Decision № 138788713, 06.08.2026, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 рокуСправа №160/4856/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій позивач просить:

- визнати неправомірним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 046350022009 від 20.02.2026 р. про відмову у призначені мені пенсії за віком на пільгових умовах та зобов`язати Відповідача скасувати зазначене рішення.

- зобов`язати Відповідача призначити мені пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до абц.1 ч.3 ст.114 Закону України «Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням статті 8 ЗУ «Про підвищення престижності шахтарської праці».

- визнати неправомірними дії Відповідача щодо не зарахування до мого пільгового стажу за Списком № 1 наступних періодів:

- з 15.07.1996 р. по 29.03.1999 р. ( 2 роки 8 місяців 14 днів),

- з 01.09.2005 р. по 31.12.2005 р. (3 місяці 15 днів)

- з 01.01.2022 р. по 31.03.2022 р. ( 3 місяці)

у підсумку 3 роки 5 місяців 26 днів та зобов`язати Відповідача зарахувати зазначені періоди до мого пільгового стажу за Списком № 1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 11.02.2026 року звернувся до територіального органу ПФУ із заявою про призначення пенсії. Рішенням відповідача від 20.02.2026 року відмовлено у призначенні пенсії відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058. Позивач з відповідним рішення пенсійного органу не погоджується, вважає його протиправним. Також позивач не погоджується із не зарахуванням до страхового та пільгового стажу деяких періодів роботи. Зазначені обставини стали підставою звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 12.03.2026 року прийнято до провадження позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Від ГУ ПФУ в Сумській області надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку з недосягненням пенсійного віку. Вік заявника на дату звернення - 49 років 2 місяці 16 днів. Страховий стаж особи - 47 років 4 місяці. 22 дні, з них на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України 21 рік 8 місяців 24 дні. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання на вечірній формі навчання з 01.09.1994 по 25.03.1995 згідно свідоцтва від 25.03.1995 №9, оскільки до страхового стажу зараховується тільки період навчання за денною формою навчання; період роботи з 15.07.1996 по 29.03.1999 згідно трудової книжки від 1995 року № НОМЕР_1 , оскільки назва підприємства при прийнятті на роботу не відповідає назві на печатці при звільненні з роботи. За наданими документами право на призначення пенсії за віком відповідно до п. 1 ч.2 ст.114 Закону №1058 відсутнє, у зв`язку з недосягненням пенсійного віку.

Ухвалою суду від 06.05.2026 року продовжено строк розгляду справи на 90 днів.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_2 від 23.05.1997 року.

Згідно довідки від 04.06.2024 №1250-5003313977 ОСОБА_1 взято на облік внутрішньо переміщеної особи.

11.02.2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до територіального управління ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Заяву позивача за принципом екстериторіальності було розглянуто ГУ ПФУ в Сумській області.

Рішенням від 20.02.2026 року №046350022009 про відмову у призначенні пенсії, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії.

Так, в рішенні від 20.02.2026 року №046350022009 зазначено зокрема наступне.

"Відмовити у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058) ОСОБА_1

Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 11.02.2026 р.

Пенсійний вік, визначений п. 1 ч. 2 ст.114 Закону №1058-ІV після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць.

Працівники, які мають не менше половини стажу на зазначених роботах пенсії призначаються із зменшенням пенсійного віку, а саме: на 1 рік за кожен повний рік такої роботи.

Вік заявника - 49 років 2 місяці 16 днів.

Страховий стаж особи 47 років 4 місяці. 22 дні, з них на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України 21 рік 8 місяців 24 дні.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

За доданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання на вечірній формі навчання з 01.09.1994 по 25.03.1995 згідно свідоцтва від 25.03.1995 №9, оскільки до страхового стажу зараховується тільки період навчання за денною формою навчання; період роботи з 15.07.1996 по 29.03.1999 згідно трудової книжки від 1995 року № НОМЕР_1 , оскільки назва підприємства при прийнятті на роботу не відповідає назві на печатці при звільненні з роботи.

До пільгового стажу зараховано всі періоди роботи.

