Decision № 138760880, 05.08.2026, Kharkiv District Administrative Court

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05 серпня 2026 року № 520/22335/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Радченко Олени Вікторівни - провідного спеціаліста Височанської селищної ради, депутата Височанської селищної ради, Федорової Ольги Володимирівни - спеціаліста 1 категорії Височанської селищної ради, депутат Височанської селищної ради та до ОСОБА_2 - начальника відділу соціального захисту населення Височанської селищної ради, депутат Височанської селищної ради про визнання недійсним рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати недійсним правочин щодо прийняття депутата Височанської селищної ради ОСОБА_2 на посаду начальника відділу соціального захисту населення Височанської селищної ради так як він суперечить ст. 22 ЗУ «Про запобіганню корупції»;

- визнати недійсним правочин щодо прийняття депутата Височанської селищної ради : ОСОБА_3 на посаду спеціаліста 1 категорії Височанської селищної ради так як він суперечить ст. 22 ЗУ «Про запобіганню корупції»;

- визнати недійсним правочин щодо прийняття депутата Височанської селищної ради : ОСОБА_4 на посаду провідного спеціаліста Височанської селищної ради так як він суперечить ст. 22 ЗУ «Про запобіганню корупції».

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачі, одночасно будучи депутатами Височанської селищної ради та посадовими особами її виконавчого апарату, перебувають у стані суперечності приватного та публічного інтересів, що, на його думку, порушує вимоги статті 22 Закону України «Про запобігання корупції». Позивач стверджує, що депутати місцевої ради не мають права обіймати посади в тому самому органі місцевого самоврядування, де здійснюють депутатські повноваження, оскільки це є використанням службового становища у приватних інтересах. Як мешканець територіальної громади та голова громадської організації, він вважає, що такі обставини порушують його інтереси, пов`язані із забезпеченням законності та принципів демократії, у зв`язку з чим просить суд визнати недійсними правочини щодо прийняття відповідачів на відповідні посади та залучити до участі у справі НАЗК.

Ухвалою суду від 28.08.2025 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрити спрощене провадження в адміністративній справі.

Від відповідачів до суду надійшли відзиви на позовну заяву, в яких спільна позиція, щодо викладених позивачем обставин визначала, що Закон України «Про статус депутатів місцевих рад» прямо передбачає можливість здійснення депутатських повноважень без припинення службової діяльності, а встановлені законом обмеження щодо несумісності стосуються лише окремих посад, до яких посади відповідачів не належать. Відповідачі вказують, що їх призначення на посади в органі місцевого самоврядування відбулося відповідно до вимог Закону України «Про службу в органах місцевого самоврявання», вони не є членами виконавчого комітету, не обіймають посад, для яких законом встановлено несумісність із депутатським мандатом, та зобов`язані дотримуватися вимог антикорупційного законодавства щодо запобігання і врегулювання конфлікту інтересів. Крім того, відповідачі наголошують, що позивач не довів ані порушення ними вимог законодавства, ані порушення власних прав чи охоронюваних законом інтересів, у зв`язку з чим просять суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Так, ОСОБА_4 у своєму відзиві зазначила, що була призначена на посаду начальника відділу з питань соціально-економічного розвитку ще 25.02.2021, тобто до обрання депутатом Височанської селищної ради 07.07.2023, а з 23.02.2023 переведена на посаду провідного спеціаліста. При цьому посада провідного спеціаліста не входить до складу виконавчого комітету Височанської селищної ради, відповідач не є селищним головою, його заступником, секретарем ради чи членом виконавчого комітету, а тому не займає посади, щодо якої законодавством встановлено несумісність із депутатським мандатом.

У свою чергу, ОСОБА_3 у своєму відзиві вказала, що розпорядженням Височанського селищного голови від 12.02.2021 № 146-к її було призначено на посаду спеціаліста І категорії, а розпорядженням від 17.07.2024 № 126-к переведено на посаду головного спеціаліста відділу соціального захисту населення. При цьому відповідач наголошує, що посада головного спеціаліста не входить до складу виконавчого комітету Височанської селищної ради, вона не є селищним головою, його заступником, секретарем ради чи членом виконавчого комітету, що підтверджується також інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті ради.

