Decision № 138902173, 11.08.2026, Skole District Court of Lviv Oblast

Справа № 453/1235/26

№ провадження 2/453/954/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року Сколівський районний суд Львівської області у складі: головуючого судді Брони А.Л.,

секретаря судового засідання Бендеш А.І.,

без учасників справи,

розглянувши у залі суду у місті Сколе Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

29.06.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» в особі представника Щербань Владислави Сергіївни звернулося до Сколівського районного суду Львівської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути заборгованість за Кредитним договором №1445-0020 від 08.09.2024 в розмірі 35 963,90 грн., з яких заборгованість за кредитом становить 8 100,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами 25 668,590 грн.; заборгованість по комісії 1 215,00 грн., заборгованість по штрафам 980,00 грн.

Крім цього, просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Брони А.Л. від 01.07.2026 було прийнято заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі на підставі ч.5 ст. 279 ЦПК України.

Розгляд справи відбувся 11.08.2026 без учасників справи.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 08.09.2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ УКР КРЕДИТ ФІНАНС (надалі за текстом ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», або «Кредитодавець», або «Позивач») та ОСОБА_1 (надалі за текстом «Відповідач», або «Позичальник», або «Боржник») за допомогою Веб-сайту (https://navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про надання кредиту № 1445-0020 (надалі за текстом «Кредитний договір»).

На виконання зазначених вимог Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор A3336 для підписання Кредитного договору №1445-0020 від 08.09.2024, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 8 100,00 грн.; строк кредитування 365 днів; базовий період 21 день; комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту; знижена % ставка 1,00% в день; стандартна % ставка 1,00 % за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення Договору; 0,75% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії Договору або дати фактичного повернення всієї суми Кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настала раніше).

Умовами Кредитного договору, укладеного між Позивачем та Відповідачем, передбачено, що тип процентної ставки за користуванням Кредитом фіксована та процентна ставка за користуванням Кредитом не змінюється протягом усього строку користування Кредитом. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши Відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного Кредитного договору.

Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань згідно умов укладеного Кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання Кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти Відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення Кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

В подальшому Відповідач, всупереч умовам Кредитного договору, ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» та ст. ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив вищезазначені умови Кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит Кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед Кредитодавцем за Кредитним договором.

Станом на 06.05.2026 року загальний розмір заборгованості Відповідача за Кредитним договором становить 35 963,90 грн. та складається з заборгованості за кредитом 8 100,00 гривень, заборгованості за нарахованими процентами 25 668,90 гривень; заборгованості по комісії 1 215,00 гривень; заборгованість по штрафах 980,00 гривень.

11.08.2026 на адресу суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Брадарської Н.В., в якому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії №1445-0020 від 08.09.2024 - задовольнити частково в межах суми основного боргу (тіла кредиту) у розмірі 8 100,00 грн. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 25 668,90 грн., заборгованості по комісії за видачу кредиту у розмірі 1 215,00 грн. та заборгованості по штрафних санкціях у розмірі 980,00 грн. відмовити повністю. Судові витрати розподілити пропорційно до розміру обгрунтовано задоволених позовних вимог до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України.

В обгрунтування відзиву зазначає, що не заперечує факт укладення 08.09.2024 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи між ним та ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» Договору про відкриття кредитної лінії № 1445-0020 (далі Договір).

