Decision № 138759331, 05.08.2026, Poltava District Administrative Court

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/8552/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову в призначенні пенсії №163750038559 від 12.06.2026 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 з 05.06.2026 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до пільгового стажу роботи за Списком №2 періоди роботи з 20.04.2010 по 29.12.2012 та з 19.02.2013 по 24.11.2020.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою від 06.07.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Аргументи учасників справи

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 12.06.2026 №163750038559, яким їй відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та недосягненням установленого пенсійного віку.

Зазначала, що 05.06.2026 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, додавши до заяви копії паспорта, довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, трудової книжки, документів щодо атестації робочих місць та довідку від 01.05.2026 №05/32 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Вказувала, що в оскаржуваному рішенні пенсійний орган визначив її загальний страховий стаж у розмірі 26 років 1 місяць 2 дні, однак пільговий стаж за Списком №2 не зарахував. До пільгового стажу не було враховано періоди роботи з 20.04.2010 по 29.12.2012 та з 02.01.2013 по 24.11.2020 відповідно до довідки від 01.05.2026 №05/14, виданої Державною установою «Полтавський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України».

Позивач зазначала, що відповідач обґрунтував незарахування спірних періодів відсутністю довіреності на право підпису довідки старшим інспектором відділу кадрів, а також тим, що в наказах про атестацію робочих місць від 14.08.2008 №113, від 19.02.2013 №17 та від 19.02.2018 №22 у графі «Коротка характеристика роботи, що виконується» не зазначено виконання роботи з мікроорганізмами 1 2 груп небезпеки.

Стверджувала, що довідка від 01.05.2026 №05/14 містить усі необхідні відомості, реквізити, підписи та печатку, а також підтверджує виконання нею роботи, передбаченої Списком №2, у періоди з 20.04.2010 по 29.12.2012 та з 19.02.2013 по 24.11.2020. Згідно з цією довідкою позивач працювала молодшою медичною сестрою та виконувала роботи з мікроорганізмами 1 2 груп небезпеки, а її пільговий стаж за Списком №2 становить 10 років 6 місяців.

Позивач наголошувала, що вона працювала на відповідних посадах до 01.04.2015, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020. На її думку, право на пенсію за віком на пільгових умовах виникло після досягнення 50-річного віку за наявності не менше 20 років загального стажу, з яких не менше 10 років на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці.

Також позивач зазначала, що формальні недоліки чи неточності в оформленні документів, допущені підприємством або його посадовими особами, не можуть бути підставою для позбавлення працівника права на пенсійне забезпечення. Працівник не може відповідати за правильність оформлення трудової книжки, довідок та інших документів, а пенсійний орган у разі виникнення сумнівів мав право самостійно витребувати необхідні документи та перевірити обґрунтованість їх видачі.

На думку позивача, відповідач не вжив заходів для перевірки поданих документів, не витребував додаткових відомостей у підприємства та безпідставно переклав негативні наслідки можливих недоліків оформлення документів на позивача.

Позивач вважала, що станом на дату звернення із заявою вона досягла 50-річного віку, мала необхідний загальний страховий стаж та пільговий стаж за Списком №2, а тому рішення від 12.06.2026 №163750038559 підлягає скасуванню, а Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - зобов`язанню призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 05.06.2026.

29.07.2026 до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, у якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

У відзиві представник відповідача зазначала, що з 01.04.2021 запроваджено екстериторіальний принцип призначення та перерахунку пенсій, відповідно до якого заява та додані до неї документи після їх сканування розглядаються територіальним органом Пенсійного фонду України, визначеним програмним забезпеченням незалежно від місця проживання заявника.

Відповідач вказував, що 05.06.2026 ОСОБА_1 звернулася із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, надавши паспорт, реєстраційний номер облікової картки платника податків, виписки з наказів, довідки про підтвердження наявного трудового стажу, диплом, трудову книжку та свідоцтво про народження дитини.

За результатами розгляду поданих документів пенсійним органом установлено, що страховий стаж позивачки становить 26 років 1 місяць 2 дні, а пільговий стаж за Списком №2 відсутній.

Представник відповідача зазначала, що до пільгового стажу за Списком №2 не зараховано періоди роботи з 20.04.2010 по 29.12.2012 та з 02.01.2013 по 24.11.2020 згідно з довідкою від 01.05.2026 №05/14, виданою Державною установою «Полтавський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України», оскільки до пенсійного органу не було надано довіреності на право підпису зазначеної довідки старшим інспектором відділу кадрів.

Крім того, відповідач посилався на те, що згідно з наказами про атестацію робочих місць від 14.08.2008 №113, від 19.02.2013 №17 та від 19.02.2018 №22, якими атестовано робоче місце молодшої медичної сестри, у графі «Коротка характеристика роботи, що виконується» не зазначено виконання роботи з мікроорганізмами 1 2 груп небезпеки, передбаченої постановами Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 та від 24.06.2016 №461.

Відповідач також зазначав, що відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення за наявності спеціального стажу роботи, визначеного законодавством, а пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на таку пенсію.

За твердженням відповідача, за поданими документами право ОСОБА_1 на призначення дострокової пенсії за віком на пільгових умовах відсутнє у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку, та недосягненням пенсійного віку 55 років. З огляду на це відповідач вважав позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 05.06.2026 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

До заяви позивачкою було подано паспорт, реєстраційний номер облікової картки платника податків, виписки з наказів, довідку про підтвердження наявного трудового стажу, диплом, трудову книжку та свідоцтво про народження дитини.

Відповідно до записів трудової книжки позивачки та наказу Полтавської обласної санітарно-епідеміологічної станції від 20.04.2010 №57-к ОСОБА_1 з 20.04.2010 переведено на посаду молодшої медичної сестри вірусологічної лабораторії відділу особливо небезпечних інфекцій з окладом згідно зі штатним розписом.

Згідно з витягом із наказу Державного закладу «Полтавський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» від 28.12.2012 №140-к ОСОБА_1 29.12.2012 звільнено з посади молодшої медичної сестри лабораторії відділу особливо небезпечних інфекцій у зв`язку з переведенням до Державної установи «Полтавський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» на підставі пункту 5 статті 36 КЗпП України.

Відповідно до витягу з наказу Державної установи «Полтавський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» від 02.01.2013 №3-к ОСОБА_1 з 02.01.2013 прийнято на посаду молодшої медичної сестри лабораторії особливо небезпечних інфекцій відділу дослідження біологічних факторів у порядку переведення.

Згідно з витягом із наказу Державної установи «Полтавський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України» від 23.11.2020 №404-к/тр ОСОБА_1 24.11.2020 звільнено з посади молодшої медичної сестри лабораторії особливо небезпечних інфекцій відділу дослідження біологічних факторів за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України.

Державною установою «Полтавський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» видано довідку від 01.05.2026 №05/14 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

У зазначеній довідці вказано, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день молодшою медичною сестрою з 20.04.2010 по 29.12.2012 у лабораторії особливо небезпечних інфекцій Полтавської обласної санітарно-епідеміологічної станції та з 02.01.2013 по 24.11.2020 - молодшою медичною сестрою лабораторії особливо небезпечних інфекцій відділу дослідження біологічних факторів. Упродовж зазначених періодів позивачка виконувала роботи з мікроорганізмами 1-2 груп небезпеки.

У довідці також зазначено, що за період з 20.04.2010 по 29.12.2012 пільговий стаж позивачки становить 2 роки 8 місяців 16 днів, а за період з 02.01.2013 по 24.11.2020 - 7 років 10 місяців 6 днів. Відпустки без збереження заробітної плати та календарні дні відпусток для догляду за дитиною у вказані періоди позивачці не надавалися. Підставою для видачі довідки визначено особову картку працівника, табелі обліку робочого часу, штатні розписи та накази про атестацію робочих місць від 14.08.2008 №113, від 19.02.2013 №17 та від 19.02.2018 №22.

Наказом Полтавської обласної санітарно-епідеміологічної станції від 14.08.2008 №113 затверджено результати атестації робочих місць із шкідливими умовами праці та перелік робочих місць, професій і посад працівників, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення. У додатку до цього наказу посада молодшої медичної сестри лабораторії відділу особливо небезпечних інфекцій віднесена до Списку №2.

Наказом Державної установи «Полтавський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» від 19.02.2013 №17 затверджено результати атестації робочих місць, а в додатку до наказу посаду молодшої медичної сестри лабораторії особливо небезпечних інфекцій відділу дослідження біологічних факторів віднесено до Списку №2. У характеристиці роботи за цією посадою зазначено роботу з мікроорганізмами III груп небезпеки.

Наказом Державної установи «Полтавський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України» від 19.02.2018 №22 затверджено результати атестації робочих місць із шкідливими умовами праці. У додатку до наказу посаду молодшої медичної сестри лабораторії особливо небезпечних інфекцій відділу дослідження біологічних факторів також віднесено до Списку №2, а в характеристиці виконуваної роботи зазначено догляд за лабораторними тваринами, їх зараження патогенними мікроорганізмами та роботу з патогенними біологічними агентами.

За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення від 12.06.2026 №163750038559 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

У рішенні зазначено, що страховий стаж позивачки становить 26 років 1 місяць 2 дні, а пільговий стаж за Списком №2 відсутній.

До пільгового стажу позивачки не зараховано періоди роботи з 20.04.2010 по 29.12.2012 та з 02.01.2013 по 24.11.2020 згідно з довідкою від 01.05.2026 №05/14. Підставою для незарахування зазначено відсутність довіреності на право підпису довідки старшим інспектором відділу кадрів, а також те, що, на думку пенсійного органу, з наказів про атестацію робочих місць від 14.08.2008 №113, від 19.02.2013 №17 та від 19.02.2018 №22 не вбачається виконання позивачкою роботи з мікроорганізмами 1 2 груп небезпеки.

Ураховуючи відсутність за висновком пенсійного органу необхідного пільгового стажу та недосягнення позивачкою пенсійного віку 55 років, їй відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Не погодившись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 12.06.2026 №163750038559, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05 листопада 1991 року /далі Закон №1788-XIІ/ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 12 "Умови призначення пенсій за віком" Закону №1788-XIІ право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 "Пенсії за віком на пільгових умовах" Закону №1788-XIІ (із змінами, внесеними Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи, зокрема з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зокрема жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Аналогічні положення містить і Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІV /далі - Закон № 1058-ІV /.

Так, підпунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу, зокрема, з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.

Висновки щодо правозастосування

Щодо відмови у призначенні пенсії у зв`язку з недосягненням 55-річного віку

Надаючи оцінку зазначеному аргументу відповідача, суд зазначає, що 23 січня 2020 року Конституційним Судом України прийнято рішення №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу І, пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213VIII.

Пунктом 1 резолютивної частини вказаного Рішення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини цього Рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року №1788XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 резолютивної частини цього ж Рішення передбачено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 ( 36-2003-п ) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам;

в) трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі;

г) жінки, які працюють трактористами-машиністами, машиністами будівельних, шляхових і вантажно-розвантажувальних машин, змонтованих на базі тракторів і екскаваторів, - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 15 років на зазначеній роботі;

д) жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування.

Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України;

е) жінки, зайняті протягом повного сезону на вирощуванні, збиранні та післязбиральній обробці тютюну,- після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років;

є) робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років;

ж) жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п`ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України;

з) водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Працівникам інших виробництв, професій та посад дострокові пенсії залежно від умов праці (але не раніш як після досягнення 55 років чоловіками і 50 років жінками) можуть встановлюватися за результатами атестації робочих місць за рахунок коштів підприємств та організацій, призначених на оплату праці, які перераховуються до Пенсійного фонду України на виплату пенсій до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону.

Порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.

Контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення цих списків покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю".

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, положення статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", які збільшували пенсійний вік для осіб, що мають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, втратили чинність з 23 січня 2020 року та саме з цієї дати підлягає застосуванню норма статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213VIII, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

В постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Враховуючи викладене, до спірних правовідносин застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення КСУ №1-р/2020, а не норми Закону №1058-ІV.

З тексту оскаржуваного рішення, наданого позивачем, вбачається, що відповідач вважав, що право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виникає після досягнення жінкою 55-річного віку. У рішенні зазначено, що станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах вік позивача становив 50 років, а тому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах у неї відсутнє.

Відтак однією з підстав для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах стало недосягнення нею віку 55 років, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Аргумент відповідача, що позивач не досягла пенсійного віку, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", суд відхиляє, оскільки з 23 січня 2020 року в Україні одночасно існують два Закони, котрі регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: пункт б частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції Закону, яка діяла до 01 квітня 2015 року (до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VIII ) та пункт 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII, а тому враховуючи частину першу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що застосуванню підлягає Закон, який є найбільш сприятливим для позивача щодо встановлення пенсійного віку на рівні найменшої величини, тобто 50 років.

Висновки суду у цій справі відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним в рішенні від 21 квітня 2021 року у зразковій справі №360/3611/20 з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2021 року.

Таким чином, така підстава для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах (за Списком № 2) як недосягнення позивачем пенсійного віку, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах - є помилковим застосуванням закону.

Щодо незарахування пільгового стажу заявниці, відповідно до довідки №05/14 від 01.05.2026 з підстав відсутності довіреності на право підпису.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, також визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналіз наведених норм свідчить, що уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників подаються для підтвердження спеціального трудового стажу у випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, які визначають право особи на пенсію на пільгових умовах. Водночас такі довідки повинні оцінюватися пенсійним органом у сукупності з трудовою книжкою, наказами про прийняття, переведення та звільнення, документами про атестацію робочих місць та іншими первинними документами.