Також, зі змісту поданого ОСОБА_2 відзиву, вбачається, що підтвердження своєї позиції відповідач вказує, що є депутатом Височанської селищної ради VIII скликання, однак розпорядженням Височанського селищного голови від 12.02.2021 № 147-к її призначено на посаду начальника відділу соціального захисту населення Височанської селищної ради, при цьому зазначена посада не входить до складу виконавчого комітету. Відповідач наголошує, що вона не є селищним головою, його заступником, секретарем ради чи членом виконавчого комітету, що підтверджується структурою органів ради, оприлюдненою на офіційному вебсайті Височанської селищної ради, де її прізвище серед членів виконавчого комітету відсутнє. На думку відповідача, законодавство не встановлює несумісності депутатського мандата із займаною нею посадою начальника відділу соціального захисту населення, а тому саме по собі поєднання статусу депутата та цієї посади не порушує вимог законодавства, у тому числі Закону України «Про запобігання корупції». Крім того, відповідач зазначає, що позивач не надав жодних належних доказів порушення нею вимог законодавства або порушення прав чи законних інтересів позивача, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Від позивача до суду також було подано відповіді на відзиви, в яких позивач вказав, що відповідач помилково тлумачить положення законодавства, тоді як поєднання статусу депутата Височанської селищної ради із посадою провідного спеціаліста в тому ж органі місцевого самоврядування суперечить статті 22 Закону України «Про запобігання корупції», оскільки забезпечує використання комунального майна, бюджетних коштів та службового становища у приватних інтересах. Позивач також вказує, що, отримуючи заробітну плату з місцевого бюджету та одночасно беручи участь у прийнятті рішень ради, які можуть стосуватися власних інтересів або інтересів посадової особи, що призначила її на посаду, відповідач перебуває в умовах конфлікту інтересів, визначеного статтею 28 Закону України «Про запобігання корупції». У зв`язку з цим позивач вважає, що відповідач не спростував його доводів, не довів правомірності свого перебування на посаді та просить суд врахувати наведені обставини при вирішенні спору.

Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову та заперечень проти нього, суд встановив таке.

ОСОБА_1 є мешканцем Височанської територіальної громади Харківської області, а також головою об`єднання громадян Харківської районної Харківської області громадської організації «Споживач» (свідоцтво про реєстрацію. №20 від 18.04.2005 року).

Позивач, як вбачається судом зі змісту позовної заяви, виявив, що депутати Височанської селищної ради В.М. Дємочко, ОСОБА_3 та О.В. Радченко одночасно перебувають також у статусі посадових осіб Височанської селищної ради.

Вважаючи вищезазначені обставини неправомірними та недопустимими у демократичному суспільстві, а також такими, що суперечать положенням статті 22 ЗУ «Про запобігання корупції», позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Суд, розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, виходив з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Основного Закону України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (стаття 22 Конституції України).

Стаття 38 Основного Закону України гарантує право громадян брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Громадяни користуються рівним правом доступу до служби в органах місцевого самоврядування.

Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (стаття 64).

Згідно із частинами першою, третьою статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

До складу, зокрема, міської ради входять депутати, які обираються жителями міста, на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Строк повноважень міської ради, депутати якої обрані на чергових виборах, становить п`ять років. Припинення повноважень міської ради має наслідком припинення повноважень депутатів відповідної ради. Статус голів, депутатів і виконавчих органів ради та їхні повноваження, порядок утворення, реорганізації, ліквідації визначаються законом (частини перша, третя, четверта статті 141 Конституції України).

Відповідно до положень статей 145, 146 Основного Закону України права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку. Інші питання організації місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування визначаються законом.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 13 травня 1998 року № 6-рп/98 у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статей 3 та 5 Закону України «Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів» (справа щодо статусу депутатів рад) зазначив, що Конституція України закріплює принцип несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності стосовно мандата народного депутата України (стаття 78 Конституції України). Іншого представницького мандата не може мати Президент України (стаття 103 Конституції України). Не можуть мати представницького мандата і професійні судді (стаття 127 Конституції України). Проте Конституція України не містить будь-яких положень щодо заборони депутатові сільської, селищної, міської, районної чи обласної ради поєднувати свій мандат з іншими видами діяльності.

Таким чином, Конституція України містить вичерпний перелік тих осіб, які, маючи представницький мандат, не можуть займатися іншими видами діяльності. Тобто йдеться про певне обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, яке, відповідно до статті 64 Конституції України, може бути встановлено лише Конституцією України.

