Decision № 138897949, 11.08.2026, Dubno City and District Court of Rivne Oblast

Справа № 559/520/26

Провадження № 2/559/966/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м.Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Томіліна О.М.,

при секретарі Костюк Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дубно Рівненської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Варковицької сільської ради про встановлення факту перебування на утриманні, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до Дубенського міськрайонного суду Рівненської області з позовною заявою, в якій просить встановити факт того, що вона, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з жовтня 1996 року до дня смерті ОСОБА_2 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала на утриманні померлої ОСОБА_2 .

В обґрунтування позову позивачка вказала, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та після народження проживала разом і перебувала на утриманні ОСОБА_2 , яка є рідною сестрою прадіда позивачки ОСОБА_2 , до дня її смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивачка звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, проте 12.03.2025 нотаріусом їй було відмовлено, оскільки позивачкою не надано документів, які б встановлювали факт її належності до однієї з черг для спадкування.

Ухвалою суду від 18.02.2026 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 23.03.2026 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду.

Головуючий суддя перебував у планових щорічних відпустках з 13.04.2026 по 17.04.2026 включно та з 15.06.2026 по 15.07.2026 включно.

У судовому засіданні представник позивачки адвокат Гольонко М.М. вимоги позову підтримала з підстав, викладених у позовній заяві. Пояснила, що після народження ОСОБА_1 04.10.1996 її матір передала її для проживання і утримання своїй тітці ОСОБА_2 , яка погодилася на повне утримання позивачки. ОСОБА_2 була особою похилого віку та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , і на час смерті останньої позивачка перебувала на її утриманні та проживала з нею, хоча була зареєстрована за адресою батьків. Після смерті ОСОБА_2 позивачка проживала разом зі своїми батьками. Встановлення вказаного факту необхідно позивачці для спадкування майна померлої ОСОБА_2 .

Представник відповідача Варковицької сільської ради в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позовних вимог, суду пояснила, що родина ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проживали поряд на одній вулиці, точно підтвердити факт проживання та перебування позивачки на утриманні ОСОБА_2 представник відповідача не має змоги, оскільки не пам`ятає такі обставини, проте їй відомо, що ОСОБА_2 поховала матір позивачки.

Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Датою ухвалення рішення у даній справі є 11.08.2026, тобто дата складання повного тексту рішення.

Суд, врахувавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Так, частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п.п. 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

В заяві позивачка ставить питання про встановлення факту перебування її на утриманні ОСОБА_2 з метою реалізації своїх прав на спадкування майна останньої.

Відповідно до ст. 531 ЦК УРСР 1963 року, чинної на час відкриття спадщини, встановлено, що до числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні з спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 31 березня 1995 року N 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", чинної на час відкриття спадщини, встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів для існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Видана відповідним органом довідка про те, що за його даними особа не перебувала на утриманні померлого, не виключає можливості встановлення у судовому порядку факту перебування на утриманні.

При вирішенні заяви про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що для встановлення факту перебування на утриманні з метою оформлення права на спадщину необхідно, щоб утриманець був непрацездатним на день смерті спадкодавця і перебував на утриманні останнього незалежно від родинних чи шлюбних відносин з ним (ст. 531 Цивільного кодексу України (ЦК) не менше одного року.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту перебування на утриманні, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає заявник - є підставою для відмови у задоволенні заяви.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.Жорнів Рівненської області, її батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.14,16), з 17.11.2012 вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.15).

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у с.Жорнів Рівненської області (а.с.5). Остання за життя набула право на земельну частку (пай) в с.г. «Зоря» у с.Сатиїв Рівненської області (а.с.6). Спадкова справа після її смерті не заводилася (а.с.31-33).

Приватним нотаріусом Дубенського районного нотаріального округу Рівненської області Хомич О.С. 12.03.2025 відмовлено ОСОБА_1 в оформленні спадщини після смерті ОСОБА_2 , оскільки заявниця не відноситься до будь-якої черги спадкування (а.с.17).

В матеріалах справи також наявні письмові заяви свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , які суд не приймає до уваги, оскільки вказані особи не були приведені до присяги та не допитані в судовому засіданні, а на пропозицію суду представник позивачка не заявила клопотання про їх допит в якості свідків, тим більш, що, зі слів сторін, ОСОБА_6 на даний час померла, а ОСОБА_5 є матір`ю позивачки, тобто зацікавленою у вирішенні справи особою.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 31 травня 2022 року у справі № 208/6075/20 (провадження № 61-75св22) зазначено, що показання свідків, допитаних під час судового розгляду, без наявності інших підтверджуючих доказів, не можуть бути самостійною підставою для встановлення певних фактів, зокрема, спільного проживання.

Отже, лише показаннями свідків за відсутності інших доказів не може бути встановлений факт перебування на утриманні. Жодних інших належних письмових доказів, які б підтверджували доводи позивачки щодо обставин перебування її з часу народження на утриманні ОСОБА_2 до смерті останньої, у матеріалах справи відсутні.

Також видається необґрунтованим та сумнівним те, що матір позивачки після народження ІНФОРМАЦІЯ_1 останньої передала її на утримання своїй тітці, яка була особою похилого віку та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , і, як свідчать сторони, її похованням займалася матір позивачки.

Суд, дослідивши обставини справи, надавши оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи, дійшов до висновку про те, що факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з жовтня 1996 року до дня смерті ОСОБА_2 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала на утриманні померлої ОСОБА_2 не підтверджено належними та допустимими доказами.

Враховуючи вищевикладене, у задоволенні позову слід відмовити.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У зв`язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення справи.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 263-265, 268, 293, 294, 305-308, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Варковицької сільської ради про встановлення факту, що вона, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з жовтня 1996 року до дня смерті ОСОБА_2 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала на утриманні померлої ОСОБА_2 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання до Рівненського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 11.08.2026.

Суддя О.М.Томілін