Додатковий коментар: За наданими документами право на призначення пенсії за віком відповідно до п. 1 ч.2 ст.114 Закону №1058 відсутнє, в зв`язку з недосягненням пенсійного віку."

Не погоджуючись з рішенням відповідача про відмову в призначенні пенсі та із не зарахуванням до страхового та пільгового стажу періодів роботи, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Щодо не зарахування до пільгового стажу за Списком №1періодів роботи - з 15.07.1996 р. по 29.03.1999 р., з 01.09.2005 р. по 31.12.2005 р., з 01.01.2022 р. по 31.03.2022 р.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України ггромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон № 1058-ІV від 09.07.2003 року «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ( далі по тексту - Закон № 1058).

Відповідно до статті 1 Закону № 1058 пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 5 Закону № 1058 винятково цим Законом визначається, зокрема, пенсійний вік чоловіків і жінок, після досягнення якого особа має право на призначення пенсії за віком.

Пунктом 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058 передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди цим особам пенсії призначаються органами Пенсійного фонду за нормами цього закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Частиною 1 ст. 114 Закону № 1058-IV встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Частиною 3 ст. 114 Закону № 1058-IV встановлено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий, склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень) - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Відповідно до ч. 5 ст. 114 Закону № 1058-IV у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Розділом 1 Підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт цього Списку передбачено, що правом на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії терміном не менше 25 років, користуються усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджувальних шахт для видобутку вугілля.

До Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 р. № 202, віднесено усіх робітників, зайнятих протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівників і спеціалістів підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).

Відтак, пільговий стаж за Списком № 1 за кваліфікуючими ознаками відповідає пільговому стажу за Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 № 202, а тому стаж за Списком №1 має бути врахований як стаж за Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 № 202 в випадку призначення пенсії на підставі ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV, і навпаки стаж за Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 № 202 має бути врахований при призначенні пенсії за Списком № 1, згідно ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV, як 1:1, за винятком провідних професій для яких визначено інше співвідношення.

Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим двадцять третім пункту 1 частини 2 цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зменшується на один рік.

Підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є наявність професії (посади) та виробництва у відповідному Списку, а також підтвердження шкідливих умов праці працівника за результатами атестації робочих місць за умовами праці продовж повного робочого дня, встановленого для даного виробництва. Під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Відсутність чи не підтвердження хоча б однієї з цих умов не дає права працівникові на пенсію за віком на пільгових умовах.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24 Закону № 1058).

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи - є трудова книжка. У разі відсутності відповідних записів у ній, стаж підтверджується порядком, який встановлено Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17.

Так, згідно копії трудової книжки НОМЕР_3 від 1992р., ОСОБА_1 у спірні періоди працював:

- 15.07.1996 прийнято електрослюсарем ІІІ розряду з повним робочим днем під землею ділянки ВШТ (наказ 129 від 15.07.1996);

- 29.03.1999 звільнено за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП (наказ 46 від 29.03.1999);

- 23.08.2005 прийнято електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею (наказ 48к від 25.08.2005);

- 28.11.2005 звільнено за власним бажанням (наказ 66к від 29.11.2005);

- 12.12.2005 прийнято електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею (наказ 70к від 13.12.2005);

- Робоче місце атестовано за умовами праці за Списком №1 (наказ 23 від 02.07.2005);

- 30.12.2005 звільнено за власним бажанням ст.38 КЗпП (наказ 73к від 31.12.2005).

Згідно копії трудової книжки НОМЕР_4 від 19.05.2022, ОСОБА_1 :

- 19.05.2022 прийнято учнем електрослюсаря підземного з повним робочим днем у шахті дільниці з видобутку вугілля (наказ 9418 від 18.05.2022).

Згідно оскаржуваного рішення, позивачу не зараховано період роботи з 15.07.1996 по 29.03.1999 згідно трудової книжки, оскільки назва підприємства при прийнятті на роботу не відповідає назві на печатці при звільненні з роботи.

З приводу цього суд зазначає наступне.

У період внесення записів про періоди роботи позивача, не зараховані відповідачем, порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі - Інструкція №58).

Згідно з пунктом 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників видно, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.

Разом з тим, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.