В Україні основоположні принципи місцевого самоврядування закріплені в Конституції України (розділ XI). На конституційному рівні дія принципу несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності не поширюється на депутатів рад.

Так, депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради, який перебуває, зокрема, на посаді керівника місцевого органу виконавчої влади чи на будь-якій іншій посаді, на яку поширюється дія Конституції України і законів щодо обмеження сумісництва, не може поєднувати свою службову діяльність з такими посадами, як сільський, селищний, міський голова, секретар сільської, селищної, міської ради, голова чи заступник голови районної в місті, районної, обласної ради чи з будь-якою іншою роботою на постійній основі в радах, їх виконавчих органах та в апараті рад (абзаци другий, третій пункту 5, абзаци другий, п`ятий пункту 6).

Стаття 2 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» (далі Закон №93-IV) встановлює, що депутат місцевої ради є представником інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу.

Відповідно до статті 3 Закону № 93-IV депутат місцевої ради є повноважним і рівноправним членом відповідної ради - представницького органу місцевого самоврядування. Депутат місцевої ради відповідно до цього Закону наділяється всією повнотою прав, необхідних для забезпечення його реальної участі у діяльності ради та її органів.

Згідно із частинами першою, другою, четвертою статті 4 цього Закону депутат місцевої ради набуває свої повноваження в результаті обрання його до ради відповідно до Закону України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів». Повноваження депутата місцевої ради починаються з дня відкриття першої сесії відповідної ради з моменту офіційного оголошення підсумків виборів відповідною територіальною виборчою комісією і закінчуються в день відкриття першої сесії цієї ради нового скликання, крім передбачених законом випадків дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради або ради, до складу якої його обрано. Інформація про підсумки виборів доводиться територіальною виборчою комісією до відома відповідної місцевої ради. Спори щодо набуття повноважень депутатів місцевої ради вирішуються судом.

Частини перша, друга, сьома статті 5 Закону № 93-IV передбачають, що повноваження депутата місцевої ради припиняються достроково за наявності перелічених підстав, засвідчених офіційними документами, без прийняття рішення відповідної ради у разі: його відкликання за народною ініціативою у встановленому цим Законом порядку; припинення його громадянства України або виїзду на постійне проживання за межі України; обрання або призначення його на посаду, зайняття якої згідно з Конституцією України і законом не сумісне з виконанням депутатських повноважень; обрання його депутатом іншої місцевої ради; визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім; набрання законної сили обвинувальним вироком суду, за яким його засуджено до позбавлення волі, або набрання законної сили рішенням суду, яким його притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією, та застосовано покарання або накладено стягнення у виді позбавлення права займати посади або займатися діяльністю, що пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування; набрання законної сили рішенням суду про визнання його активів чи активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави; його смерті. Повноваження депутата місцевої ради можуть припинятися достроково також за рішенням відповідної ради у зв`язку: з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, за яким його засуджено до покарання, не пов`язаного з позбавленням волі; з особистою заявою депутата місцевої ради про складення ним депутатських повноважень; з несплатою аліментів на утримання дитини, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання. У разі дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради вибори чи заміщення депутата, який достроково припинив повноваження, проводяться відповідно до закону про місцеві вибори.

За частинами першою, другою статті 6 цього Закону депутат місцевої ради здійснює свої повноваження, не пориваючи з виробничою або службовою діяльністю. Депутат місцевої ради, обраний секретарем сільської, селищної, міської ради, головою, заступником голови районної, обласної, районної у місті ради, працює у відповідній раді на постійній основі і не може суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, у тому числі на громадських засадах (за винятком викладацької, наукової та творчої у позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 7 Закону № 93-IV депутат місцевої ради, який перебуває на посаді керівника місцевого органу виконавчої влади чи на іншій посаді, на яку поширюються вимоги Конституції та законів України щодо обмеження сумісництва, не може поєднувати свою службову діяльність на цій посаді з посадою сільського, селищного, міського голови, секретаря сільської, селищної, міської ради, голови та заступника голови районної у місті, районної, обласної ради, а також з іншою роботою на постійній основі в радах, їх виконавчих органах та апараті. Депутат місцевої ради не може використовувати свій депутатський мандат в цілях, не пов`язаних з депутатською діяльністю. Депутат місцевої ради не може мати іншого представницького мандата.

