Decision № 138906299, 12.08.2026, Zakharivka District Court of Odesa Oblast (until 25.04.2025 - Фрунзівський районний суд Одеської області)

Справа № 517/721/26

Провадження № 2/517/388/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року с-ще Захарівка

Захарівський районний суд Одеської області в складі

головуючого судді Меєчка О.М.,

за участю секретаря судового засідання Хасанової С.Т.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Захарівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

установив:

Представник ТОВ «Споживчий центр» через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернулась до Захарівського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 29 вересня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 29.09.2025-100002650. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 4000 гривень, строком на 217 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Також додатковими договорами від 05 жовтня 2025 року та 19 грудня 2025 року до кредитного договору (оферти) № 29.09.2025-100002650 від 29 вересня 2025 року позичальник домовився про надання додаткових коштів у кредит у сумі 2000 гривень та 2700 гривень.

Позивач свої зобов`язання за договором та дадатковоми до нього угодами виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредитні кошти в обумовленому договором розмірі.

Водночас, відповідач всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином покладені на нього обов`язки перед банком не виконав, порушив умови кредитного договору і має прострочену заборгованість.

За таких обставин позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість, яка станом на момент пред`явлення позову становить у розмірі 17254 гривні 40 копійок, з яких: 6980 гривень тіло кредиту, 5978 гривень 40 копійок проценти, 243 гривні комісія (пов`язана з наданням кредиту), 783 гривні додаткова комісія, 3270 гривень відсотки, нараховані по статті 625 ЦК України.

Ухвалою Захарівського районного суду Одеської області від 02 липня 2026 року відкрито провадження у справі та її розгляд відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України призначений у порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін (а.с. 51).

У судове засідання представник позивача не з`явилась, про час, дату і місце судового розгляду повідомлялась належним чином (а.с. 55). Водночас в резолютивній частині позовної заяви просить суд розглядати справу за відсутності представника ТОВ «Споживчий центр». Вказала, що проти ухвалення у справі заочного рішення не заперечує (зв.а.с. 14).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, в порядку визначеному статтями 128-131 ЦПК України, шляхом направлення конверту з судовою повісткою та рекомендованим повідомленням про вручення за адресою реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , яке повернулося до суду з відміткою про отримання відповідачем судової повістки (а.с. 57). Відповідач з будь-якими заявами чи клопотаннями, в тому числі про відкладення розгляду справи, до суду не звертався.

У відповідності до частини 7 статті 128 ЦПК України судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», за запитом судді у справі № 517/721/26 на підставі частини 8 статті 187 ЦПК України, сформовано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якої останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 50).

Суд вважає, що відповідач не з`явився до суду без поважних причин, а тому за згодою представника позивача ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

Відповідно до частини 3 статті 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Судом установлено, що 29 вересня 2025 року ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису підписано пропозицію про укладення кредитного договору (оферта) та заявку кредитного договору № 29.09.2025-100002650, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), які є невід`ємною частиною пропозиції, тобто відповідачем акцептовано умови кредитного договору № 29.09.2025-100002650 від 29 вересня 2025 року ТОВ «Споживчий центр» (далі Договір) (а.с. 22-28).

Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 4000 гривень строком на 217 дні. Дата повернення кредиту 03 травня 2026 року. Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія пов`язана з наданням кредиту 9 % від суми кредиту та дорівнює 360 гривень.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію.

Відповідно до пункту 3.2. Договору Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно з п. 4.1 Договору (Пропозиції) кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11ХХ-ХХХХ-4052.

ТОВ «Споживчий центр» належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором, що підтверджується копією квитанції до платіжної інструкції № 20360-1391-288390223 від 29 вересня 2025 року. Згідно вказаної квитанції ТОВ «Споживчий центр» надало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 4000 гривень на картку № НОМЕР_1 . Призначення платежу: видача за договором кредиту № 29.09.2025-100002650 (зв.а.с. 18).

Надалі 05 жовтня 2025 року ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису підписано примірну пропозицію про укладення додаткового договору (оферта) до кредитного договору (кредитної лінії) та примірну відповідь кредитодавця ТОВ «Споживчий центр» про прийняття пропозиції (акцепт) про укладення додаткового договору до кредитного договору (кредитної лінії (а.с. 29-31).

Відповідно до умов додаткового Договору позичальнику надано додатковий транш у розмірі 2000 гривень строком на 211 днів. Загальна сума кредиту становить 6000 гривень. Процентна ставка становить у розмірі 0.73% за 1 (один) день. Комісія пов`язана з наданням кредиту 9 % від суми кредиту та дорівнює 180 гривень.

ТОВ «Споживчий центр» належним чином виконало свої зобов`язання за додатковим договором від 05 жовтня 2025 року, що підтверджується копією квитанції до платіжної інструкції № 20366-1391-292820840 від 05 жовтня 2025 року. Згідно вказаної квитанції ТОВ «Споживчий центр» надало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 2000 гривень на картку № НОМЕР_1 . Призначення платежу: видача за договором кредиту № 29.09.2025-100002650 (а.с. 18).

У подальшому 19 грудня 2025 року ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису підписано примірну пропозицію про укладення додаткового договору (оферта) до кредитного договору (кредитної лінії) та примірну відповідь кредитодавця ТОВ «Споживчий центр» про прийняття пропозиції (акцепт) про укладення додаткового договору до кредитного договору (кредитної лінії (зв.а.с. 32-34).