Як встановлено судом, записи трудової книжки позивачки підтверджують її роботу на посаді молодшої медичної сестри відповідного лабораторного підрозділу у спірні періоди. Зокрема, наказом від 20.04.2010 №57-к позивачку переведено на посаду молодшої медичної сестри лабораторії особливо небезпечних інфекцій, наказом від 28.12.2012 №140-к звільнено 29.12.2012 у зв`язку з переведенням, наказом від 02.01.2013 №3-к з 02.01.2013 прийнято на посаду молодшої медичної сестри лабораторії особливо небезпечних інфекцій відділу дослідження біологічних факторів, а наказом від 23.11.2020 №404-к/тр звільнено з 24.11.2020. Зауважень щодо достовірності, належності оформлення або змісту зазначених записів трудової книжки відповідач не висловив.

Довідкою від 01.05.2026 №05/14, виданою Державною установою «Полтавський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України», підтверджено, що позивачка у періоди з 20.04.2010 по 29.12.2012 та з 02.01.2013 по 24.11.2020 працювала повний робочий день молодшою медичною сестрою лабораторії особливо небезпечних інфекцій, виконувала роботи з мікроорганізмами 1 2 груп небезпеки, а зазначені періоди віднесені до робіт за Списком №2. У довідці також наведено тривалість пільгового стажу, зазначено про відсутність відпусток без збереження заробітної плати та перелічено первинні документи, на підставі яких її видано, зокрема особову картку працівника, табелі обліку робочого часу, штатні розписи та накази про атестацію робочих місць.

Таким чином, довідка від 01.05.2026 №05/14 не є єдиним документом, яким підтверджується пільговий характер роботи позивачки, а узгоджується із записами трудової книжки, наказами по особовому складу та документами про атестацію робочих місць. При цьому відповідач не встановив недостовірності відомостей, зазначених у довідці, не заперечував факту роботи позивачки на відповідних посадах та не навів доказів того, що у спірні періоди вона виконувала іншу роботу або не була зайнята у шкідливих умовах праці.

Суд критично оцінює посилання відповідача виключно на ненадання довіреності на право підписання довідки старшим інспектором відділу кадрів.

Територіальний орган ПФУ не надав доказів того, що ним було досліджено посадову інструкцію особи, яка підписала довідку, та виявлено відсутність права підпису такого роду документів. В той же час відповідач поставив це право підписати довідку під сумнів. Наявність правових підстав для такого сумніву відповідачем не наведена.

Однак навіть за умови встановленої відсутності у інспектора відділу кадрів права підпису довідки (яка не доведена), суд вказує, що сам по собі цей недолік не спростовує змісту довідки, не свідчить про недостовірність наведених у ній відомостей та не усуває доказового значення інших документів, які підтверджують періоди, посади й характер роботи позивачки.

Відтак суд констатує, що записи у трудовій книжці позивачки у сукупності з довідкою від 01.05.2026 №05/14, наказами по особовому складу та документами про атестацію робочих місць підтверджують її роботу на відповідних посадах у періоди з 20.04.2010 по 29.12.2012 та з 02.01.2013 по 24.11.2020 і наявність у неї спеціального трудового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Крім того, відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, головне управління Фонду має право безоплатно отримувати від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відомості, необхідні для виконання покладених на нього завдань.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів працівник органу Пенсійного фонду повідомляє заявника про необхідність їх дооформлення або подання додаткових документів у тримісячний строк із дня подання заяви.

Відповідно до частини першої статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій та окремих осіб, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Отже, у разі виникнення сумнівів щодо повноважень особи, яка підписала довідку від 01.05.2026 №05/14, відповідач мав можливість звернутися безпосередньо до установи, яка видала довідку, витребувати документи про повноваження підписанта або перевірити обґрунтованість її видачі. Однак матеріали справи не містять доказів того, що Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області вчинило такі дії або надало позивачці строк для подання відповідного документа.

Суд зауважує, що територіальний орган Пенсійного фонду України, реалізуючи обов`язок держави щодо забезпечення права особи на соціальний захист, повинен сприяти особі в реалізації права на пенсійне забезпечення, перевіряти належність оформлення поданих документів, повідомляти про необхідність усунення їх недоліків та використовувати надані законом повноваження для перевірки відомостей, які викликають сумніви. Невчинення відповідачем таких дій не може мати наслідком покладення на позивачку негативних наслідків формального недоліку документа.

Таким чином, враховуючи досліджені у справі докази, суд доходить висновку, що періоди роботи позивачки з 20.04.2010 по 29.12.2012 та з 02.01.2013 по 24.11.2020 підлягають зарахуванню до її пільгового стажу за Списком №2, а посилання відповідача на ненадання довіреності на право підписання довідки від 01.05.2026 №05/14 є надмірно формальним та не становить достатньої правової підстави для відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах.