У статті 1 Закону № 2493-III встановлено, що під службою в органах місцевого самоврядування розуміється професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (частина перша статті 2 цього Закону).

Посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України (стаття 3 цього Закону).

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 2493-III правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус депутатів місцевих рад», «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», цим та іншими законами України.

Відповідно до частин першої-п`ятої, сьомої-дев`ятої статті 51 Закону № 280/97-ВР виконавчим органом, зокрема, міської ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету. Кількісний склад виконавчого комітету визначається відповідною радою. Персональний склад виконавчого комітету, зокрема, міської ради затверджується радою за пропозицією міського голови. Виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно міського голови відповідної ради, заступника (заступників) міського голови, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб. Секретар, зокрема, міської ради входить до складу виконавчого комітету відповідної ради за посадою. Міська рада за пропозицією міського голови може прийняти рішення про входження старост до складу виконавчого комітету відповідної ради за посадою. Очолює виконавчий комітет міської ради відповідно міський голова . На осіб, які входять до складу виконавчого комітету ради і працюють у ньому на постійній основі, поширюються вимоги щодо обмеження сумісності їх діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлені цим Законом для міського голови. Виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади. До складу виконавчого комітету, зокрема, міської ради не можуть входити депутати відповідної ради, крім секретаря ради.

Національне законодавство не містить чітких, однозначних, вичерпних і відображених в одному законі відносно відокремлених від інших і пов`язаних між собою правових норм, які регулюють відносини несумісності статусу депутата місцевої ради з функціями та повноваженнями будь-якої іншої посади, на які поширюється дія Конституції і законів України, і зумовлюють необхідність вчинення суб`єктом правовідносин дій, спрямованих на подолання такої несумісності. Як правило, ці норми розташовані в різних нормативних актах, які можуть регулювати виборчі, антикорупційні правовідносини, відносини проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, інших відомчих профільних законодавчих актах, для яких на підставі закону встановлені форми вступу та набуття службових повноважень.

Особа, яка обрана депутатом місцевої ради, в заяві про реєстрацію її депутатом шляхом відображення (зазначення) в ній повинна також повідомити, що у зв`язку з обранням її депутатом немає перешкод для реєстрації її депутатом, оскільки вона не займає посади, не здійснює діяльності, які несумісні з відповідним депутатським мандатом.

Виборче законодавство не конкретизує, здійснення якої саме діяльності й зайняття якої саме посади є несумісними зі статусом депутата місцевої ради та спричиняє обмеження на суміщення цих видів діяльності.

Як йшлося в цій постанові вище, Конституція України гарантує, що права і свободи людини та громадянина не можуть бути скасовані чи обмежені, крім випадків, передбачених статтею 64 Основного Закону України. До конституційних прав громадянина належить і право вільно бути обраним до органів місцевого самоврядування, право вільного доступу до державної та /чи служби в органах місцевого самоврядування.

Зважаючи на конкретні історичні умови формування розуміння несумісності статусу носія представницького (депутатського) мандата з іншими видами службової діяльності, яке творилося невдовзі після прийняття Конституції України (28 червня 1996 року), потрібно нагадати, що Конституційний Суду України у своєму цитованому вище Рішенні констатував, що Конституція України закріплює принципи несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, але тільки стосовно мандата народного депутата України. Суд встановив також, що Основний Закон України не містить будь-яких положень, що забороняли депутатові, приміром, міської ради поєднувати свій мандат з іншими видами діяльності.

Відтак не повинно викликати сумнівів та заперечень, що функції і діяльність, не сумісні з мандатом виборної особи, мають бути встановлені тільки законом і відповідати основоположним правовим принципам.

Конституція України та національні закони закріплюють положення, за якими [саме] керівники місцевих виконавчих органів не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою або працювати за сумісництвом на інших посадах, встановлених в окремих законах. У цьому випадку йдеться про законодавство, яке регламентує державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційне законодавство, інші профільні відомчі нормативні акти, що стосуються осіб, які працюють в органах прокуратури, обіймають посаду судді чи працюють у системі судів, інші нормативні акти.

Частина перша статті 6 Закону № 93-IV дозволяє депутату місцевої ради здійснювати свої повноваження, не пориваючи з виробничою або службовою діяльністю.

За приписами частини першої статті 7 Закону № 93-IV депутат місцевої ради, який перебуває, зокрема, на посаді, на яку поширюються вимоги Конституції та законів України щодо обмеження сумісництва, не може поєднувати свою службову діяльність на цій посаді з іншою роботою на постійній основі в радах, їх виконавчих органах та апараті. Положення цієї норми у теперішній редакції, яка була чинною й на час виникнення спірних правовідносин, набули форми законодавчих положень, які закріплюють конституційно-правове поняття інституту несумісності. Із зіставлення тексту статті 7 Закону № 93-IV та мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1998 року № 6-рп/98 можна побачити, що вони схожі й набули обов`язкової юридичної сили після рішення суду конституційної юрисдикції.

Встановлене у цій статті поняття «депутат місцевої ради, який перебуває на іншій посаді, на яку поширюються вимоги Конституції та законів України щодо обмеження сумісництва», яке має визначати функції й повноваження на цій посаді, не поєднувані з мандатом депутата місцевої ради, не дає чіткого смислового визначення того, які посада, діяльність або «робота» мають вважатися такими, що утворюють поняття сумісності чи, правильніше сказати, несумісності статусу депутата місцевої ради з деякими посадами та видами діяльності, а також що належить розуміти під поняттями «інша посада», «інша діяльність», «інша робота», як ці поняття співвідносяться, чи вони є синонімічними.

Водночас треба зазначити, що відображене в законі конституційно-правове поняття несумісності містить критерії для його точного праворозуміння і правозастосування, які дозволяють стверджувати, що під іншою посадою [іншою діяльністю], зайняття якої утворює несумісність, щонайменше треба розуміти ті з них, на які «… поширюються вимоги Конституції та законів України щодо обмеження сумісництва…». Тобто не будь-яка інша посада [інша діяльність] чи робота, а ті з них, на які поширюються конституційні та законодавчі вимоги щодо обмеження сумісництва.

Дослівне формулювання частини першої статті 7 Закону № 93-IV про те, що депутат місцевої ради не може поєднувати свій представницький мандат з перебуванням «… на посаді керівника місцевого органу виконавчої влади чи на іншій посаді, на яку поширюються вимоги Конституції та законів України щодо обмеження сумісництва…» чітко вказує на те, що посада керівника місцевого органу виконавчої влади є лише однією з посад, у складі яких може формуватися, функціонувати й правоможно реалізовувати владні повноваження виконавчий комітет. Зазначення цієї посади в законі через смислове її вираження за допомогою формулювань «на іншій посаді» і на яку «… поширюються вимоги Конституції та законів України щодо обмеження сумісництва…» має орієнтувати на те, що несумісними з представницьким мандатом депутата місцевої ради мають визнаватися посади, які за певними функціональними та статусними повноваженнями подібні до посади керівника місцевого органу виконавчої влади та разом з цією посадою через персональний, організаційний і колективний взаємозв`язок утворюють і суб`єктивують виконавчий комітет як орган виконавчої влади місцевого самоврядування, незалежно від номінальної назви цього виконавчого органу, а також посади, співвідносні з цією посадою за умови, що вони передбачені Конституцією та законами України як несумісні.

Якщо вони не передбачені Конституцією та законами України як несумісні і немає інших обмежень сумісництва представницького мандата депутата місцевої ради з іншим представницьким мандатом чи обмежень сумісництва за антикорупційним законодавством чи іншими положеннями закону, то перебування депутата місцевої ради на такій посаді чи здійснення службових повноважень в іншій сфері діяльності не потрібно розцінювати як порушення положень закону про несумісність статусу депутата місцевої ради з деякими посадами та видами діяльності.

У зворотній формі (напрямку) положення статей 6 та 7 Закону № 93-IV теж не визначають посад, видів діяльності та видів робіт, перебування на яких і реалізація яких дозволяє суміщати функції та повноваження на цих посадах та видах діяльності зі статусом депутата місцевої ради.

Умови та окремі види обмежень щодо сумісництва виконання функцій місцевого самоврядування та інших видів діяльності передбачені нормами Закону № 280/97-ВР.

Зокрема, за частиною четвертою статті 12 цього Закону сільський, селищний, міський голова не може бути депутатом будь-якої ради, суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, в тому числі на громадських засадах, займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю.

Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 280/97-ВР секретар сільської, селищної, міської ради не може суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, у тому числі на громадських засадах, займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю.

