Court ruling № 138907736, 10.08.2026, Commercial Court of Mykolaiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

10 серпня 2026 року м. Миколаїв Справа № 915/439/26

Господарський суд Миколаївської області у складі:

судді Л.М. Ільєвої

при секретарі судового засідання І.С. Степановій

за участю представників:

від позивача - Сніцаренко А.А.,

від відповідача Кірюхін О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гроу Сідс до Товариства з обмеженою відповідальністю Млас про стягнення коштів в загальній сумі 939805,97 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Гроу Сідс звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Млас про стягнення заборгованості за договором поставки № 21/12-2 від 21 грудня 2022 року в сумі 939805,97 грн., з яких: 284575,93 грн. пені, 277506,00 грн. штрафу, 288524,34 грн. 30% річних, 89199,70 грн. інфляційного збільшення.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки від 21.12.2022 р. №21/12-2 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, у зв`язку з чим позивачем умов п. 7.4., 7.8., 7.9. договору нараховано пеню у розмірі 284575,93 грн. та штраф у розмірі 277506,00 грн., а також відповідно до ст. 625 ЦК України інфляційне збільшення в сумі 89199,70 грн. та 30% річних в сумі 288524,34 грн., які заявлено до стягнення.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.04.2026 р. вказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Гроу Сідс прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №915/439/26 за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 21 травня 2026 року о 11:30.

29.04.2026 від відповідача до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. №6209/26), згідно з яким відповідачем не заперечуються обставини порушення ним строків розрахунків за договором поставки від 21.12.2022 р. №21/12-2, разом з цим відповідач вказує на поважні причини пропуску вказаного строку, серед них приналежність Миколаївської області до прифронтової зона та несприятливі кліматичні умови півдня України, у зв`язку з чим відповідач замість розрахунку до 01.11.2023 р., остаточно розрахувався з позивачем 18.10.2024 р. Відтак, відповідач вважає, що підстави для застосування до нього штрафних санкцій дійсно є, але у розумних розмірах. Так, відповідач вказує, що розмір нарахованих та заявлених до стягнення позивачем штрафних санкцій становить 939805,97 грн., що перевищує ціну договору (925020,00 грн.) та становить 101,60% від суми договору. На підставі викладеного відповідач просить суд застосувати позовну давність до спірних правовідносин у частині, яка під неї підпадає та зменшити розмір стягнення з відповідача розмір нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат відповідно 28852,43 грн. та 31881,41 грн., зменшивши пропорційно цьому розмір витрат на професійну правничу допомогу та судового збору, які стягуються з відповідача.

18.05.2026 від представника позивача адвоката Сніцаренка А.А. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшло клопотання (вх. №7281/26), в якому позивач просив суд відкласти судове засідання, призначене на 21.05.2026 11:30, на іншу дату у зв`язку з неможливістю прийняття участі в ньому представника позивача по причині перебування у відпустці.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.05.2026 р. у справі №915/439/26 підготовче засідання відкладено на 17 червня 2026 року о 10:30 з огляду на клопотання позивача.

03.06.2026 від відповідача до господарського суду надійшов додатковий відзив на позовну заяву (вх. №8289/26), в якому відповідач зазначає про конкретизацію прохальної частини відзиву, не змінюючи обґрунтування своєї правової позиції, а саме: відповідач просить суд відмовити у стягненні з відповідача вищевказаних сум пені та штрафу, застосувавши до цих правовідносин до того ж позовну давність; також зменшити річні та стягнути у розмірі 3%, що дорівнює 28852,43 грн.; інфляційні стягнути у сумі 89199,70 грн.; зменшити пропорційно цьому розмір судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, які стягуються з відповідача.

15.06.2026 р. від представника позивача - адвоката Сніцаренка А.А. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшло клопотання (вх. №8781/26), у якому заявник просив суд проводити підготовче засідання 17.06.2026 року без його участі, закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті, а також надати можливість представнику ТОВ Гроу Сідс - адвокату Сніцаренку Анатолію Анатолійовичу, брати участь в усіх засіданнях в межах даної справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Наразі заявник зазначає, що підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.06.2026 р. у справі №915/439/26 закрито підготовче провадження, та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 09 липня 2026 року о 14:00. При цьому вказаною ухвалою суду задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю Гроу Сідс про участь в засіданнях суду по справі № 915/439/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС (ВКЗ) (вх. №8781/26 від 15.06.2026 р.).

24.06.2026 р. від відповідача до господарського суду надійшло клопотання (вх. №9353/26), згідно з яким відповідач просить суд приєднати до матеріалів справи «Фінансову звітність малого підприємства» ТОВ «Млас» станом на 31.12.2023 р. Наразі відповідач зазначає, що вказане клопотання не було заявлено в підготовчому провадженні з поважних причин, та згідно зі ст. 119 ГПК України відповідач просить суд поновити строк на подання вказаного письмового доказу.

