Court ruling № 138820749, 07.08.2026, Commercial Court of Kyiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

"07" серпня 2026 р. м. Київ Справа № 911/2348/26

Суддя Конюх О.В., розглянувши позовні матеріали

за позовом Фізичної особи-підприємця Машурова Олега Вячеславовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),

до відповідача Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (08150, Київська область, Фастівський район, м. Боярка, вул. Т. Шевченка, буд. 178, ідентифікаційний код 45385755),

про визнання незаконним і скасування рішення комісії та акту-розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Машуров Олег Вячеславович 04.08.2026 через систему «Електронний суд» звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», в якій просить суд

- визнати незаконним та скасувати рішення комісії Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», код ЄДРПОУ 45385755, від 27 травня 2026 року про задоволення Акта про порушення №2606 від 08 травня 2026 року, складеного відносно ФОП Машурова О.В.

- визнати незаконним та скасувати акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості, складений комісією Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на підставі рішення комісії від 27 травня 2026 року за результатами розгляду Акта про порушення № 2606 від 08 травня 2026 року.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд встановив, що подана позовна заява не відповідає вимозі пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.

У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За змістом статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно зі статтями 5, 7, 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Розділом I «Загальні положення» ГПК України, зокрема, передбачено основні положення (глава 1, статті 1-19), врегульовано питання щодо юрисдикції господарських судів (глава 2, статті 20-31) та визначено учасників судового процесу (глава 4, статті 41-72).

Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 ГПК України).

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. За змістом частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, який викладено у постанові від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18 ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Склад учасників справи в господарському процесі визначено статтею 41 ГПК України, а саме, відповідно до частини першої цієї статті у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Статтею 44 ГПК України визначається процесуальна правоздатність та процесуальна дієздатність. Зокрема, усі фізичні і юридичні особи здатні мати процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, боржника (процесуальна правоздатність). Юридична особа набуває процесуальних прав та обов`язків у порядку, встановленому законом, і здійснює їх через свого представника (частини перша, п`ята).

За приписами статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Зі змісту вказаних норм убачається, що сторонами в господарському процесі можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування. Водночас, до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатись також особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересам інших осіб (частина третя стаття 4 ГПК України).

Між тим, положеннями частин 2 та 3 статті 2 Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» передбачено, що суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законом.

Суб`єктами господарювання є, зокрема господарські організації юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані у встановленому законом порядку;

Відповідно до статті 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно з частинами другою, третьою статті 81 Цивільного кодексу України юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Частиною четвертою статті 91 Цивільного кодексу України визначено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статті 95 Цивільного кодексу України унормовано, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Філії та представництва юридичної особи, у тому числі юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, підлягають державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Філія та представництво юридичної особи вважаються створеними з дня їх державної реєстрації.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що філії та представництва господарюючого суб`єкта не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у господарському процесі. Тому справи, в яких відповідачем виступає філія чи представництво суб`єкта господарювання, не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, у зв`язку із відсутністю сторони у господарському процесі, до якої пред`явлено позов, а отже неможливістю вирішення господарського спору.

З урахуванням цивільно-правового статусу філій та представництв недопустимою є участь відокремлених підрозділів у певних процесуальних відносинах, оскільки це суперечить цивільно-правовій природі відокремленого підрозділу, як складової частини юридичної особи, що його створила.

Аналогічні висновки щодо процесуального статусу філій та представництв зроблені Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду (щодо цивільного процесу) у постановах від 14.06.2021 у справі № 760/32455/19, від 07.07.2021 у справі №712/13066/18, від 10.11.2021 у справі № 552/2889/20, від 09.02.2022 у праві №607/4090/21, від 09.02.2022 у справі № 213/4206/19, від 18.05.2022 у справі № 552/3667/19, від 08.03.2023 у справі №464/4338/21, а також Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 31.01.2024 у справі №918/479/23

Вказане свідчить про сталість судової практики суду касаційної інстанції при вирішенні питання процесуального статусу філії чи представництва у справі.

Суд встановив, що звертаючись до суду із даною позовною заявою позивач визначив відповідачем Київську філію Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (ідентифікаційний код філії 45385755).

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Відповідач у цій справі є філією Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (ідентифікаційний код 44907200) без статусу юридичної особи, а тому не може виступати стороною у господарському процесі, а відтак поданий на розгляд суду спір у справі №911/2348/26 із вказаним складом учасників не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Пунктом 1 частини 1 статті 175 ГПК України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Відповідно до ч.3-6 вказаної статті про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу. До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді. Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду. Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Суд роз`яснює заявнику, що філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами, не наділені процесуальною дієздатністю у господарському та цивільному судочинстві, а також адміністративною процесуальною правосуб`єктністю в адміністративному судочинстві. Відтак спори, у яких стороною визначено стороною таку особу, не підлягають розгляду судами жодної юрисдикції.

Додатково суд звертає увагу ФОП Машурова О.В., що матеріали поданої позовної заяви від 04.08.2026 не містять доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі. Замість доказів сплати судового збору до матеріалів заяви додано бланк квитанції без відомостей про проведення платежу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 44. 45, 175, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі №911/2348/26 за позовом Фізичної особи-підприємця Машурова Олега Вячеславовича до відповідача Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про визнання незаконним і скасування рішення комісії та акту-розрахунку.

Ухвала підписана 07.08.2026, набирає законної сили у порядку, встановленому частиною 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ч.5 ст.175, п.7 ст.255 ГПК України, протягом строків, встановлених статтею 256 ГПК України.

Суддя О.В. Конюх