За положеннями частини дев`ятої статті 51 Закону № 280/97-ВРдо складу виконавчого комітету, зокрема, міської ради не можуть входити депутати відповідної ради, крім секретаря ради.

Положення цієї частини статті 51 Закону № 280/97-ВР кореспондуються з положеннями частин першої, другої цієї статті, відповідно до яких виконавчим органом міської ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Кількісний склад виконавчого комітету визначається відповідною радою. Персональний склад виконавчого комітету, зокрема, міської ради затверджується радою за пропозицією міського голови, районної у місті ради - за пропозицією голови відповідної ради.

Виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади (частина восьма статті 51 цього Закону).

На осіб, які входять до складу виконавчого комітету ради і працюють у ньому на постійній основі, поширюються вимоги щодо обмеження сумісності їх діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлені цим Законом для сільського, селищного, міського голови (частина сьома статті 51 Закону № 280/97-ВР).

Частини друга, третя статті 54 цього Закону встановлюють, що відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, міському голові . Керівники відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради призначаються на посаду і звільняються з посади сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради одноособово, а у випадках, передбачених законом, - за погодженням з відповідними органами виконавчої влади.

З положень частин першої, другої статті 51 Закону № 280/97-ВР у взаємозв`язку з іншими положеннями цього Закону випливає, що виконавчий комітет легітимізується (створюється) і набуває повноважень та функцій виконавчого органу місцевої ради через рішення відповідної ради про кількісний і персональний склад виконавчого комітету. Звідси персоналії, які включені до складу виконавчого органу місцевої влади - виконавчого комітету, набувають властивостей (характерних ознак) посадових осіб, перебування у статусі яких за законом має визнаватися несумісним з мандатом депутата місцевої ради, якщо особа, включена до складу виконавчого комітету, наділена таким мандатом. До моменту прийняття рішення відповідної місцевої ради про утворення виконавчого комітету із зазначенням у цьому рішенні кількісного і персонального складу цього органу особи, які обіймають посади в органах місцевого самоврядування, але ні за посадою, ні персонально не включені до складу виконавчого комітету, не можуть вважатися такими, що обіймають посаду члена виконавчого комітету.

Посадою, не сумісною з виконанням депутатських повноважень, є членство у складі виконавчого комітету. А це прямо заборонено законом. До виконавчого комітету ради можуть входити за посадами керівники відділів ради, але набуття такою особою депутатського мандату та одночасне входження її до персонального складу місцевої ради неминуче спричинить ситуацію, коли депутат сам себе контролюватиме, що є неприйнятним.

За положеннями частини третьої статті 51 Закону № 280/97-ВРвиконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно міського голови - голови відповідної ради, заступника (заступників) міського голови , керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб.

Положення цієї частини статті визначають, які посади органів місцевого самоврядування можуть формувати й утворювати виконавчий комітет. Ці положення корелюються з приписами частин першої, другої статті 51 Закону № 280/97-ВР, системне розуміння яких дозволяє стверджувати, що якщо перелічені у частині третій цієї статті посади [керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради] і особи, які їх обіймають, до моменту прийняття рішення відповідної місцевої ради про утворення виконавчого комітету із зазначенням у цьому рішенні кількісного і персонального складу цього органу не будуть включені до його складу, то ці посади за законом не є такими, що не сумісні зі статусом депутата місцевої ради.

Рішення місцевої ради про утворення виконавчого комітету з числа цих посад є тим обов`язковим рішенням, яким актуалізуються положення закону про посади, з яких утворюється виконавчий комітет. Після включення всіх цих або окремих посад до складу виконавчого комітету особи, які їх обіймають, набувають функціональних владних правоможностей цих суб`єктів владних повноважень. Якщо особа перебуває на посаді керівника відділу органу місцевого самоврядування й одночасно володіє представницьким мандатом депутата місцевої ради, то перебування, зокрема, на цій посаді службової особи місцевого самоврядування, незалежно від часу призначена (обрання) на неї, утворює несумісність зі статусом депутата відповідної місцевої ради від моменту утворення виконавчого комітету, до складу якого входить ця посада й персонально особа, яка її обіймає і воднораз має статус депутата відповідної місцевої ради.