Між тим, розгляд справи в судовому засіданні 09.07.2026 р. о 14:00 не відбувся у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Миколаєві та Миколаївській області повітряної тривоги, про що господарським судом складено відповідну довідку.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.07.2026 р. розгляд справи № 915/439/26 призначено в судовому засіданні на 10 серпня 2026 року о 09:20.

У судовому засіданні 10.8.2026 р. представник відповідача зазначив, що підтримує клопотання від 24.06.2026 р. про долучення доказів, та просить суд поновити строк на подання в якості доказу копію фінансового звіту Товариства. Натомість представник позивача зазначив, що вирішення питання про долучення доказу залишає на розсуд суду, водночас звернув увагу на норми ГПК України щодо строків надання доказів.

Щодо поновлення строку на подання доказів у цій справі, яке заявлене на стадії розгляду справи по суті, суд звертає увагу, що строк розгляду справи по суті є строком, який визначений ст. 195 ГПК України і становить 30 днів з дня початку розгляду справи по суті.

За статтею 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ст. 114 ГПК України).

Відповідно до положень ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1-3 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Так, вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України. Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і залежно від встановленого вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 910/22695/13).

З правового контексту норм статей 118, 119 ГПК України вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню. Як свідчить правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства, господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства (аналогічний правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 910/15481/17).

В силу частини другої статті 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Однією з форм реалізації принципу диспозитивності є самостійне визначення позивачем на стадії подання позову обсягу доказів, якими він планує підтвердити наявну у нього матеріально-правову вимогу до відповідача.

При цьому відповідно до положень частини другої, четвертої, п`ятої статті 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Суд зазначає, що правила, які встановлені у статті 80 ГПК України щодо своєчасності подання доказів кореспондуються з принципом диспозитивності, в силу якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Слід зауважити, що встановлення законодавцем часових обмежень на подання доказів спрямоване на неприпустимість зловживання учасниками справи своїми правами, коли через наявність права на подання доказів відповідний учасник може затягувати розгляду судом по суті справи через необхідність дослідження додатково поданих таким учасником доказів.

Так, відповідно до положень п.п. 2, 4 ч.2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, а також сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Аналіз статті 80 ГПК України свідчить про те, що докази, якими учасник обґрунтовує свої вимоги/заперечення, повинні існувати на момент звернення до суду з першою заявою по суті, і саме на відповідача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з відзивом на позов.

Відповідно до ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

З урахуванням того, підготовче провадження у даній справі тривало з 22.04.2026 по 17.06.2026, суд зауважує, що відповідач мав достатньо часу на подання до суду всіх можливих доказів, які, на його думку, стосуються спірних правовідносин.

Також слід зазначити, що до початку розгляду справи по суті відповідач не повідомляв суд письмово про неможливість подання доданих до клопотання доказів у встановлений законом строк з об`єктивних причин та відповідно про їх можливе подання в майбутньому, при цьому відповідне клопотання про встановлення додаткового строку на подання доказів відповідачем не заявлялось.

При цьому у підготовчому засіданні 17.06.2026 р. представник відповідача зазначив що всі докази надано та про всі обставини повідомлено, що зафіксовано в протоколі судового засідання №6635479 від 17.06.2026 р. Стосовно доводів відповідача про те, що в останньому підготовчому засіданні 17.06.2026 р. у суду виникло питання про те, чи була у самого відповідача збитковість у спірний період нарахування санкцій, слід зазначити, що у підготовчому засіданні 17.06.2026 р. судом було зауважено про відсутність можливості для відкладення підготовчого засідання суду на короткий строк, при цьому судом було з`ясовано у представника відповідача думку щодо можливості продовження строку підготовчого провадження, на що представник зазначив про відсутність необхідності у продовженні строку підготовчого провадження.

Разом з цим, відповідачем не наведено у клопотанні підстави поважності причин пропуску строку на подачу доказів, та не надано доказів на підтвердження поважності причин неможливості надання доказів у встановлений законом строк.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Млас» щодо поновлення строку на подання доказів та відмову в задоволенні вказаного клопотання.

За положеннями ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

В свою чергу клопотання відповідача про долучення доказів (вх. №9353/26 від 24.06.2026 р.) судом залишається без розгляду в силу вимог ч. 2 ст. 207 ГПК України та ч. 2 ст. 118 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 80, 81, 118, 119, 207, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Млас» щодо поновлення строку на подання доказів (вх. №9353/26 від 24.06.2026 р.).

2. Залишити без розгляду клопотання відповідача про долучення доказів (вх. №9353/26 від 24.06.2026 р.).

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня підписання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали підписано 10.08.2026 року.

Суддя Л.М. Ільєва