Щодо вказівки пенсійного органу на відсутність в наказах про атестацію робочих місць від 14.08.2008 № 113, від 19.02.2013 №17, від 19.02.2018 №22 виконання роботи з мікроорганізмами 1-2 груп небезпеки.

Насамперед характер виконуваної позивачкою роботи безпосередньо підтверджується довідкою від 01.05.2026 №05/14, виданою Державною установою «Полтавський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України». У цій довідці зазначено, що в періоди з 20.04.2010 по 29.12.2012 та з 02.01.2013 по 24.11.2020 позивачка працювала повний робочий день молодшою медичною сестрою лабораторії особливо небезпечних інфекцій та виконувала роботи з мікроорганізмами 1 2 груп небезпеки. Підставами для її видачі визначено особову картку працівника, табелі обліку робочого часу, штатні розписи та накази про атестацію робочих місць від 14.08.2008 №113, від 19.02.2013 №17 і від 19.02.2018 №22.

У цій справі періоди роботи позивачки, займані нею посади та характер виконуваної роботи підтверджуються записами трудової книжки, наказами про прийняття, переведення та звільнення, особовими кадровими документами, довідкою від 01.05.2026 №05/14, а також матеріалами атестації робочих місць. Зауважень до достовірності записів трудової книжки відповідач не висловив, факту роботи позивачки на зазначених посадах не спростував та доказів виконання нею іншої роботи не надав.

За таких обставин покладення на позивачку негативних наслідків можливих недоліків у змісті чи оформленні документів про атестацію робочих місць є непропорційним та свідчить про надмірно формальний підхід до розгляду її заяви. Такі дії не відповідають вимогам обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, установленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність у наказах про атестацію робочих місць відомостей про виконання позивачкою роботи з мікроорганізмами 1 2 груп небезпеки є необґрунтованим і не може бути підставою для незарахування періодів її роботи з 20.04.2010 по 29.12.2012 та з 02.01.2013 по 24.11.2020 до пільгового стажу за Списком №2.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відповідно до пункту 1.8. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 25.11.2005 №22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

З урахуванням висновків суду у даній справі щодо підтвердження права позивача на зарахування до страхового та пільгового стажу за списком №2 періодів роботи, наведених вище; враховуючи те, що оскаржувана відмова у призначенні пенсії не містить інших підстав відмови ніж ті, що зазначались вище та приймаючи до уваги, що судом обраховано пільговий стаж позивача (який є більшим за 10 необхідних років), - належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 20.04.1010 по 29.12.2012 та з 02.01.2013 по 24.11.2020.

Поновити порушене права позивача має той відповідач, який безпідставно право порушив.

У зв`язку з невірним застосуванням відповідачем до спірних правовідносин пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», без урахування правових наслідків Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 та правової позиції Великої Палати Верховного Суду щодо застосування у таких правовідносинах статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції, чинній до внесення змін Законом України №213-VIII, а також формального підходу до оцінки наданих позивачем документів, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 12.06.2026 №163750038559 прийняте не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах.

За змістом частини першої статті 83 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку. Пенсії за віком призначаються з дня досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку.

Матеріалами справи підтверджено, що заява позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах датована 05.06.2026, станом на день звернення вік заявниці становив 50 років.

У спірному випадку пенсія за віком на пільгових умовах має бути призначена позивачу з дня подання заяви про призначення пенсії, а саме з 05.06.2026.

Таким чином, враховуючи, що засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом та забезпечувати реальне поновлення порушеного права, беручи до уваги доводи сторін, докази, наявні в матеріалах справи, а також аналіз норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII, починаючи з 05.06.2026 року та з зарахуванням до пільгового стажу періоду роботи з 20.04.2010 по 29.12.2012 та з 02.01.2013 по 24.11.2020.

Розподіл судових витрат

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивачем сплачено судовий збір у сумі 1331,20 грн.

З огляду на ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог, суд визнає за доцільне стягнути на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 12.06.2026 №163750038559 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 20.04.2010 по 29.12.2012 та з 02.01.2013 по 24.11.2020 на посаді молодшої медичної сестри лабораторії особливо небезпечних інфекцій згідно з довідкою від 01.05.2026 №05/14.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII, починаючи з 05.06.2026, з урахуванням зарахованих на підставі цього судового рішення періодів пільгового стажу з 20.04.2010 по 29.12.2012 та з 02.01.2013 по 24.11.2020.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою та восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на це рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.С. Шевяков