Decision № 138797451, 06.08.2026, Sheptytskyi City Court of Lviv Oblast (until 25.04.2025 - Chervonohrad City Court of Lviv Oblast)

Справа № 459/1743/26

Провадження № 2/459/745/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

06 серпня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області в складі:

головуючого судді Новосада М.Д.,

з участю секретаря Гук Т.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Шептицький за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс`до Лапки Ярослава Сергійовича про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

29.04.2026 позивач звернувся до суду з позовною заявою, якою просить стягнути з відповідача в його користь заборгованість за Договором позики № 439241 від 23.07.2024 у розмірі 10888,5 грн, а також понесені судові витрати. Мотивує позовні вимоги тим, що 23.07.2024 між відповідачем та первісним кредитором ТОВ «Сіроко Фінанс» було укладено Договір позики № 439241, за умовами відповідачу було надано кошти у розмірі 3500,00 грн шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу. Вказує, що відповідач свої обов`язки за вказаними договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 10888,5 грн, яка складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу 3500 грн; суми заборгованості за відсотками 598,5 грн; суми заборгованості по комісії 0 грн; суми заборгованості по штрафним санкціям 6790 грн. Вказує, що позивачу перейшло право вимоги до відповідача за даним договором, на підставі договору факторингу №29112024 від 29.11.2024.

Ухвалою від 06.05.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач не скористався правом на подачу відзиву.

29.06.2026 судове засідання було відкладено у зв`язку із першою неявкою належним чином повідомленого відповідача.

В судове засідання 03.08.2026 сторони не з`явились.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач повторно у судове засідання не з`явився, не повідомив суду про причини своєї відсутності, заяв чи клопотань не подав, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

За таких обставин, відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень представника позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

В зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно до ст.247 ЦПК України, розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання технічними засобами.

Відповідно до вимог ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст.ст.81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Судом встановлено, що 23.07.2024 між ТОВ «Сіроко фінанс» та відповідачем укладено Договір позики № 439241, за умовами якого: сума кредиту (загальний розмір) складає 3 500 грн (п.2.1.); строк кредиту 15 днів (п.2.2.); процентна ставка/день 1,5% фіксована та діє протягом Строку Договору, визначеного п.п. 2.2. п. 2. Договору (п.2.3.), проценти за понадстрокове користування кредитом 3% в день.

Дата надання позики 23.07.2024, дата повернення - (наступний день за останнім днем користування) 07.08.2024.

У разі невиконання Позичальником умов цього Договору (неповернення у встановлені умовами Договору строки суми Позики), у випадку коли Сума Позики, зазначена в п. 2 Договору, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, за користування коштами Позики понад встановлений Договором строк Позикодавець має право нараховувати пеню в розмірі, визначеному п. 2 Договору за кожен день такого понадстрокового користування, з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства. У разі невиконання Позичальником умов цього Договору (неповернення у встановлені умовами Договору строки суми Позики), у випадку коли Сума Позики, зазначена в п. 2 Договору, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, за користування коштами Позики понад встановлений Договором строк нараховуються проценти за понадстрокове користування Позикою (її частиною) за ставкою, визначеною п. 2 Договору за кожен день такого понадстрокового користування, з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства (п.18 договору).

Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором h3Sc84.

Згідно з копією платіжної інструкції, 23.07.2024 на платіжну карту ОСОБА_1 ТОВ «Сіроко фінанс» перерахувало кошти у розмірі 3 500 грн.

Згідно із довідкою про укладення договору (ідентифікацію) ТОВ «Сіроко фінанс» підтверджує, що клієнт ОСОБА_2 був ідентифікований в інформаційно-телекомунікаційній системі відповідно до вимог ч 1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

29.11.2024 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Діджи Фінанс» був укладений Договір факторингу №29112024, відповідно до умов якого ТОВ «Сіроко Фінанс» зобов`язалося відступити ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідному реєстрі прав вимоги, а ТОВ «Діджи Фінанс» зобов`язалося їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Сіроко Фінанс» за плату на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до акту приймання - передачі реєстру прав вимоги за Договором факторингу №29112024 від 29 листопада 2024 року ТОВ «Діджи Фінанс» прийняв реєстр вимог до Договором факторингу кількість боржників 3544.

Згідно витягом з додатку до Договору факторингу № 29112024 від 29.11.2024 ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_2 за Договором позики № 439241 від 23.07.2024.

Також у матеріалах справи міститься платіжна інструкція № 10799 від 29.11.2024, відповідно до якої ТОВ «Діджи Фінанс» перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «Сіроко Фінанс» грошові кошти.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частинами першою, дугою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Тобто, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої та сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до статей 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів..

Згідно статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно п.15 ч.1 ст.1 ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис.

Відповідно до ч.1,3 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

Відповідно до ч.1-2 ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договір позики вважається безпроцентним, якщо: 1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п`ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов`язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; 2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями статтей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять право первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом.

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що відповідачем ОСОБА_2 укладено договір позики № 439241 від 23.07.2024 з ТОВ «Сіроко Фінанс» в електронній формі, що згідно з п.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору у письмовій формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на вебсайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету договір між відповідачем та первісними кредиторами не було б укладено.

