Decision № 138778151, 05.08.2026, Reni District Court of Odesa Oblast

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

Провадження № 2/510/696/26

Справа № 510/2497/25

05 серпня 2026 року м. Рені Одеської області

Ренійський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Гончарової-Парфьонової О.О.,

за участю секретаря Фурсової А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Рені Одеської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4342033 від 29 січня 2024 року в розмірі 25 000 грн., а також понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та 10 000 грн. понесених витрат на правову допомогу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 29 січня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», правонаступником якого є ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4342033.

Однак, з причини неналежного виконання умов договору, у відповідача сформувалась заборгованість в розмірі 25 000 грн., яка складається з: заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 2 500 грн., заборгованості за процентами у розмірі 22 500 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором, представник позивача звернувся із позовом до суду.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, направив до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, наполягав на задоволенні позовних вимог, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце його проведення сповіщалась належним чином, про причини неявки не повідомила. Відзив у встановлений судом строк не надходив.

Відповідно до ч. 4 ст. 44 ЦПК України, суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги неодноразове неприбуття у судові засідання належним чином повідомленого відповідача, задля недопущення порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні за відсутності відповідача, за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що причини неявки відповідача є неповажними та є підстави для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов наступного.

Дійсно як встановлено судом, 29 січня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , в порядку передбаченому ЗУ «Про електронну комерцію», укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4342033.

За умовами зазначеного договору, Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Тип кредиту кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 2 500,00 гривень (п. 1.2 Договору). Строк кредитування 360 днів (п. 1.3 Договору). Стандартна процента ставка становить 2,50% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору (п. 1.4.1 Договору).

Згідно положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, що визначено ч. 1 ст. 638 ЦК України.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (утому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Таким чином, 29 січня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4342033.

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на виконання умов договору та відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, надало грошові кошти (кредит) відповідачу у розмірі та на умовах, встановлених договором, а відповідач зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» належним чином виконало свої зобов`язання перед відповідачем ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем порушено умови договору, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

23 вересня 2024 року між ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» укладено договір факторингу № 23/09/2024, відповідно до якого Фактор (ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ») зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА») (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту (п. 1.1 Договору).

Так, ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ набуло право грошової вимоги на заборгованість ОСОБА_1 за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4342033 від 29 січня 2024 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Судом встановлено, що позивач у відповідності до ст. 512 ЦК України, набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», включно і до ОСОБА_1 за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4342033 від 29 січня 2024 року.

Частиною 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Позивачем доведено та матеріалами справи підтверджується, що відповідач має непогашену заборгованість у розмірі 25 000 грн., яка складається з: заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) в розмірі 2 500 грн., заборгованості за процентами у розмірі 22 500 грн.

Заявлена заборгованість відповідачем не спростована, контр розрахунку не надано, як і не надано доказів її сплати як первісному кредитору так і фактору.

За таких обставин, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у загальному розмірі 25 000 грн.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких входять витрати на професійну правничу допомогу (ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача під час пред`явлення позову до суду, сплачено судовий збір у належному розмірі 2422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 12783 від 05 грудня 2025 року.

Отже, з урахуванням задоволення позовних вимог в повному обсязі, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача у відшкодування судових витрат зі сплати судового збору підлягає 2422,40 грн.

Щодо вирішення питання про витрати, пов`язані із професійною правничою допомогою, суд зазначає наступне.

За положеннями ст. ст. 133, 137 ЦПК України, учасник справи має право на відшкодування лише професійної правової допомоги, наданої адвокатом.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг правничої допомоги. Так, на підтвердження понесених позивачем витрат у справі надано договір про надання юридичних послуг № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року, який містить опис робіт, а загальна вартість наданих послуг за договором складає 10 000 грн., що підтверджується актом № 4342033 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), згідно договору № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З аналізу ч. 3 ст. 141 ЦПК України, можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження. Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правову допомогу в зазначеному розмірі у сумі 10 000 грн., адже цей розмір, окрім іншого, має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд вважає за необхідне врахувати, що матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження та збирання яких адвокат витратив би значний час, жодного разу не приймав участі у судових засіданнях та те, що даний спір є типовим і особливої складності не представляє, а сама по собі ціна позову не свідчить про необхідність стягнення витрат у визначеному розмірі.

У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає що витрати позивача на професійну правову допомогу, враховуючи критерії розумної необхідності таких витрат, становлять 4 000 грн. і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

Ухвалюючи рішення суду в цій справі, судом враховується, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 58, 81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, -

вирішив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (04070, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 40, приміщення 19 літ. «Н» «П», ЄДРПОУ 40966896) заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4342033 від 29 січня 2024 року в розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн., яка складається з: заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн., заборгованості за процентами у розмірі 22 500 (двадцять дві тисячі п`ятсот) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (04070, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 40, приміщення 19 літ. «Н» «П», ЄДРПОУ 40966896) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. витрат зі сплати судового збору та 4 000 (чотири тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.О. Гончарова-Парфьонова