Decision № 138879014, 10.08.2026, Obolonskyi District Court of Kyiv City

10.08.2026 Справа № 756/388/26

Унікальний номер 756/388/26

Номер провадження 2/756/3518/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Шролик І.С.,

секретаря судового засідання - Венгерський В.М.,

за участі представника позивача -Гажали А.В.,

представника відповідача - Абакарова М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

У листопаді 2025 року позивач Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (надалі - ПАТ «АК «Київводоканал»)звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у загальному розмірі 116030,70 грн., з яких: 69624,38 грн. - сума боргу за спожиті послуги, 7761,50 грн. - 3% річних, 38644,82 грн. - інфляційні витрати, а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3328,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог вказує, що відповідачі є споживачем послуг, за адресою зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , які надає позивач.

26 квітня 2014 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії», яким внесено зміни до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зокрема й в частині визначення виконавця послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення. Зазначає, що 05 серпня 2014 року в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання ПАТ «АК «Київводоканал», в подальшому перейменованим у ПрАТ «АК «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого водопостачання холодної води та водовідведення з використанням внутрішньо будинкових мереж).

Повідомленням визначено, що фізична особа, що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов договору. У разі відмови споживачів від отримання послуг, дана відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал» для оформлення припинення надання цих послуг. Вказує на те, що відповідачі були споживачами послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення, оскільки жодних відмов від отримання послуг від них не надходило.

31 травня 2021 року на офіційному веб-сайті (vodokanal.kiev.ua) опубліковано повідомлення про публічну пропозицію (оферту) ПрАТ «АК «Київводоканал» про укладення публічного індивідуального договору про надання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення (у подальшому зі змінами від 30 вересня 2021 року та від 31 грудня 2021 року), у зв`язку з чим з 01 липня 2021 року вказаний договір вважається укладеним.

Згідно з п.1 Договору-2 виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а споживач зобов`язується оплачувати надані послуги за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у порядку, строки та на умовах, що передбачені договором.

Посилаючись на те, що внаслідок невиконання відповідачами зобов`язань із своєчасної оплати спожитих послуг за період з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2025 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 67532,03 грн., з яких заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення 67532,03 грн., заборгованість зі сплати внеску за обслуговування вузлів комерційного обліку - 62,02 грн та заборгованість з внесення плати за абонентське обслуговування у розмірі 030,33 грн., яку просять суд стягнути та виплати в порядку ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов`язання, які утворилися у зв`язку з простроченням щодо оплати спожитих житлово-комунальних послуг та складаються з 3% річних у розмірі 7761,50 грн.; з інфляційних втрат у розмірі 38644,82 грн.

Рух справи

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 січня 2026 року справу передано на розгляд судді Андрейчука Т.В.

Ухвалою суду від 19 січня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін по справі та призначено перше судове засідання.

18 березня 2026 року від представника позивача надійшла позовна заява (уточнена) в новій редакції.

На виконання вимог головуючого судді 27 березня 2026 року представник позивача надав розрахунок заборгованості окремо за період з 01 липня 2017 року по 15 березня 2023 року та за період з 16 березня 2023 року по 30 вересня 2025 рік.

Від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Абакарова М.М. надійшов відзив на позовну заяву в якому просить відмовити позивачу в задоволенні заявлених вимог. Застосувати наслідки про пуску позивачем строку позовної давності, як до основних вимог про стягнення заборгованості, так і до похідних вимог про стягнення 3% та інфляційних збитків. В обґрунтування поданого відзиву зазначає, що відповідач ОСОБА_1 разом із доньками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 01 січня 2016 року мешкає за адресою АДРЕСА_2 , тому не є споживачами послуг з водопостачання та водовідведення за адресою зареєстрованого місця проживання.