Відповідно до умов Договору Відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 8 100,00 грн. Згідно з наданим Позивачем розрахунком заборгованості, сума основного боргу (тіла кредиту) становить 8 100,00 грн. Відповідач визнає наявність боргу в межах цієї суми та не заперечує проти її стягнення. Водночас Позивач просить суд стягнути з Відповідача нараховані проценти у розмірі 25 668,90 грн, комісію за видачу кредиту у розмірі 1 215,00 грн та штрафні санкції у розмірі 980,00 грн (разом 27 863,90 грн). Такі нарахування є наслідком застосування Позивачем несправедливих умов договору та прямим порушенням імперативних приписів законодавства, чинних у період дії воєнного стану, що детально обґрунтовано нижче. Позивач просить суд стягнути з Відповідача 980,00 грн штрафних санкцій, нарахованих на підставі п. 8.3 Договору двома окремими сумами по 490,00 грн 01.10.2024 року (за наслідками першого Базового періоду) та 07.09.2025 року (за наслідками останнього Базового періоду). Позивач ігнорує пряму імперативну норму чинного законодавства України, яка звільняє позичальника від сплати неустойки (штрафу, пені) на весь час дії воєнного стану. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, яким встановлено: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення». Вказана норма матеріального права є імперативною та поширюється на всі кредитні правовідносини, що тривають або виникли в період дії воєнного стану, незалежно від дати укладення кредитного договору, оскільки пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не містить жодних часових обмежень чи винятків щодо дати укладення договору. Позовна заява Позивача містить посилання виключно на іншу, спеціальну норму пункт 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», дія якої дійсно обмежена договорами, укладеними до 23 січня 2024 року. Водночас пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України є самостійною, окремою нормою загального цивільного законодавства, яка жодним чином не пов`язана із зазначеним обмеженням і не була скасована чи звужена станом на дату нарахування штрафів. Позивач не навів жодних доводів щодо незастосовності саме цієї норми, що свідчить про необґрунтованість вимоги в цій частині. Обидві дати нарахування штрафу 01.10.2024 року та 07.09.2025 року повністю охоплюються періодом дії в Україні воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 та продовженого відповідними актами. Відтак нарахування Позивачем 980,00 грн штрафних санкцій здійснено всупереч прямій законодавчій забороні, а відповідна позовна вимога не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Окрім цього зазначає, що Договором передбачено стандартну процентну ставку у розмірі 1,00% за кожен день користування кредитом протягом перших 180 днів та 0,75% за кожен день користування кредитом у подальшому (п. 4.10 Договору). У Паспорті споживчого кредиту зазначена реальна річна процентна ставка на рівні 3 769,70% (п. 4.14 Договору). Включення до Договору таких умов та подальше нарахування на їх підставі 25 668,90 грн процентів на суму кредиту 8 100,00 грн, тобто у розмірі, що більш ніж утричі перевищує тіло кредиту, є порушенням законодавства про захист прав споживачів. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Згідно з частинами першою, другою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо, всупереч принципу добросовісності, їх наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. У даному випадку встановлена відсоткова ставка призвела до того, що на тіло кредиту у розмірі 8 100,00 грн. Позивач нарахував 25 668,90 грн відсотків, що у понад три рази перевищує розмір самого кредиту. Це є істотним дисбалансом прав сторін.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 прийнятій за позовом того самого Позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», за аналогічним договором про відкриття кредитної лінії викладено правову позицію щодо неприпустимості нарахування надмірних відсотків фінансовими установами: вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим частиною третьою статті 509, частинами першою, другою статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їхнє дійсне правове призначення, перетворюючи проценти із засобу стимулювання боржника на несправедливо непомірний тягар та джерело невиправданих прибутків кредитора.

Аналогічний правовий висновок щодо несправедливості нарахування надмірних відсотків міститься також у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, відповідно до якої, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може обмежити загальний розмір відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, якщо вона не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів. Згідно з Директивою Ради Європи 93/13/ЄЕС від 05.04.1993 «Про несправедливі умови в споживчих договорах», імплементація якої є зобов`язанням України, умова договору, яка не була індивідуально обговорена, вважається несправедливою, якщо всупереч вимозі добросовісності вона викликає значний дисбаланс у правах та обов`язках сторін на шкоду споживачу.

Аналогічні засади закріплені у Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», Директиві 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року та Директиві 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів. Встановлена Позивачем процентна ставка не є платою за користування фінансовим ресурсом у звичайному ринковому розумінні, а є прихованою, непропорційною неустойкою, що суперечить нормам цивільного законодавства. Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Аналогічної позиції дотримувався Конституційний Суд України у Рішенні від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 та у Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013. Враховуючи викладене, вимога Позивача про стягнення 25 668,90 грн процентів ґрунтується на несправедливих умовах Договору та не підлягає задоволенню.

Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість по комісії за видачу кредиту у розмірі 1 215,00 грн. Згідно з пунктом 4.11 Договору, комісія за видачу кредиту становить 15,00% від суми кредиту та нараховується одноразово в день видачі кредиту.

Відповідач усвідомлює положення частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», згідно з якою до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Сама по собі наявність у законі норми, яка відносить комісії до структури загальної вартості кредиту, не оспорюється Відповідачем. Однак включення комісії до бази розрахунку загальної вартості кредиту жодним чином не виводить умову договору про сплату такої комісії з-під дії Закону України «Про захист прав споживачів» та загальних засад цивільного законодавства. Кожна умова споживчого договору, у тому числі умова про комісію, підлягає оцінці на предмет її справедливості відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Встановлення комісії в розмірі 15% від суми кредиту виключно за факт видачі коштів, без надання споживачу жодних відокремлених додаткових послуг, які мали б для нього самостійну економічну цінність, створює істотний дисбаланс прав і обов`язків сторін. Надання кредиту, його облік та супроводження є прямим обов`язком кредитодавця, визначеним частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України, за виконання якого Позивач вже отримує плату у вигляді процентів за користування кредитом. Стягнення додаткової одноразової комісії, що нараховується миттєво в день видачі кредиту без прив`язки до будь-якої окремої, визначеної договором послуги, є прихованою додатковою платою за кредит, яка непропорційно збільшує боргове навантаження на Відповідача як слабшу сторону договору. Аналогічний правовий підхід щодо необхідності визначення у договорі конкретного переліку додаткових чи супутніх послуг, за які встановлюється комісія, за відсутності якого відповідна умова є нікчемною відповідно до частин першої, другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19. З огляду на викладене, на думку сторони відповідача, пункт 4.11 Договору щодо встановлення комісії за видачу кредиту є несправедливою умовою в розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а вимога Позивача про стягнення 1 215,00 грн комісії задоволенню не підлягає.

Частиною третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Сукупний розмір заявлених до стягнення похідних нарахувань (проценти, комісія, штрафи) складає 27 863,90 грн, що більш ніж утричі перевищує суму отриманого Відповідачем кредиту (8 100,00 грн). Таке співвідношення суперечить загальним засадам цивільного законодавства та принципу рівності сторін, який підлягає звуженому застосуванню з огляду на статус споживача як слабшої сторони договору (частина четверта статті 42 Конституції України).

