Court ruling № 138796124, 06.08.2026, Sviatoshynskyi District Court of Kyiv City

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 6/759/834/26

ун. № 759/18906/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві заяву боржника ОСОБА_1 про розстрочку виконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 30 червня 2026 року, подану у межах розгляду цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, Виконавчий комітет Броварської міської ради про визнання місця проживання дитини з батьком, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Святошинського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, Виконавчий комітет Броварської міської ради про визнання місця проживання дитини з батьком.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 30 червня 2026 року відмовлено у прийнятті звіту боржника ОСОБА_1 про виконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 09.09.2025 та постанови Київського апеляційного суду від 25.03.2026. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави штраф у розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок.

02 липня 2026 року боржник ОСОБА_1 , за допомогою підсистеми «Електронний сул» звернулась до Святошинського районного суду міста Києва із заявою про розстрочку виконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 30.06.2026 у справі №759/18906/23 (пр. №6/759/482/26), яку обґрунтувала тим, що на даний час виникла необхідність звернутися до суду із заявою про розстрочку виконання судового рішення.

Як зазначає ОСОБА_1 , вона виховує двох малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною. Вказує, що об`єктивно не має можливості сплатити штраф у розмірі 66 560,00 грн. Вважає, що надання судом розстрочки не звільнить її від виконання судового рішення, а лише визначить реальний і посильний порядок його виконання, який забезпечить баланс між інтересами держави щодо виконання судового рішення та її об`єктивними можливостями як боржника.

На підставі викладеного просить розстрочити виконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 30.06.2026 у справі №759/18906/23 у частині стягнення штрафу у сумі 66 560,00 грн. на строк 12 місяців, визначивши щомісячний платіж у розмірі 5 546,67 грн. з дати винесення ухвали за результатами розгляду заяви.

У відповідності до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 23 липня 2026 року визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 31 липня 2026 року заяву прийнято до розгляду, призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні.

06 серпня 2026 року від позивача ОСОБА_2 за допомогою підсистеми «Електронний суд» надійшли заперечення на заяву про розстрочення виконання ухвали суду, які обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 вводить суд в оману, а її позиція вибудована на недостовірних даних. Так, позивач вказав, що боржниця проживає в місті Му-і-Рана (Королівство Норвегія) та здійснює оренду будинку вартість якого в місяць складає 21 500 крон (96 105 грн.). Таким чином, здійснюючи оренду з 25.03.2025 по 24.03.2026 ОСОБА_1 здійснила оплату у розмірі 258 000 крон (1 153 260 грн.). Також наголосив на тому, що дитина ОСОБА_5 повністю утримується за його кошти. Зазначив, що відповідно до декларації за 2025 рік, яка була подана ОСОБА_1 у 2026 році, у неї спільно із чоловіком є спільні заощадження у сумі 170 000,00 грн. та 4 500 американських доларів США. Крім того, ОСОБА_1 у 2025 році стала власником автомобіля VOLVO V50. Свої заперечення ОСОБА_2 також обґрунтував тим, що відповідно до декларації за 2025 рік чоловіка ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , яка була подана ним у 2026 році, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 мають спільні заощадження у сумі 550 000 грн. та 5 500 американських доларів США. Вказав, що менша дитина ОСОБА_4 утримується за кошти батька ОСОБА_6 , оскільки останній мав доходи у 2025 році у сумі 163 925 грн. та надалі працює у ПАТ АТ «Науково-виробниче об`єднання «Київський завод автоматики».

ОСОБА_2 переконаний, що боржниця має інші доходи в Норвегії, які приховує від суду. Вважає, що ОСОБА_1 має кошти на оплату штрафів у повній сумі, а санкції, застосовані судом, будуть стимулювати її виконувати рішення судів.

На підставі викладеного позивач просив відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 у повному обсязі.

Боржниця у судове засідання не з`явилась, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду.

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з`явились без повідомлення причин своєї неявки.

Ураховуючи наявні обставини справи, суд доходить висновку про те, що неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду заяви про розстрочення виконання рішення суду.

Оскільки в судове засідання не прибули учасники справи, а перешкод для розгляду заяви судом не встановлено, то відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подану ОСОБА_1 заяву, вивчивши матеріали справи, суд доходить наступного.

Судом встановлено, що ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 30 червня 2026 року відмовлено у прийнятті звіту боржника ОСОБА_1 про виконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 09.09.2025 та постанови Київського апеляційного суду від 25.03.2026. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави штраф у розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок.

02 липня 2026 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 про розстрочення виконання вказаної ухвали суду.

Відповідно до положень статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Частиною 1 статті 435 ЦПК визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

У поданій заяві відповідач вказала, що об`єктивно не має можливості сплатити штраф у розмірі 66 560,00 грн.

Відповідно до копій свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 та свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно.

Із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №73796225 встановлено, що ОСОБА_2 сплачує на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання їх спільного сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд зауважує, що факт сплати ОСОБА_2 аліментів на користь їх спільного із ОСОБА_1 сина - ОСОБА_3 , не означає, що ОСОБА_2 самостійно утримує їх сина, оскільки обов`язок по утриманню дитини покладених на обох батьків рівноцінно.

Так само, обов`язок по утриманню ОСОБА_4 покладений як на ОСОБА_1 , так і на батька дитини - ОСОБА_6 .

Відтак, судом встановлений факт виховання ОСОБА_1 двох дітей разом із батьками дітей.

