Decision № 138744921, 29.07.2026, Apostolove District Court of Dnipropetrovsk Oblast

Справа № 206/2130/26

2/171/3209/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2026 р. м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Кодрян Л.І.

за участю секретаря: Перепеткевич Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Апостолове цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Новий Колектор» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Посилається на те, що 22.05.2025 року між ТОВ "Лінеура Україна", правонаступником якого є ТОВ «Новий Колектор» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5555169 згідно умов якого товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію (якщо передбачена Договором) і проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 2000,00 грн, строком на 360 днів з періодичністю платежів кожні 15 днів. Стандартна процентна ставка становить 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування. Денна процентна ставка за договором при застосуванні стандартної процентної ставки дорівнює 0,9778%.

Згідно п.2.1 Договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

28.05.2025 року ТОВ " Лінеура Україна " та ОСОБА_1 уклали Додатковий договір до Договору № 5555169 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 22.05.2025 року, відповідно до умов якого Сторони домовились збільшити суму кредиту на 4 000,00 гривень, в зв`язку з чим погодили внести зміни до п.1.2. Договору зазначивши загальну суму кредиту у розмірі 6 000,00 гривень.

Відповідно до умов договору № 5555169 від 22.05.2025 року та додаткового договору від 28.05.2025 року кредитодавцем надано позичальнику кредит у розмірі 6000,00 грн.

Отже, первісним кредитором виконано всі свої зобов`язання за договором в повному обсязі. В свою чергу відповідач свої зобов`язання за договором не виконує, тому станом на 27.01.2026 року утворилась заборгованість у розмірі 22506,62 грн, яка складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 5999,99 грн, за відсотками 13506,63 грн, штраф 3000,00 грн.

27.01.2026 року між ТОВ " Лінеура Україна " та ТОВ «Новий Колектор» укладено договір Факторингу №С7-270126-1. Згідно умов даного договору фактор зобов`язується передати клієнту загальну ціну продажу, а клієнт зобов`язаний відступити факторові права вимоги за кредитним договором в обсязі і на умовах передбачених договором. На виконання умов договору факторингу укладено Перелік №1 згідно з яким відбулось відступлення права вимоги в тому числі за договором №5555169 від 22.05.2025 року. В свою чергу позивачем 03.02.2026 року на офіційний номер відповідачки ОСОБА_1 було направлено СМС повідомлення в якому зазначено інформацію щодо укладення договору факторингу та відступлення прав вимоги за кредитним договором №5555169 від 22.05.2025 року з зазначенням нового кредитора.

Отже, ТОВ «Новий Колектор» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5555169 від 22.05.2025 року. Враховуючи, що відповідач не виконує зобов`язання по договору, в результаті чого утворилась заборгованість, позивач був змушений звернутись до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості.

Ухвалою судді від 03.06.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням учасників справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просив проводити розгляд справи у його відсутності, позов підтримав.

Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з`явились, надали відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги визнали частково, обґрунтовуючи наступним. На підставі діючих норм закону, щодо звільнення від сплати неустойки на період дії воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування, у разі прострочення виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит, просили звільнити відповідача від сплати нарахованої суми штрафу по договору. Також зазначили, що розмір заборгованості по відсоткам є несправедливо нарахованим та не є співрозмірним сумі кредиту, тому просили зменшити суму нарахованої заборгованості по відсоткам до 3000,00 грн та врахувати здійснені відповідачем оплати в рахунок погашення заборгованості у розмірі 1132,01 грн. Крім того, просили стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати, а саме витрати на правничу допомогу у сумі 8000,00 грн.

Згідно положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Як було встановлено судом, 22.05.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №5555169 про надання коштів на умовах споживчого кредиту на суму 2000,00 грн строком на 360 днів з періодичністю платежів кожні 15 днів. Комісія за надання кредиту становить 200,00 грн. Стандартна процентна ставка становить 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування. Денна процентна ставка за договором при застосуванні стандартної процентної ставки дорівнює 0,9778%.

Згідно п.1.1 договору укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Вебсайт або Мобільний застосунок «Сredit7». Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет. Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 (п. 2.1. Договору). Суму кредиту (його частину) Товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього Договору (п. 2.2. Договору). Проценти, що нараховуються за цим Договором, є однією зі складових оплати (другою складовою) за надання та користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод факт/факт (п. 3.1 Договору). Комісія є однією зі складових частин плати (першою складовою) за надання та користування кредитом відповідно до умов цього Договору, розраховується від суми наданого кредиту/додаткової суми кредиту згідно тарифів, які вказані на Вебсайті, нараховується одноразово в день надання кредиту/додаткової суми кредиту (п.3.6 Договору).

Кредитний договір відповідачем підписаний електронним підписом з застосуванням одноразового ідентифікатора 52205.

28.05.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір до договору №5555169 від 22.05.2025 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту згідно якого відповідачу надано кредит на суму 4000,00 грн. Згідно п. 1.3 додаткового договору внесено зміни у п. 1.2. договору №5555169 від 22.05.2025 року, а саме зазначено загальний розмір кредиту, що складає 6000,00 грн. Згідно п. 1.3.1 додаткового договору внесено зміни у п. 1.4 Договору №5555169 від 22.05.2025 року зазначивши розмір комісії за надання кредиту у сумі 600,00 грн.

Додатковий договір підписаний відповідачем електронним підписом з застосуванням одноразового ідентифікатора 56092.

Згідно інформації наданої ТОВ «Пейтек» №20260127-710 від 27.01.2026 встановлено, що 22.05.2025 року було успішно перераховано кошти в сумі 2000,00 грн клієнту ТОВ «Лінеура Україна» на електронний платіжний засіб 4441111144937574, призначення платежу: виконання фінансових зобов`язань відповідно до укладеного договору №5555169 від 22.05.2025 року.

Згідно інформації наданої ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1-2701 від 27.01.2026 встановлено, що 28.05.2025 року було успішно перераховано кошти в сумі 4000,00 грн на карту клієнта № НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua 754499880.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №5555169 від 22.05.2025 року у відповідача станом на 27.01.2026 року утворилась заборгованість у розмірі 22506 грн 62 коп., яка складається з наступного 5999,99 грн. - заборгованість за кредитом; 13506,63 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 3000,00 грн. штраф.

27.01.2026 року між ТОВ «Новий Колектор» та ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір факторингу № С7-270126-1, згідно умов якого фактор зобов?язується передати клієнту загальну ціну продажу, а клієнт зобов?язаний відступити факторові права вимоги за кредитним договором в обсязі і на умовах передбачених договором. Згідно переліку №1 до договору факторингу № С7-270126-1 від 27.01.2026 року до позивача перейшло право вимоги до відповідача по договору №5555169 від 22.05.2025 року на суму заборгованості в розмірі 22506,62 грн.

Даючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За нормами ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі, а відповідно ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України«Про електронну комерцію».

Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст.10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною, тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч.1,ч.5, ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1, ч.2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Аналіз досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин дає підстави для обґрунтованого висновку, що оскільки ОСОБА_1 , своїх зобов`язань за кредитним договором у встановлені строки не виконала, то з неї підлягає стягненню на користь ТОВ «Новий Колектор» заборгованість по договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту, яка складається з основної суми боргу та відсотків, нарахованих виключно в межах строків кредитування, визначених договором.

Що стосується стягнення нарахованих процентів, суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути з відповідача згідно розрахунку заборгованості за договором № 5555169 від 22.05.2025 року заборгованість по відсоткам за користування кредитом у розмірі 13506,63 грн. Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч.3 ст. 509 та ч.1,2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 зазначено, що принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори.

Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (частина перша статті 613 ЦК України).

Відповідно до п.5 ч.3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення кредитного договору на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 9.04.1985 № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 7 жовтня 2020 у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

У даній справі позивач порушує питання про стягнення з позичальника простроченої заборгованості за нарахованими процентами, що більш ніж у 2 рази перевищує розмір простроченої заборгованості за кредитом (5999,99 грн. заборгованості за кредитом та 13506,63 гривень заборгованості за нарахованими процентами).

З огляду на зазначене, враховуючи, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за відсотками є непропорційно великою у порівнянні із сумою наданого кредиту, що суперечить принципам розумності й добросовісності та є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, суд дійшов висновку про те, що розмір процентів за договором № 5555169 від 22.05.2025 року необхідно зменшити до 6000,00 грн (пропорційно розміру отриманого кредиту).

Позивач не спростував обґрунтувань щодо несправедливих умов нарахування розміру відсотків за користування кредитом.

Отже, з огляду на принцип свободи договору, з урахуванням критерії справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності, суд частково враховує аргументи представника відповідача щодо зменшення розміру заборгованості по відсоткам. Що стосується доводів про обов`язкове зменшення заборгованості по відсоткам до 50% від суми наданого кредиту, тобто до 3000,00 грн, суд вважає їх безпідставними з огляду на вищенаведене, а також враховуючи судову практику в аналогічних справах.

Таким чином, загальний розмір заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5555169 від 22.05.2025 року, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить: 11999,99 гривень, з яких: 5999,99 гривень заборгованість по тілу кредиту; 6000,00 гривень заборгованість по відсотках.

Щодо вимог про стягнення пені, штрафу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Позивачем нараховано штраф за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту у розмірі 3000,00 грн., що суперечить наведеним положенням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за штрафом в розмірі 3000,00 грн. є необґрунтованими з вищевказаних підстав і задоволенню не підлягають.

З урахуванням наведених вище вимог закону, досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Новий Колектор» про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно ч.ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1,2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як встановлено згідно наданих представником позивача письмових доказів позивач поніс витрати на сплату судового збору в сумі 2662,40 грн. У зв`язку з частковим задоволенням позову, стягненню підлягає сума за понесені витрати пропорційна розміру задоволених вимог, а саме судовий збір у сумі 1419,53 грн (2 662,40 грн. х 11999,99 грн. : 22506,62 грн.). Вимоги щодо стягнення витрат понесених позивачем щодо надсилання поштової кореспонденції відповідачу не підтверджені належними та допустимими доказами.

Як встановлено згідно наданих представником відповідача письмових доказів відповідачем понесено витрати на правничу допомогу в сумі 8000 грн. У зв`язку з частковим задоволенням позову, стягненню з позивача на користь відповідача підлягає сума за понесені витрати пропорційна розміру задоволених вимог, а саме витрати на правову допомогу у сумі 3734,40 грн. (8000,00 грн. х 10506,63 грн. : 22506,62 грн.).

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 4,12,13,76-83,130,131,141,259,263-265,280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» (ЄДРПОУ 43170298, місцезнаходження: 01133, м.Київ, вул. Алмазова Генерала, 13, офіс 601), заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5555169 від 22.05.2025 рокута додатковим договором від 28.05.2025 до договору № 5555169 від 22.05.2025 рокуу розмірі 11999,99 (одинадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 99 коп.) та понесені судові витрати у розмірі 1419,53 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» (ЄДРПОУ 43170298, місцезнаходження: 01133, м.Київ, вул. Алмазова Генерала, 13, офіс 601) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3734,40 грн.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Апостолівський районний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяЛ. І. Кодрян