Decision № 138901149, 30.07.2026, Babushkinskyi District Court of Dnipropetrovsk City

Справа № 753/2226/26

Номер провадження 2/932/2327/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Леміщенко О.О., за участю секретаря судового засідання Маншиліна Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домофон. Інжиніринг. Охорона» про усунення перешкод у користуванні житлом та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

30 січня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва через підсистему «Електронний суд» із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домофон. Інжиніринг. Охорона» про усунення перешкод у користуванні житлом та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . З 07.11.2024 року йому було заблоковано доступ до під?їзду, в якому знаходиться його квартира, шляхом зміни коду домофону без повідомлення та погодження з мешканцями. Домофонну систему обслуговує ТОВ «Домофон. Інжиниринг. Охорона». Він не укладав із ТОВ «ДІО» жодних договорів, не є їх клієнтом і не надавав згоди на оплату будь-яких послуг. Код доступу отримав від попереднього власника квартири До моменту зміни коду проблем із доступом не було. Після блокування неодноразово звертався до ТОВ «ДІО» письмово та телефоном із вимогами: пояснити підстави зміни коду; відновити доступ до під?їзду; Придбаний ключ пропрацював менше трьох місяців і перестав працювати у березні 2025 року. Ключ можливо виготовити лише в офісі відповідача, що створює для позивача значні незручності. Кожного разу їхати до офісу для виготовлення нового ключа він не має можливості, оскільки зараз перебуває на військовій службі у лавах ЗСУ та виконує бойові та спеціальні завдання в районі ведення бойових дій. Відповідач не надав жодного рішення, яке б відновило його доступ, та відмовляється виконувати мої вимоги. Усі отримані відповіді мають формальний характер, а фактичне порушення права на вільний доступ до житла не усунуте. Таким чином, починаючи з 07.11.2024 року до теперішнього часу позивач позбавлений безперешкодного доступу до свого житла, що є прямим порушенням його прав, гарантованих ст. 41, 47 Конституції України, ст. 383, 391 ЦК України. Вважає дії відповідача протиправними, такими, що створюють перешкоди у користуванні житлом, порушують його права власника та завдають йому моральної Шкоди. Усі його письмові звернення до відповідача та до органів захисту прав споживачів підтверджують, що проблема триває понад рік, і відповідач не вживає жодних заходів для її вирішення. Це свідчить про небажання добровільно усунути порушення, що змушує позивача звернутися до суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 лютого 2026 року, справу було передано на розгляд судді Дарницького районного суду міста Києва Шаповаловій К.В.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 09 лютого 2026 року, справу було передано за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Дніпра.

Справа надійшла до канцелярії Шевченківського районного суду міста Дніпра 17 квітня 2026 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 травня 2026 року, справу було передано на розгляд судді Шевченківського районного суду міста Дніпра Леміщенко О.О.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 18 червня 2026 року було відкрито спрощене позовне провадження, справу призначено до судового розгляду.

01 липня 2026 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує проти позовних вимог, та просить у них відмовити.

Позивач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. У позовній заяві зазначив, що просить розглядати справу без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином. Про причину неявки не повідомив, інших заяв до суду не надходило.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами за відсутності учасників справи не здійснювався.

Повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд прийшов до наступного.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Позивач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 з 12.12.2018 року, що підтверджується копією відомостей з Державного реєстру речових прав № 423752927 від 23.04.2025 року, які були надані позивачем.

З копії договору № 35/1Д від 29 жовтня 2007 року вбачається, що ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» здійснює обслуговування домофонного обладнання за адресою АДРЕСА_2 , під`їзд 1.

Також позивачем було надано копії електронних листів, починаючи з 07 листопада 2024 року, до відповідача, в яких він скаржиться на відсутність доступу до під`їзду через непрацюючий ключ, вимагає відновити йому доступ. В матеріалах справи також містяться відповіді на вказані листи, які були досліджені судом.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За правилами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Наведеною нормою матеріального права визначено право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яких шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. Не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав. Власник має права вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом усунення перешкод у користуванні власністю, виселення та у разі необхідності, зняття особи з реєстраційного обліку, проте це право залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового чи цивільного законодавства. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17 (провадження № 14-64цс20).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушенні і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно зі ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивачів права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Відповідно до пункту 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», застосовуючи положення статті 391 ЦК, з якої вбачається, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити з того, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

При досліджені матеріалів цивільної справи, судом було встановлено, що позивач ОСОБА_1 у своїх скаргах до відповідача, вказує на те, що у нього перестав працювати ключ від домофону та був скасований код доступу. Також позивач зазначає у цих листах про те, що він після покупки квартири не укладав із відповідачем договорів на надання послуг.