ОСОБА_6 не укладала договір, не може бути суб`єктом спірних правовідносин, тому що до 16 березня 2023 року була неповнолітньою. Позивачем не доведений обсяг фактичного споживання та розмір заборгованості. До відзиву долучено копію довідки ОСББ «Буревісник - плюс», виписку з медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Від представника позивача 09 червня 2026 року надійшла відповідь на відзив до якої долучений витяг з територіальної громади про зареєстрованих осіб за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 червня 2026 року у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_7 у відставку, справу передано для розгляду судді Шролик І.С.

Ухвалою суду від 22 червня 2026 року справу 756/388/26 прийнято до провадження судді Шролик І.С. та призначено до судового розгляду на 10 серпня 2026 року.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які належним чином сповіщені про час та місце розгляду справи до суду не зявились.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є споживачем послуг центрального постачання холодної води та водовідведення, за зареєстрованим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , які надає ПрАТ «Київводоканал».

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період з 01 січня 2017 року по 15 березня 2023 року з централізованого водопостачання та водовідведення становить 53987,27 грн; та відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за період з 16 березня 2023 року по 30 вересня 2025 рік складає 15637,11 грн. Як вбачається з розрахунку заборгованості жодної оплати за визначений період споживачем не проведено.

Між сторонами виникли правовідносини щодо належної оплати відповідачами, як споживачами, отриманих комунальних послуг, які надає позивач.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Суб`єктами правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: орган державної влади та органи місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг; учасники - споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (ст. ст. 4, 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

За визначенням, наданим у ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Водночас, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

В газеті «Хрещатик» № 110 (4510) 05 серпня 2014 року опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання ПАТ «АК «Київводоканал», в подальшому перейменованим у ПрАТ «АК «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого водопостачання холодної води та водовідведення з використанням внутрішньо будинкових систем). Повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов договору. У разі відмови споживачів від отримання послуг, дана відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал» для оформлення припинення надання цих послуг.

Відповідачі отримували послуги з водопостачання та водовідведення за адресою: : АДРЕСА_1 , на підставі договору приєднання, оскільки після розміщення Повідомлення та Договору у вищевказаній газеті, на адресу ПрАТ «АК «Київводоканал», жодних заяв або повідомлень про відмову від надання зазначених послуг та договору не надходило.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов`язався надавати відповідачу відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення холодної та гарячої води (з використанням внутрішньобудинкових систем), а відповідач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Згідно із пункту 3.1. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. За цим договором застосовується щомісячна система оплати послуг. Платежі вносяться споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Окрім того, 31 травня 2021 року на офіційному веб-сайті (vodokanal.kiev.ua) опубліковано повідомлення про публічну пропозицію (оферту) ПрАТ «АК «Київводоканал» про укладання публічного індивідуального договору приєднання про надання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення (у подальшому зі змінами від 30 вересня 2021 року та 31 грудня 2021 року), у зв`язку з чим з 01 липня 2021 року вказаний договір вважається укладеним.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконує договірні зобов`язання шляхом надання відповідачу централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення холодної та гарячої води.

Відповідачі в свою чергу порушили умови договору щодо повної та своєчасної оплати спожитих послуг з водопостачання та водовідведення, внаслідок чого виникла заборгованість. На момент розгляду справи відповідачами заборгованість не сплачена.

Згідно із ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Відповідно до ст. 179 ЖК України визначено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76 -79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Заперечення представника відповідача ОСОБА_3 , що вона та ОСОБА_1 не проживали з січня 2016 року за адресою зареєстрованого місця проживання, як підставу для звільнення від обов`язку сплачувати за надані послуги, суд вважає безпідставною, такою що суперечить вимогам законодавства.

Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Як вбачається із матеріалів справи витягу з реєстру територіальної громади, та відповідачами не заперечується факт реєстрації місця постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Частинами 1, 6 ст. 29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Відповідно до Законів України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», «;Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Постанови КМ України від 2 березня 2016 року № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру», Постанови КМ України від 7 лютого 2022 року № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» (в редакціях нормативно-правових актів, які діяли в спірний період) реєстрація - це внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та до паспортного документа про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси житла; витяг з Реєстру територіальної громади є документом, що підтверджує відомості про місце проживання (перебування) осіб; за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Водночас згідно із ч. 1 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.

За змістом положень ст. 29 ЦК України та ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» особа може мати декілька місць проживання, однак проведенням реєстрації свого місця проживання у конкретному жилому приміщенні особа сама визначає як постійне місце проживання.

Крім того, положеннями ч. 1 ст. 4 чинного Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» передбачено, що особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування).

Відповідачі ОСОБА_1 з 04 квітня 1996 року, ОСОБА_2 з 1999 року, ОСОБА_3 з 2006 року, ОСОБА_8 з 2009 року зареєстрували місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в добровільному порядку, перед державою та іншими особами, особисто визначив, що вважають квартиру саме за цією адресою своїм місцем постійного проживання, а відтак мають не лише право користування вищевказаною квартирою, а й обов`язки в частині сплати коштів за надані комунальні послуги.

Відповідачі від надання житлово-комунальних послуг у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялися, зокрема докази відключення квартири АДРЕСА_3 , від мережі централізованого постачання холодної води та водовідведення до матеріалів справи не надано, а тому відповідачі має відшкодувати в повному обсязі вартість наданих позивачем послуг.

У постанові Верховного Суду від 2 вересня 2019 року в справі № 335/479/17 (провадження № 61-22435св18) викладено правовий висновок, згідно якого проживання в іншому місці не звільняє відповідачів від сплати отриманих комунальних послуг, оскільки матеріалами справи підтверджено їх реєстрацію у зазначеній вище квартирі.

Заперечення представника відповідача що в період з 01 січня 2017 року по 16 березня 2023 року відповідач ОСОБА_3 була неповнолітньою, а тому не має обов`язку нести сплату за комунальні послуги суд вважає слушними.

Батьки зобов`язані сплачувати комунальні послуги за неповнолітніх дітей, які проживають з ними. Це пов`язано з тим, що батьки є законними представниками неповнолітніх дітей та відповідають за їх утримання, зокрема, за оплату житловокомунальних послуг.

З відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру встановлено, що відповідач ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому до 16 березня 2023 року була неповнолітньою, тому в неї не виникло обов`язку по сплаті за комунальні послуги. Тому, суд вважає, що ОСОБА_3 може нести солідарну відповідальність із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 лише в частині стягнення заборгованості за надані послуги, яка виникла за період з 16 березня 2023 року по 30 вересня 2025 року.

В задоволенні решти вимог про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості, яка виникла до 16 березня 2023 року слід відмовити.

У поданому відзиві, представник відповідача просить суд застосувати наслідки пропуску позивачем строку позовної давності до заявлених вимог.

Щодо заявленого клопотання про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень статей 256-257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 Цивільного кодексу України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі статтею 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулися у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No.2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 457/462/16-ц, провадження № 61-21807св19.

Пунктом 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 2 квітня 2020 року.

Постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року. Враховуючи постанову Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641, постанову Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236, карантин на території України, установлений 12 березня 2020 року, неодноразово продовжувався та діяв до 30 червня 2023 року.

Окрім того, згідно пунктом 19 Розділу «Прикінцеві положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався.

Разом із тим, внесено зміни до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 338 «Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації» і постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Продовжено для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 30 квітня 2023 року. Також продовжено на всій території України карантин до 30 квітня 2023 року

Враховуючи вище викладене, строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину та строк воєнного, надзвичайного стану.

Отже, Законом № 540-IX, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, продовжено перебіг позовної давності для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на час дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), тому заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності підлягає частковому задоволенню судом.

04 вересня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX. Закон скасовує зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення п.19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що ПАТ «АК «Київводоканал» з даною позовною заявою звернувся до суду 14 січня 2026 року, що відповідає штампу вхідної кореспонденції суду.

Період з 02 квітня 2020 року по 03 вересня 2025 року в строк позовної давності не враховується.

Строки позовної давності після призупинення продовжилися з 04 вересня 2025 року по 14 січня 2026 року та становить 4міс 10днів.

З урахуванням обсягу заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості з 01 січня 2017 року, суд із застосуванням строків переривання приходить до переконання, що позивачем пропущений строк позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за період з 01 січня 2017 року по 12 серпня 2017 року.

Проміжок часу виникнення заборгованості за період з 12 серпня 2017 по 02 квітня 2020 року (2 роки 7 міс 21 день) з 04 березня 2025 року по 30 вересня 2025 рок знаходиться в межах строку позовної давності.

За період з 01 січня 2017 року по 12 серпня 2017 року заборгованість в розмірі 14022,33 грн не підлягає задоволення через пропуск позивачем строку позовної давності. А відповідно й похідні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 16166,83 грн та 3% річних -3277,84 грн, задоволенню не підлягають.

За період з 12 серпня 2017 року по 15 березня 2023 рік, в межах заявлених позовних вимог у відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникла заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, внесків за обслуговування та абонентська плата за обслуговування в розмірі - 39964,94 грн.

За період з 16 березня 2023 року по 30 вересня 2025 рік заборгованість ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, внесків за обслуговування та абонентська плата за обслуговування в розмірі становить 15637,11 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідачів 3 % річних та інфляційні втрати за порушення строків виконання зобов`язання.

Відповідно із ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

У зв`язку з простроченням оплати спожитих відповідачем житлово-комунальних послуг заявлені позивачем до стягнення 3 % річних та інфляційні втрати є обґрунтованими та правомірними, підлягають частковому задоволенню в межах строку позовної давності в розмірі: за період з 12 серпня 2017 року по 15 березня 2023 рік, в межах заявлених позовних вимог у відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 3% річних -1110,18 грн, інфляційні втрати - 6750,08 грн; за період з 16 березня 2023 року по 30 вересня 2025 рік заборгованість ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по 3% річних становить 91,01 грн, інфляційні втрати -384,05 грн.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідачів заборгованості за спожиті житлово - комунальні послуги є обґрунтованими, доведеними та підлягають частковому задоволенню.

За період з 12 серпня 2017 року по 15 березня 2023 року з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає солідарно до стягнення заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в розмірі - 39964,94 грн., 3% річних -1110,18 грн, інфляційні втрати - 6750,08 грн., внески за обслуговування вузла комерційного обліку -62,02 грн та плата за абоненське обслуговування - 713,02 грн (разом 48600,24 грн)

Солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підлягає стягненню заборгованість за період з 16 березня 2023 року по 30 вересня 2025 рік за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, внесків за обслуговування та абонентська плата за обслуговування в розмірі 15637,11 грн., 3% річних - 91,01 грн, інфляційні втрати -384,05 грн.(разом 16112,17 грн)

Щодо стягнення судових витрат

Відповідно до ст. 133 ПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно положень ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні з цією позовною заявою було сплачено судовий збір у розмірі 3328,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 6033 від 06 січня 2026 року.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню компенсація судового збору в розмірі 1856,09 грн, відповідно до розрахунку (64712,41х3328:116030), пропорційно задоволеним вимогам. В рівних частинах з кожного з відповідачів по 618,69 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги, за період 12 серпня 2017 року по 15 березня 2023 рік в загальному розмірі 48600,24 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги, за період 16 березня 2023 року по 30 вересня 2025 року в загальному розмірі 16112,17 грн.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» судові витрати зі сплати судового збору по 618,69 грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

1. Позивач - Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (код ЄДРПОУ 03327664, адреса місцезнаходження: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А);

2. відповідач 1 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

3. відповідач 2 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП дані відсутні, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

3.відповідач 3 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений 10 серпня 2026 року.

Суддя І.С. Шролик