Підписання договору позики відповідачем підтверджується змістом договору позики, додатків до договору, які містить усю необхідну для ідентифікації особи інформацію, а саме: прізвище, ім`я, по батькові відповідача; дату народження, паспортні дані, податковий номер відповідача, а також номер електронного платіжного засобу. Підписання договору також підтверджується довідкою про ідентифікацію особи. Отже, суд уважає, що позивачем доведено належними та достатніми доказами факт укладення кредитного договору саме ОСОБА_2 .

На підтвердження перерахування коштів за умовами договору позики позивачем долучено платіжну інструкцію ТОВ «ФК Фінекспрес», яке є надавачами фінансових платіжних послуг без відкриття рахунку та діє на підставі ліцензії НБУ та відповідно до якої 20.07.2024 року відповідачу переказано платіж у сумі 3500 грн за картку НОМЕР_1 .

Також ТОВ «Діджи Фінанс», набувши статусу нового кредитора за Договором позики № 439241 від 23.07.2024, отримало право пред`явлення вимоги до ОСОБА_1 про погашення наявної в нього заборгованості за вказаним договором.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, відповідачем двічі здійснено оплати по договору, зокрема 09.08.2024 о 13:05:42 в сумі 199,50 грн та 09.08.2024 о 13:05:57 в сумі 199,50 грн, із яких 189,00 грн зараховано на погашення відсотків, 210 грн на погашення штрафних санкцій (пені).

Оскільки відповідач не підтвердив факт належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту, як і не подав будь-яких доказів на спростування користування наданими йому кредитними коштами, суд дійшов висновку, що позивач підставно заявляє до стягнення заборгованість за тілом кредиту в розмірі 3500 грн.

Щодо нарахування штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Разом з тим, відповідно до пункту 18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022 року) був запроваджений воєнний стан, який триває і по теперішній час.

За змістом частини 2 статті 4 ЦК України, основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 10.10.2018 року у справі № 362/2159/15-ц, законодавець встановив пріоритет ЦК України у договірних відносинах. Лише у випадку відсутності регулювання на рівні ЦК України застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Враховуючи вказані положення ЦК України, суд дійшов висновку, що позивач неправомірно нарахував штрафні санкції, оскільки таке нарахування не відповідає вимогам чинного законодавства (п.18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України), тому вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за штрафними санкціями у розмірі 6790,00 грн. задоволенню не підлягають, а сплачені відповідачем кошти в рахунок оплати таких штрафних санкцій в сумі 210,00 грн слід зарахувати як сплату процентів за користування даною позикою.

Із розрахунку встановлено, що заборгованість за процентами нараховано за період з 23.07.2024 по 06.08.2024, тобто в межах строку, встановленого договором, та за погодженою сторонами відсотковою ставкою. Таким чином, розмір заборгованості за процентами, який підлягає стягненню з відповідача становить 388,80 грн (598,50 210,00 = 388,80 грн).

У зв`язку з наведеним, позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики № 439241 від 23.07.2024 в загальному розмірі 3888,50 гривень, що складається з: суми заборгованості за основною сумою боргу 3500 грн; суми заборгованості за відсотками 388,80 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Щодо компенсації позивачу витрат на правничу допомогу адвоката, яка була заявлена ним в сумі 6000 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Зважаючи на наведені норми процесуального закону, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», «Данілов проти України»).

Аналогічні висновки містяться у додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17.

Позивач на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 6000,00 гривень надав: договір № 42649746 про надання правової допомоги від 02.02.2026, який укладений між ТОВ "Діджи Фінанс" та фізичною особою підприємцем - адвокатом Міньковською А.В., в якому визначено вартість кожної з послуг, яку надає адвокат Товариству; додаткову угоду № 439241 від 24.04.2026 до договору № 42649746 про надання правової допомоги від 02.02.2026; детальний опис виконаних робіт, акт про підтвердження факту надання правової допомоги від 24.04.2026, згідно з якими адвокат надав клієнту правову допомогу на загальну суму 6000,00 грн із відображенням складових вказаної суми.

Суд, вирішуючи питання про розмір витрат на правову допомогу виходить з того, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд враховує, що дана категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання, відсутні посилання на судову практику, що потребувало б додаткового часу на її вивчення. Пакет документів, що доданий до позовної заяви, також є наперед визначеним та не потребує великих зусиль для його зібрання.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.

Відтак, суд вважає, що обґрунтованими та співмірними в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн, які слід стягнути з відповідача.

Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за наслідком розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 950,80 грн, виходячи з наступного розрахунку 3888,50 грн (сума задоволених позовних вимог) х 2662,40 грн. (ставка судового збору) : 10888,5 грн (сума заявлених позовних вимог).

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.2, 4, 12, 76-81, 89, 141, 258,259, 263- 265, 268, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" заборгованість за договором позики № 439241 від 23.07.2024 в загальному розмірі 3888,50 гривень, що складається з: суми заборгованості за основною сумою боргу 3500 грн; суми заборгованості за відсотками 388,80 грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" 950,80 судових витрат понесених на сплату судового збору та 3000 грн витрат на правову допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи фінанс" (ЄДРПОУ 42649746, юридична адреса: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1).

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).

Повний текст рішення складено 06.08.2026.

Суддя: М. Д. Новосад