Decision № 138889652, 11.08.2026, Pavlohrad City and District Court of Dnipropetrovsk Oblast

Справа № 185/13035/25

Провадження № 2/185/5337/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Перекопського М.М.,

за участю секретаря судового засідання Шевченко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк 'УКРГАЗБАНК' до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у якому просило: стягнути солідарно з відповідачів 3 % річних та інфляційні втрати за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання в загальному розмірі 16 766,61 грн; стягнути з ОСОБА_1 штраф у розмірі 45 101,25 грн; стягнути судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що 05 вересня 2012 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2203/96-312, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 138 000,00 грн на строк до 04 вересня 2017 року для придбання автомобіля.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором того самого дня між банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов`язалася солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором.

Крім того, 05 вересня 2012 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір застави транспортного засобу № 312/96, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Чорною М. М. за реєстровим № 878.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2019 року у справі № 185/11036/18 позов банку задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь АБ «УКРГАЗБАНК» заборгованість за кредитним договором № 2203/96-312 від 05 вересня 2012 року в розмірі 69 003,25 грн, з яких 60 521,71 грн заборгованість за кредитом, 8 481,54 грн проценти за користування кредитом.

Як зазначено позивачем та підтверджується наданими ним відомостями про виконавче провадження № 76639486 і виписками за рахунками позичальника, заборгованість, присуджена рішенням суду від 21 жовтня 2019 року, надалі погашена в повному обсязі у ході примусового виконання.

У зв`язку з тим, що грошове зобов`язання було виконане несвоєчасно, банк нарахував за період з 21 жовтня 2019 року до 23 лютого 2022 року 3 % річних у розмірі 4 854,80 грн та інфляційні втрати у розмірі 11 911,81 грн, усього 16 766,61 грн.

Також позивач посилався на порушення ОСОБА_1 обов`язку щодо безперервного страхування предмета застави. Відповідно до пункту 4.2 договору застави за невиконання або неналежне виконання пункту 3.3.4 договору заставодавець сплачує штраф. За розрахунком банку за період з 12 березня 2017 року до 29 лютого 2020 року розмір штрафу становить 45 101,25 грн.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, повідомлені про судове засідання належним чином. Позивач просив розглядати справу без його участі, заперечень проти ухвалення заочного рішення не надходило. Відповідач про причини неявки суду не повідомив, не подав відзив, тому, керуючись ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові докази у справі, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статей 11, 509, 526 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк. За статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, а в разі порушення настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц та від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 виходила з того, що наявність судового рішення про стягнення боргу, яке не виконане боржником, сама собою не припиняє грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на суми, передбачені статтею 625 ЦК України, за період прострочення.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 754/511/23 уточнила підхід до випадків, коли кредитор остаточно втратив можливість примусового виконання рішення внаслідок спливу строку пред`явлення виконавчого документа та відмови суду в поновленні цього строку. Обставини цієї справи є відмінними: за твердженнями позивача та поданими ним доказами рішення у справі № 185/11036/18 перебувало на примусовому виконанні, а присуджена заборгованість була погашена у виконавчому провадженні.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено звільнення позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Позивач обмежив заявлені нарахування 23 лютого 2022 року включно, тобто періодом до початку дії відповідного законодавчого звільнення.

Перевіривши наданий банком розрахунок у межах заявлених вимог та зіставивши його з установленими обставинами, суд не встановив підстав для відхилення розрахованих позивачем 3 % річних у сумі 4 854,80 грн та інфляційних втрат у сумі 11 911,81 грн, усього 16 766,61 грн.

З огляду на встановлену рішенням суду від 21 жовтня 2019 року солідарну відповідальність позичальника та поручителя за основним грошовим зобов`язанням і зміст договору поруки, вимога про стягнення зазначених сум з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно є обґрунтованою.

Щодо вимоги про стягнення штрафу суд виходить із такого.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

З наданої позивачем копії договору застави вбачається, що заставодавець прийняв на себе обов`язок забезпечувати страхування предмета застави, а пунктом 4.2 договору встановлено штраф за невиконання або неналежне виконання відповідного обов`язку.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення штрафу, суд виходить із того, що відповідно до статей 546, 549, 551, 611 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, а в разі порушення зобов`язання настають установлені договором або законом правові наслідки, зокрема сплата неустойки; розмір неустойки, предметом якої є грошова сума, може бути встановлений договором. Верховний Суд також виходить із того, що право на неустойку пов`язується саме з фактом порушення забезпеченого нею зобов`язання. Як убачається з умов договору застави транспортного засобу № 312/96 від 05 вересня 2012 року, пунктом 3.3.4 договору на заставодавця покладено обов`язок забезпечувати безперервне страхування предмета застави, своєчасно укладати відповідний договір страхування, здійснювати страховий платіж та надавати заставодержателю докази його сплати й копію договору страхування. Пунктом 4.2 договору сторони погодили, що за кожний випадок невиконання чи неналежного виконання вимог пункту 3.3.4 заставодавець сплачує на користь заставодержателя штраф, розмір якого залежить від тривалості порушення та становить 1,5 % від заставної вартості предмета застави, визначеної пунктом 2.3 договору, зі збільшенням на 0,75 процентного пункта щомісячно наростаючим підсумком, починаючи з другого календарного місяця, що настає за місяцем порушення. Оскільки ОСОБА_1 взятого на себе договірного обов`язку щодо страхування предмета застави належним чином не виконав, а передбачена договором відповідальність за таке порушення у вигляді штрафу узгоджується з положеннями статей 549, 551 та 611 ЦК України, суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу за період із 12 березня 2017 року до 29 лютого 2020 року, вважає обґрунтованою вимогу про стягнення з ОСОБА_1 на користь АБ «УКРГАЗБАНК» штрафу в розмірі 45 101,25 грн.

Отже, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. З урахуванням того, що вимога на 16 766,61 грн заявлена до обох відповідачів солідарно, а вимога на 45 101,25 грн лише до ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне стягнути судовий збір з ОСОБА_1 у розмірі 2 094,16 грн та з ОСОБА_2 у розмірі 328,24 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 133, 141, 259, 263265, 268, 280282 ЦПК України, статтями 11, 509, 526, 530, 546, 549, 599, 610, 611, 625 ЦК України, суд

ухвалив:

Позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення трьох процентів річних, інфляційних втрат та штрафу задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» три проценти річних у розмірі 4 854 (чотири тисячі вісімсот п`ятдесят чотири) грн 80 коп. та інфляційні втрати у розмірі 11 911 (одинадцять тисяч дев`ятсот одинадцять) грн 81 коп., а всього 16 766 (шістнадцять тисяч сімсот шістдесят шість) грн 61 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» штраф у розмірі 45 101 (сорок п`ять тисяч сто одна) грн 25 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» судовий збір у розмірі 2 094 (дві тисячі дев`яносто чотири) грн 16 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» судовий збір у розмірі 328 (триста двадцять вісім) грн 24 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційну скаргу може бути подано безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Позивач: Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "УКРГАЗБАНК", код ЄДРПОУ/РНОКПП 23697280, вул. Єреванська, 1, м. Київ, 03067.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .

Суддя М. М. Перекопський