Decision № 138874239, 10.08.2026, Zarichnyi District Court of Sumy City

Справа № 591/8008/26

Провадження № 2/591/2980/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 року

Зарічний районний суд м. Суми у складі головуючого судді Ніколаєнко О.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Суми справу №591/8008/26 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сумихімпром» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2026 року представник позивача адвокат Сергеєва С. А., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом та свої позовні вимоги мотивує тим, що позивачка перебувала у трудових відносинах з АТ «Сумихімпром». Наказом від 12 травня 2026 року її звільнено за власним бажанням на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України. При звільненні відповідачем не було виплачено: заробітну плату в розмірі 48706,58 грн.; вихідну допомогу при звільненні у розмірі тримісячного середнього заробітку у сумі 26231,40 грн. Просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість із заробітної плати в сумі 74937,98 грн.

Ухвалою суду від 06 липня 2026 року відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. У встановлений законом строк клопотання про розгляд справи у судовому засіданні жодна зі сторін не подала.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити у стягненні вихідної допомоги у зв`язку з необґрунтованістю вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про необхідність задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді лаборанта хімічного аналізу 4 розряду в АТ «Сумихімпром». Наказом № 192 від 12 травня 2026 року її звільнено за власним бажанням на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, що підтверджується копією наказу (а.с.7).

З наданого позивачем повідомлення вбачається, що відповідач АТ «Сумихімпром» не виплатив при звільненні 12 травня 2026 року заробітну плату ОСОБА_1 у розмірі 48706,58 грн (а.с. 8).

З розрахункового листа АТ «Сумихімпром» вбачається, що відповідач не виплатив позивачу заробітну плату станом на травень 2026 року у розмірі 48706,58/ грн (а.с.8).

За змістом повідомлення відповідача, яке було отримано ОСОБА_1 , 12 травня 2026 року, порушень законодавства про працю з боку АТ «СУМИХІМПРОМ» немає, а тому підстави для нарахування та виплати позивачу вихідної допомоги відсутні (а.с. 10).

Розмір середньопогодинної заробітної плати позивача становить 52,00 грн, а середньомісячна заробітна плата складає 8743,80 грн (а.с.9).

За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України передбачено, що підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи, власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили (частина третя статті 38 КЗпП України).

При припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40, пункті 6 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток (стаття 44 КЗпП України).

У постановах Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 199/8766/18 (провадження № 61-797св20), від 23 листопада 2023 року у справі № 207/828/22 (провадження № 61-4090св23) зазначено, що за змістом статті 38 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно. У разі якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору. При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися.

Обов`язковою умовою для звільнення за власним бажанням згідно з частиною третьою статті 38 КЗпП України є порушення власником трудового законодавства або умов трудового договору. При цьому для визначення правової підстави розірвання трудового договору значення має сам факт порушення законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причин такого порушення та істотність порушення трудових прав працівника.

Розірвання трудового договору за частиною третьою статті 38 КЗпП України є різновидом припинення трудових відносин в односторонньому порядку. Для припинення трудового договору за цією підставою має значення, чи мали місце порушення з боку роботодавця законодавства про працю чи умов колективного чи трудового договору, а також письмово викладена ініціатива працівника з наміром припинити трудові відносини, що доведена до відома роботодавця в установленому законом порядку.

Отже, при вирішенні трудового спору щодо припинення трудового договору на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України визначальним є те, чи мали місце порушення трудового законодавства зі сторони роботодавця стосовно працівника на момент подання таким працівником заяви про звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України. Особливістю розірвання трудового договору на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України є те, що працівник має право самостійно визначити строк розірвання трудового договору. Роботодавець може не погоджуватись з тим, що мають місце порушення, які відповідно до частини третьої статті 38 КЗпП України є підставами для розірвання трудового договору за ініціативою працівника у визначені ним строки, що, у свою чергу, свідчить про виникнення трудового спору (див. постанову Верховного Суду від 16 червня 2022 року в справі № 211/5625/19 (провадження № 61-5942св21)).

Судом установлено, що позивачка була звільнена з АТ «Сумихімпром» на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, що підтверджується копією наказу (розпорядження) №192 про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_2 та відповідним записом у її трудовій книжці.

Зазначивши у наказі від 12.05.2026 № 192 про звільнення ОСОБА_1 в якості підстави звільнення частину третю статті 38 КЗпП України, відповідач фактично визнав наявність з його боку порушень законодавство про працю, оскільки при незгоді звільнити працівника із підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, відповідач міг відмовити позивачу у розірванні трудового договору із вказаної підстави.

Відповідач систематично не виконував вимоги законодавства про працю щодо строків виплати заробітної плати позивачу, що підтверджується розрахунковим листом за травень 2026 року та довідкою про доходи, що видана ОСОБА_1 , у тому, що вона працювала у АТ «Сумихімпром», за період з грудня 2023 року по травень 2026 року (а.с.9 зв.).

На час розгляду справи представником відповідача не надано до суду будь-яких доказів, щодо належного виконання зобов`язань з виплати заробітної плати позивачу, спростування суми заборгованості чи будь-яких інших заперечень щодо задоволення позову. Надані позивачем докази підтверджують наявність заборгованості з виплати заробітної плати позивачу.

Надані позивачем докази підтверджують наявність заборгованості з виплати заробітної плати ОСОБА_1 .

Враховуючи зазначене, відсутність відомостей про виплату відповідачем заборгованості з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати позивачу, з АТ «Сумихімпром» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість із заробітної плати у розмірі 48 706,58 грн.

Стосовно нарахування і виплати за заявою позивачки вихідної допомоги у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку вона отримала від відповідача повідомлення від 12 травня 2026 року, що підприємство працює в складних умовах під час воєнного стану та вважає, що з його боку порушень немає, тому відсутні підстави для нарахування та виплати вихідної допомоги (а. с.10).

З цього приводу суд зауважує, що в цьому випадку має значення сам факт порушення законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причин такого порушення та істотність порушення трудових прав працівника.

З огляду на норми статті 44 КЗпП України, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку у розмірі 26 231,40 грн (середньомісячна заробітна плата 8 743,80 грн х 3 місяці) з подальшим утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

На підставі ст.141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду за позовну вимогу про стягнення вихідної допомоги, підлягають стягненню з відповідача.

Оскільки позивачі у справах про стягнення заробітної плати відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнені від сплати судового збору, враховуючи подання позову через «Електронний суд», визнання позову в цій частині, на підставі ч. 1 статті 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 532,48 грн за вимогу про стягнення заробітної плати.

Керуючись ст.ст. 44, 116 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сумихімпром» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 48 706 грн 58 коп., витрати зі сплати судового збору в розмірі 1064 грн. 96 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сумихімпром» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 26231 грн 40 коп. з подальшим утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сумихімпром» на користь держави судовий збір в сумі 532 грн. 48 коп.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Сумихімпром», місцезнаходження: м. Суми вул. Харківська, п/в 12, код ЄДРПОУ 05766356.

Повний текст рішення складений 10 серпня 2026 року.

Суддя О.О. Ніколаєнко