Відповідно до умов додаткового Договору позичальнику надано додатковий транш у розмірі 2700 гривень строком на 136 днів. Загальна сума кредиту становить 8700 гривень. Процентна ставка становить у розмірі 0.66% за 1 (один) день. Комісія пов`язана з наданням кредиту 9 % від суми кредиту та дорівнює 243 гривень.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання умовами додаткового договору виконало в повному обсязі, що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-2506 від 25 червня 2026 року про перерахунок 19 грудня 2025 року коштів в сумі 2700 гривень на рахунок відповідача НОМЕР_1 (а.с. 35).

У свою чергу відповідач свої зобов`язання за договором та додатковоми угодами до нього належним чином не виконав, в зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість сума заборгованості.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з статтею 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 525, 526, 546 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором (стаття 1052 ЦК України).

Згідно зі статтею 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, установлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Наданими суду доказами підтверджено, що відповідачем підписано за допомогою електронного підпису кредитний договір № 29.09.2025-100002650 від 29 вересня 2025 року та додаткові до нього договори від 05 жовтня 2025 року та 19 грудня 2025 року.

Кредитор свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав позичальнику кредит у загальному розмірі 8700 гривень.

Позичальник свої обов`язки за вказаними договором та додатковими угодами належним чином не виконав, не повернув отримані кошти та проценти за користування кредитом.

У відповідності до статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином у відповідності до умов договору.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частин 1, 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Отже, ОСОБА_1 має перед ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 29.09.2025-100002650 від 29 вересня 2025 року у розмірі 13984 гривні 40 копійок, з яких: 6980 гривень тіло кредиту, 5978 гривень 40 копійок проценти, 243 гривні комісія (пов`язана з наданням кредиту), 783 гривні додаткова комісія. Вказане підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором (а.с. 19-21).

Щодо заявленої представником позивача вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості по відсотках відповідно до статті 625 ЦК України в сумі 3270 гривень, суд зазначає таке.

24 грудня 2023 року вступив в силу Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким було внесені зміни до Закону «Про споживче кредитування» та скасовано положення про звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договорами про споживчий кредит, укладеними пізніше 30-го дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Водночас виник конфлікт між нормами пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про споживче кредитування», за змістом якого через 30 днів після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дозволяється встановлення договірної відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, і пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно частин 1, 2 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Отож усі закони України, які є актами цивільного законодавства, повинні відповідати ЦК України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012 вказано: «Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу».

Відтак хоч Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року прийнятий пізніше, проте статтею 4 ЦК України установлено, що інші закони України приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, а на суб`єкта законодавчої ініціативи, що подає до Верховної Ради проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, покладено обов`язок одночасно подати до Верховної Ради проект закону про внесення змін до ЦК України, які мають розглядатися одночасно.

Оскільки, на момент виникнення спірних правовідносин відповідні зміни до ЦК України подані не були, то з огляду на положення статті 4 ЦК України та позицію Конституційного Суду України застосування колізійного принципу lex posterior derogat priori (лат. «пізніший закон скасовує попередній») у цій ситуації неможливе.

Отже, зазначення у ЦК України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.

Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України.

Отож ЦК України має вищу юридичну силу, тому до цих правовідносин підлягає застосуванню положення пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, а тому відповідач звільняється від обов`язку сплати на користь позивача неустойки за прострочення виконання зобов`язання в розмірі 3270 гривень.

З огляду на викладене позов підлягає задоволенню частково.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328 гривень) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1164800 гривень).

Згідно частини 3 статті 4 ЗУ «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до платіжної інструкції № СЦ00119935 від 30 червня 2026 року вбачається, що ТОВ «Споживчий центр», у відповідності до вказаних положень закону сплачено судовий збір за подання позовної заяви в електронній формі з використанням підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» у розмірі 2662 гривні 40 копійок (а.с. 16).

Отже, згідно із вимогами статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору, які понесені позивачем при подачі позову до суду, пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2157 гривень 87 копійок (81,05%).

Крім того, представник «Споживчий центр» просить стягнути з відповідача витрати, пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення, у розмірі 141 гривня 78 копійок. Зазначені витрати підтверджені квитанцією поштової служби «Е-Пост» № 2136764 від 29 червня 2026 року (а.с. 17).

Оскільки, вказані вище витрати, відповідно до пункту 4 частини 3 статті 133 ЦПК України, пов`язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, тому з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягає стягненню сума 114 гривень 91 копійка (81,05%).

На підставі викладеного та керуючись статтями 11, 525, 526, 530, 546, 625, 638, 639, 1048, 1050, 1052, 1054 ЦК України, статтями 3, 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», статтями 19, 27, 83, 141, 175, 274-275, 280-282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 29.09.2025-100002650 від 29 вересня 2025 року у розмірі 13984 (тринадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири) гривні 40 копійок, з яких: 6980 (шість тисяч дев`ятсот вісімдесят) гривень тіло кредиту, 5978 (п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят вісім) гривень 40 копійок проценти, 243 (двісті сорок три) гривні комісія (пов`язана з наданням кредиту), 783 (сімсот вісімдесят три) гривні додаткова комісія.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», судовий збір в розмірі 2157 (дві тисячі сто п`ятдесят сім) гривень 87 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати, пов`язані з надсиланням відповідачу позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення в розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 91 копійка.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 12 серпня 2026 року.

Відомості про сторони у справі:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032, р/р НОМЕР_2 , МФО 305299;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя