощо). Враховуючи наведене та тривалу недобросовісну поведінку Відповідача, він цілком може здійснити дії з відчуження належного йому майна, що значно утруднить або взагалі зробить неможливою реституцію у випадку продажу Відповідачем майна сторонній особі. Таким чином, після усвідомлення Відповідачем ризику стягнення з нього грошових коштів Відповідач майже напевно спробує зробити дії з відчуження власного майна.

7. Накладення арешту на майно не призводить до порушення прав та охоронюваних законом інтересів будь-яких інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Розглянувши заяву Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Технічний аудит" про забезпечення позову №2-1570/26 від 07.08.2026, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист (поновлення) порушених чи оспорюваних прав (інтересів) позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно зі сталою практикою Верховного Суду законодавством покладено на заявника обов`язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Близька за змістом правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 916/143/24, від 04.10.2024 у справі № 913/289/24.

При цьому, у постанові від 4.12.2025 у справі №916/3385/25Верховний Суд зазначив, що наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії з відповідним їх підтвердженням. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави заявлених позовних вимог та застосування відповідного їм заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 також висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Як встановлено судом, до заяви про забезпечення позову Приватним підприємством "Науково-виробнича фірма "Технічний аудит" не додано жодних доказів. Єдиними додатками до вказаної заяви є витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та квитанція про сплату судового збору.

Фактично, заявник посилається лише те, що відповідач тривалий час безпідставно утримує в себе грошові кошти, стягнення яких є предметом спору у даній справі, а також на очевидну незаконність дій відповідача щодо безпідставного утримання ним грошових коштів позивача, розуміючи, яких несприятливих наслідків для позивача слід очікувати в подальшому.

Вказане, на думку позивача, свідчить про те, що цілком може виявитися, що відповідач неспроможний виконати відповідні фінансові зобов`язання перед позивачем, бо з наведених у позовній заяві обставин справи чітко вбачається, що відповідач утримує в себе грошові кошти безпідставно та всіляко ухиляється від їх повернення позивачу.

Водночас, суд зауважує, що згідно з висновком Верховного суду, викладеним у постанові від 4.12.2025 у справі №916/3385/25, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 міститься висновок про те, що вжиття заходів забезпечення позову передбачає доведення стороною обставин вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

З огляду на викладене, висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду свідчить, що вимога про надання доказів витрачання відповідачем коштів не може розглядатися як єдина підстава для застосування заходів забезпечення позову, однак не виключає зобов`язання заявника щодо доведення необхідності такого забезпечення шляхом подання доказів, підтверджуючих підставність заявлених вимог та ризик утруднення чи унеможливлення виконання у майбутньому відповідного судового рішення.

Це підтверджується тим, що Верховний Суд у постанові від 18.06.2025 у справі №918/73/25 зазначив те, що наведений у зазначеній постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підхід передбачає необхідність доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування такого заходу забезпечення позову, обґрунтування позивачем відомих останньому обставин або тих обставин, про які він об`єктивно може дізнатися, які б свідчили про утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Крім того, наведений зміст вказаної постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду засвідчує, що у ній взагалі відсутні правові висновки про те, що у питанні застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та/або грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача/зацікавленої особи, позивач (заявник) звільняється від доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування такого заходу забезпечення позову (з таких мотивів виходила об`єднана палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, повертаючи справу №917/1610/23 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду ухвалою від 01.03.2025).

Таким чином, саме лише посилання в заяві позивача на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, адже має характер припущення. Вказане повністю узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 №381/4019/18.

При цьому, суд враховує, що предметом спору є стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у сумі 2 087 700 грн., які за посиланнями позивача було перераховано відповідачу на виконання вчиненого усного правочину щодо наміру організувати виставки, проте відповідач протягом трьох років повністю ігнорував свої обов`язки, не організував жодного заходу, послуги не надавалися взагалі, а позивач заявив про припинення цих домовленостей (розірвання усної угоди) та висунув вимогу про повернення грошових коштів.

Тобто, заборгованість відповідача не є безспірною, а також не є такою, що виникла на підставі договору, натомість, підставність стягнення коштів підлягає дослідженню та встановленню під час розгляду справи по суті.

Суд бере до уваги, що для вжиття заходів забезпечення позову важливим є момент об'єктивного існування ризиків, які визначені зокрема у частині другій статті 136 ГПК України, та необхідності їх підтвердження відповідними доказами.

Водночас, заява Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Технічний аудит" про забезпечення позову не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на можливе ухилення відповідача від виконання рішення суду, чи вчинення ним дій, які б свідчили про те, що невжиття заходів до забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано будь-які докази того, що відповідачем вживалися чи вживаються будь-які дії щодо відчуження будь-якого майна, його зміни чи існування інших обставин, з якими пов`язується необхідність задоволення заяви про забезпечення позову.

Не надано позивачем також і будь-яких доказів, що підтверджують наявність у відповідача відкритих виконавчих проваджень, арештів, наявності податкового боргу/застави, тощо, а також не надано будь-яких відомостей щодо переліку, наявності та ознак майна, на яке позивач просить накласти арешт.

Більш того, у позовній заяві сам позивач зазначає, що заявлені до стягнення кошти перераховувались ним відповідачу у період з листопада 2018 року по вересень 2021 року (протягом майже трьох років), тому з метою повернення грошових коштів позивачем на адресу відповідача було направлено письмову вимогу про повернення на підставі ст. 1212 ЦК України безпідставно утримуваних грошових коштів у зв`язку з повним невиконанням усних домовленостей, ненаданням послуг та припиненням комерційної співпраці (вих. № 577/6 від 23.06.2026).

Відтак, сам позивач у позовній заяві зазначає, що останній платіж ним вчинено у 2021 році, а про повернення спірних коштів позивач звернувся до відповідача із вимогою лише у 2026 році.

Отже, на думку суду, вказане, із врахуванням при цьому відсутності жодних доказів вчинення відповідачем дій щодо уникнення або утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову, свідчить про безпідставність таких посилань позивача.

Окрім того, суд зауважує, що в провадженні Господарського суду Одеської області у складі судді Щавинської перебувала справа №916/92/24 за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Технічний аудит", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про:

- скасування державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань змін до відомостей про юридичну особу від 21.06.2023 та від 20.07.2023;

- стягнення (витребування з володіння) ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 частку у статутному капіталі Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Технічний аудит" у розмірі 100%, вартістю 260 000 грн.

При цьому під час розгляду справи №916/92/24 судом було встановлено, що ОСОБА_1 з 2018 року по 2021 рік був 100% власником статутного капіталу та кінцевим бенефіціаром Приватного підприємства "Науково-виробнича Фірма "Технічний аудит", та 21.06.2023 проведено державну реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо зміни кінцевого бенефіціарного власника ПП "Науково-виробнича Фірма "Технічний аудит" та директора останнього.

Відтак перераховування відповідачем позивачу коштів у період з листопада 2018 року по вересень 2021 року, на яке посилається позивач, відбулось у період, коли відповідач був 100% власником статутного капіталу та кінцевим бенефіціаром позивача, що, в свою чергу, також підтверджує відсутність безспірності заявлених позовних вимог.

Господарський суд зауважує, що згідно з висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20, під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Водночас відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відтак, незважаючи на те, що суд під час вирішення питання про забезпечення позову не досліджує обґрунтованість позову, суд враховує вищезазначені обставини, з`ясовані судом при розгляді корпоративного спору, при вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення позову у даній справі.

За таких обставин, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням критеріїв розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Технічний аудит".

Зазначене, водночас, не позбавляє позивача прав звернутися до суду із відповідною заявою, надавши докази, що підтверджують необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ч.6 ст.140, ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у задоволенні заяви Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Технічний аудит" про забезпечення позову №2-1570/26 від 07.08.2026 по справі №916/3118/26.

Ухвала суду набирає законної сили 10.08.2026 та може бути оскаржена в порядку ст.256 ГПК України.

Суддя Ю.М. Щавинська