Court ruling № 138754976, 03.08.2026, Solomianskyi District Court of Kyiv City

Справа №760/16188/26 2/760/16946/26

У Х В А Л А

03.08.2026 м. Київ

Суддя Солом`янського районного суду міста Києва Нестеренко Т.В.,розглянувши клопотання відповідача ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку для подання відзиву та надання додаткового строку по цивільній справі за позовом ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Солом`янського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою суду від 25 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання на 19 серпня 2026 року об 11 год. 00 хв., про що повідомлено сторони. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 178 ЦПК України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).

Вказана ухвала отримана відповідачем 02.07.2026 року о 05:57:41, що підтверджується інформацію з підсистеми ЄСІТС «Електронний суд».

17.07.2026 року через підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» відповідач ОСОБА_1 подала до суду клопотання про поновлення процесуального строку для подання відзиву та надання додаткового строку.

Мотивуючи поважність причин пропуску строку для подання відзиву, відповідач ОСОБА_1 зазначила, що 16.07.2026 року вперше дізналася про відкриття провадження у справі №760/16188/26 через власний електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд». До цього часу копія позовної заяви, ухвала про відкриття провадження та інші процесуальні документи не були нею отримані. Із матеріалів справи вбачається, що позивач направив копію позову на адресу, за якою відповідач не зареєстрована та не проживає з 2021 року. Крім того, у позові зазначено застарілий номер телефону. Одночасно позивач зазначив чинну адресу електронної пошти відповідача, однак відсутні докази направлення на неї копії позову чи інших документів. Також у позові вказано, що електронний кабінет відповідача відсутній, хоча фактично він існує, що підтверджується отриманням інформації про справу саме через ЄСІТС. Після отримання інформації про справу ОСОБА_1 розпочала ознайомлення з матеріалами. Позов містить значний обсяг документів, включаючи кредитний договір, договори факторингу, реєстри, розрахунки та інші докази, що об`єктивно потребує часу для підготовки повного відзиву.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Відповідно до ч. 7 ст. 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із частинами першою, другою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.

У даному випадку, ухвалою суду від 25 червня 2026 року встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, протягом якого відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 178 ЦПК України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).

Судом встановлено, що ухвала суду отримана відповідачем 02.07.2026 року.

17.07.2026 року через підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» відповідач ОСОБА_1 подала до суду клопотання про поновлення процесуального строку для подання відзиву та надання додаткового строку.

Суд зазначає, що наведені у клопотанні причини пропуску відповідачем строку на подачу відзиву, а саме те, що 16.07.2026 року вперше дізналася про відкриття провадження у справі №760/16188/26 через власний електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд». До цього часу копія позовної заяви, ухвала про відкриття провадження та інші процесуальні документи не були нею отримані. Із матеріалів справи вбачається, що позивач направив копію позову на адресу, за якою відповідач не зареєстрована та не проживає з 2021 року. Крім того, у позові зазначено застарілий номер телефону. Одночасно позивач зазначив чинну адресу електронної пошти відповідача, однак відсутні докази направлення на неї копії позову чи інших документів. Також у позові вказано, що електронний кабінет відповідача відсутній, хоча фактично він існує, що підтверджується отриманням інформації про справу саме через ЄСІТС. Після отримання інформації про справу ОСОБА_1 розпочала ознайомлення з матеріалами. Позов містить значний обсяг документів, включаючи кредитний договір, договори факторингу, реєстри, розрахунки та інші докази, що об`єктивно потребує часу для підготовки повного відзиву судом не визнаються поважними.

Одночасно, суд не приймає доводи відповідача саме про те, що 16.07.2026 року вперше дізналася про відкриття провадження у справі №760/16188/26 через власний електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд», оскільки наведені доводи не підтверджені жодними доказами.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов`язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу.

За загальним правилом метою встановлення строків є надання визначеності у реалізації суб`єктами правовідносин своїх прав та обов`язків. З настанням або закінченням відповідного строку пов`язане виникнення, зміна чи припинення правовідносин.

Строк як відрізок часу обмежує дію суб`єктивних прав та обов`язків. Водночас процесуальний строк - це встановлений законом або визначений судом проміжок часу, протягом якого суд або учасники судового процесу мають право або зобов`язані вчинити певну процесуальну дію чи сукупність таких дій.

Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.

Отже, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.

У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», пункти 51, 52, «Брумареску проти Румунії», пункт 61).

Отже, встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв`язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.

Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що відповідачем не було надано суду доказів поважності пропуску строку на подання відзиву на позов, суд, з метою забезпечення змагальності сторін та рівних прав учасників справи щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, що встановлено статтею 12 ЦПК України, вважає, що у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку для подання відзиву та надання додаткового строку необхідно відмовити.

Відповідно до ч.5 ст. 259 ЦПК України ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом без оформлення окремого документа, зазначаються упротоколі судового засідання. Суд може оформити такі ухвали окремим документом після закінчення судового засідання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 127, 178, 187, 260, 353, 354 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку для подання відзиву та надання додаткового строку - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Т.В. Нестеренко