ОСОБА_1 з 17 грудня 2021 року до теперішнього часу проходить службу на посаді начальницького складу Державного бюро розслідувань та з 10 квітня 2024 року до теперішнього часу перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років, що встановлено із довідки заступника керівника Управління кадрової роботи та державної служби Державного бюро розслідувань №163 від 12.03.2026.

Із відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_1 за період січень 2025 - січень 2026 року встановлено, що боржниця щомісячно отримує соціальні виплати у розмірі 860,00 грн. Інші доходи відсутні.

Водночас, відповідно до акту обстеження умов проживання, складеного ОСОБА_1 18.03.2026, вона разом із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

У відповідності до Договору оренди, наявного в матеріалах справи, орендна плата за вказаний будинок становить 21 500 крон в місяць.

Крім того, із щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2025 рік, поданої ОСОБА_1 28.03.2026, судом встановлено, що у 2025 році боржниця стала власником двох автомобілів VOLVO V50 2008 та 2011 року випуску. У спільній сумісні власності ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_6 знаходяться грошові активи у розмірі 4 500 доларів США та 170 000 грн.

Із декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2025 рік, поданої чоловіком ОСОБА_1 - ОСОБА_6 30.03.2026, встановлено, що у спільній сумісній власності ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_6 знаходяться грошові активи у розмірі 5 500 доларів США та 550 000 грн.

Частиною 3 ст. 435 ЦПК України встановлено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 435 ЦПК України).

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладених в п. 10 Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розстрочення виконання рішення можливе лише у виключних випадках наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Із наявних матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 з великою вірогідністю має інші доходи, окрім отримання соціальних виплат у розмірі 860,00 грн. щомісячно, докази отримання яких вона долучила до матеріалів справи. Так, боржниця сплачує оренду плату у розмірі 21 500 крон щомісяця, має у спільній сумісній власності зі своїм чоловіком грошові активи, які у декілька разів перевищують суму штрафу, накладеного на неї.

Водночас, враховуючи, що на ОСОБА_1 також покладений обов`язок з утримання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом із батьками дітей, суд вважає, що одномоментна сплата штрафу у розмірі 66 560,00 грн. буде становити надмірний тягар для ОСОБА_1 та може спричинити погіршення умов життя, зокрема, малолітніх дітей з якими проживає боржниця.

Однак, враховуючи встановлені обставини суд вважає, що розстрочення виконання ухвали суду від 30 червня 2026 року на строк шість місяців є достатнім, враховуючи майновий стан ОСОБА_1 .

Щодо визначення розміру щомісячного платежу та моменту розстрочення.

У поданій заяві ОСОБА_1 просить розстрочити виконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 30.06.2026 на строк 12 місяців, визначивши щомісячний платіж у розмірі 5 546,67 грн. з дати винесення ухвали за результатами розгляду даної заяви.

Частиною 5 ст. 435 ЦПК України передбачено, що розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Верховий Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у пункті 56 постанови від 16 жовтня 2020 року по справі №905/2912/15 зазначив, що не погоджується з доводами колегії суддів Касаційного господарського суду, якій ця справа була передана для розгляду, про те, що вичерпання встановленого судом відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення зі спливом встановленого судом строку виконання судового рішення, фактично, може призвести до невиконання конституційного принципу щодо обов`язковості виконання судового рішення згідно з приписами статті 129-1 Конституції України з огляду на таке. Надання відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення є процесуальною дією суду, яка регламентована статтею 331 ГПК України та вчиняється судом за встановлення обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим. Відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення. При відстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів до забезпечення позову (частини п`ята, шоста статті 331 ГПК України). Отже, законодавцем визначено чіткі критерії для застосування відстрочення виконання судового рішення, обмежено строк надання такого відстрочення виконання, передбачено можливість вжиття заходів забезпечення на період дії відстрочки та не передбачено можливості настання наслідків щодо порушення конституційного принципу обов`язковості виконання судового рішення».

Про наявність імперативної вимоги про неможливість відстрочення виконання судового рішення більше ніж на один рік з дня його ухвалення зазначав Верховний Суд у постановах від 24 жовтня 2024 року у справі №824/28/22, від 07 листопада 2024 року у справі №824/111/22, від 02 жовтня 2024 року у справі № 824/50/22.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про можливість розстрочення виконання ухвали суду від 30.06.2026 на строк шість місяців, розстрочення у строк з дня постановлення даної ухвали на шість місяців не перевищуватиме одного року з дня постановлення судом ухвали від 30.06.2026.

Таким чином, зважаючи на встановлені судом обставини, матеріальний стан ОСОБА_1 , суд доходить висновку про часткове задоволення заяви та розстрочення виконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 30 червня 2026 року по справі №759/18906/23 (пр. №6/759/482/26), шляхом сплати боржницею 1/6 суми до стягнення щомісяця, з дня ухвалення даної ухвали - 06 серпня 2026 року протягом шести місяців.

Частиною 7 ст. 435 ЦПК України встановлено, що про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Керуючись ст. 435 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву боржника ОСОБА_1 про розстрочку виконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 30 червня 2026 року - задовольнити частково.

Розстрочити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) виконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 30 червня 2026 року по справі №759/18906/23 (провадження №6/759/482/26) у частині стягнення штрафу у розмірі 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок, рівними частинами по 11 093 (одинадцять тисяч дев`яносто три) гривні 33 копійки щомісячно, терміном на шість місяців, починаючи з 06 серпня 2026 року.

У задоволенні іншої частини вимог заяви - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Повний текст ухвали складено 06 серпня 2026 року.

Суддя Н.О.Горбенко