Вказана позиція кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок № 637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.

Верховним Судом у постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

З аналізу наведених норм судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, неможливість пенсійного органу ідентифікувати назву підприємства на печатці, що засвідчує запис про звільнення не може бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.

Суд зазначає, що не зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу суперечитиме принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

У цьому випадку суд звертає увагу, що записи про трудову діяльність в трудовій книжці зроблено чітко, зрозуміло та без будь-яких виправлень та неточностей, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв`язку з чим не зазначення відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах: зайнятість повний робочий день на роботах з шкідливими і важкими умовами праці, характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, Найменування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України або їх номери, куди включаються ці періоди роботи, не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні періодів роботи до пільгового стажу.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо періодів роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.

Відтак, період роботи позивача з 15.07.1996 по 29.03.1999 має бути зараховано до страхового та пільгового стажу згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 .

Щодо періоду роботи з 01.09.2005 р. по 31.12.2005 р. судом встановлено у період з 23.08.2005 по 28.11.2005 та з 12.12.2005 по 30.12.2005 позивач працював електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею. Робоче місце атестовано по Списку №1.

Відтак, період роботи з 23.08.2005 по 28.11.2005 та з 12.12.2005 по 30.12.2005 повинен бути зарахований до пільгового стажу позивача за Списком №1.

Щодо періоду роботи з 01.01.2022 р. по 31.03.2022 р., судом встановлено, що за інформацією, зазначеною в індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма - ОК-5), період з 01.01.2022 р. по 31.03.2022 визначено як пільговий відповідно до коду ЗП3014А1 (працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах […]).

З огляду на викладене суд дійшов висновку щодо протиправності не зарахування до страхового та пільгового підземного стажу періоду роботи з 01.01.2022 р. по 31.03.2022.

Відтак, рішення відповідача в частині не зарахування спірних періодів роботи є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно оскаржуваного рішення, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058, в зв`язку з недосягненням пенсійного віку.

Згідно п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

На час із звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, позивачу виповнилось 49 років, що є недостатнім для призначенні пенсії за віком згідно п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058.

Однак, згідно позовної заяви позивач просить суд зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію згідно абз.1 ч.3 ст.114 Закону №1058.

Згідно копії заяви про призначення пенсії від 11.02.2026 року встановити за призначенням якої пенсії звернувся позивач не можливо.

Проте в оскаржуваному рішенні відповідачем щодо можливості або відсутності підстав для призначення позивачу пенсії згідно абз.1 ч.3 ст.114 Закону №1058 жодного висновку не зазначено.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 046350022009 від 20.02.2026 р. та про його скасування.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до абц.1 ч.3 ст.114 Закону України «Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням статті 8 ЗУ «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 №21-87а13.

Так, обрахунок страхового стажу та призначення пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

У силу положень ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Так, згідно оскаржуваного рішення, позивачу відмовлено у призначенні пенсії згідно п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058.

Докази звернення позивача саме із заявою про призначення пенсії згідно абз.1 ч.3 ст.114 Закону №1058 в матеріалах справи відсутні.

Окрім того, суд зазначає, що відповідачем не було проведено розрахунок пільгового стажу для призначення пенсії позивача, з урахуванням висновків суду у цій справі.

З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.02.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач як орган, що призначає пенсію, має право при розгляді заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах розглянути можливість призначення позивачу пенсії згідно абз.1 ч.3 ст.114 Закону №1058.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в загальному розмірі 1064,96 грн., що документально підтверджується квитанцією від 27.02.2026.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 532,48 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань .

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (код ЄДРПОУ 21108013, 40030, місто Суми, вул.Пушкіна, б.1) про визнання протиправними дій та рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 20.02.2026 року №046350022009 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового та пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи ОСОБА_1 з 15.07.1996 по 29.03.1999, з 23.08.2005 по 28.11.2005, з 12.12.2005 по 30.12.2005, з 01.01.2022 р. по 31.03.2022.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.02.2026 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду у даній справі.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (код ЄДРПОУ 21108013, 40030, місто Суми, вул.Пушкіна, б.1) на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 532,48 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Турлакова