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги в частині стягнення 27 863,90 грн (проценти, комісія, штрафи) є необґрунтованими з підстав, викладених у розділах IIIV цього Відзиву, позовна заява підлягає лише частковому задоволенню в межах визнаного Відповідачем тіла кредиту.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує пропорційність задоволених вимог. Зазначене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «East/West Alliance Limited проти України» та «Лавентс проти Латвії», відповідно до якої судові та інші витрати мають бути дійсними, необхідними та розумними.

Відповідно, судові витрати Позивача мають бути розподілені пропорційно до розміру задоволених вимог, а не покладені на Відповідача в повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст. 211, ч.2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч.1 ст. 4, ч.1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи із наведених вище процесуальних норм суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Судом встановлено, що 08.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (https://navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1445-0020 (надалі за текстом «Кредитний договір»). Як вбачається зі змісту Договору, разом із Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким Позичальник був попередньо ознайомлений.

ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит згідно умов укладеного договору.

Однак відповідач порушив взяті на себе зобов`язання з повернення отриманих кредитних коштів, внаслідок чого станом на 06.05.2026 року загальний розмір заборгованості Відповідача за Кредитним договором становить 35 963,90 грн. та складається з заборгованості за кредитом у розмірі 8 100,00 грн., заборгованості за нарахованими процентами 25 668,90 грн., заборгованості по комісії 1 215,00 грн.; заборгованість по штрафах 980,00 гривень.

У відповідності до ч.1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання,- в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Так, на виконання зазначених вимог, ОСОБА_1 було надано одноразовий ідентифікатор А3336 для підписання кредитного договору №1445-0020 від 08.09.2024 та для підтвердження ознайомлення з правилами та іншими супутніми документами.

Згідно умов договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту 8 100,00 грн.; строк кредитування 365 днів; базовий період 21 день; комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту; знижена % ставка 1,00% в день; стандартна % ставка 1,00 % за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення Договору; 0,75% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії Договору або дати фактичного повернення всієї суми Кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настала раніше).

ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит згідно умов укладеного кредитного договору, що підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту № 1445-0020 від 08.09.2024.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом в розмірі 8 100,00 грн. та 25 668,90 грн. заборгованості за нарахованими процентами.

Крім основної суми заборгованості та відсотків позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по комісії в розмірі 1 215,00 грн.

Відносно даної вимоги суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 11 вказаного Закону після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Умови договору, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року (справа № 496/3134/19) відступила від висновків, викладених у постановах ВС від 1 квітня 2020 року в справі № 583/3343/19 та від 15 березня 2021 року в справі № 361/392/20, та прийшла до висновку, що боржник за договором споживчого кредитування може один раз на місяць безоплатно отримувати від банку інформацію про стан кредитної заборгованості. Тому банк не має права передбачати в умовах договору щомісячну плату за такі послуги.

Велика Палата Верховного Суду констатувала, що Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Проаналізувавши норми законодавства, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць.

Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Врахувавши те, що в оспореному договорі встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата Верховного Суду вказала, що пункти договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Таким чином, враховуючи, що позивачем не доведено правомірності стягнення з відповідача передбаченої умовами Договору комісії за обслуговування кредиту, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по штрафах в розмірі 980,00 грн., суд зазначає наступне.

З 24.02.2022 року відповідно до Закону України"Про правовий режимвоєнного стану" в Україні введено режим воєнного стану.

15.03.2020 Верховна Рада України прийняла Закон України № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено новими пунктом 18 відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування"доповнено пунктом 61, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені ч.4 ст. 10561 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені ч.2 ст. 3 Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".

На підставі вищевикладеного вимога в частині стягнення неустойки за кожен день неналежного виконання кожного окремого зобов`язання у розмірі 980 грн. 00 коп. з відповідача задоволенню не підлягає.

З урахуванням викладеного, на переконання суду, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 33 768,90 грн. заборгованості за Кредитним договором №1445-0020 від 08.09.2024, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 8 100,00 грн. та 25 668,90 грн. заборгованості за нарахованими відсотками.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені сторонами у заявах по суті справи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, згідно зі ч.2 ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок часткового відшкодування витрат по сплаті судового збору в розмірі 2 502 грн. 66 коп. пропорційно до задоволених позовних вимог (94%).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 211, 247, 259, 263, 279, 288, 289 ЦПК України, ст.ст. 3, 11, 15, 204, 207, 258, 266, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 625, 626, 628, 629, 634, 638, 1048, 1050, 1054 ЦК України суд, -

у х в а л и в:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598, - заборгованість за Кредитним договором №1445-0020 від 08.09.2024 в розмірі 33 768,90 грн., з яких: заборгованість за кредитом 8 100,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами 25 668,590 грн.

Стягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598, суму сплаченого судового збору в розмірі 2 502 грн. 66 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування сторін у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», ідентифікаційний код юридичної особи 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, м. Київ, 01133.

Відповідачка:ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя