Decision № 138745705, 23.07.2026, Industrialnyi District Court of Kharkiv City (until 25.04.2025 - Ordzhonikidzevskyi District Court of Kharkiv City)

23.07.2026

Справа № 644/9313/25

Провадження № 2/644/278/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Сітало А.К.,

за участю секретаря Кандиби О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС», Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» про захист прав споживача, визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди,

у с т а н о в и в:

Представник позивача адвокат Руденко К.В. звернувся до суду з позовною заявою в якій просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК«УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № С02.176.76299 від 16.02.2017 у розмірі 53640,00 грн., яка складається з наступного: 20974,39 грн. заборгованість за кредитом; 32665,61 грн. заборгованість за процентами та стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 16.02.2017 укладено договір № C02.176.76299 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки. Відповідач отримав кредит у розмірі 10000,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності) терміном до 16.02.2024, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48,0% річних та платою за обслуговування кредитної заборгованості, згідно графіку щомісячних платежів.

25.07.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», правонаступником якого є ТОВ «СВЕА ФІНАНС», укладено Договір факторингу № 01.02-31/23, відповідно до умов якого право вимоги за Кредитним договором перейшло до ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА».

26.07.2023 між ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», правонаступником якого є ТОВ «СВЕА ФІНАНС» та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС», укладено Договір факторингу № 01.02-38/23 від 26.07.2023, відповідно до умов якого право вимоги за Кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС».

Відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором № С02.176.76299 від 16.02.2017 у розмірі 53640,00 грн., яка складається з наступного: 20974,39 грн. заборгованість за кредитом; 32665,61 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом.

Ухвалою суду від 21.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначеного розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач за первісним позовом звернувся до суду з відзивом на первісну позовну заяву та із зустрічним позовом до ТОВ «Факторингова Компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС», ТОВ «СВЕА ФІНАНС» про захист прав споживача, визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування зустрічного позову та відзиву відповідач ОСОБА_1 зазначив, що 16.02.2017 між АТ «Ідея Банк» та ним укладено Угоду №C02.176.76299 про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки, яка укладається згідно з умовами Договору комплексного банківського обслуговування, що затверджений розпорядженням Банку із усіма змінами та доповненнями до нього, діюча реакція якого розміщена на Інтернет-сторінці Банку за електронною адресою www.ideabank.ua.

Згідно п. 2 Угоди Банк відкриває Клієнту поточний рахунок НОМЕР_1 у валюті гривня, операції за яким можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу, що буде використовуватись в рамках Угоди та Договору, у тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням електронного платіжного засобу, та випускає Клієнту міжнародну платіжну картку MasterCard World терміном дії 2 (два) роки з моменту її випуску.

Він не оформлював кредит у АТ «Ідея Банк», а лише відкрив банківський рахунок, з отриманням банківської карти з кредитним лімітом, з дебетно-кредитною схемою обслуговування. На банківську картку з кредитним лімітом на який також могли надходити грошові кошти відповідача.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за основним боргом, у розмірі 20974,39 грн., відповідач зазначає, що після відкриття банківського рахунку та отримання кредитної картки, здійснював банківські операції за дебетно-кредитною схемою, користувався кредитними коштами та здійснював поповнення карткового рахунку.

З наданої виписки по банківському рахунку № НОМЕР_1 від 25.07.2023, за період з 20.02.2017 по 01.11.2019, не вбачається, що станом на 25.07.2023, у ОСОБА_1 перед АТ «Ідея Банк», утворилась заборгованість за основним боргом у розмірі 20974,39 грн. Заборгованість у розмірі 20974,39 грн., не зазначено у виписці, не зазначено дату та за який період (місяць, рік) ця заборгованість утворилась.

Сума заборгованості за основним боргом, у розмірі 20974,39 грн., не узгоджується з п. 3.2 Угоди, згідно з яким ліміт Кредитної лінії, доступний Клієнту на момент укладання Угоди, становить 10000,00 грн. Із матеріалів справи не вбачається, що ліміт Кредитної лінії було збільшено до 20974,39 грн.

Згідно з випискою, по рахунку проводилися певні банківські операції (надання траншу, зарахування тощо), але дебет та кредит є однаковими та дорівнюють 74933,35 грн., що підтверджує відсутність заборгованості.

