Court ruling № 138795613, 05.08.2026, Dnipro District Court of Kyiv City

Справа № 755/12063/26

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

"05" серпня 2026 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Гаврилова О.В., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини,

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду міста Києва звернувся позивач ОСОБА_1 , через представника - адвоката Ігнатенка Василя Миколайовича, з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини.

Вказану позову заяву було передано в провадження судді Гаврилової О.В. на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 липня 2026 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (ч. 1 ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України).

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали поданої позовної заяви, вважаю, що вона не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити, серед іншого: 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

В роз`ясненнях, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України N 2 від 12.06.2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначено, що суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду. Під підставами позову, як вказує Верховний Суд України, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Виклад обставин та підстав також необхідний для визначення тотожності позову, захисту відповідача від позову, зміни позову позивачем і, найголовніше, - для визначення предмета доказування по даній справі.

Підстави позову становлять обставини (фактична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з позовними вимогами до відповідача.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить визнати його батьком дитини, матір`ю якої є відповідач та внести відповідні відомості до актового запису про народження, обґрунтовуючи вимоги тим, сторони з жовтня 2009 року по травень 2012 року перебували у фактичних сімейних відносинах, вели спільне господарство, мали спільний побут, спільний бюджет та взаємні права й обов`язки, притаманні сім`ї, під час перебування сторін у фактичних сімейних відносинах, народився син, відомості про батька якого були внесені відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, з моменту народження дитини позивач визнавав своє батьківство, брав активну участь у вихованні сина, матеріальному забезпеченні дитини та сім`ї, виконував батьківські обов`язки й піклувався по належний розвиток дитини. Також позивач зазначає, що відповідач визнає факт батьківства позивача щодо дитини та не заперечує проти визнання батьківства, проте відомості про позивача, як батька до актового запису про народження дитини внесені не були, що на думку позивача є підставою для подання цієї позовної заяви до суду. Також позивач зазначає, що відповідач з дитиною проживають за межами України.

Частиною 2 ст.128 СК України визначено, що підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Проте, докази на підтвердження наведених в позовній заяві обставин перебування сторін у фактичних сімейних відносинах, від яких відповідач народила дитину, в позовній заяві не зазначені, як і не долучені такі докази до позовної заяви.

Позивачем стверджується в позовній заяві, що запис про батька в свідоцтві про народження дитини зроблено за вказівкою матері відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. Разом із тим, до матеріалів позовної заяви не долучено повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, із зазначенням про те, що реєстрацію народження дитини вчинено відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, що відповідно до ч. 4 ст.128 СК України є підставою для звернення з даним позовом до суду.

Як вже зазначалось вище, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України).

В розрізі даних правовідносин об`єктом захисту може бути порушене, невизнане або оспорене право чи інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, саме порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

В той же час, відповідно до ст. 134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Згідно із ч. 1 та 3 ст. 126 СК України, походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.

Проте, звертаючись до суду з вимогами про визнання батьківства та внесення змін до актового запису щодо відомостей про батька дитини, позивач не наводить обґрунтувань неможливості звернення до органів державної реєстрації актів цивільного стану із спільною заявою про внесення змін до актового запису про народження дитини, в порядку передбаченому статтею 134 СК України, зважаючи на те, що за доводами позовної заяви, відповідач визнає факт батьківства позивача та не заперечує проти визнання батьківства.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єктів та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, регулюються положеннями Закону України «Про судовий збір».

Платником судового збору виступає особа (фізична або юридична), яка звертається до суду (ст.2 Закону України «Про судовий збір»).

Пільги щодо сплати судового збору, визначені у статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та складає 1 331,20 грн.

До матеріалів позовної заяви додано квитанцію про сплату судового збору в розмірі 1 331,20 грн.

Однак прохальна частина позовної заяви фактично містить дві самостійні вимоги немайнового характеру.

За змістом вимог ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Отже, на виконання ухвали суду, позивач має надати суду оригінал платіжного документа про доплату судового збору за вимогами немайнового характеру в розмірі 1 331,20 грн - за другою вимогою.

При зверненні з позовом до Дніпровського районного суду міста Києва судовий збір сплачується за наступними реквізитами: рахунок №UA478999980313141206000026005, код отримувача № 37993783, отримувач ГУК у м. Києві/Дніпров.р-н/22030101.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Суддя зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя.

Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою, зокрема, в рішеннях від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31), в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у пункті 55 справи «Креуз проти Польщі», про те, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти («Kreuz v. Poland» № 28249/95).

Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов`язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.

З огляду на викладене, відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, позовна заява підлягає залишенню без руху, позивачу необхідно в п`ятиденний строк з дня отримання копії ухвали усунути зазначені в ній недоліки. Для усунення недоліків позовної заяви позивач має надати суду позовну заяву в новій редакції, з додержанням вимог ст. 175 ЦПК України, з урахуванням недоліків, наведених в даній ухвалі, з викладенням обставин щодо існування між сторонами спору щодо батьківства позивача та зазначенням доказів на підтвердження існування між сторонами такого спору, долученням таких доказів до позовної заяви, наведенням доказів на підтвердження обставин перебування сторін у фактичних сімейних відносинах, від яких відповідач народила дитину, долученням таких доказів до позовної заяви, а також долучити: повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, із зазначенням про те, що реєстрацію народження дитини вчинено відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України; оригінал платіжного документа про доплату судового збору в розмірі 1 331,20 грн.

До позовної заяви в новій редакції необхідно долучити її копії з копіями нових доданих документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 4, 175, 177, 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,-

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини - залишити без руху та запропонувати позивачу в п`ятиденний строк з дня отримання копії ухвали усунути вищезазначені недоліки.

У випадку неусунення недоліків, заява вважається неподаною і повертається заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

С у д д я