За приписами статті 10 Закону № 2493-III керівники відділів відносяться до посад в органах місцевого самоврядування, на які особи призначаються головою відповідної місцевої ради на конкурсній основі або за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Частина третя статті 8 Закону № 93-IV, статті 7, 12, 121 Закону № 2493-III передбачають, що відповідно на депутатів місцевих рад та посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон № 1700-VII), у зв`язку із чим ці особи зобов`язані дотримуватися передбачених цим Законом правил запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.

За приписами частини першої статті 25 Закону № 1700-VII, зокрема, посадовим особам місцевого самоврядування, забороняється: 1) займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України; 2) входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України, крім випадку, передбаченого абзацом першим частини другої цієї статті.

Обмеження, передбачені частиною першою цієї статті, не поширюються, зокрема, на депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі) (частина третя статті 25 Закону № 1700-VII).

Вищезазначена правова позиція була викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2022 у справі №320/4960/21.

Отже, на підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що доводи позивача про автоматичну несумісність статусу депутата місцевої ради із зайняттям посад у тому самому органі місцевого самоврядування є необґрунтованими. Конституція України, Закон України «Про статус депутатів місцевих рад», Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та Закон України «Про запобігання корупції» не встановлюють загальної заборони для депутата місцевої ради одночасно перебувати на посаді посадової особи органу місцевого самоврядування. Несумісність виникає лише у випадках, прямо передбачених законом, зокрема щодо посад, які входять до складу виконавчого комітету ради або щодо яких Конституцією чи законами України встановлено спеціальні обмеження сумісництва.

Судовим розглядом встановлено, що відповідачі обіймають посади провідного та головного спеціалістів, а також начальника відділу соціального захисту населення Височанської селищної ради та не займають посад селищного голови, його заступників, секретаря ради чи інших посад, щодо яких законом прямо передбачено несумісність із депутатським мандатом. Крім того, матеріали справи свідчать, що ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були призначені на відповідні посади у 2021 році та не були включені до персонального складу виконавчого комітету на посади яких поширюється відповідні обмеження.

Окремо суд звертає увагу, що персональний склад виконавчого комітету Височанської селищної ради розміщено у публічному доступі на офіційному веб-сайті Височанської селищної ради за посиланням:

- https://vysochanska-rada.dosvit.org.ua/cc-structure?activeId=ckkppzxjlz7ei0763gj3clj3y.

Також, відповідно до положень статті 22 ЗУ «Про запобігання корупції», особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Суд звертає увагу, що статтею 3 ЗУ «Про запобігання корупції», до суб`єктів на яких поширюється дія відповідного закону віднесено, зокрема, депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів.

При цьому, суд зазначає, що відповідні посилання позивача на статтю 22 Закону України «Про запобігання корупції» як на норму, що нібито забороняє депутату місцевої ради працювати в органі місцевого самоврядування, суд визнає безпідставним, оскільки зазначена норма встановлює заборону використовувати службові повноваження чи пов`язані з ними можливості в приватних інтересах, однак сама по собі не встановлює несумісності депутатського мандата із зайняттям посад служби в органах місцевого самоврядування. При цьому позивачем не наведено жодних належних та допустимих доказів того, що відповідачі використовували службове становище, комунальне майно чи бюджетні кошти у приватних інтересах або брали участь у прийнятті рішень в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів без дотримання вимог антикорупційного законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку, що сам по собі факт одночасного перебування відповідачів у статусі депутатів Височанської селищної ради та посадових осіб її структурних підрозділів не свідчить про порушення вимог законодавства, а позивачем не доведено наявності передбачених законом підстав для визнання недійсними розпоряджень про їх призначення на відповідні посади чи існування порушення його прав, свобод або охоронюваних законом інтересів. У зв`язку з цим заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно із приписами ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Радченко Олени Вікторівни - провідного спеціаліста Височанської селищної ради, депутата Височанської селищної ради (вул. Бульварна, буд.12, с-ще Високий, Харківський р-н, Харківська обл., 62459), ОСОБА_3 - спеціаліста 1 категорії Височанської селищної ради (вул. Бульварна, буд.12, с-ще Високий, Харківський р-н, Харківська обл., 62459), депутат Височанської селищної ради та до ОСОБА_2 - начальника відділу соціального захисту населення Височанської селищної ради, депутат Височанської селищної ради (вул. Бульварна, буд.12, с-ще Високий, Харківський р-н, Харківська обл., 62459) про визнання недійсним рішення, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.