Щодо наданої позивачем за первісним позовом довідки-розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором, то така довідка не є належним, допустимим та достовірним доказом наявної заборгованості. Отже, стягнення заборгованості за основним боргом, у зазначеному у позові розмірі є необґрунтованим, безпідставним та протиправним.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками, у розмірі 32665,61грн., відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутній обґрунтований розрахунок заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками. Не вказано за який конкретний період виникла заборгованість (місяць, рік), за якими відсотками тощо. Відсутній помісячний розрахунок заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками, який має бути оформлений належним чином. Довідка-розрахунок заборгованості за кредитним договором не є належним, допустимим та достовірним доказом наявної заборгованості.

Позивач за первісним позовом не надав ДКБО та Тарифи, які діяли на час підписання Угоди, тому не вбачається за можливим перевірити відповідність встановленої заборгованості відповідача перед АТ «Ідея Банк» згідно з умовами ДКБО та Тарифів. Тарифи, Угода, та Заява про відкриття поточного рахунку та приєднання до публічної пропозиції є невід`ємними частинами ДКБО.

Щодо строку дії Угоди №C02.176.76299 від 16.02.2017, то відповідач ОСОБА_1 зазначає, що відсутні докази того, що ця угода взагалі була діючою станом на 25.07.2023, тобто на дату відступлення права грошової вимоги, оскільки згідно з п. 7 Угоди ця угода є укладеною з дня її підписання сторонами та діє протягом строку кредитування, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Угодою.

Окрім цього, було порушено процедуру відступу права грошової вимоги, оскільки АТ «Ідея Банк» не повідомило відповідача про наявну заборгованість станом на 25.07.2023, не повідомило про відступлення права вимоги за Угодою від 16.02.2017 та про передачу персональних даних відповідача до ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», а ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» не повідомило ОСОБА_1 про відступлення права вимоги та про передачу персональних даних ОСОБА_1 до ТОВ «ФК « УКРГЛОБАЛ- ФІНАНС» .

Щодо обробки персональних даних відповідача АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ- ФІНАНС», відповідач зазначає, що у первісній позовній заяві та її додатках містяться персональні дані відповідача в тому числі завірені копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків (РНОКПП), які надавались ним до АТ «Ідея Банк» для укладання Угоди. Відповідач не надавав згоди АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ- ФІНАНС» на обробку своїх персональних даних, в тому числі їх збирання, реєстрацію, зберігання, використання і поширення. Отже, ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», правонаступником якого є ТОВ «СВЕА ФІНАНС», без згоди ОСОБА_1 , передало його персональні дані до ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» та не повідомило про це ОСОБА_1

ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» незаконно, без згоди ОСОБА_1 , з 26.07.2023, обробляло його персональні дані, не повідомило про це ОСОБА_1

Угодою №C02.176.76299 від 16.02.2017 та Законом прямо не передбачена передача персональних даних Клієнтів банку, без їх згоди, третім особам.

Щодо моральної шкоди, відповідач зазначає, що він є особою пенсійного віку, отримує пенсію на рівні прожиткового мінімуму (2361 грн.), яка є єдиним для нього джерелом існування, є особою з інвалідністю (II група після інсульту). На думку відповідача, ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» незаконно та протиправно, без обґрунтування та належних доказів, намагається стягнути з відповідача заборгованість, якої фактично не існує, а АТ «Ідея Банк» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» незаконно та протиправно обробляли персональні дані відповідача.

Нанесена відповідачу моральна шкода полягає у душевних стражданнях, приниженні честі та гідності, глибокому відчутті несправедливості, незручностях, розчаруваннях, негативних емоціях з приводу безпідставного незаконного та протиправного нарахування та стягнення неіснуючої заборгованості.

У зустрічному позові ОСОБА_1 просить: визнати процедуру відступу права грошової вимоги за кредитним договором (Угода №C02.176.76299) про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки від 16.02.2017), яка відбулась між АТ «Ідея Банк» і ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», правонаступником якого є ТОВ «СВЕА ФІНАНС», на підставі Договору факторингу №01.02-31/23 від 25.07.2023; та між ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», правонаступником якого є ТОВ «СВЕА ФІНАНС» і ТОВ «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС», на підставі Договору факторингу №01.02-38/23 від 26.07.2023, незаконною та такою, що порушує права споживача ОСОБА_1 ; визнати дії ТОВ «ФК«УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» по стягненню заборгованості за кредитним договором зі ОСОБА_1 , протиправними; визнати дії ТОВ «ФК«УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС», по обробці персональних даних ОСОБА_1 , протиправними; зобов`язати ТОВ «ФК«УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» видалити всі персональні дані про ОСОБА_1 зі всіх баз, в тому числі електронних, які знаходяться у їх володінні та знищити персональні дані про ОСОБА_1 (завірені 16.02.2017 копію паспорта громадянина України ОСОБА_1 - НОМЕР_2 та копію реєстраційного номера облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ); стягнути з ТОВ «ФК«УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 на відшкодовану моральної шкоди 10000000 грн. (десять мільйонів грн.), по 5000000 (п`ять мільйонів грн. ) з кожного відповідача.

В подальшому у поданих сторонами заявах по суті справи, кожна із сторін підтримала свої вимоги та доводи наведені на їх обґрунтування, як вони зазначені вище.

Ухвалою суду від 24.11.2025 прийнято до розгляду зустрічний позов та об`єднано вимоги за зустрічним та первісним позовами в одне провадження.

Ухвалою суду від 24.11.2025 залучено ТОВ «СВЕА ФІНАНС» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою суду від 29.04.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку. Представник позивача за первісним позовом просив проводити розгляд справи за його відсутності, інші учасники розгляду справи про причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення справи не подавали.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами.

У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За положеннями статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статей 1054, 1061 ЦК України визначається, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Розмір ставки за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається договором.

У відповідності до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що до загальних витрат за споживчим кредитом також включаються: комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

При вирішенні справи судом встановлено, що 16.02.2017 між ТОВ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Угоду №С02.176.76299 про відкриття відновлювальної кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, яка укладена згідно з умовами договору комплексного банківського обслуговування , що затверджений розпорядженням Банку із усіма змінами та доповненнями до нього, діюча реакція якого розміщена на Інтернет-сторінці банку за електронною адресою www.ideabank.ua.

Банк відкрив клієнту в рамках банківського продукту Card Blanche Whitt поточний рахунок НОМЕР_1 у валюті гривня, операції за яким можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використання електронного платіжного засобу, що буде використовуватись в рамках Угоди та Договору, у тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням електронного платіжного засобу, з лімітом кредитної лінії на момент укладення угоди у розмірі 10000,00 грн з максимальним лімітом кредитної лінії у розмірі 200 000 грн зі сплатою 48% річних.

Згідно пунктів 2 та 3.2, 3.4. договору визначено, що сума кредитної лінії доступна позичальнику протягом строку відновлювальної кредитної лінії, для чого йому видається міжнародна платіжна картка MasterCard World терміном дії два роки, а погашення кредиту відбувається шляхом внесення обов`язкового мінімального платежу згідно тарифів банку, який сплачується на 30 день з моменту закінчення попереднього розрахункового періоду.

При тому у довідці-повідомленні до підписання угоди, банком позичальника повідомлено про ліміт кредитної лінії на момент підписання в розмірі 10000,00 грн та термін користування кредитом 12 місяців.

З наданої позивачем за первісним позовом виписки за кредитним договором вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами до 01 листопада 2019 року включно, отримував кредитні транші та вносив кошти на погашення заборгованості, тобто погодив продовження терміну відновлювальної кредитної лінії та користувався кредитними коштами.

За наведеного банком нараховано проценти за користування кредитом впродовж усього терміну користування коштами та вирахувано заборгованість за тілом кредиту, яка не перевищує максимального кредитного ліміту у 200 000 грн.

В той же час з наданої банком виписки вбачається, що первісним кредитором неправомірно нараховано позичальниці платежі з комісії на загальну суму 749,61грн, які не передбачені умовами укладеної з ОСОБА_1 угоди.

25 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» , правонаступником якого є ТОВ «СВЕА ФІНАНС», укладено договір факторингу № 01.02-31/23, у відповідності до умов якого АТ «Ідея Банк» передало ТОВ «Росвен Інвест Україна» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Росвен Інвест Україна» прийняв належні АТ «Ідея Банк» права вимоги до боржників, що вказані в реєстрі боржників.

26 липня 2023 року ТОВ «Росвен Інвест Україна» правонаступником якого є ТОВ «СВЕА ФІНАНС», на підставі договору факторингу №01.02-38/23 передало за плату набуте право вимоги ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» у відповідності до наданих витягів з реєстру боржників.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений з підстав, визначених положеннями статті 512 ЦК України, зокрема, у зв`язку з переданням ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 516 ЦК України).

До нового кредитора у зобов`язанні переходять права первісного кредитора у зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Тому звертаючись з позовом, ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс», як новий кредитор, до якого перейшли права вимоги за укладеною АТ «Ідея Банк» зі ОСОБА_1 угодою просило про стягнення з позичальника суми неповернутої заборгованості за укладеним договором, яка складається з боргу за тілом кредиту та процентами, що нараховані виключно первісним кредитором.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини справи та відсутність у кредитному договорі заборони на передання права вимоги за ним іншій особі без згоди боржника, суд дійшов висновку про доведеність позивачем за допомогою належних доказів обставин, які підтверджують перехід до нього права вимоги за укладеним з відповідачем договором з погодженням їх суттєвих умов, та в подальшому його неналежне виконання позичальником у визначені договорами строки.

У зв`язку з цим, доводи ОСОБА_1 в частині недоведеності переходу права вимоги до позивача спростовується наявними матеріалами справи, за якими відповідачем зроблені помилкові висновки. У цьому разі, усі сумніви відповідача стосовно дійсності та правомочності укладених договорів факторингу та набуття позивачем права вимоги до нього , не заслуговують на увагу, оскільки спростування презумпції правомірності правочинів відбувається лише у двох випадках: коли недійсність правочину прямо визначена імперативним приписом закону (у разі його нікчемності); та якщо правочин оспорений у судовому порядку та визнаний недійсним на підставі судового рішення, яке набрало законної сили. В даному ж випадку, коли правочини не визнані судами недійсними, діє презумпція правомірності правочину, а також застосовується принцип його тлумачення favor contractus, за змістом якого судом всі сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності цих договорів (правочинів) враховані на користь їх дійсності, чинності та виконуваності.

В той же час, суд зазначає, що нарахування первісним кредитором за договором плати за його обслуговування є таким, що суперечить закону, з огляду на положення, викладені у частині 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», за якими після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Тобто Закон України «Про споживче кредитування» одночасно передбачає відповідно до статті 11 безкоштовне надання кредитором споживачу інформації стосовно кредиту та заборгованості за нею, та за статтею 8 узгодження сторонами щомісячне нарахування кредитором та щомісячну сплату споживачем плати за обслуговування кредитної заборгованості.

А отже, такі права та обов`язки сторін за кредитним договором вимагають чіткого та ретельного викладення через погоджені ними умови укладеного договору, оскільки частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Зокрема, коли умовами договорів не відрізняється право споживача на щомісячне отримання від кредитора безкоштовних послуг та його обов`язок зі сплати за такі отримані послуги щомісячної комісії.

Відповідно до висновків про застосування норм права, викладених Об`єднаною Палатою КЦС в складі Верховного Суду у постанові від 6 листопада 2023 року під час розгляду справи №204/224/21, зазначено, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За наведеного та з врахуванням відсутності у кредитному договорі переліку додаткових та супутніх банківських послуг, які надаються банком понад переліку послуг, що є для споживача безкоштовними, та відповідно вимагають від споживача щомісячної сплати за обслуговування кредитної заборгованості, суд вважає визначення такої плати за умовами договору від 16.02.2017 нікчемними, внаслідок чого заборгованість за надання таких послуг є такою, що не підлягає стягненню. А сума за обслуговування кредиту у розмірі 749,61 грн підлягає відрахуванню із суми заборгованності за договором.

В той же час не є слушними доводи відповідача стосовно його сумнівів у періоді нарахування процентів за укладеною ним угодою, оскільки: по-перше, строки за угодою пов`язані з пролонгацією відновлювальної кредитної лінії на підставі отриманої платіжної картки, строк дії якої є більшим, ніж визначено у довідці про ознайомлення з умовами угоди, до її підписання; по -друге, про пролонгацію угоди свідчить використання позичальником платіжної картки до 01 листопада 2019 року; по-третє, строк дії угоди пов`язаний зі строком внесення платежів та із застосуванням, як змінної процентної ставки, так і постійної; по-четверте, усі проценти нараховані первісним кредитором, яким в подальшому вимога передана факторові. Внаслідок цих встановлених обставин стверджувати, що первісним кредитором проценти нараховані поза межами строку кредитування, нема підстав, а усі сумніви висловлені відповідачем стосовно цих обставин ґрунтуються виключно на припущеннях і тому не заслуговують на увагу.

Такими же є і посилання на сплив позовної давності, оскільки відповідачем не враховані певні обставини, які вплинули на перебіг позовної давності і змінили порядок її обчислення під час дії карантину та воєнного стану, де крім зупинення перебігу та переривання позовної давності, застосована нова конструкція, що тимчасово доповнила перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності та її зупинення відповідно до пунктів 12 та 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, за якими слід виснувати, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 2 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку продовжено до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі на строк дії воєнного стану.

За таких обставин звернення фактора до суду із цим позовом здійснено в межах загальної позовної давності.

Тому, підсумовуючи встановлені обставини справи та з огляду на положення статті 629 ЦК України, за якими договір є обов`язковим для виконання сторонами, в тому числі в частині права кредитора на одержання від позичальника разом з сумою кредиту і процентів від цієї суми, якщо інше не встановлено договором або законом, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом відрахування комісії на погашення процентів.

Отже, з огляду на наведене та відсутності альтернативного розрахунку заборгованості, що мав бути наданий відповідачем за її оспорюванням наданого розрахунку фактором, суд вважає за правильне стягнути на користь фактора з позичальника наступні суми за угодою.

Так за угодою №С02.176.76299 від 16.02.2017, суму боргу слід зменшити на помилково нараховану комісію, внаслідок чого з відповідача на користь позивача слід стягнути 52890,39 грн загальної суми заборгованості, яка складається з: 20974,39 грн. боргу за тілом кредиту та 31916,00 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом.

Стосовно зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання дій ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» по стягненню заборгованості протиправними, визнання дій відповідачів по обробці персональних даних ОСОБА_1 протиправними, зобов`язання відповідачів за зустрічним позовом видалити всі персональні дані про ОСОБА_1 зі всіх баз та стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно з ч. 2 ст. 14 Закону України «Про захист персональних даних» поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав людини та для проведення Всеукраїнського перепису населення.

Згідно з п. 3, 5, 6 ч. 1 ст. 11 вищевказаного Закону підставами для обробки персональних даних є, зокрема:

- укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних;

- необхідність виконання обов`язку володільця персональних даних, який передбачений законом;

- необхідність захисту законних інтересів володільця персональних даних або третьої особи, якій передаються персональні дані, крім випадків, коли потреби захисту основоположних прав і свобод суб`єкта персональних даних у зв`язку з обробкою його даних переважають такі інтереси.

В п. 13 ч. 1 ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вказано, що банк має право надавати інформацію, що становить банківську таємницю, юридичним та фізичним особам для забезпечення виконання ними своїх функцій або для надання послуг банку відповідно до укладених між такими особами (організаціями) та банком договорів, у тому числі про відступлення права вимоги до клієнта, за умови що передбачені договорами функції та/або послуги стосуються діяльності банку, яку він здійснює відповідно до статті 47 цього Закону.

Відповідно до абзацу 3 ч. 4 ст. 25 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, яка є чинною станом на час розгляду цієї справи та була чинною станом на день передачі прав вимоги за спірним договором від банку до іншої особи) кредитодавець, новий кредитор, колекторська компанія можуть здійснювати обробку виключно персональних даних споживача, його близьких осіб, представника, спадкоємця, поручителя, майнового поручителя або третіх осіб, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит та які надали згоду на таку взаємодію, обов`язок з обробки яких покладений на них законом, а також персональних даних, що містяться у матеріалах та даних, зібраних у процесі взаємодії при врегулюванні простроченої заборгованості.

Відповідно до п.5.10 договору сторони погодилися, що кожна із них зобов`язана зберігати повну конфіденційність фінансової, комерційної та іншої інформації, отриманої від іншої сторони, та не розголошувати її, за винятком випадків.

Суд зазначає, що на час передання права вимоги за вказаним договором, станом на ці дати, абзац 3 ч. 4 ст. 25 Закону України «Про споживче кредитування» прямо передбачав право кредитодавця, нового кредитора, колекторської компанії здійснювати обробку персональних даних споживача, а також персональних даних, що містяться у матеріалах та даних, зібраних у процесі взаємодії при врегулюванні простроченої заборгованості.

Крім того, Закон України «Про захист персональних даних» в п. 3, 5, 6 ч. 1 ст. 11 підставами для обробки персональних даних визначає, зокрема укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних, необхідність захисту законних інтересів володільця персональних даних або третьої особи, якій передаються персональні дані.

В даному випадку інтерес відповідачів за зустрічним позовом щодо отримання та обробки персональних даних ОСОБА_1 був законним, оскільки вони отримали право вимоги до нього на підставі відповідних правочинів. Потреби захисту основоположних прав і свобод ОСОБА_1 у зв`язку з передачею та обробкою його даних не переважали законні інтереси відповідачів за зустрічним позовом, оскільки законні інтереси цих юридичних осіб стосувалися виконання відповідачем договірних грошових зобов`язань, які відповідач взяв на себе добровільно. Іншими словами, передання та обробка персональних даних відповідача від первісного кредитора до наступних кредиторів відповідає вимогам закону та інтересам економічного добробуту в Україні, оскільки особа, яка добровільно взяла на себе грошові зобов`язання за кредитним договором, має виконати ці зобов`язання перед первісним кредитором або перед третіми особами, яким первісний кредитор законно відступив право вимоги.

Таким чином, відсутні підстави для задоволення вимоги про визнання дій ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» по стягненню заборгованості зі ОСОБА_1 протиправними, визнання дій відповідачів по обробці персональних даних ОСОБА_1 протиправними, зобов`язання відповідачів видалити всі персональні дані про ОСОБА_1 зі всіх баз. Вимоги про стягнення моральної шкоди є похідними від вищевказаних вимог за зустрічним позовом, а тому у їх задоволенні також слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем за первісним позовом судових витрат підтверджується платіжною інструкцією від 26.09.2025 про сплату судового збору в сумі 2422,40 грн. Разом з тим, згідно з довідкою до акту МСЕК серії 12ААВ №331003, відповідач ОСОБА_1 має інвалідність ІІ групи з 21.09.2021 безтерміново.

Згідно з п. 9 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Суд зазначає, що положень щодо повернення судового збору позивачу, в разі задоволення вимог до відповідача, звільненого від сплати судового збору, чинна редакція ЦПК України не містить.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2019 по справі № 161/4985/17 зроблено висновок про те, що у разі задоволення позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини заявлених до нього позовних вимог, якщо цього відповідача також не звільнено від сплати судового збору.

На думку суду, аналогічна логіка може бути застосована і в цьому випадку - у разі задоволення позовних вимог до відповідача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір повертається позивачу з державного бюджету пропорційно до задоволеної частини заявлених вимог, якщо позивача також не було звільнено від сплати судового збору.

Приймаючи до уваги часткове задоволення первісного позову (задоволено 99 % вимог), суд вважає за необхідне повернути позивачу з Державного бюджету України судовий збір у сумі 2398 грн. 18 коп.

Щодо зустрічного позову, у задоволенні якого було відмовлено, суд не вбачає судових витрат у виді судового збору, які підлягають розподілу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19 та від 28.04.2021 у справі № 910/12591/18 вказано, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами третьою п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами третьою п`ятою, дев`ятою статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №362/3912/18 від 02.07.2020 зазначено, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанова Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у справі № 922/445/19 від 03.10.2019).

Витрати позивача на професійну правничу допомогу складають 10000,00 грн. На підтвердження даних витрат надані: копія договору про надання юридичних послуг №02/08/2024 від 02.08.2024; акт прийому-передачі наданих послуг №56 від 03.03.2025, витяг з Реєстру №1 до акту приймання-передачі наданих послуг №56 від 03.03.2025, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю. Суд враховує, що розмір витрат на оплату послуг представника має бути співмірним із: складністю справи, часом, витраченим представником на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих представником послуг та виконаних робіт, ціною позову. Суд бере до уваги, заперечення відповідача проти позову та те, що представник позивача не подавав будь-яких заяв, клопотань, що потребують багато часу для підготовки, вивчення великого обсягу матеріалів, не брав участі в судових засіданнях особисто, не подавав клопотань про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, тому суд вважає, що необхідно зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу і стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (код в ЄДРПОУ 41915308, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 4) суму заборгованості за кредитним договором № С02.176.76299 від 16.02.2017 у загальному розмірі стягнути 52890,39 грн , яка складається з: 20974,39 грн. боргу за тілом кредиту та 31916,00 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом.

Відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинговая Компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС», Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» про захист прав споживача, визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди.

Стягнути зі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (код в ЄДРПОУ 41915308, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 4), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Головному управлінню Державної казначейської служби України у Харківській області повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (код в ЄДРПОУ 41915308, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 4) судовий збір в сумі 2398 грн. 18 коп., що був сплачений згідно з платіжною інструкцією № 3195 від 26.09.2025 на р/р UA078999980313111206000020659, ГУК Харків обл/мХар Індустр/22030101, код отримувача 37874947, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030101.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 31.07.2026.

Суддя: А. К. Сітало