Позивач є власником квартири у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1 з 12.12.2018 року, на момент державної реєстрації вказаний будинок обслуговувався відповідачем відповідно до укладеного договору № 35/1Д від 29 жовтня 2007 року, який на момент виникнення спірних правовідносин діяв, а відомості про його розірвання не були надані суду жодній зі сторін провадження.

Але законодавство України не містить окремого врегулювання порядку встановлення та використання такої системи доступу до жилого будинку як «домофон», однак, за характером свого використання, таке майно відноситься до спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Згідно ч. 1 ст. 5 цього Закону, спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Також згідно п. 1 ч. 1 та ч. 3 ст. 6 Закону, співвласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників. У разі відчуження квартири чи нежитлового приміщення новий власник набуває усіх прав попереднього власника як співвласника.

Відповідно до п. 3 ч 1 та ч. 3 ст. 7 Закону, співвласники зобов`язані забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку. У разі відчуження квартири чи нежитлового приміщення новий власник набуває усіх обов`язків попереднього власника як співвласника.

Зазначені норми законодавства дають можливість дійти до висновку, що позивач ОСОБА_1 придбав та оформив на себе право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , то до нього перейшли обов`язки та права попереднього власника квартири, щодо користування спільним майном власників багатоквартирного будинку.

Вказівки позивача у позовній заяві та листах до відповідача під час спроб досудового врегулювання спору, про те, що він не є користувачем послуг ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» та не укладав із ними договору про надання відповідних послуг, суд сприймає їх як такі, що сформовані на хибному трактуванні норм законодавства щодо свободи укладання договору (стаття 627 ЦК України) та особливостей здійснення права власності у багатоквартирних будинках.

Як вже було зазначено судом, відповідач ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» уклало ще у 2007 році договір із представником жильців під`їзду № 1 корпусу 1 будинку 18 жилого масиву Тополя-1 про надання послуг з встановлення та обслуговування домофоного обладнання. Саме факт того, що встановлення домофоного обладнання відбулося через представника жильців багатоквартирного дому, встановлює відповідний обов`язок із користування майном багатоквартирного будинку (та домофоном в тому числі) усіх тих хто в ньому проживає, а також нових власників майна в цьому багатоквартирному будинку.

Особисте волевиявлення позивача з приводу того, що він не бажає сплачувати за надання послуг з користування та обслуговування домофоного обладнання не може одразу свідчити про те, що наявність такого обладнання, відсутність працюючого ключа доступу або коду доступу призводять до порушення особистих прав позивача з приводу користування його особистим майном.

Така система доступу була встановлена за волевиявленням жильців під`їзду № 1 багатоквартирного будинку, та питання про порядок використання такого майна також може вирішуватись під час зборів жильців багатоквартирного будинку (п. 1 ч. 2 ст. 10 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку») або із управителем багатоквартирного будинку чи об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку (ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Відомостей про здійснення спроб позивачем звернутися до відповідного органу управління багатоквартирного будинку (у разі його навності), або спроб скликати відповідні збори для вирішення цього питання, що в подальшому призводить до необхідності технічного оформлення можливості жильцями дому, які не погоджуються із порядком користування встановленою домофоною системою, потрапити до приміщення багатоквартирного дому та реалізувати свої законні права на користування майном, матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

За приписами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

За змістом статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки. Таким чином, для задоволення позовів про усунення перешкод у користуванні майном необхідна одночасна наявність двох підстав: позивач повинен бути власником майна, щодо якого чиняться перешкоди, та має бути факт того, що внаслідок дій відповідача порушується право власника на користування своїм майном. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 січня 2025 року в справі № 638/1527/19 (провадження № 61-16331св24).

Таким чином, аналізуючи приведені докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, за наявності доказів, наданих сторонами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у зв`язку з недоведеністю наявності перешкод з боку відповідача у користуванні позивачем своєю квартирою у багатоквартирному будинку.

Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домофон. Інжиніринг. Охорона» про усунення перешкод у користуванні житлом та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено та підписано суддею 30 липня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , дата народження невідома, РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Домофон. Інжиніринг. Охорона», код ЄДРПОУ 35092907, юридична адреса: м. Київ, вул. Горлівська, буд. 124/1.

Суддя О.О. Леміщенко