Court ruling № 138877049, 05.08.2026, Sofiivka District Court of Dnipropetrovsk Oblast

ЄУН 409/492/15-ц

Провадження 6/193/261/26

У Х В А Л А

іменем України

05 серпня 2026 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді Томинця О. В.,

за участі секретаря судового засідання Оселедець О. І.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області подання державного виконавця Луганського відділу державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Максимчук Аліни Олексіївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника,

В С Т А Н О В И В:

04.08.2026 державний виконавець Луганського відділу державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Максимчук А.О. (надалі Луганського ВДВС) звернулася до Софіївського районного суду Дніпропетровської області з поданням за яким просить тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - до погашення заборгованості за судовими рішеннями Білокуракинського районного суду Луганської області.

Дослідивши матеріали подання, суд дійшов такого висновку.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 14 липня 2026 року № 1452/0/15-26, Софіївському районному суду Дніпропетровської області визначено з 20 липня 2026 року територіальну підсудність судових справ, у тому числі Білокуракинського районного суду Луганської області.

Судом установлено, що на примусовому виконанні у Луганському ВДВС перебуває зведене виконавче провадження № 78914537, загальною сумою стягнення 47 528,05 грн., в межах якого перебувають наступні виконавчі документи:

1) виконавчий лист № 409/492/15-ц, що виданий Білокуракинським районним судом Луганської області 26.08.2016 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи заборгованість за Договором про іпотечний кредит від 04 червня 2007 року, яка складає: по основній сумі боргу - 38 400 грн., нараховані відсотки - 1944,22 грн., інфляційні втрати - 152,95 грн., а разом 40 530,11 грн. та понесені судові витрати у розмірі 405,30 грн. 06.08.2019 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59686441, загальною сумою до стягнення 40 935,41 грн.

2) виконавчий лист № 409/2557/16-ц, що виданий Білокуракинським районним судом Луганської області 09.08.2019 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи заборгованість за Договором про іпотечний кредит у розмірі 5214,64 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378 грн., а всього 6592,64 грн. 17.09.2019 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №160086156, загальною сумою стягнення 6592,64 грн.

За вказаними виконавчими документами боржником є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проте адреса фактичного його місця проживання невідома.

З метою перевірки майнового стану та місцезнаходження боржника, державним виконавцем установлено, що:

- згідно відомостей Пенсійного фонду України та Державної податкової служби України, боржник у трудових відносинах не перебуває та грошових коштів у вигляді заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів не отримує;

- згідно відомостей Державної міграційної служби з приводу встановлення зареєстрованого місця проживання чи місця перебування божника зазначено, що: «За даними критеріями особа знайдена не була»;

- згідно відомостей Міністерства соціальної політики України боржник довідку ВПО не отримував;

- згідно відомостей державної прикордонної служби України, боржник, з моменту відкриття виконавчого провадження, кордон не перетинав;

- згідно відомостей банківських установ, за боржником зареєстровано рахунок в АТ "ПУМБ", який на теперішній час вже закритий та рахунок в АТ КБ «Приватбанк», але кошти на ньому відсутні;

- згідно відомостей МВС за боржником транспортні засоби не зареєстровано;

- згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за боржником зареєстровано нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_2 .

Статтею 313 ЦК України встановлено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання.

Згідно статті 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах будь-якої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, який ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української РСР N 2148-VIII (2148-08) від 19 жовтня 1973 року, передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, який ратифікований Законом України N 475/97-ВР (475/97-ВР) від 17 липня 1997 року, визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання.

Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Права, викладені у пункті 1 Протоколу Конвенції, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

За умовами ч. 1 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

У розумінні ст. 12 ЦПК України, наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як на підставу його вимог, підлягають доведенню, зокрема факту ухилення боржника від виконання зобов`язань.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Хлюстов проти Росії» від 11 липня 2013 року (скарга № 28975/05), яке набуло статусу остаточного 11 жовтня 2013 року, Судом зазначено, що обмеження щодо заборони у праві виїзду за межі країни повинні бути обґрунтовані та пропорційні відповідно із частинами 2, 3 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (свобода залишати свою країну та обмеження цього права лише на підставі закону та якщо це необхідно у демократичному суспільстві).

Тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення. Натомість, влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», §124 і рішення Європейського Суду «Фельдеш и Фельдешне Хайлик проти Угорщини», §35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймні, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури.

Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. за справою «Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії» (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, §60)...»

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 331/8536/17-ц.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (далі Закон).

Положеннями пункту 5 частини першої статті 6 цього Закону, встановлено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до ч. 5 статті 26 «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 «Про виконавче провадження».

Статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні (ч. 3 ст. 441 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Із системного аналізу зазначених норм права слід дійти висновку, що задоволення подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання. Тобто, предметом доказування є саме факт (факти) умисних винних дій, спрямованих на ухилення боржника від виконання зобов`язань, за умови об`єктивної спроможності божника виконувати зобов`язання, відсутності перешкод для цього.

Відтак, на момент звернення до суду з поданням, факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та підтверджуватися матеріалами виконавчого провадження.

Юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду боржника застосовуються не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.

Ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, слід розуміти як будь-які навмисні, свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо), і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини.

При цьому, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у Луганського відділу державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває зведене виконавче провадження № 78914537 про стягнення з боржника ОСОБА_1 боргу на у сумі 47 528,05 грн., насамперед з примусового виконання виконавчого листа № 409/492/15-ц, виданого Білокуракинським районним судом Луганської області 26.08.2016 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи заборгованість за Договором про іпотечний кредит від 04 червня 2007 року, яка складає: по основній сумі боргу - 38 400 грн., нараховані відсотки - 1944,22 грн., інфляційні втрати - 152,95 грн., а разом 40 530,11 грн. та понесені судові витрати у розмірі 405,30 грн, а також виконавчий лист № 409/2557/16-ц, виданий Білокуракинським районним судом Луганської області 09.08.2019 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи заборгованість за Договором про іпотечний кредит у розмірі 5214,64 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378 грн., а всього 6592,64 грн.

З метою забезпечення виконання вказаного судового рішення, державним виконавцем було, окрім інших заходів примусового виконання рішення суду, скеровано подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа боржника ОСОБА_1 .

Проте, обґрунтування необхідності у тимчасовому обмеженні права на виїзд за межі України з метою забезпечення повного та своєчасного виконання зобов`язання, та наявність невиконаного зобов`язання, на думку суду, недостатньо для застосування такого крайнього заходу впливу на боржника як обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа.

Враховуючи докази, долучені державним виконавцем до подання та встановлені судом обставини, суд при цьому зазначає, що заявником не надано достатніх доказів на підтвердження факту ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення суду і буде сприяти погашенню ним заборгованості.

Суд зазначає, що сам факт відкриття виконавчого провадження не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього виконавчим документом обов`язків, оскільки матеріали справи та подання не містять доказів про вчинення боржником саме умисних дій, спрямованих на приховання грошових коштів, рухомого та нерухомого майна, інших цінностей, а також про ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього приватним виконавцем, у зв`язку з примусовим виконання рішення суду.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що боржнику відомо про наявність відкритого виконавчого провадження відносно нього, як і не містять доказів про відправлення, отримання та ігнорування боржником викликів державного виконавця, оскільки суду не було надано копії жодного поштового рекомендованого повідомлення чи поверненого до служби поштового конверту, які б підтверджували отримання, відмову в отриманні чи неможливість вручення боржнику документів по виконавчому провадженню.

Разом з тим, ні матеріали справи, ні подання державного виконавця не містять доказів про навмисне перешкоджання виконанню судового рішення або приховування активів чи майна з боку боржника.

А за змістом статей 12 та 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки суд має повноваження щодо обмеження у праві виїзду боржника виключно у випадку його ухилення від виконання рішення суду, а належних доказів цілеспрямованого ухилення боржника від виконання рішення на час подання заявником не надано, як і доказів наміру боржника вибути за межі України з метою ухилення від виконання виконавчого листа, суд вважає, що подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України є необґрунтованим, та таким що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 33 Конституції України, ст. 441 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні подання державного виконавця Луганського відділу державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Максимчук Аліни Олексіївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України божника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 05.08.2026.

Суддя О. В. Томинець